Законодавство
Статтею 244 Цивільного кодексу України1 передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватись за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
1 Далі за текстом — ЦК.
Стаття 245 ЦК передбачає, що довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою ОМС, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами.
Не підлягають нотаріальному посвідченню або можуть посвідчуватися нотаріусом за бажанням заявника довіреності на одержання заробітної плати, стипендій, пенсій, аліментів, інших платежів, поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо). Такі довіреності можуть бути посвідчені посадовою особою організації, у якій довіритель працює, навчається, житлово-експлуатаційною організацією, перебуває на стаціонарному лікуванні або за місцем його проживання.
Тож довіреності на одержання платежів, зокрема орендної плати, пенсії, заробітної плати, можуть посвідчуватись нотаріально, а у разі, якщо особа проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, її має право посвідчити уповноважена на це посадова особа ОМС.
Задля розуміння правового застереження відносно заборони посвідчення ОМС довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами, з’ясуємо, що означає поняття «розпорядження нерухомим майном, управління та розпорядження корпоративними правами».
Так, відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка тощо).
Таким чином, довіреності що стосуються розпорядження (купівлі-продажу, дарування, міни тощо) нерухомим майном (земельними ділянками і всім, що пов’язано з землею, будівлями, спорудами, лісами, водними об’єктами, повітряними та морськими суднами, а також іншими речами, права на які підлягають державній реєстрації), уповноважена посадова особа ОМС посвідчувати права не має.
Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України, п.п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України корпоративні права — це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Тож, довіреності на управління, отримання дивідендів, частини активів при ліквідації юридичної особи уповноважена посадова особа ОМС посвідчувати також не має права.
