1 Далі за текстом — ВС.
2 Далі за текстом — КП.
Коротко про головне
Слід зазначити, аналіз судової практики за останні рік-два дозволяє дійти висновку, що суди касаційної інстанції вже сформували правові підходи до вирішення справ, пов’язаних з відшкодуванням шкоди, спричиненої в результаті порушення правил утримання комунальними службами і підприємствами об’єктів благоустрою.
Ось декілька таких судових рішень:
| 1 | У справі № 910/16340/16 від 18.04.2017 Вищий господарський суд України3 зазначав, що саме КП по утриманню зелених насаджень (балансоутримувач цих об’єктів) зобов’язане вчиняти весь обсяг заходів для забезпечення в тому числі безпеки дорожнього руху і несе відповідальність за збитки, спричинені падінням дерев. Як тоді зауважив суд, відповідно до міських правил благоустрою та Статуту КП в частині утримання зелених насаджень на останнього покладений обов’язок не тільки по зрізанню сухостійних та аварійних дерев, а також і догляд, що включає різні види обрізання дерев і формування крони, щоб уникнути їхнього обламування |
| 2 | У справі № 554/14547/14-ц від 13.06.2018 ВГСУ вказав, що обов’язок з відшкодування шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладено на Управління житлово-комунального господарства, яке здійснює контроль за станом зелених насаджень вздовж дороги. При цьому Касаційний суд виходив з того, що згідно з п. 5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105, відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є, зокрема, на об’єктах благоустрою державної чи комунальної власності — балансоутримувачі цих об’єктів |
3 Далі за текстом — ВГСУ.
Суть справи
Знову ж така, забігаючи наперед, оговоримось, що позивач пройшов довгий шлях, аби врешті ВС задовольнив його вимоги. І проблема була не в рішеннях судів попередніх інстанцій, а саме в позиції виконкому міської ради. Саме виконавчий комітет постійно подавав скарги до вищестоящих судів і не хотів визнавати рішення суду. Таким чином, це був довгий процес. Проте позивач врешті домігся задоволення його позову вже у суді касаційної інстанції.
Звертаємо вашу увагу саме цю практику. Не потрібно умисно затягувати процес постійним поданням апеляційної та касаційної скарг. Слід враховувати, що суди, крім положень спеціального законодавства, ще й в більшості випадків спираються на практику ВС, яка є обов’язковою у застосуванні. Тому, якщо вже практика подібна є у вирішенні справи тим чи іншим способом, то недоцільно упиратись, бо по суті нічого не зміниться, лише затягнете процес.
Отже, автомобіль, що належить позивачу4, був залишений на тимчасову стоянку біля під’їзду будинку в м. ______. Внаслідок сильного вітру на автомобіль впало сухе дерево, через що автомобіль зазнав механічних ушкоджень.
4 Далі за текстом — позивач, Особа 1.
Особа 1 звернулась до суду з позовом до Управління благоустрою та житлової політики5 виконавчого комітету міської ради і комунального підприємства про захист прав споживача, відшкодування завданої майнової та моральної шкоди.
5 Далі за текстом — УБЖП.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з УБЖП міськвиконкому 32 342,01 грн. майнової шкоди та 10 000,00 грн. моральної шкоди.
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження шкода, завдана власнику пошкодженням автомобіля, становить 31 492,01 грн.
Трохи історії судових рішень
Так, Особа 1 подала до суду першої інстанції позов, про що ми зазначали вище. На підставі цього районний суд своїм рішенням задовольнив позов частково, яким стягнув з УБЖП виконавчого комітету міської ради на користь Особи 1 — 32 342,01 грн. на відшкодування майнової шкоди та 2 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції.
Після цього, звісно ж, виконавчий комітет міської ради подав до касаційного суду скаргу, за результатами розгляду якої суд рішення районного суду міста та ухвалу апеляційного суду скасував та справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Таким чином, справа повернулась на новий розгляд до суду першої інстанції, де і почалось все спочатку.
Новий розгляд справи
1. Рішення суду першої інстанції
Ухвалою районного суду до участі у справі в якості співвідповідача залучено комунальне підприємство.
Рішенням районного суду міста позовні вимоги Особи 1 задоволено частково. Знову суд зобов’язав стягнути з УБЖП виконкому міської ради на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 32 342,01 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.
Крім того, суд першої інстанції зобов’язав сплатити УБЖП виконкому міської ради в дохід держави судовий збір у сумі 1 280,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що саме УБЖП виконкому міської ради, як балансоутримувач зелених насаджень міста, несе відповідальність за шкоду, завдану майну позивача, неналежне утримання зелених насаджень на території міста.
2. Рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу УБЖП виконкому міської ради відхилено.
Таким чином, рішення районного суду залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
3. Касаційна скарга
Незважаючи на два попередні судові рішення, про які ми зазначили вище, виконавчий комітет міської ради все-таки подав до ВС касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення районного суду та ухвалу апеляційного суду і тим самим ухвалити нове рішення.
Виконком просив у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що висновки, зроблені судами попередніх інстанцій, не відповідають зібраним доказам, наявним у матеріалах справи.
4. Доводи інших учасників справи
Особа 1 подав до касаційного суду заперечення на скаргу, в якій просив залишити рішення районного суду міста та ухвалу апеляційного суду без змін.
Рішення та позиція суду касаційної інстанції
Перевіривши доводи касаційної скарги, ВС дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями ч. 2 ст. 389 Цивільного процесуального кодексу України6 передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
6 Далі за текстом — ЦПК.
Вимогами ч. 1 і 2 ст. 400 ЦПК визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так, відповідно до п. 2.1 та 5.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 1057, на конкурсних засадах державними або місцевими органами влади призначаються підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства та є їх балансоутримувачами.
7 Далі за текстом — Правила.
На підставі п. 5.5. Правил відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на об’єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі цих об’єктів.
Згідно з рішенням міської ради від №____ УБЖП виконкому міської ради було визначено структурним підрозділом виконавчих комітетів органів міської ради.
Згідно з пп. 7 п. «а» ст. 30 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
| 1 | організація благоустрою населених пунктів |
| 2 | здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій |
| 3 | організація озеленення |
| 4 | охорона зелених насаджень і водойм тощо |
Згідно з п. 3.29 Положення про управління благоустрою та житлової політики виконкому міськради8, затвердженого рішенням сесії міської ради № ____, організація робіт із благоустрою міста покладена на цей орган.
8 Далі за текстом — Положення.
На підставі пункту 1.4 Положення УБЖП виконкому міської ради є самостійною юридичною особою, має самостійний баланс та розрахункові рахунки, тобто може виступати позивачем, відповідачем, третьою особою у судах і нести відповідальність за позовом.
Аналіз норми п. 7 ч. 1 ст. 17 Закону України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» дає підстави дійти висновку про те, що громадяни вправі звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров’ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об’єктів благоустрою.
Встановлено, що власником зелених насаджень, де знаходився автомобіль позивача, є територіальна громада, оскільки ці землі є комунальною власністю.
За таких обставин колегія суддів ВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог, оскільки позивачем надано належні та допустимі докази, які судами попередніх інстанцій були дослідженні, на підтвердження того, що власником (особою, яка зобов’язана утримувати майно, що їй належить) зелених насаджень є власник земельної ділянки, на якій вони розташовані.
Винні дії відповідача УБЖП виконкому міської ради, який не забезпечив належний догляд за зеленими насадженнями, призвели до того, що сухе дерево впало та пошкодило автомобіль. Позивачу спричинена моральна шкода, оскільки він пережив психологічний стрес, був порушений його звичний ритм життя, для відновлення якого позивачу необхідні додаткові зусилля.
А відтак висновок судів попередніх інстанцій про те, що УБЖП виконкому міської ради є балансоутримувачем зелених насаджень у місті та несе відповідальність за шкоду, завдану майну позивача, неналежним утриманням земельних насаджень на території міста, є правильним.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, якими у повному обсязі з’ясовані права та обов’язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод9 зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
9 Далі за текстом — Конвенція.
Межі цього обов’язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може надати в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов’язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 401 ЦПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення — без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення — без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
За змістом ч. 3 ст. 436 ЦПК суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Отже, суд касаційної інстанції скаргу УБЖП виконавчого комітету міської ради залишив без задоволення. Тим самим рішення районного суду та ухвалу апеляційного суду залишив без змін.
Більше того, ВС своїм рішенням поновив виконання рішення районного суду міста та ухвалу апеляційного суду.
Нагадаємо, що рішення суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту його прийняття, є остаточним і оскарженню не підлягає.
Більш детально із цим рішенням ви можете ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за критерієм пошуку — номер справи — 211/1489/13-ц.
