Питання щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини регулюються ЦК України. Також існує стала судова практика у справах про спадкування.
Так, відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу (шести місяців з часу відкриття спадщини), не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного ОМС за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Отже, відповідно до змісту ст. 1272 ЦК України позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини може бути поданий:
| 1 | у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори |
| 2 | у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви |
Оскільки суди, визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, не повинні вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину, адже спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст. 1269 ЦК України, та набути право на спадщину відповідно до ч. 5 ст. 1268, ст. 1296 — 1299 ЦК України, ОМС при вивченні позовної заяви спадкоємця та підготовці відзиву на позов повинні зазначати про відмову у задоволенні вимог спадкодавця про визнання за ним права власності в разі, якщо такі вимоги ставляться разом із визначенням додаткового строку.
Як звернув увагу ВСУ в абз. 3 п. 24 постанови Пленуму від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»1, при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини судам слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.
1 Далі за текстом — постанова № 7.
Зазначений висновок покладає на спадкоємця (позивача у справі) обов’язок додавати до позовної заяви постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії із зазначенням причин такої відмови, на наявність якої в додатках до позовної заяви повинен звертати увагу ОМС.
Крім того, необхідно мати на увазі позицію судів щодо умов визнання причин пропуску строку для прийняття спадщини поважними. Так, згідно із роз’ясненнями, які містяться в абз. 6 п. 24 постанови № 7, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.
При цьому суди орієнтуються виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім’єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
(узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування
лист ВСУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13)
Приклади судової практики
Необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
За матеріалами справи позивач, який є спадкоємцем майна померлого брата, пропустив установлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки проживав в іншій країні, спілкувався із покійним украй рідко, виключно в телефонному режимі, відтак йому не було відомо про смерть брата. Особа, з якою померлий перебував у цивільному шлюбі, теж не повідомила його про смерть. Позивач направляв в Україну на адресу місця проживання брата телеграму, листи з повідомленням про вручення, однак відповіді не отримав. Одночасно йому стало відомо про те, що право на спадкування після смерті брата отримали інші особи, а також про те, що на ім’я брата є грошові вклади. На його думку, наведені вище причини є поважними для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Залишаючи в силі рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, ВС виходив із такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини у зв’язку з тим, що спадкоємцю не було відомо про смерть спадкодавця, надання нотаріусу недостовірної щодо його адреси місця проживання іншим спадкоємця, не є причинами, пов’язаними з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для такого спадкоємця на вчинення дій, подання до нотаріальної контори заяви, для прийняття спадщини у встановлений законом строк і не є підставою для задоволення позовних вимог про визначення додаткового строку (постанова ВС від 13.12.2018 у справі № 459/295/16-ц).
В іншій справі з метою оформлення спадщини, яка залишилася після смерті батька позивача, останній звернувся до ОМС. У зв’язку із пропуском строку на подання заяви про прийняття спадщини в оформленні спадщини йому було відмовлено. Посилаючись на свою юридичну необізнаність щодо строків на подання заяви про прийняття спадщини, похилий вік, а також відсутність коштів на виготовлення технічних документів на майно батька, просив позов задовольнити.
Залишаючи в силі постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, ВС зазначив таке:
«Оцінюючи доводи заявника про поважність причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, судами першої та апеляційної інстанцій зроблено обґрунтований висновок про відсутність причин, пов’язаних з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Крім того, суд має враховувати тривалість пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини.
У справі, що переглядається, встановлено, що спадкодавець помер у 2003 році, а позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у 2017 році.
Враховуючи тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що становить понад 14 років, а також установлені обставини, суд визнав обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що заявник не довів існування об’єктивних та неподоланних перешкод для прийняття спадщини, а отже, ним не доведено, що пропуск зазначеного строку відбувся з поважних причин» (постанова ВС від 22.05.2019 у справі № 351/2403/17).
Незнання про існування заповіту не є поважною причиною для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
За життя матір’ю позивача було складено заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету сільської ради. Протягом шести місяців після її смерті позивач не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Внаслідок неприязних відносин, які склалися між нею та її братом (іншим спадкоємцем), вона була змушена переїхати із зазначеного будинку. Заповіт, свідоцтво про смерть матері та акт про право власності на спадкове майно залишилися у брата, який обіцяв сплатити їй належну їй частку спільного майна, однак цього не зробив. Зазначені обставини перешкоджали їй оформити спадщину в строк, визначений законом, внаслідок чого позивач звернулася до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, ВС виходив з такого.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємця, складні умови праці, які пов’язані із тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними, перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України, відбування покарання, з чим пов’язана неможливість прибуття для прийняття спадщини тощо.
Суди на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи дійшли правильного висновку про те, що підстави, на які посилалася позивач щодо поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, а саме: відсутність у неї заповіту, свідоцтва про смерть матері та акта на право власності на спадкове майно, вагітність позивача та народження нею дитини, не є поважними причинами пропуску нею строку для подання до нотаріальної контори у передбаченому законом порядку та у визначений строк заяви про прийняття спадщини.
Недосягнення домовленості між позивачем та іншим спадкоємцем щодо порядку поділу спадщини, щодо вчинення дій на її прийняття також не є поважними причинами та підставами для надання додаткового строку на прийняття спадщини більше як через п’ять років після смерті спадкодавця (постанова ВС від 05.12.2019 у справі № 717/1796/16-ц).
В іншій справі позивач зазначав, що за життя її мати склала заповіт, за яким все своє майно заповіла йому. Про смерть матері та існування заповіту він не знав, зв’язок з матір’ю не підтримував, оскільки у 1980-х роках виїхав до Російської Федерації на постійне місце проживання. Після його від’їзду більше з матір’ю він ніколи не бачився та не спілкувався, оскільки вони мали різні погляди на життя. Про смерть матері він дізнався у квітні 2016-го, про що зазначив в обґрунтування поважності причин пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Суди попередніх інстанцій на підставі встановлених обставин справи та належним чином оцінених судами доказів правильно встановили, що причини, на які посилався позивач як на підставу для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, а саме: незнання про смерть матері та незнання про існування заповіту, не можуть бути визнані поважними, тому дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Суди правильно зазначили, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.
Аналогічний висновок міститься у постановах ВС від 26.09.2012 у справі № 6-85цс12 та від 04.11.2015 у справі № 6-1486цс15 (ср. ).
Так, посилання заявника в апеляційній та касаційній скаргах на те, що з 1993 року він є інвалідом, що позбавило його можливості приїхати за місцем проживання матері, є безпідставним. Матеріали справи не містять відповідного підтвердження встановлення позивачу інвалідності. Крім того, такі докази повинні подаватися до суду першої інстанції на підтвердження позовних вимог.
Такий висновок було зроблено ВС у справі № 234/9890/16-ц (постанова від 15.09.2018).
Непідтвердження хвороби спадкоємця є підставою для відмови у задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини.
За матеріалами справи позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини після смерті батька, оскільки вона пропустила шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини. Позивач вважала, що причина пропуску нею строку — незадовільний стан здоров’я — є поважною, і просила суд визначити їй додатковий строк для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Залишаючи в силі постанову суду апеляційної інстанції, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, ВС виходив із такого.
Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
За змістом ст. 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Крім того, обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Так, хвороба спадкоємця та її період мають бути підтверджені належними доказами.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини зазначала «перелом променевої кістки», внаслідок чого у період з 04.04.2017 по 03.05. 2017 перебувала під наглядом лікаря.
Разом із тим батько позивача помер 31.10.2016, та з цього часу почався відлік шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. Поважних причин неподання заяви про прийняття спадщини у період з 01.11.2016 по 03.04.2017 та належних доказів на їх підтвердження позивачем не надано (постанова ВС від 11.06.2018 у справі № 479/713/17).
Неправильність зазначення відомостей про спадкодавця в офіційних документах є підставою для відмови у задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини.
Позивач просила суд установити додатковий строк для оформлення спадщини, посилаючись на те, що в межах шестимісячного строку звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак у зв’язку із розбіжністю у зазначенні прізвища спадкодавця у свідоцтві про шлюб батьків позивача та свідоцтві про її народження її заяву прийнято не було. Через те що позивач довгий час зверталася до різних архівних, експертних установ задля усунення розбіжностей у написанні прізвища спадкодавця, вважала причини пропуску нею строку для подання заяви поважними.
ВС, скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, зазначив таке:
«Неоднакове зазначення прізвища батька позивача в офіційних документах не є істотними та непереборними труднощами, які перешкоджали останній звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини» (постанова ВС від 24.04.2019 у справі № 303/706517).
Увага!!! При підготовці до розгляду справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ОМС необхідно перевірити: чи пред’явлено позов до належного відповідача; чи дотримано правила підсудності (позови пред’являються за місцезнаходженням майна або його основної частини); наявність належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини; правові підстави для пред’явлення позову.
