Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.09.1993 № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
У сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи ОМС вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, вживають заходів щодо охорони спадкового майна, посвідчують заповіти (крім секретних), видають дублікати посвідчених ними документів, засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них, засвідчують справжність підпису на документах.
Крім того, Законом України від 20.10.2014 № 1709-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо деяких питань спадкування»1, який набрав чинності з 1 січня 2016 року, надано повноваження посадовим особам ОМС щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.
1 Далі за текстом — Закон № 1709.
Крім нових повноважень у сфері здійснення нотаріальних дій ОМС, які були закріплені Законом № 1709, були встановленні законодавцем кваліфікаційні вимоги до уповноважених посадових осіб ОМС, які допускаються до вчинення таких нотаріальних дій, як видача свідоцтва про право на спадщину та видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, а саме:
— така особа повинна мати вищу юридичну освіту;
— мати досвід роботи у галузі права не менше трьох років;
— пройти протягом року стажування у державній нотаріальній конторі або приватного нотаріуса та завершити навчання щодо роботи з єдиними та державними реєстрами, що функціонують в системі Міністерства юстиції України.
Щодо кваліфікаційних вимог, окремо хочу зазначити, що на сьогодні є доволі дискусійне питання щодо відповідності вимог, які висуваються до посадової особи місцевого самоврядування для отримання права вчиняти нотаріальні дії. Метою законодавчих змін щодо вчинення нотаріальних дій посадовими особами ОМС було створення перш за все доступного механізму отримання нотаріальних послуг для мешканців сільських територій. Проте, враховуючи вимоги, які висуваються для посадових осіб ОМС для отримання права вчиняти нотаріальні дії, є підстава поміркувати, а навіщо проходити стажування, навчатися, мати вищу юридичну освіту тощо і не стати нотаріусом?
На законодавчому рівні алгоритм вчинення нотаріальних дій посадовими особами ОМС визначений Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 № 3306/52, та Цивільним кодексом України3.
2 Далі за текстом — Порядок № 3306/5.
3 Далі за текстом — ЦК.
З урахуванням повноважень, наданих посадовим особам ОМС щодо здійснення нотаріальних дій, найбільш практично оспорюваним та складним у правильності застосування юридичної техніки є посвідчення заповітів посадовими особами ОМС. На чому ми і зупинимося.
ЦК визначено, що спадкування здійснюється двома способами: за законом і за заповітом. І якщо зі спадкуванням за законом в порядку черговості все більш-менш зрозуміло, то зі спадкуванням за заповітом не все так просто.
Кожна дієздатна особа може за життя визначити долю належного їй майна на випадок смерті. Таке розпорядження, зроблене у встановленій законом формі, називається заповітом.
Відповідно до ст. 1233 ЦК заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
За юридичною природою заповіт — односторонній правочин. У цьому правочині набуває вираження волевиявлення тільки однієї особи — заповідача. Внаслідок такого одностороннього волевиявлення після смерті заповідача у певних осіб, згаданих у заповіті, як правило, виникає право на одержання спадщини. Додатково хочеться нагадати про те, що як при спадкуванні за законом, так і при спадкуванні за заповітом до спадкоємців переходять не лише права, які пов’язані із спадковим майном, але й обов’язки. Тобто, наприклад, при спадкуванні квартири, яка перебуває в кредиті, спадкується не лише право власності на цю квартиру, але й обов’язок сплатити кредит за квартиру. У зв’язку з цим законом передбачене право спадкоємця на відмову від спадщини, причому не допускається часткова відмова від спадщини — допускається лише повна відмова від спадщини.
Спори про визнання заповітів недійсними становлять одну з найбільш поширених категорій справ, що розглядаються судами за правилами цивільного судочинства.
Складність цієї категорії спорів пояснюється тим, що на момент виникнення спадкового правовідношення спадкодавця вже немає серед живих. Отже, одержання інформації про обставини та факти, що мають значення для справи, з об’єктивних причин є ускладненим.
Відповідно до ст. 1257 ЦК заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Заповіт має бути особисто складений в двох ідентичних примірниках одним і тим самим спадкодавцем
За ч. 2 ст. 1234 ЦК право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
За пунктами 15-16 розділу «Особливості посвідчення заповітів» постанови КМУ від 15.06.1994 № 419 «Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених»4 встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті; заповіт складається і підписується заповідачем власноручно; посадова особа може на прохання заповідача записати заповіт з його слів власноручно або надрукувати за допомогою технічних засобів.
4 Далі за текстом — Порядок № 419.
У такому разі заповіт вголос зачитується заповідачем, який робить запис перед своїм підписом. За п. 23 Порядку № 419 заповіт складається і посвідчується у двох примірниках.
Якщо з текстів двох примірників оспорюваного заповіту вбачається, що записи в них виконані різними почерками, один з яких зроблений працівником сільради, то, незалежно від запису особистого розпорядження заповідача за допомогою комп’ютера секретарем сільради, такий заповіт посвідчено з порушенням встановленого порядку.
Якщо заповіт не було власноручно складено і записано заповідачем у 2-х примірниках, оскільки 1-й примірник записано сторонньою особою (в т. ч. секретарем чи працівником сільради), це може свідчити про наступне диктування заповідачу тексту з цього примірника для переписування в 2-й примірник.
В такому випадку спадкодавець не усвідомлено, не розуміючи, під диктовку сторонньої особи переписує текст з примірника, складеного цією особою. Відтак заповіт має бути визнано нікчемним, бо порушено порядок його посвідчення, який передбачає вільне волевиявлення і повне усвідомлення заповідачем своїх дій.
Щодо посвідчення заповітів осіб із хворобою або фізичною вадою
При посвідченні заповіту осіб із хворобою або фізичною вадою не можна вважати порушеними (не дотриманими) вимоги ст. 207 ЦК та пункти 1.4, 1.5 Порядку № 3306/5.
Так, за ст. 207 ЦК якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може поставити підпис власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа; підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
За п. 1.4 Порядку № 3306/5, якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у п. 2.6 Порядку № 3306/5.
За п. 1.5 Порядку № 3306/5 посадові особи місцевого самоврядування зобов’язані сприяти громадянам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз’яснювати права і обов’язки.
Якщо, наприклад, секретар сільради не роз’яснює й не пропонує заповідачу скористатися правами ст. 207 ЦК та пунктів 1.4, 1.5 Порядку № 3306/5, а замість цього сам робить запис в 1-му примірнику заповіту, це ставить під сумнів наявність заповіту взагалі і є підставою визнання його недійсним.
Трохи судової практики
Далі пропоную розглянути конкретне судове рішення, в якому секретар виконкому сільради заздалегідь підготував текст спірного заповіту (ВС/КЦС, № 564/1226/16-ц, 16.05.2018).
Фабула судового акта. Судами в цій справі встановлено, що бабуся позивача склала заповіт, який був посвідчений секретарем виконкому сільської ради, відповідно до якого заповіла все своє майно іншому спадкоємцю. У зв’язку з хворобою заповідача та неможливістю підписати власноручно, за її дорученням та у присутності двох свідків, а також секретаря виконкому сільської ради, заповіт був підписаний іншою особою. Позивач просив визнати недійсним цей заповіт з моменту його посвідчення.
Не можна сказати, що рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду сформовано нові правові позиції в галузі спадкового права. Втім, залишивши без змін судові рішення попередніх судових інстанцій, якими позивачу було відмовлено у позові, Суд вкотре підтвердив певні підходи до вирішення подібних справ і надав оцінку ряду обставин, зокрема, — «текст спірного заповіту було підготовлено секретарем виконкому сільської ради, а тому волевиявлення заповідача не було вільним… в порушення вимог закону в заповіті відсутній запис про його вчинення поза межами органу місцевого самоврядування… заповідач не сплачувала державне мито за посвідчення заповіту».
Суд касаційної інстанції обґрунтував своє рішення наступними приписами законодавства:
— відповідно до частин 1 – 3 ст. 1247 ЦК заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу, а саме: якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє;
— згідно із вимогами ч. 2 ст. 1248 ЦК нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст. 1253 цього Кодексу);
— ст. 1253 ЦК передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особи свідків;
— пунктом 2.1 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3306/5 від 11 листопада 2011 року, встановлено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з’явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням;
— відповідно до положень пункту 2.3 розділу II вказаного Порядку у разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа ОМС встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, та особу громадянина, який підписався за нього.
Отже, Суд дійшов висновку, що спірний заповіт було складено з дотриманням вимог закону, доводи позивача про неграмотність заповідача є необґрунтованими, а доводи щодо несплати державного мита до моменту посвідчення заповіту не є правовою підставою для визнання такого заповіту недійсним.
Виготовлення секретарем сільської ради тексту спірного заповіту заздалегідь не є підставою для визнання цього заповіту недійсним, оскільки заповідач не могла самостійно прибути у сільську раду, а тому секретар сільської ради в усному порядку з’ясував волевиявлення заповідача, підготував проекти документів поза місцем проживання останньої, а потім посвідчив заповіт за встановленою законом процедурою у присутності заповідача.
Висновки
Здійснення нотаріальних дій посадовими особами ОМС у сільській місцевості, де немає нотаріуса, покликане забезпечити права громадян на вільний доступ до отримання нотаріальних послуг.
Розглянуті вище практичні поради та судові рішення є чітким відображенням складності вчинення такої нотаріальної дії посадовими особами ОМС, як посвідчення заповіту.
Для підвищення рівня юридичної техніки під час посвідчення заповіту визначеним посадовим особам ОМС необхідно постійно навчатися та підвищувати свій професійний рівень.
