Теми статей
Обрати теми

Мовлення громад: а ви говорите?

Ковшова Олена, заступник головного редактора видань «Місцеве самоврядування» та «Радник старости», аналітик
У рамках децентралізації управління державою територіальним громадам надається більше повноважень і на них покладається великий тягар відповідальності. Для формування потужних громад важливими є самоідентифікація та самоорганізація членів громади (у тому числі з метою здійснення громадського контролю місцевої влади), високий рівень згуртованості та соціальної взаємодії. Виходячи з міжнародного досвіду, одним з найефективніших шляхів вирішення цих завдань є розвиток мовлення громад. Територіальні громади повинні мати право на здійснення власного мовлення, яке сприяє плюралізму медіа, забезпечує різноманітність змісту і представництво різних груп та інтересів суспільства. Про те, що таке мовлення громад та як воно працює, ми запитали Андрія Куликова — голову Правління ГО «Громадське радіо».

Особливості мовлення громад та необхідність впровадження

Мовлення громад заохочує відкритий діалог і прозорість адміністрування на місцевому рівні і надає слово усім членам громади. Воно будується на принципах громадського доступу, обміну досвідом та інформацією. По суті, мовлення громад — це третій тип радіомовлення наряду з комерційним і суспільним мовленням. Це мовлення, яке здійснюється громадою, для громади та про громаду.

Мовлення громад називають третім сектором мовлення, який існує в Європі поруч із суспільним та комерційним. Згідно з ухваленими в березні 2015 року та підписаними у квітні змінами до Закону України від 17.04.2014 № 1227-VII «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» уряд мав упродовж півроку підготувати й подати до Верховної Ради України пропозиції щодо запровадження мовлення громад на принципах суспільного мовлення.

Однак досі немає законодавчих пропозицій. Але існує проєкт Закону України «Про мовлення громад», який говорить про те, що мовлення громад має реалізовуватись за допомогою громадських телерадіоорганізацій, тобто тих, які є неприбутковими юридичними особами, заснованими ОМС з метою задоволення культурних, науково-просвітницьких та інформаційних потреб, вільного і відкритого обговорення важливих проблем територіальних громад визначення.

До особливостей мовлення громад належить таке:

1

низькі стартові та експлуатаційні витрати, частина роботи виконується на волонтерських засадах

2

гіперлокальний контент (це механізм, який не тільки дозволяє врахувати користувачів, що знаходяться в певній країні або місті, а позначити більш точний радіус, задаючи або виключаючи певні місця)

3

не залежить від рекламних надходжень, cлужить інтересам і запитам конкретної громади

4

підпорядковується принципам суспільного мовлення, але служить,скоріше, конкретній громаді, ніж усьому суспільству

5

громадські мовники вирізняються більшим залученням в їх діяльність представників громад, ентузіастів, волонтерів, аматорських медійників

За рахунок чого може фінансуватись мовлення громад?

1

фінансування за рахунок бюджету громади

2

державні програми підтримки і гранти міжнародних організацій

3

пільгове кредитування постачальників обладнання

4

абонентська плата

5

добровільні пожертви

Шлях до створення мовлення громад нелегкий, але він того вартий. Зокрема, на сьогодні для якісного впровадження мовлення громад в Україні необхідно, по-перше, спростити порядок ліцензування мовників територіальних громад — поза конкурсом та на основі принципу: одна громада — один мовник. По-друге, доречно:

— спростити порядок виділення частот для мовлення територіальних громад;

— передати повноваження регіональним підрозділам Українського державного центру радіочастот1 за умови дотримання загальної методології.

1 Далі за текстом — УДЦР.

По-третє, є необхідність щодо спрощення порядку сертифікації мовного обладнання з метою допуску на ринок більш дешевих зразків (ураховуючи обмежений фінансовий ресурс територіальних громад).

Попри ці перепони, українське мовлення громад починає зароджуватись та розвиватись, оскільки самі громади вважають його необхідним атрибутом їхнього розвитку. Однак багато хто не розуміє, як треба створювати мовлення громад.

Яка ж модель мовлення громад може бути прийнятною для України?

Ліцензування

Суб’єктом ліцензування мовлення громад можуть бути громадські телерадіоорганізації, що створюються територіальними громадами

Заявний принцип

Одна теріторіальна громада має право на 1 канал мовлення. Ліцензування

громадських телерадіоорганізацій має здійснюватись без конкурсу. Ліцензія дає право на здійснення малопотужного FM-мовлення в діапазоні 87.5...108 МГц на теріторії відповідної громади

Виділення частот

На підставі виданої Національною Радою ліцензії на малопотужне ефірне мовлення УДЦР (або його теріторіальне представництво) повинен надати дозвіл на

екплуатацію передавального обладнання ГТРО із зазначенням конкретного номіналу частоти в діапазоні 87.5...108 МГц та місця розташування передавача на території відповідної громади

Принципи суспільного

мовлення

Мовлення громад має здійснюватись на принципах суспільного мовлення. Кадрова

і редакційна політика мовників повинна контролюватись наглядовою радою, сформованою з представників ОМС та найактивніших громадських організацій

Регіональні оператори зв’язку для забезпечення мовлення

Ліцензія на мовлення громади повинна видаватись за наявності висновку спеціального оператора комунікації (на регіональному рівні), який міг би взяти на

себе узгодження з УДЦР технічних параметрів мовлення, частот, потужностей, висоти підвісу антени тощо, а також здійснювати монтаж, експлуатацію мовного обладнання, ліквідовувати можливі завади

Програмний продукт

Громади, крім трансляції власного програмного продукту, можуть мати право

транслювати одну з програм Суспiльного мовлення, а також програмний продукт,

виготовлений у кооперації з іншими мовниками громад

Закордонний та український досвід мовлення громад

Визначення поняття «мовлення громад» (community media) відрізняються залежно від умов країни та місцевості. Але є певні обов’язкові та незмінні характеристики — мовлення громад має діяти на основі організації громадянського суспільства та суспільної участі. Від суспільного мовлення (public service broadcasting) воно відрізняється незалежністю від державної влади, в тому числі місцевої, і тим, що засновується шляхом добровільного об’єднання. На відміну від комерційного мовлення, воно діє із суспільною метою, а не для приватної вигоди.

В усіх регіонах світу мовлення громад виникло як суспільний рух, і громади відкрито заговорили про свої проблеми, побоювання, культуру й мову. Перші осередки сучасного мовлення громад зародились приблизно з 1940-х років в Америці — час створення шахтарських радіостанцій у громадах олов’яних рудників Болівії, освітніх радіостанцій для сприяння соціальному розвитку у Колумбії та перших поколінь некомерційних радіостанцій, які підтримували слухачі, у Сполучених Штатах.

Мовлення громад Європи є молодшим, ніж у Сполучених Штатах. Хоча друковані медіа громад мають довшу історію, мовлення в Європі все ще поступалося моделі суспільного мовлення Західної Європи до початку розвитку приватного мовлення в 1980-х роках і державному мовленню Східної Європи до завершення радянського періоду в 1991році.

Згідно з оглядом Форуму мовлення громад Європи (CMFE) станом на січень 2012 року в Європі всього було 2237 громадських радіостанцій та 521 громадський телеканал, більшість з яких належали Європейському Союзу. Як було відомо, із 28 країн-членів Європейського союзу громадське мовлення було у 23 із них. За межами Європейського Союзу тільки країни колишньої Югославії — Боснія і Герцеговина, Македонія і Сербія — повідомили про наявність громадського радіо або телебачення. У чисельному вираженні мовлення громад є найбільш представленим у Данії, Франції, Італії, Нідерландах і Сполученому Королівстві Великобританії:

Італія

У 1976 році Італія відкрила свій простір мовлення після того, як Верховний суд оголосив

державну монополію незаконною. Це призвело до швидкого і нерегульованого зростання приватного комерційного і мовлення громад, поки не була представлена система регулювання мовлення в Законі Маммі від 1990 року. Скасування державного контролю мовлення в Італії призвело до високої концентрації приватних засобів масової інформації

Франція

Франція прийняла модель регулювання для приватного і громадського мовлення

в 1982 році у відповідь на поширене неліцензійне мовлення. Вища рада аудіовізуальних засобів встановила п’ять категорій ліцензій. Ліцензії «Категорії А» видаються «громадським радіо/радіомовлення громад», які повинні бути зареєстровані як некомерційні асоціації відповідно до закону Франції про асоціації від 1901 року і які повинні обмежити свій прибуток за рекламу не більше ніж 20 % від загального прибутку. У Франції є понад 600 «громадських радіо», які працюють для міських і сільських громад

Данія

Поштовхом для розвитку мовлення громад у Данії стали перші експерименти з місцевим кабельним телебаченням у 1970-х роках, а в 1983 році розпочався ширший процес, коли отримали ліцензію перші некомерційні служби місцевого FM-радіомовлення. Радіомовлення громад міцно закріпилося в 1986 році і пізніше розширилося до громадського телебачення в 1987 році. Громадське мовлення в Данії отримує частину з фінансування суспільного мовлення, яке підпорядковується Незалежній раді з питань радіо і телебачення

Нідерланди

Нідерланди мають добре налагоджений сектор мовлення громад, яке розпочало свій розвиток з перших експериментальних каналів у 1983 році і підпорядковується відомству з питань ЗМІ з 1988 року. У Нідерландах громадське мовлення відоме як місцеве мовлення і вважається частиною сектору суспільного мовлення. Місцеві мовники в Нідерландах не залежать від органів державної влади, але повинні мати керівний орган, який є представником основних соціальних, культурних, релігійних і політичних рухів цієї місцевості

Сполучене Королівство

Мовлення громад у Сполученому Королівстві почалось з місцевим кабельним радіо і телебаченням у 1970-х роках, неліцензійним радіо в 1980-х роках і мовленням на основі подій у 1990-х роках. Услід за зміною уряду в 1997 році та успішною пілотною схемою у 2004 році було представлене нове законодавство для забезпечення громадського радіо. Станом на 2016 рік в ефірі всього було 239 ліцензованих громадських радіостанцій. Жодна організація не може володіти більш як однією ліцензією, а від реклами і програмного спонсорства може надходити не більше 50 % прибутку

Примітка. Деякі приклади мовлення громад існують у Чеській Республіці, Естонії, Литві, Польщі й Румунії. Доліва і Ранкович під час вивчення мовлення громад у Центральній та Східній Європі виявили низку перешкод для їх розвитку, серед них відсутність політичної волі, низький рівень обізнаності, слабкість

громадянського суспільства, обмежене державне фінансування і виділення більшої частини спектра мовлення приватним комерційним і суспільним медіа.

В Україні, за даними Державного реєстру телерадіоорганізацій і провайдерів програмної послуги, на початку 2015 року зареєстровано 27 національних телекомпаній, 76 регіональних телекомпаній і 366 місцевих телекомпаній. Радіомовлення вели 13 національних компаній, 52 регіональні компанії та 452 місцеві мовники. Деякі компанії володіють більш як однією ліцензією. Із 1563 ліцензій на мовлення 36 перебувають у власності державних компаній, 298 були у власності комунальних органів і 1229 отримали приватні та інші компанії.

Незважаючи на очевидно велику кількість каналів і ліцензій, над ЗМІ у приватній власності домінує невелика кількість багатих бізнесменів з інтересами в політиці та інших галузях промисловості. П’ять основних медіагруп контролюють більшу частину національних телекомпаній. Більшість «місцевих» приватних FM-радіостанцій належить до національних мереж зі спільним брендингом і програмуванням. Місцеве телебачення дещо різноманітніше, але значно обмежене аналоговою кабельною платформою через високу вартість супутникової та цифрової наземної трансляції2.

2 Інформація міститься в Аналітичному звіті «Мовлення громад в Україні: можливості для розвитку», підготовленому експертом Ради Європи Стівеном Баклі.

Платформа FM-радіо дає більше можливостей для мовлення громад. Хоча більша частина доступного FM-діапазону розподілена між приватними радіомережами, навіть у найбільших містах і за межами великих міських районів лишаються деякі невикористані частоти, нестача діапазону є не такою суттєвою проблемою.

Крім того, значна частина частотного ресурсу для FM-радіо наразі зайнята УКХ-аналоговим телебаченням, у тому числі в Києві та інших великих містах. Перехід на цифрове наземне телебачення повинен привести до вимкнення аналогових телевізійних каналів у середньостроковій перспективі, що звільнить потужності для більшої кількості FM-радіоканалів. Майбутнє звільнення цього діапазону уможливить збільшення розмаїття радіомовлення, а громадське радіо може стати однією із нових послуг.

Стаття 34 Конституції України гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження поглядів і переконань, у той час як згідно зі статтею 15 Конституції України цензура заборонена. Мовлення регулюється Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, незалежним регуляторним органом, який діє з 1997 року.

Деякі залишкові функції у сфері медіаправа, в тому числі повноваження з підготовки проєкту законодавства щодо засобів масової інформації, лишаються у компетенції Державного комітету телебачення і радіомовлення України. База регулювання мовлення закладена в Законі України від 21.12.1993 № 3759-XII «Про телебачення і радіомовлення», який формує загальну сферу мовлення і встановлює процедуру ліцензування. Але він не враховує сучасне мовлення громад, яке має керуватись спеціальним документом та стати третім сектором мовлення.

Поява громадського мовлення як окремого «третього» сектору, що заслуговує на визнання в міжнародних стандартах свободи вираження поглядів і плюралізму медіа, закріплена в Африканській хартії мовлення, ухваленій у 2001 році на Міжнародній конференції Windhoek+10, що проходила за підтримки ЮНЕСКО, з нагоди Всесвітнього дня свободи преси після завершення десятиліття політичного реформування і демократизації в Африці, а також у Східній Європі.

Увага! Визнання мовлення громад як третього сектору вимагає формулювання відповідного поняття для визначення характеристик цього сектору.

Громадські радіо і телебачення — це приватні юридичні особи із суспільними завданнями. Ними керують некомерційні соціальні організації різного типу. Їхня основна особливість — це участь громади у власності, а також в укладенні програмної послуги, управлінні, діяльності, фінансуванні й оцінюванні. Це самостійні та неурядові медіа, які не залежать від політичних партій або приватних фірм і не входять до їхнього складу. Тобто саме таких рис має набувати мовлення громад в Україні.

Відокремлення мовлення громад як окремого сектору забезпечує правову і політичну основу для надання конкретних механізмів доступу до основних технічних ресурсів (частот і платформ), у тому числі охоплення цільової аудиторії та доступність огляду для неї. Воно також забезпечує основу для механізмів регулювання, які можуть бути призначені для захисту цілеспрямованості послуги і забезпечення її вагомого внеску у сферу мовлення.

У Спільній декларації про розмаїття медіа, міжнародних спеціальних документах щодо свободи вираження поглядів наголошено, що:

Різні типи мовників — комерційні, суспільні та громадські — повинні бути у змозі функціонувати на всіх доступних платформах для трансляції та мати рівний доступ до них. Конкретні заходи щодо заохочення розмаїття можуть включати резервування відповідних частот для різних типів мовників, правила обов’язкової трансляції, вимогу того, щоб технології поширення і прийому доповнювали одна одну та/або взаємодіяли, в тому числі за межами національних кордонів, а також доступ без дискримінації до служб підтримки, зокрема електронних програм телепередач.

Мовлення громад не можна виключати через його вартість або надавати меншого значення його аудиторії, порівняно з приватними чи суспільними мовниками. Особливо в умовах зростаючої важливості платформ багатоканальної трансляції, зокрема кабельного, супутникового і цифрового наземного телебачення.

У більшості країн, у тому числі в Україні, мовлення громад може вільно функціонувати в Інтернеті, але доступ до обмежених ресурсів, таких як спектр і канали, як правило, контролюється через режим ліцензування. Ліцензування служб мовлення і трансляції програм повинне здійснюватись незалежним регуляторним органом з обов’язком діяти в інтересах суспільства і забезпечувати справедливий і рівний доступ мовникам різного типу.

Ліцензування мовлення громад, коли це необхідно, повинне відповідати особливостям сектору й не повинне примушувати його до конкуренції з приватними комерційними мовниками. Процедури подачі заявок повинні бути прямі та недорогі або безкоштовні. Критерії відбору повинні оголошуватися і встановлюватися із забезпеченням того, щоб пропозиції відповідали визначенню мовлення громад та інтересам цільової громади, а також могли бути соціально вагомими і стабільними протягом усього строку дії ліцензії.

Фінансування мовлення громад

Організації мовлення громад — це форми соціальних підприємств. Вони прагнуть побудувати стабільну економічну модель для того, щоб досягти успіху у виконанні своїх соціальних завдань. Існують різноманітні моделі економічної стабільності мовлення громад, але є й певні характеристики, спільні для найбільш стабільно функціонуючих організацій. Це включає підтримку з боку цільової громади — пожертвування, членські схеми, заходи зі збору коштів, оплата невеликих оголошень, плата за надання послуг. Сюди також належить мобілізація підтримки від зовнішніх джерел, таких як організації суспільного розвитку і неурядові організації, пропонуючи платформу для соціальної комунікації та залучення громадськості.

Окрім іншого, сюди належить здатність контролювати витрати і функціонувати за низького прибутку, покладаючись на волонтерів. Не всі медіагромади показують рекламу чи користуються комерційним спонсорством, але багато з них це роблять. Там, де реклама і спонсорство дозволені, вони іноді супроводжуються нормативними обмеженнями, такими як кількість рекламних хвилин на годину або кількість реклами у відсотках від загального прибутку. Обмеження на комерційний прибуток повинні встановлюватись виключно для захисту особливості самої послуги, а не підривати її життєздатність. Про це йдеться у принципах AMARC щодо Демократичного Законодавства про Мовлення Громад.

У країнах, де мовлення громад (community media) захищено законом і нормативно-правовими актами, інколи також наявне державне фінансування для підтримки стабільності та соціального значення. До європейських країн, які надають підтримку громадському мовленню у вигляді державного фінансування, належать Австрія, Бельгія, Данія, Ірландія, Франція, Німеччина, Нідерланди та Сполучене Королівство Великобританії. У багатьох випадках громадське мовлення має перевагу у вигляді зменшених витрат або звільнення від ліцензійних зборів.

Правові аспекти мовлення громад: межі та можливості

Мовлення громад повинне бути визначене в законі як окрема категорія засобів мовлення (радіо чи телебачення), що створюються зареєстрованими некомерційними організаціями. Не повинно бути жодних попередніх обмежень щодо їхнього територіального охоплення або місцезнаходження. Як кажуть експерти:

1

процес подання заяви на отримання ліцензії щодо надання послуг мовлення громад повинен бути відокремлений від такого ж процесу для приватного комерційного і суспільного мовлення

2

ліцензії повинні надаватись за результатами справедливого і відкритого конкурсу

3

заявник на отримання ліцензії на надання послуг мовлення громад повинен продемонструвати, що він не залежить від будь-якої політичної, релігійної або приватної комерційної організації і що жодна фізична або юридична особа, якій заборонено мати ліцензію на мовлення в Україні, не в змозі здійснювати контроль над заявником

4

Подаючи заяву на отримання ліцензії на надання послуг мовлення громад, заявник повинен бути в змозі продемонструвати, що він дотримується таких вимог, де його пропозиції:

— розроблені на користь конкретної територіальної громади або громади за інтересом і сприяють розмаїттю доступних послуг;

— відповідають інформаційним, освітнім, культурним та мовним інтересам громади, якій він слугує, у тому числі інтересам меншин;

— свідчать про наявність попиту і підтримки громади (наприклад, петиції, листи на підтримку, опитування та результати фокус-груп);

— містять плани суспільного доступу й участі в роботі служби і підзвітності громаді, якій він слугує; його пропозиції, вірогідно, будуть сталими протягом строку дії ліцензії

5

жодна організація не повинна отримати більше однієї ліцензії на мовлення громад для однієї платформи, але можна отримати окремі ліцензії на надання аналогічних послуг стосовно радіо і телебачення та/або аналогових і цифрових водночас

6

службам мовлення громад повинно бути дозволено здійснювати рекламу без додаткових обмежень, окрім тих, що наразі застосовуються до комерційного мовлення

Загальні норми регулювання контенту мовлення громад не повинні бути більш обтяжливими, ніж ті, що застосовуються до комерційного мовлення, але мають включати вимогу, щоб новини й актуальні події висвітлювалися точно і достовірно, а у період виборів не надавалося переваги конкретним партіям або кандидатам.

Правові положення, що стосуються регулювання мовлення громад, повинні замінити чинні правові положення для громадського і комунального мовлення, тобто норми чинного законодавства необхідно змінити.

Технічне планування радіо громад не повинне накладати попередні обмеження на потужність передачі, але для служб, які охоплюють обмежену географічну зону, присвоєння однієї частоти для однієї служби з ефективною потужністю випромінювання в 100–500 Вт буде цілком задовільним. Для радіомовлення громад повинна бути зарезервована достатня кількість частот, які залишаються наразі доступними у діапазоні FM (97,5–108 МГц).

У плані майбутнього використання цих частин FM-діапазону з усуненням аналогового телебачення, після переходу на цифрове мовлення, повинні бути передбачені частоти для радіомовлення громад. Частина принаймні одного із цифрових телевізійних мультиплексів повинна бути зарезервована для служб місцевого телебачення громад на майбутнє, включно з універсальною програмною послугою і гарантованим висвітленням на першій сторінці в електронних програмах телепередач.

Органи місцевої влади повинні мати право надавати фінансову підтримку мовленню громад за умови, що вона є прозорою і запропонована на справедливій конкурсній основі всім службам громадського мовлення на їхній адміністративній території, а також надається протягом визначеного часу без зазіхання на незалежність служби.

Треба також забезпечити підтримку, націлену на сприяння перетворенню наявних служб комунального мовлення на незалежні служби мовлення громад. А ще зі служб мовлення громад не повинні стягуватись жодні ліцензійні збори та доступ мовлення громад до багатоканальних платформ трансляції, зокрема цифрового наземного телебачення, повинен бути безкоштовним або недорогим за умови ліцензії на багатоканальне мовлення.

Редакція висловлює величезну вдячність за допомогу у підготовці статті Андрію Куликову — голові Правління ГО «Громадське радіо».

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі