1 Далі за текстом — КпАП.
Невиконання батьками обов’язків щодо дітей
Для того, щоб вирішити, чи можливо притягнути батьків або осіб, які їх заміняють, до адміністративної відповідальності за несвоєчасну реєстрацію місця проживання своїх неповнолітніх дітей за ч. 1 ст. 184 КпАП, необхідно визначити, що є підставою для притягнення осіб до відповідальності за цією статтею, розглянути ознаки та склад вказаного правопорушення.
Отже, ч. 1 ст. 184 КпАП передбачена відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за невиконання обов’язків щодо виховання дітей.
Правовою підставою для покладення відповідальності на батьків за ч. 1 ст. 184 КпАП є наявність ознак складу правопорушення, яке виражається у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, своїх обов’язків щодо забезпечення належних умов життя, навчання та виховання дітей.
Об’єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КпАП, є суспільні відносини, які складаються у сфері реалізації та охорони прав і інтересів неповнолітніх.
Права неповнолітніх дітей закріплені у Сімейному кодексі України2, Цивільному кодексі України3, Конвенції про права дитини, інших нормативно-правових актах.
2 Далі за текстом — СК.
3 Далі за текстом — ЦК.
Зокрема, це право на життя, охорону здоров’я, медичне обслуговування, турботу та виховання своїми батьками, всебічний розвиток та повагу до їх людської гідності тощо.
Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх заміняють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Поняття кожного із обов’язків батьків закріплено нормами чинного законодавства.
Так, ст. 12 Закону України від 26.04.2001 № 2402-III «Про охорону дитинства» встановлює, що виховання у сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Статтею 150 СК передбачено, що батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Статтею 155 СК визначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 51 Конституції України, ст. 180 СК передбачено, що батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.
Отже, як бачимо, реєстрація місця проживання дитини не є складовою обов’язку навчання та виховання дітей, і навіть якщо батьки вчасно не зареєстрували місце проживання своєї дитини, навряд це буде свідчити про незабезпеченість ними належних умов для її проживання.
При цьому тільки невиконання батьками або особами, що їх заміняють, обов’язків, перелічених у ч. 1 ст. 184 КпАП, тягне адміністративно-правові санкції.
Із чого можливо зробити висновок, що невиконання обов’язку щодо реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей не може тлумачитись як ухилення від виконання батьками своїх обов’язків щодо навчання та виховання дітей, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 184 КпАП.
Судова практика із цього питання підтверджує наведені вище висновки.
Так, судом розглядався протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КпАП, згідно із якою батько ухиляється від належного виховання свого неповнолітнього сина, що виражається у категоричній відмові здійснювати реєстрацію сина за місцем його постійного проживання.
Суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП у зв’язку з відсутністю в діях батька складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КпАП, при цьому вказав наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання. У зв’язку з цим реєстрація неповнолітнього за місцем проживання батьків не є обов’язком останніх.
Крім того, у протоколі, окрім невиконання обов’язку зареєструвати неповнолітнього, не зазначено, що батько будь-яким іншим чином ухиляється від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дитини.
Відповідно до ст. 9 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Належних та допустимих доказів того, що батько своїми діями чи бездіяльністю ухилився від обов’язку щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітнього сина, суду не представлено (постанова Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області у справі про адміністративне правопорушення № 2208/2613/12).
Увага! Відповідальність за несвоєчасну реєстрацію батьками місця проживання неповнолітніх дітей повинна бути передбачена окремою нормою КпАП.
Кваліфікувати дії батьків, навіть у разі встановлення факту несвоєчасної реєстрації місця проживання дітей, за ст. 197 КпАП, а тим паче складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 184 КпАП, повноваження щодо складення яких надано органам внутрішніх справ, органам реєстрації місця проживання не варто.
