Коротко про головне
Перш за все відмітимо, що заміна сторони в зобов’язанні можлива у будь-якому зобов’язанні, якщо це прямо не заборонено відповідним законом та/або договором. Загальним принципом зміни зобов’язань є згода на це всіх сторін зобов’язання.
Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Проте в цій статті ми будемо говорити лише про заміну боржника. Слід підкреслити, що навіть при об’єднанні територіальної громади відбувається реорганізація ОМС шляхом приєднання. А це, у свою чергу, означає, що до цього новоутвореного органу переходять усі майнові права та обов’язки приєднаних (ст. 104 ЦК України).
Тому говорити про заміну ОМС як кредитора у зобов’язанні говорити не доводиться.
Далі мова піде виключно про заміну боржника у зобов’язанні.
Нормативно-правова база
1. Положення ЦК України.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
У ч. 1 ст. 510 ЦК України встановлено, що сторонами в зобов’язанні є боржник і кредитор. Отже, зобов’язання є правовідношенням між конкретно визначеними особами — сторонами зобов’язання.
Чинне цивільне законодавство передбачає можливість заміни сторін у зобов’язанні, однак установлює певні обмеження свободи розсуду учасників відповідних правовідносин з метою запобігання порушенню балансу інтересів цих осіб.
Закон установлює обмеження на заміну боржника в зобов’язанні поза волею кредитора.
Так, відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Тут доречно навести позицію ВСУ в рішенні від 26.11.2017 № 922/1029/161. Так, зазначає ВСУ, норма ст. 520 ЦК України має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов’язання внаслідок заміни особи боржника.
1 Далі за текстом — рішення ВСУ № 922.
Крім того, відповідно до рішення ВСУ № 922 необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи в договірні відносини, кредитор розраховує на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов’язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).
Отже, для заміни боржника в зобов’язанні необхідна воля кредитора щодо відсутності заперечень проти покладення обов’язку первісного боржника на іншу особу.
Чинним законодавством установлено тільки форму правочину щодо заміни боржника в зобов’язанні — цей правочин учиняється в такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов’язання (ст. 513, 521 ЦК України). Водночас форми надання згоди кредитором щодо заміни боржника в зобов’язанні законом не передбачено.
Увага! Якщо первісний договір вчинено в простій письмовій або нотаріальній формі, такої ж самої форми вимагає і правочин щодо заміни боржника в зобов’язанні. Правочин щодо заміни боржника у зобов’язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований у порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 521 ЦК України).
Наведене дає підстави для висновку про те, зазначає ВСУ, що для заміни боржника в зобов’язанні істотне значення має не форма виразу волі кредитора, а наявність відповідної волі, що й вимагається згідно з приписами ст. 520 ЦК України.
Крім того, звертаємо вашу увагу на те, що предметом переведення боргу виступає юридичний обов’язок майнового характеру, який входить до змісту зобов’язання між первісним боржником і кредитором. Цей обов’язок полягає у сплаті коштів, передачі майна, виконанні робіт, наданні послуг тощо.
Отже, предметом переведення боргу може виступати не тільки грошовий, а й будь-який борг (юридичний обов’язок) за зобов’язанням.
Наслідком переведення боргу є заміна боржника в зобов’язанні. Сам же зміст договору і правове положення боржника залишаються незмінними. Тому новий боржник у такому зобов’язанні вправі висунути проти вимоги кредитора свої заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК України).
Наприклад, новий боржник може посилатися на сплив строку позовної давності по заявленій проти нього вимозі кредитора. Заміна сторін у зобов’язанні не змінює порядку обчислення й перебігу позовної давності (ст. 263 ЦК України).
Крім того, новий боржник має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на його власних відносинах з кредитором.
2. Положення ГК України.
Зазначимо, що ст.195 ГК України передбачає передачу (делегування) прав у господарських зобов’язаннях. Так, управнений суб’єкт господарського зобов’язання, якщо інше не передбачено законом, може передати другій стороні, за її згодою, належні йому за законом, статутом чи договором права на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних питань щодо управління майном або делегувати права для здійснення господарсько-управлінських повноважень.
При цьому складається акт передачі прав та акт делегування господарсько-управлінських повноважень. Перший вважається чинним з дня одержання повідомлення про це зобов’язаною стороною, а акт делегування господарсько-управлінських повноважень іншому суб’єкту — з дня офіційного опублікування цього акта.
Відповідно до ст. 195 ГК України передача (делегування) прав тягне за собою обов’язок суб’єкта, який одержав у результаті такої передачі (делегування) додаткові повноваження, вирішувати відповідне до цих повноважень коло господарських питань та нести відповідальність за наслідки рішень, що ним приймаються.
Разом із тим до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України. Таким чином, далі наведемо приклад договору про заміну боржника у зобов’язанні договору поставки, ґрунтуючись на положеннях ЦК України.
Щодо документального оформлення переведення боргу зазначимо, що найчастіше сторони укладають між собою тристоронню угоду, сторонами якої виступають первісний боржник, новий боржник і кредитор або двосторонній договір між старим і новим боржником. Ми наведемо приклад двостороннього договору. При цьому слід мати на увазі: для того, щоб такий договір мав юридичну силу, необхідно отримати письмову згоду кредитора, яка оформляється в довільній формі, наприклад у вигляді рекомендованого листа з повідомленням про вручення.
Більше того, як ми вказували вище, ВСУ надав позицію про те, що для заміни боржника в зобов’язанні істотне значення має не форма виразу волі кредитора, а наявність відповідної волі, що й вимагається згідно з приписами ст. 520 ЦК України.
