Визначаємо належного відповідача у справах про спадкове майно

Порядок заміни відповідача

За загальним правилом відповідачем є особа, яка порушила права та законні інтереси позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач на власний розсуд визначає таку особу, яка і стає відповідачем, про що зазначається в позовній заяві.

Звісно, якщо позивачем буде допущено помилку у визначенні відповідача, ані ОМС, до якого пред’явлено позов, ані суд не в змозі вплинути на його позицію щодо притягнення до участі у справі зазначеного відповідача.

Відповідно до вимог чинного процесуального законодавства пред’явлення позову не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, не є підставою для відмови судом у відкриті провадження у справі або залишення заяви без руху.

Повноважень для заміни неналежного відповідача з власної ініціативи у суду також не має.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Отже, як бачимо, заміна відповідача може відбутись тільки з ініціативи позивача.

Якщо ж позивач не скористається такою можливістю, суд відмовить йому у задоволенні позову.

Але до ухвалення такого рішення, представник ОМС змушений буде, ймовірно, тривалий час брати участь у судових засіданнях (особливо в тих випадках, якщо участь відповідача визнана обов’язковою), складати відповідні процесуальні документи, що неодмінно призведе до зайвого витрачання часу та матеріальних ресурсів.

Тому варто вчасно реагувати на випадки притягнення ОМС до участі у справі як неналежного відповідача.

Належний відповідач

Як роз’яснив Пленум ВCУ в постанові № 7 від 30.05.2008 «Про визначення додаткового строку для прийняття спадщини», відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних ОМС за місцем відкриття спадщини.

Чи у всіх випадках належним відповідачем є територіальні громади в особі відповідних ОМС за місцем відкриття спадщини, розберемось на прикладі конкретної справи, розглянутої ВС.

Спір у позивача (спадкоємиці майна) із Сумською міською радою виник з приводу спадщини, яка залишилась після смерті її тітки, у тому числі й на земельні ділянки (паї), площею 1, 900 га кожна для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, щодо яких остання склала заповіт на користь позивача.

Позивач стверджувала, що, дізнавшись про заповіт, вона в липні 2017 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй відмовлено у зв’язку з пропуском строку подання заяви про прийняття спадщини. Посилаючись на те, що зазначений строк нею пропущено з поважних причин, оскільки вона здійснювала постійний догляд за тяжко хворими матір’ю та братом, позивач просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті тітки.

Відмовляючи у задоволенні позову, Гадяцький районний суд Полтавської області (рішення від 21.11.2017) виходив з того, що зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не є поважними, необізнаність про наявність заповіту не є обставиною, що унеможливлювала її звернення до нотаріуса з відповідною заявою.

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 29.01.2018 рішення Гадяцького районного суду Полтавської області було скасовано, у задоволенні позову відмовлено з інших правових підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позов пред’явлено до неналежного відповідача, а ОМС — Мартинівська сільська рада Гадяцького району Полтавської області, на території якої розташоване спадкове майно, та який є належним відповідачем, до участі у справі не залучено, унаслідок чого суд позбавлений процесуальної можливості прийняти рішення по суті спору.

Позивач подала до ВС касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу мотивувала тим, що строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини нею був пропущений з поважних причин, оскільки у законодавчо визначений шестимісячний строк для прийняття спадщини вона надавала постійну допомогу своїм хворим родичам. Крім того, позивач не знала про наявність заповіту, що, у свою чергу, свідчить про наявність об’єктивних перешкод для своєчасного подання заяви до нотаріуса. Позивач наполягала на тому, що Сумська міська рада є належним відповідачем у справі як ОМС за місцем відкриття спадщини, а не за місцем знаходження нерухомого майна.

ВС підтримав позицію суду апеляційної інстанції, залишивши касаційну скаргу позивача без задоволення (постанова від 07.11.2018 у справі № 526/1773/17).

По суті ВС сформулював єдиний підхід щодо визначення належного відповідача у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Насамперед судом касаційної інстанції було перевірено обставини справи та встановлено, що за життя тітка позивача склала заповіт, згідно з яким заповіла останній належні їй на праві власності земельні ділянки (паї № 2, 176) площею 1,900 га кожна для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Мартинівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області.

20.07.2017 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу позивачу відмовлено у відкритті спадкової справи та оформленні спадкових прав на нерухоме майно у зв’язку з пропущенням строку для прийняття спадщини після померлої.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У ст. 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені ст. 1272 ЦК України (ср. ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Частиною 3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Разом з тим за правилами ч. 1 ст. 1277 ЦК України за відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття ОМС за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно — за його місцезнаходженням, зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Згідно зі ч. 3 ст. 1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно — за його місцезнаходженням.

Згідно з витягом зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 20.07.2017 після померлої із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась.

Зазначене свідчить про те, що інших спадкоємців, крім позивача, немає і ніхто, крім неї, не звертався до нотаріальної контори стосовно спадкового майна — земельних ділянок, що розташовані на території Мартинівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, проте позивач звернулася до суду з позовом до Сумської міської ради.

Отже, у цьому випадку позов подано до неналежного відповідача — Сумської міської ради, оскільки нерухоме майно, яке заповідала спадкодавець, знаходиться на території Мартинівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області.

У постанові ВС також зазначено, що ухвалою ВС від 10.04.2018 було відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та надано строк для надання відзиву.

Відповідач не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направив.

Висновки

Після отримання позовної заяви з додатками ОМС володіють достатньою інформацією про склад спадкового майна, його місцезнаходження, місце відкриття спадщини, що вже дає їм можливість визначити, чи повинні вони виступати як відповідачі у цій справі.

У разі встановлення факту пред’явлення позову до неналежного відповідача ОМС повинні реагувати таким чином:

— подати у встановлений судом строк відзив на позовну заяву, в якому викласти заперечення щодо наведених позивачем аргументів для притягнення до участі у справі ОМС як відповідача;

— у разі подання позивачем відповіді на відзив, в якому будуть відхилені наведені ОМС аргументи щодо неналежності відповідача, у встановлений судом строк подати заперечення проти позову.

Гадаю, що це, ймовірно, дозволить як правильно зорієнтувати позивача, так й уникнути судової тяганини для неналежного відповідача.