Теми статей
Обрати теми

Військовий обов’язок: оформлюємо час відсутності працівника

Васильєв Юрій, начальник відділу кадрів Фізико-технічного інституту низьких температур ім. Б. І. Вєркіна Національної академії наук України, полковник запасу
Відповідно до Указу Президента України від 15.02.2018 № 33/2018 «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2018 році», наказів Міністерства оборони України від 22.05.2018 № 231 «Про призов громадян України на військову службу за призовом осіб офіцерського складу у 2018 році» та від 04.10.2018 № 495 «Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2018 року» з вересня по грудень 2018 року в Україні відбувався призов громадян на військову службу. Призивали не тільки строковиків, а й офіцерів запасу. У зв’язку з проведенням цих та інших заходів у діяльності працівників служб управління персоналом часто виникають питання, як оформити відсутність на роботі працівників, які проходять військову службу за призовом або за контрактом, приймають участь у військових зборах, відвідують військовий комісаріат, проходять медичну комісію за направленням військкомату та в інших випадках, пов’язаних із виконанням військового обов’язку. Практичні поради щодо оформлення часу відсутності на роботі працівників, які виконують військовий обов’язок, будуть надані у цій статті.

Правовою підставою для надання працівникам, які виконують військовий обов’язок, передбачених законом гарантій є ч. 2 ст. 119 Кодексу законів про працю України1, відповідно до якої працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу»2 і «Про альтернативну (невійськову) службу», від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»3, надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

1 Далі за текстом — КЗпП.

2 Далі за текстом — Закон № 2232.

3 Далі за текстом — Закон № 3543.

Закон № 2232 містить три правові норми, відповідно до яких працівникам, які виконують військовий обов’язок, надаються передбачені законом гарантії щодо збереження робочого місця, посади та середнього заробітку. А саме: ч. 2 ст. 21 регулює випадки, пов’язані з призовом або прийняттям на військову службу, ч. 11 ст. 29 — порядок проходження працівниками-військовозобов’язаними зборів та ч. 2 ст. 39 — порядок призову на військову службу під час мобілізації.

Розглянемо ці випадки детальніше.

Працівник відсутній на роботі у зв’язку з відвідуванням військового комісаріату

Відсутність на роботі працівника, який відвідує військовий комісаріат, має бути належно оформлена незалежно від того, за чиєю ініціативою відбувалось відвідування. Як було зазначено вище, законодавчою підставою оформлення відсутності працівника на роботі є ч. 2 ст. 21 Закону № 2232.

Громадяни України для виконання обов’язків, пов’язаних із взяттям на військовий облік, призовом або прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються районними (міськими) військовими комісаріатами на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов’язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров’я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.

(ч. 2 ст. 21 Закону № 2232)

Тобто у статті чітко визначені випадки, коли необхідно керуватись цією нормою.

Крім того, при підготовці розпорядчого документа про відвідування працівниками військкомату необхідно врахувати те, що таке відвідування відбувається, як правило, за розпорядженням військового комісару. В цьому разі дії, які зобов’язано виконати керівництво, наприклад, комунального підприємства, чітко визначені в п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затвердженого постановою КМУ від 07.12.2016 № 9214.

4 Далі за текстом — Порядок № 921.

Відповідно до положень цього пункту у разі отримання розпоряджень районних (міських) військових комісаріатів щодо оповіщення призовників і військовозобов’язаних про їх виклик на призовні дільниці (пункти попереднього збору) для їх приписки до призовної дільниці, призову на військову службу або на збори військовозобов’язаних керівники державних органів, підприємств, установ та організацій5 зобов’язані:

5 У цьому контексті під державними органами, підприємствами, установами та організаціями слід розуміти центральні і місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, виконавчі комітети сільських, селищних та міських рад, військові комісаріати, військові частини, підприємства, установи, організації та навчальні заклади незалежно від їх підпорядкування та форми власності (визначено в п. 1 Порядку № 921).

1

видати наказ про оповіщення призовників і військовозобов’язаних та довести його до їх відома у частині, що стосується забезпечення їх прибуття за викликом районного (міського) військового комісаріату у визначені ним строки

2

забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників і військовозобов’язаних до районних (міських) військових комісаріатів

3

письмово повідомити районним (міським) військовим комісаріатам про осіб, які не виконали наказ керівника державного органу, підприємства, установи та організації та не прибули за викликом до районного (міського) військового комісаріату

Зазначене слід урахувати при підготовці наказу про відсутність працівника на роботі.

Зразок оформлення наказу про виконання розпорядження військового комісара

img 1

img 2

У наказі використано поняття «звільнення від роботи». Автор пропонує саме так формулювати наказ у випадку відвідування працівником військкомату, тому що саме так сформульована норма закону (ч. 2 ст. 21 Закону № 2232).

У табелі обліку робочого часу необхідно проставити відмітку, яка використовується для позначення відсутності працівника в разі виконання ним державних і громадських обов’язків, вибуття його на військові збори тощо (ІН, 22), або таку, що застосовується на вашому підприємстві в таких випадках.

Увага! Для виконання обов’язку підприємства, який передбачений ст. 21 Закону № 3543, щодо забезпечення своєчасного прибуття працівників, які залучаються щодо виконання військового обов’язку, до військкомату, необхідно виконати дії, передбачені в п. 47 Порядку № 921. Чинним законодавством не передбачено ніяких інших дій з боку посадових осіб підприємства для виконання вказаного обов’язку.

Працівник відсутній на роботі у зв’язку з проходженням військових зборів

У разі проходження військових зборів працівник має право на передбачені законодавством гарантії на підставі ч. 11 ст. 29 Закону № 2232, яка має назву: «Проходження зборів військовозобов’язаними та резервістами» та формулюється наступним чином:

За призваними на збори військовозобов’язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов’язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності.

(ч. 11 ст. 29 Закону № 2232)

Зразок наказу про направлення на збори

img 3

Під час підготовки наказу про направлення на збори потрібно звернути увагу на таку особливість: відповідно до ч. 11 ст. 29 Закону № 2232 за працівником зберігаються місце роботи, посада, заробітна плата не тільки на час проведення зборів, а і на час, який працівник витрачає на проїзд до місця проведення зборів і у зворотньому напрямку.

Ще однією характерною рисою є те, що кошти, виплачені працівнику підприємством за час його перебування на зборах або виконання обов’язків у військовому резерві, повертаються підприємству із бюджету, незалежно від форми власності підприємства. Повернення коштів відбувається згідно з положеннями постанови КМУ від 23.11.2006 № 1644 «Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних та резервістів» та Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних та резервістів, грошової виплати резервістам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 12.03.2007 № 806.

6 Далі за текстом — Інструкція № 80.

Відповідно до п. 11 Інструкції № 80 виплата середнього заробітку військовозобов’язаним, призваним на збори, провадиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами.

Згідно з п. 12 Інструкції № 80 підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов’язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов’язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають усі витрати, пов’язані з виплатою середнього заробітку (у тому числі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування).

До рахунків додаються відомості на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов’язаним, призваним на збори, згідно з цією Інструкцією за формою:

img 4

У разі відшкодування витрат підприємства виникають труднощі, пов’язані з тим, що військові комісаріати або частини не включають час, який працівник витратив для того, щоб добратись до місця проведення зборів і повернутися назад, до документів, які підтверджують участь працівника у військових зборах. Як бути у такому випадку? Вимагати надання додаткової довідки, яка буде підтверджувати час перебування працівника у дорозі. Але розрахуватись із працівником необхідно у повному обсязі, інакше права працівника будуть порушені, що тягне за собою певну відповідальність.

Крім того, працівникам органів персоналу буде доцільним знати, що ст. 30 Закону № 2232 містить випадки, у яких військовозобов’язані звільняються від проходження зборів.

Працівник відсутній на роботі у зв’язку з призовом або прийняттям на військову службу під час особливого періоду

Відсутність працівника на роботі у зв’язку з призовом на військову службу оформлюється на підставі ч. 2 ст. 39 Закону № 2232, яка має назву «Призов на військову службу під час мобілізації. Демобілізація» та формулюється наступним чином:

Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України...

(ч. 2 ст. 39 Закону № 2232)

07.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 № 1769-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення проходження військової служби»7, яким, зокрема, внесені зміни до ч. 3 ст. 119 КЗпП, що стосуються надання гарантій щодо збереження місця роботи, посади і середнього заробітку за працівниками, які проходять військову службу.

7 Далі за текстом — Закон № 1769.

Тобто з 07.01.2017 відповідно до положень ч. 3 ст. 119 КЗпП за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову.

У ч. 3 ст. 119 КЗпП наведено кілька видів військової служби, під час проходження яких за працівником зберігаються гарантії щодо збереження місця роботи, посади, середньої заробітної плати. Проаналізуємо, у разі проходження яких видів військової служби працівник має вказані гарантії.

Види військової служби, які на сьогоднішній день мають місце у Збройних Силах України, визначаються ч. 6 ст. 2 Закону № 2232 (ср. ). Проаналізувавши їх, а також і зміст ч. 3 ст. 119 КЗпП, можна дійти висновку, що під час проходження працівником будь-якого із вказаних у Законі № 2232 видів військової служби за ним зберігаються визначені гарантії. Головною умовою для збереження цих гарантій є те, що вони зберігаються під час особливого періоду.

Нагадаємо, що визначення особливого періоду наведено у ст. 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України»8, згідно з якою особливий період — це період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

8 Далі за текстом — Закон № 1932.

Особливий період, який наразі триває в Україні, розпочався з моменту оголошення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» і продовжується по теперішній час.

Отже, в наказі про увільнення працівника від роботи у зв’язку з призовом на військову службу необхідно вказати, що гарантії за працівником зберігаються на час дії особливого періоду. Зауважимо, що зміст такого наказу не буде мати будь-яких відмінностей залежно від виду військової служби, який буде проходити працівник.

Зразок наказу про увільнення працівника від роботи у зв’язку з призовом на військову службу

img 5

У наведеному зразку наказу йдеться про увільнення працівника від роботи. Поняття «увільнення від роботи у зв’язку з проходженням військової служби» законодавством не визначено. Однак автор вибрав увільнення для того, щоб воно відрізнялось від звільнення, яке містить у собі чітко визначені законодавствам поняття. Щодо цього питання існує й протилежна думка: що слід керуватись лише поняттями, які мають місце у законодавстві. У такому разі пропонуємо писати: «Звільнити від виконання обов’язків на час проходження військової служби».

У жодному разі не слід використовувати слово «відсторонити», адже випадки, у яких застосовується відсторонення від роботи, чітко визначаються ст. 46 КЗпП.

Як правильно написати у випадку призову або прийняття на військову службу, законодавством не визначено, тому автор пропонує читачам зробити власний вибір.

Також при підготовці наказу важливо звернути вашу увагу на час початку і закінчення проходження військової служби, тобто час, протягом якого працівникові надаються передбачені законом гарантії. Із наведеного вище зразка наказу бачимо, що гарантії працівнику встановлюються до часу закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації (звільнення з військової служби).

Щодо особливого періоду, то він може бути відмінений окремим рішенням Президента України. Тож зауважимо, що важливо так сформулювати текст наказу, щоб не потрібно було його допрацьовувати у разі відміни особливого періоду.

Що стосується дня початку і дня закінчення військової служби, то вони визначаються відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 2232.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

(ч. 2 ст. 24 Закону № 2232)

У цьому разі існує повна аналогія з трудовим законодавством — мається на увазі, що останній день роботи є днем звільнення.

День виключення зі списків військової частини вказується у наказі про виключення і записується у військовий квиток військовослужбовця. По цей день йому повинна бути виплачена середня заробітна плата. Запис про звільнення виконують на третьому аркуші військового квитка. Після того як звільнений військовослужбовець стане на військовий облік, на відповідному аркуші військового квитка буде поставлено відповідну відмітку.

Отже, виплата середньої заробітної плати проводиться включно по день виключення зі списків частини. Час, протягом якого звільнений військовослужбовець добирався до місця проживання, оплаті не підлягає, але відповідно до ст. 21 Закону № 2232 слід оплатити час, упродовж якого звільнений військовослужбовець ставав на військовий облік.

Також наголосимо, що працівник служби персоналу зобов’язаний вести облік працівників підприємства. Із цього випливає і його обов’язок контролювати час, повернення працівника, який проходить військову службу. У зв’язку з чим йому необхідно знати, що строки, протягом яких проходять військову службу, визначені ст. 23 Закону № 2232.

Отже, згадані строки становлять:

для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях

до 18 місяців

для осіб, які на час призову на строкову військову службу мають ступінь вищої освіти «спеціаліст« або «магістр»

до 12 місяців

До речи, строк служби призовників, які мають освіту за рівнем «бакалавр», законодавством не визначений. Юристи Міністерства оборони України трактують так, що такі призовники повинні служити 18 місяців.

Також роботодавцю не слід забувати, що відповідно до ч. 5 ст. 119 КЗпП гарантії, визначені у ч. 3 ст. 119 КЗпП, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими. На практиці цей строк може значно перевищувати строк строкової служби 18 місяців.

Суттєвою проблемою кадровиків, яка має місце при оформленні часу, коли працівник виконує військовий обов’язок, є те, що законодавством не визначено, яким документом повинно бути це підтверджено. У зв’язку з чим автор радить звертатись письмово до військових комісаріатів, військових частин, у яких проходять службу працівники, керівних структур, яким підпорядковуються військові комісаріати і військові частини, до того часу, поки не отримаєте належно оформленого документу про проходження працівником військової служби.

Також не зайвим буде нагадати, що у разі порушення роботодавцем прав і гарантій працівників, призваних на строкову військову службу, настає адміністративна та фінансова відповідальність. Так, ч. 7 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 5 ст. 265 КЗпП наступає відповідальність роботодавця за недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка тягне за собою штрафну санкцію у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Працівника, який приступає до роботи після проходження служби, доцільно допустити до роботи на підставі наказу. До моменту допуску до роботи необхідно впевнитись, що працівник за станом свого здоров’я в змозі виконувати свої обов’язки. У випадках, передбачених ст. 169 КЗпП, а саме: при допуску до роботи працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також для осіб віком до 21 року — роботодавець зобов’язаний за свої кошти організувати проведення медичних оглядів.

Якщо працівник за станом здоров’я не може приступити до виконання дорученої йому роботи (наприклад, отримав інвалідність, через що йому заборонена важка фізична праця, або ж має медичний висновок, відповідно до якого потребує переведення на легшу роботу), роботодавець зобов’язаний діяти відповідно до положень статей 170 і 172 КЗпП.

Порядок оформлення працівника, який направлений на альтернативну (невійськову) службу

Виконання військового обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою, якщо воно суперечить релігійним переконанням громадянина. Організаційно-правові засади проходження громадянами альтернативної (невійськової) служби визначаються Законом України від 12.12.1991 № 1975-XII «Про альтернативну (невійськову) службу»9, а порядок проходження альтернативної (невійськової) служби — постановою КМУ від 10.11.1999 № 2066 «Про затвердження нормативно-правових актів щодо застосування Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»10.

9 Далі за текстом — Закон № 1975.

10 Далі за текстом — Положення № 2066.

Працівник, щодо якого прийнято рішення про направлення на альтернативну службу, має бути звільнений з роботи. Випливає це з того, що такий громадянин буде проходити альтернативну службу шляхом укладення трудового договору на визначеному для цього державному або комунальному підприємстві. Отже, відповідно до п. 3 ст. 36 КЗпП підставою для припинення трудового договору є направлення призовника на альтернативну службу.

Роботодавець має врахувати, що відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Закону № 1975 за громадянином, який проходить альтернативну службу, зберігається попередня робота (посада), яку він виконував (займав) до направлення на службу, а у разі її відсутності — інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві.

Зразок наказу про звільнення працівника у зв’язку з направленням на альтернативну (невійськову) службу

img 6

Час перебування громадянина на альтернативній службі зараховується до страхового стажу.

Про роботу під час проходження альтернативної служби у трудовій книжці робляться записи. Зразок записів, які повинні бути виконані у трудовій книжці працівника про роботу під час проходження альтернативної служби, наведено у додатку 5 до Положення № 2066.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі