Теми статей
Обрати теми

Правова доля вже не існуючих житлових будинків

Кравченко Тетяна, аналітик ТОВ «ФАКТОР-МЕДІА», адвокат
Так буває, що після смерті спадкодавця (власника житлового будинку) спадкоємці з різних причин не приймають спадщину. Тим паче, якщо до складу спадкового майна входить житловий будинок, який існує тільки «на папері», а фактично є знищеним. Для ОМС не зовсім зрозумілою є ситуація стосовно подальшої долі таких будинків, тож, з огляду на вимоги чинного законодавства та судову практику, пропонуємо алгоритм дій із припинення права власності на такі будинки.

Визнання спадщини відумерлою

Для того, щоб правильно, з юридичної точки зору, вирішити долю фактично не існуючих (знищених, знесених тощо) житлових будинків, відомості про які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а спадкоємці померлого власника усунулись від права на спадкування, ОМС повинні набути певних правомочностей відносно такого будинку, зокрема права власності.

Варто зазначити, що право власності на знищене майно припиняється тільки за наявності відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру, на що звертає увагу судова практика (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 28.11.2017 у справі № 127/15155/16-ц).

Права власності на житлові будинки, спадкоємці яких усунулись від спадкування, територіальна громада в особі ОМС набуває в судовому порядку шляхом подання заяви в порядку окремого провадження про визнання спадкового житлового будинку відумерлою спадщиною та перехід права власності на нього до територіальної громади.

Так, ч. 1 ст. 1277 Цивільного кодексу України1 встановлює, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття ОМС за місцем відкриття спадщини (а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно — за його місцезнаходженням) зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відмерлою.

1 Далі за текстом — ЦК.

Відповідно до ч. 2 ст. 1277 ЦК заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

В свою чергу, ч. 3 ст. 1277 ЦК визначено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно — за його місцезнаходженням.

Увага! Оскільки граничний строк, який починається після спливу одного року з часу відкриття спадщини, протягом якого ОМС зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою, законодавством не встановлений, ОМС на власний розсуд визначає, коли саме звернутись до суду.

Але з урахуванням того, що з часу відкриття спадщини і до визнання її відумерлою спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється відповідно до вимог ч. 5 ст. 1283 ЦК, зволікати із визначенням правового статусу такого майна не варто.

Відповідно до вимог ст. 335 Цивільного процесуального кодексу України2 у заяві про визнання спадщини відумерлою ОМС, як заявник, має зазначити:

2 Далі за текстом — ЦПК.

відомості про час відкриття спадщини

вказуються на підставі:

— даних свідоцтва про смерть спадкодавця, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану; в разі його відсутності — даних копії актового запису про смерть спадкодавця або витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть спадкодавця

відомості про місце відкриття спадщини

вказуються на підставі:

— відомостей про останнє місце проживання спадкодавця, які видаються виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради ,або інших документів, що можуть підтверджувати відповідний факт (копія актового запису про смерть, домова книга тощо);

— відомостей про останнє місце реєстрації спадкодавця, якщо останній мав декілька місць проживання;

— відомостей про місцезнаходження нерухомого майна, якщо місце проживання спадкодавця не відоме

відомості про майно, що становить спадщину

вказується детальна характеристика об’єкта нерухомості відповідно до правовстановлюючих документів

докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття

— вказуються правовстановлюючі документи на будинок;

— відомості з матеріалів копій спадкової справи

Увага! Участь ОМС у розгляді справ про визнання спадщини відумерлою є обов’язковою.

Після ухвалення рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді, набрання рішенням суду законної сили ОМС необхідно подбати про реєстрацію права власності в установленому законом порядку.

Увага! Після ухвалення рішення про визнання відумерлою спадщини у вигляді житлового будинку, який залишився після смерті спадкодавця, спадкоємець, який усунувся від свого права на спадкування, у межах встановлених законом строків має право оскаржити судове рішення, але тільки за наявності відповідних правових підстав.

Наприклад, при розгляді цивільної справи № 402/398/14-ц (постанова від 17.11.2018) спадкоємець доводив, що попри те, що він без поважних причин у встановлені законом строки не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини протягом п’яти років з часу відкриття спадщини, за наявності складеного спадкоємцем на його ім’я заповіту, то все одно залишається спадкоємцем і має право на спадщину.

Перевіривши зазначені обставини, Верховний Суд дійшов висновку про те, що на день смерті спадкодавець була зареєстрована та проживала одиноко, спадкоємець за заповітом разом із спадкодавцем не проживав, заяву про прийняття спадщини протягом встановленого законом строку не подав, із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не звертався, тому він вважається таким, що не прийняв спадщину та не набув права на спадкування.

Тому суд погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову про визнання відумерлою спадщиною спадкового будинку, оскільки сама по собі наявність заповіту за відсутності дій, які підтверджують реалізацію особою відповідного права на прийняття спадщини, не свідчать про набуття особою статусу спадкоємця.

Припинення права власності

Далі, для того, щоб припинити державну реєстрацію права власності на будинок, який перейшов у комунальну власність, але фактично вже не існує, ОМС необхідно припинити право власності на нього.

Статтею 349 ЦК, зокрема, визначено, що в разі знищення майна право власності на таке майно припиняється. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Відповідно до п. 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, для державної реєстрації припинення права власності на об’єкт нерухомого майна, об’єкт незавершеного будівництва у зв’язку з його знищенням подаються:

1

документ, відповідно до якого підтверджується факт такого знищення

2

документ, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об’єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такі документи було знищено одночасно із знищенням такого об’єкта)

Отже, для припинення права власності ОМС необхідно подати заяву про внесення змін до державного реєстру.

Задля чого спочатку отримати документ, відповідно до якого підтверджується факт знищення будинку.

Такими документами можуть бути акти/довідки про знищення житлового будинку, складені бюро технічної інвентаризації або суб’єктами господарювання, які наділені повноваженнями на здійснення робіт з технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, за результатами проведення технічної інвентаризації об’єкта. До документів слід долучити погашений технічний паспорт знищеного об’єкта (із написом про погашення у зв’язку зі знищенням).

Увага! На особливості умов для припинення права власності, зокрема, подання документів на підтвердження знищення майна, вказав Верховний Суд у постанові від 17.01.2019 у цивільній справі № 708/254/18.

Крім того, цікава дана справа позицією щодо підстав припинення права власності на частку у спільній власності.

Так, за матеріалами справи, Чигиринська міська рада звернулась до суду із вимогами про припинення права власності міської ради на 1/6 частину, ще двох співвласників будинку на 1/6 частину, відповідно на 2/3 частини спірного житлового будинку, в зв’язку із встановленням фактичного знищення будинку, внаслідок чого право власності на майно підлягає припиненню відповідно до норм діючого законодавства. Крім того, залишки будинку знаходяться на земельній ділянці, яка перебуває у власності територіальної громади м. Чигирин і одного з відповідачів, і перешкоджають в реалізації права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності.

Судом першої інстанції було встановлено, що спірний будинок напівзруйнований, непридатний для нормальної експлуатації і подальшого використання та є таким, що має загрозу обвалення несучих конструкцій, у зв’язку з чим його рекомендовано до вилучення з обліку та подальшого знесення. Під спірним будинком фактично наявна земельна ділянка загальною площею 0,1144 га, з яких за територіальною громадою м. Чигирина обліковується та закріплена земельна ділянка площею 0,0145 га, а за відповідачкою зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0999 га.

Припиняючи право власності на житловий будинок, а також скасовуючи державну реєстрацію права власності на це майно, суд першої інстанції виходив з того, що спірний будинок фізично знищений, а у зв’язку з відсутністю об’єкта речового права відсутні і речово-правові відносини. Майнові права позивача, як співвласника земельної ділянки, порушуються, оскільки він не в змозі розпоряджатись земельною ділянкою комунальної власності, на якій знаходяться залишки об’єкта нерухомого майна.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні позову, виходив з відсутності беззаперечних доказів того, що будинок повністю знищений, а неможливість розпоряджатись земельною ділянкою, на якій знаходяться залишки об’єкта нерухомості, не можуть бути визнані підставою для примусового припинення права власності іншого співвласника будівлі. Крім того, за змістом ст. 349 ЦК, якою позивач обґрунтовує свої вимоги, право власності на знищене майно може бути припинено тільки за наявності відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру, проте позивачем не доведено, що співвласники звертались із заявою про припинення їх частки у праві спільної власності.

Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду міська рада мотивувала тим, що спірний будинок не існує як предмет матеріального світу у зв’язку із руйнуванням, однак в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно містяться відомості про зареєстроване право власності на нього, що перешкоджає в реалізації права користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій був розміщений будинок. Примусове позбавлення права власності, на думку міської ради, у тому числі на частку в спільному майні, можливе лише за наявності самого майна, а відсутність будинку унеможливлює здійснення власниками володіння та користування ним.

Верховний Суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним

Частиною 1 ст. 319 ЦК передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом ч. 1, 2 ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Зокрема, право на справедливий суд (ст. 6), право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла (ст. 8).

Статтею 346 ЦК передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі:

— відчуження власником свого майна;

— відмови власника від права власності;

— припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

— знищення майна;

— викупу пам’яток культурної спадщини;

— примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;

— звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника;

— реквізиції;

— конфіскації;

— припинення юридичної особи чи смерті власника.

Аналіз ст. 347, 349 ЦК дає підстави дійти висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.

Оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту знищення спірного об’єкту нерухомості, а також звернення співвласників із заявою щодо припинення права власності через знищення нерухомого майна, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову є обґрунтованим.

Тож ОМС варто до того, як звертатись із заявою про внесення змін до державного реєстру, подбати про отримання документів на підтвердження факту знищення майна, складених уповноваженими на засвідчення факту знищення майна установами та організаціями.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі