Концептуалізація поняття «повільне місто» була здійснена завдяки створенню руху Cittaslow (з італійської — повільне місто). Цей рух було започатковано ще у 1999 році колишнім мером муніципалітету Греве-ін-К’янті, Італія (близько 14 000 осіб) Паоло Сатурніні.
Паоло Сатурніні створив нову ідею погляду на саме місто. Він запропонував малим містам шукати новий шлях розвитку, заснований перш за все на поліпшенні якості життя місцевих мешканців.
Пан Сатурніні почав поширювати свої думки по всій країні, і невдовзі до нього приєднались мери інших італійських міст — Бра (прибл. 28000 осіб), Орвієто (прибл. 20000 осіб), Позітано (прибл. 4000 осіб).
Поступово до руху повільних міст починають долучатись інші країни Європи, згодом — Китай, США та Канада. Всього до руху долучено більше 200 міст з 30 країн світу.
Пізніше мери усвідомили, що в певних аспектах їх ідея співпадає із концепцією Slow food.
Slow food (з англ. — повільне харчування) — напрямок, який протистоїть індустрії швидкого харчування, підкреслюючи необхідність здорового харчування, збереження національних і регіональних кухонь, підтримки культури традиційного застілля.
Засновники Cittaslow заручились підтримкою прихильників повільного харчування та почали адаптувати цю філософію до місцевого розвитку. Основною метою Cittaslow було (і залишається по цей час) розширення філософії повільного харчування в місцевих громадах, застосовуючи поняття екогастрономії в практиці повсякденного життя. Згодом до концепції додались нові партнери. Сьогодні повільне місто — це, перш за все, про людину, яка має час на поновлення власних ресурсів, повагу до здоров’я громадян, натуральні продукти та добру їжу, багаті традиції мистецтва, парки, театри, магазини, ресторани, місця для натхнення та незабруднені ландшафти, повагу до традицій через задоволення від тихого та спокійного життя.
Асоціація Cittaslow сприяє використанню технологій, орієнтованих на поліпшення якості навколишнього середовища та міської структури, а також безпечне виробництво унікальних продуктів харчування та вина, що сприяють позиціонуванню регіону і його подальшому брендуванню. Крім того, Cittaslow намагається сприяти діалогу та комунікації між місцевими виробниками та споживачами. Завдяки всебічним ідеям збереження навколишнього середовища, сприянню сталому розвитку та поліпшенню міського життя повільні міста створюють стимули для виробництва продуктів харчування, використовуючи природні та екологічно чисті методи. В Асоціації заявляють, що малі фермери врятують світ.
Поточна тема Cittaslow — місцева ідентичність: душа місцевих громад бере участь у сучасності без надмірного впливу глобалізації.
Як долучитись
Щоб досягти статусу повільного міста, місто має погодитися прийняти керівні принципи Cittaslow і працювати над поліпшенням та збереженням місцевого середовища.
Деякі програми, які вже впроваджені в повільних містах, — це проекти утилізації, позашкільна освіта, а також інформаційні кампанії з метою підвищення туристичної привабливості цих міст із зануренням до місцевої культури.
Міста сертифікуються за 72-ма вимогами до якості життя, розділеними на 7 макропоказників:
| Енергетична та екологічна політика — парки та зелені насадження, відновлювані джерела енергії, транспорт, утилізація, зменшення міського шуму |
| Інфраструктурна політика — альтернативна мобільність, велосипедні доріжки, вуличні меблі |
| Якість політики міського життя, в тому числі новий погляд на маргінальні райони міста, їх розвиток |
| Сільськогосподарська, туристична та реміснича політика — заборона використання ГМО в сільському господарстві, підвищення вартості техніки роботи і традиційних ремесел |
| Практика гостинності до туристів та місцевих мешканців |
| Соціальна згуртованість, інтеграція людей з обмеженими можливостями, меншин та дискримінованих груп |
| Партнерство — співпраця з іншими організаціями, які розділяють та пропагують принципи Асоціації |
Як започаткувати нову мережу (наприклад, в Україні)
Будь-яке місто з населенням до 50 тисяч осіб має право претендувати на членство в Асоціації Cittaslow — вважається, що більш населене місто не може бути повільним у принципі.
Для того, щоб створити національну асоціацію, необхідно:
| 1 | Сплатити вступний внесок у розмірі 600 євро |
| 2 | Мати не менше трьох міст, які зацікавлені долучитися до Асоціації |
| 3 | Члени Асоціації відвідають місто заявника і сподіваються дістатися ще до 3 міст, зацікавлених у приєднанні до Асоціації, в рамках цього візиту |
Заявники мають бути готові презентувати документи, які засвідчують параметри міста (політики, стратегії місцевого розвитку, паспорти громад тощо). Вся ця інформація має бути перекладена англійською мовою.
Кейс-стаді повільних міст у світі
Далі ми розкажемо вам про те, як два німецьких міста втілюють у життя описану в нашій статті концепцію.
У Герсбруці (12,5 тисячі осіб) місцеві природоохоронні групи сформували сильні коаліції з фермерами, міською владою і малими підприємствами для захисту традиційних пасовищних земель і садів. Вони пов’язують цей захист із регіональним і громадським економічним розвитком для створення можливостей доходу для місцевих жителів. Пасовища, які належать містам, традиційно використовувались пастухами, які наймались та оплачувались міською владою. Ці пастухи брали худобу, що належить місцевим жителям, для її випасу. Як правило, пасовища розташовувались між кордонами міста та сільськогосподарськими полями і забезпечували відкритий простір для прилеглих міських районів. Пасовищний ландшафт став емблемою громади і служив багаторазовим цілям: високі стоячі дуби та різні фруктові дерева (яблука, вишні тощо) забезпечували не тільки тінь для худоби та живої природи, а й фрукти, які продавались з аукціону під час збирання врожаю.
Пасовища Герсбрука використовувались до кінця 1960-х і початку 1970-х років. На той час, однак, індустріалізація виробництва продуктів харчування поклала край традиції вивезення худоби на комунальні пасовища. Деякі навіть перетворювались на сміттєві звалища або житлові та промислові підрозділи. Отже, втрачено не тільки відкритий простір, але й знання про традиційне використання землі, фруктових дерев і, найголовніше, зв’язків — між охороною і використанням землі для худоби і плодів, які, в свою чергу, забезпечували економічні можливості для місцевого населення.
Місцева екологічна група, яка почала привертати увагу до «хвороби» цих пасовищ на початку 1980-х років, тепер є важливою складовою коаліції повільного міста в межах Герсбрука. Стратегія групи працювати над відродженням і захистом пасовищ тісно пов’язана з метою підвищення і зміцнення місцевої економіки. Наприклад, вони сформували мережу місцевих фермерів, які зараз продають свою продукцію безпосередньо з ферми. Група провела перший регіональний ярмарок місцевих продуктів у 1998 році. Відтоді такий ярмарок проводиться щорічно в іншому селі регіону. Мета полягає в тому, щоб виробляти і продавати органічний яблучний сік, використовуючи фруктові дерева з місцевих садів і пасовищ.
Ще одна ініціатива, спрямована на поєднання культурного ландшафту з економічним розвитком громади, є проектом, який сприяє використанню місцевих продуктів у традиційних для регіону стравах у ресторанах. Двадцять дев’ять фермерів та 17 ресторанів сформували групу постачальників і гастрономічних виробників. Фермери постачають у ресторани свої сезонні продукти, а ресторан пропонує спеціальне меню, яке також ідентифікує виробника за назвою і місцем розташування для споживача. На вході у ресторан, який приймає участь у програмі, надається інформація про виробника, який постачає сюди продукти. Паралельно з цим проектом проводяться зусилля з виховання дітей з розповіддю про харчування і гастрономічний смак. Протягом 2-х років діти беруть участь у місцевій школі приготування їжі, де вони навчаються готувати і подавати їжу. Завдяки такому підходу Герсбрук гарантує, що наступне покоління його громадян знатиме про місцеві традиції та зв’язки з місцевістю та територією. Ця група також сприяє використанню локальних сортів деревини для виробництва альтернативної енергії (у вигляді систем опалення деревною стружкою), будівництва житла та меблів.
На відміну від Герсбрука, Вальдкірх (близько 20 тисяч осіб) є хорошим прикладом того, як місто може пропагувати соціальну стійкість і підтримувати свою економіку з урахуванням соціально-економічного добробуту членів своєї громади. Один із перших проектів Вальдкірха на цьому шляху пов’язаний з ревіталізацією будинку, який раніше служив місцем проживання для безхатченків у занедбаному районі. Міська влада Вальдкірха отримала близько 900 000 євро на реконструкцію будинку, який тепер відомий як «Червоний дім» через яскраво-червоний фасад. Сьогодні структура функціонує як місце зустрічі громади, в ній знаходиться офіс соціального працівника та спільна кухня. З осені 2003 року один раз на тиждень перед будинком проходить ринок фермерів. З моменту відкриття «Червоного дому» зменшилась міська злочинність і вандалізм, а мешканці усіх віків і етнічних груп побудували міцніші соціальні мережі. Щоб з’єднати соціальні зусилля з економічними можливостями для мешканців, Вальдкірх ініціював програму, що передбачає можливості працевлаштування для мешканців, які довгий час були безробітними (наприклад, роботодавцем є кухня в «Червоному домі»). Іншими можливостями для працевлаштування є аеротехнічний цех та інші сфери послуг, орієнтовані на обслуговування (наприклад, догляд за газонами, миття вікон, кур’єрські послуги, домашнє ремоделювання, послуги з перевезення та ін.).
На додаток до проекту «Червоний дім» Вальдкірх наголошує на захисті та створенні соціальної стійкості в інших сферах міського життя. Наприклад, сильне відчуття місця в центрі Вальдкірха підтримується традицією проведення основного ринку фермерів на центральному майдані. Такий «звичний рух навколо значних місць» призводить до збільшення ідентифікації та сильного почуття місця. Зусилля Вальдкірха в підтримці місцевої ідентичності поширюються за межі ринку і на місця в районах, де відчуття місця є під загрозою, оскільки вони втрачають життєві функції, такі як невеликі місцеві магазини, поштові відділення або відділення банків. Вальдкірх є однією з кількох пілотних громад для проекту, який фінансується державою і має на меті відновлення почуття місцевої спільноти та соціальних мереж. Цей проект, недослівно перекладений як «Якість життя через близькість», спрямований на створення місцевої свідомості для зв’язку між якістю життя та наявністю послуг та продуктів, які виробляються та продаються на місцевому рівні. Вальдкірх будуватиме проекти та програми навколо трьох елементів проекту, які спрямовані на побудову соціальних мереж і почуття місця, способу життя і виробництва продуктів харчування та споживання, які чутливі до місцевості, а також розташування і безпеки місцевих робочих місць.
Наостанок...
Отже, повільні міста — це ціла філософія. Вони виникли як протест глобалізації для збереження власної ідентичності та стали громадами, наповненими своїм змістом та цінностями. Ви ж не здивуєтесь, якщо ми скажемо, що деякі з цих повільних міст дуже цікаві туристам, адже вони є унікальним способом відпочинку у поєднанні із зануренням у місцеву культуру? Подібний підхід в управлінні, коли в місцевому розвитку влада відходить від власної ідентичності та захисту власного населення, а не просто працює для залучення туристів — це специфічна фішка, яка приносить свої плоди. Органічні плоди.
