1 Звертаємо вашу увагу на те, що ми будемо використовувати різні словосполучення щодо представництва в цій статті, як то: судове представництво, представництво в суді чи процесуальне представництво. Вони мають однакове значення.
Коротко про головне
Як ви вже знаєте, згідно зі ст. 1312 Основного закону для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Крім того, положення цієї статті вказує, що законом можуть бути визначені винятки:
| 1 | щодо представництва в суді у трудових спорах |
| 2 | спорах щодо захисту соціальних прав |
| 3 | щодо виборів та референдумів |
| 4 | у малозначних спорах |
| 5 | стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена |
Зауважимо, що законодавством передбачено введення монополії адвокатури поступово. Пропонуємо нижче нагадати порядок її запровадження.
Підпунктом 11 п. 161 розд. ХV «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1311 та ст. 1312 виключно прокурорами або адвокатами:
1) у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року;
2) у судах апеляційної інстанції — з 1 січня 2018 року;
3) у судах першої інстанції — з 1 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та ОМС у судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
У разі, якщо провадження у справі відкрито до 30.09.2016, представництво здійснюється без обов’язкової участі адвоката до винесення остаточного рішення.
Таким чином, відповідно до процесуального законодавства України існують такі види представництва:
| 1 | самопредставництво |
| 2 | добровільне представництво |
| 3 | представництво адвокатом |
Підкреслимо, що будемо розглядати здійснення представництва в адміністративному та цивільному процесі. Норми цих процесуальних кодексів щодо процесуального представництва (ст. 58 – 64 ЦПК України та ст. 55 – 60 КАС України) сформульовані майже ідентично.
Зазначимо, що такий підхід є виправданим, оскільки це дасть змогу формування єдиних підходів щодо застосування відповідних положень кодексів для представництва в суді.
Звертаємо вашу увагу, що в наступних розділах будемо говорити про самопредставництво та добровільне представництво (представництво за довіреністю). Про представництво адвокатом все зрозуміло. Лише зазначимо: документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги відповідно до Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»2, за загальним правилом можуть бути:
2 Далі за текстом — Закон № 5076.
1) договір про надання правової допомоги;
2) довіреність;
3) ордер.
ВС роз’яснив, чим підтверджуються повноваження адвокатів у судових провадженнях. Так, у господарському, цивільному та адміністративному процесах повноваження адвоката як представника підтверджуються дорученням або ордером, виданим відповідно до Закону № 5076.
Це передбачено ч. 4 ст. 60 ГПК України, ч. 4 ст. 62 ЦПК України та ч. 4 ст. 59 КАС України.
Самопредставництво
Сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (ч. 1 ст. 55 КАС України та ч. 1 ст. 58 ЦПК України).
Крім того, згідно із ч. 4 ст. 55 КАС України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник. Аналогічна норма міститься в ч. 4 ст. 58 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа, суб’єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника (ч. 2 ст. 55 КАС України).
Отже, приміром, міська рада буде представляти свої інтереси в суді самостійно. Таким чином, на підставі аналізу ч. 3 ст. 55 КАС України представляти у суді інтереси може керівник — міський голова або член виконавчого органу.
Хто може бути членом виконавчого органу в нашому випадку? Для початку нагадаємо, що відповідно до ст. 11 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Давайте проаналізуємо структуру виконавчого комітету відповідної ради. Так, наприклад, у цю структуру входять:
| керівництво ради та виконавчого комітету | міський голова, перший заступник, заступники, секретар ради |
| структурні підрозділи виконавчого комітету без статусу юридичної особи | наприклад, загальний відділ, юридичний відділ |
| структурні підрозділи виконавчого комітету зі статусом юридичної особи | наприклад, відділ освіти молоді та спорту |
Таким чином, від чисельності та структури ради буде залежати, хто представлятиме ОМС у суді.
Якщо в раді існує юридичний відділ, то представництвом буде займатись він.
Якщо ж такого немає, то представляти інтереси ради буде член виконавчого комітету — спеціально уповноважена особа відповідно до розподілу обов’язків3.
3 Нагадаємо, що у виданні «Юридичні практики» № 12/1 за грудень 2018 року на с. 11 ми наводили примірне Положення про порядок ведення претензійної та позовної роботи, в якому ви зможете знайти повноваження різних підрозділів та відділів.
Слід це враховувати у своїй діяльності, залежно від чисельності ради та наявності спеціального відділу по представництву у суді чи його відсутності.
Добровільне представництво
Істотних змін зазнали норми всіх процесуальних кодексів стосовно того, хто може бути добровільним (договірним) представником, оскільки у ст. 1312 Конституції України чітко вказано, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді.
Так, у ч. 1 ст. 60 ЦПК України закріплено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Тобто тепер, за загальним правилом, будь-яка особа, як це було можливо за положеннями ЦПК України 2004 року, добровільним представником у суді бути не може.
Однак, як ми зазначали у першому розділі цієї статті, ч. 4 ст. 1312 Конституції України передбачає винятки щодо представництва в певних категоріях справ, наприклад, у трудових спорах, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Процесуальні кодекси є тими законами, у яких реалізовуються положення Конституції України і конкретизується питання щодо того, хто може бути представником у справах, що передбачені у ч. 4 ст. 1312.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України та ч. 2 ст. 57 КАС України договірним (добровільним) представником, окрім адвоката, ще може бути будь-яка особа, але за умови дотримання певних вимог у сукупності:
| 1 | досягнення особою 18-річного віку |
| 2 | повна цивільна процесуальна дієздатність особи |
| 3 | виняток — особи, які виконують певні функції або займають певні посади (ст. 61 ЦПК України) |
| 4 | належне оформлення повноважень представника (ст. 62 ЦПК України) |
| 5 | категорія справи — малозначна |
Це підтверджується ч. 2 ст. 57 КАС України та ст. 60 ЦПК України.
Тут варто зупинитись на справах незначної складності. Нагадаємо, що відповідно до ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) — адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо:
| 1 | прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у розумінні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище |
| 2 | оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію |
| 3 | оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг |
| 4 | припинення за зверненням суб’єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб — підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб — підприємців |
| 5 | оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію |
| 6 | оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб |
| 7 | стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження |
| 8 | типові справи |
| 9 | оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині |
| 10 | інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження |
| 11 | перебування іноземців або осіб без громадянства на території України |
Бачимо, що цей перелік не є вичерпний з урахуванням п. 10 цієї таблиці. Так, відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
| 1 | значення справи для сторін |
| 2 | обраний позивачем спосіб захисту |
| 3 | категорію та складність справи |
| 4 | обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо |
| 5 | кількість сторін та інших учасників справи |
| 6 | чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес |
| 7 | думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження |
Звертаємо вашу увагу на те, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах ( ч. 4 ст. 257 КАС України):
| 1 | щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом |
| 2 | щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб |
| 3 | про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності |
| 4 | щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб |
Разом із тим відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК України малозначними справами є:
1) справи, в яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім:
— справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження;
— справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, відповідно до процесуального законодавства представляти ОМС та комунальні підприємства має право не лише адвокат, але й інша особа, яка має повну дієздатність та діє на підставі довіреності у справах незначної складності.
Судова практика
На підтвердження сказаного вище наведемо рішення ВС, у якому суд зазначає, що інтереси юридичної особи може представляти особа, яка не є адвокатом.
Коротко розглянемо суть справи. Отже, банк подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, просив скасувати його та постановити нове рішення. Проте апеляційний суд повернув заявнику апеляційну скаргу. Суд виходив із того, що апеляційна скарга подана після набрання чинності Законом «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та підписана не керівником ПАТ «КБ«ПриватБанк», а особою, яка не брала участі в розгляді у суді першої інстанції і не є адвокатом, а тому відповідно до ст.1312 Конституції не уповноважена представляти інтереси банку.
ПАТ «КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити до апеляційного суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла 18 років, має цивільну процесуальну дієздатність. Ця справа є малозначною, а особа уповноважена представляти інтереси ПАТ «КБ «ПриватБанк» відповідно до довіреності від 26.01.2018 №____.
ВС зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції є передчасними з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (ч. 9 ст.19 ЦПК України).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 80 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) ціна позову визначається у позовах про стягнення коштів сумою, яка стягується.
Ціна позову в цій справі становить 33523,40 грн., що станом на 01.01.2018 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762 грн. x х 100 = 176200 грн.).
Отже, зазначена справа є малозначною згідно із законом.
ВС звертає увагу, що за таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про обов’язкову участь у справі адвоката як представника ПАТ «КБ «ПриватБанк» є передчасним.
Справа є малозначною, а тому представником банку може бути особа, яка досягла 18 років, має цивільну процесуальну дієздатність.
Більш детально із цим рішенням ви можете ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за критерієм пошуку — номером справи — 176/2238/17-ц.
