Про суть суспільно корисних робіт
Суспільно корисні роботи — це новий вид адміністративного стягнення, що полягає у виконанні правопорушником оплачуваних робіт. Такі роботи є одним з методів впливу на несумлінних батьків, які може бути призначено виключно у випадку прострочення боржником сплати аліментів на дитину. Тож зміни, що відбулись у законодавстві в частині посилення прав захисту дітей, мають на меті підвищення відповідальності платників аліментів і недопущення виникнення заборгованості.
Ми вже писали, що не треба плутати суспільно корисні та громадські роботи. На відміну від громадських робіт, суспільно корисні роботи мають на меті оплатний вид адміністративного стягнення. Адже відповідно до ст. 3251 Кодексу про адміністративні правопорушення України1 кошти, отримані боржником за виконання таких робіт, будуть спрямовуватись саме на погашення боргу за аліментами.
1 Далі за текстом — КпАП.
Звертаємо увагу, ст. 311 «Суспільно корисні роботи» КпАП визначено:
Суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких та перелік об’єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначає відповідний орган місцевого самоврядування.
Як бачимо, ОМС самостійно визначає вид робіт та перелік об’єктів в межах повноважень, наданих йому Законом України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»2. Зауважимо, КпАП говорить про те, що рада «визначає», й не говорить про те, що вона може визначити, а може й не визначити.
2 Далі за текстом — Закон про місцеве самоврядування.
Термін «суспільно корисні роботи» вже говорить про те, що ці роботи є корисними для суспільства, вони несуть допомогу громаді, зокрема, у сфері благоустрою, прибирання населених пунктів, парків, скверів тощо. У свою чергу, вони не мають бути шкідливими для життя та здоров’я самого правопорушника.
Нагадаємо, що Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджений наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15.
На жаль, чинним законодавством не встановлені види робіт, які можна віднести до суспільно корисних, але визначено, що їх вид встановлює ОМС. Отже, вони можуть визначатись за аналогією із громадськими роботами. Останні відповідно до ст. 31 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» є видом суспільно корисних оплачуваних робіт в інтересах територіальної громади, які організовуються для додаткового стимулювання мотивації до праці, матеріальної підтримки безробітних та інших категорій осіб і виконуються ними на добровільних засадах. Їх види визначаються виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, зокрема, за таким критерієм — вони мають економічну, соціальну та екологічну користь для регіону.
Отже, на нашу думку, уповноважений орган з питань пробації не має права відмовити ОМС у погодженні виду суспільно корисних робіт у разі, якщо вони будуть відповідати повноваженням ОМС та не будуть містити небезпечних для життя та здоров’я порушника робіт. Те ж саме стосується переліку об’єктів, на яких порушники будуть відбувати покарання. ОМС самостійно має їх визначити, але в межах своїх повноважень.
Крім того, п. 11.5 наказу Мін’юсту від 19.03.2013 № 474/5 «Про затвердження Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт»3 визначено:
3 Далі за текстом — Наказ.
«Щороку на початку року уповноважений орган з питань пробації надсилає запити (додаток 1) до органів місцевого самоврядування та власникам підприємств щодо погодження переліку об’єктів, на яких порушники відбуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт».
Зверніть увагу, що у запиті, що надсилає уповноважений орган з питань пробації до ОМС, він просить:
«<...> визначити види суспільно корисних робіт для порушників, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських (суспільно корисних) робіт, та перелік об’єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи. Перелік видів суспільно корисних робіт та перелік об’єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, надіслати до уповноваженого органу з питань пробації <...>».
Тобто спочатку до ОМС надходить запит, на який він має відповісти згідно з формою, наведеною у тому ж додатку 1 до Наказу. У свою чергу, уповноважений орган з питань пробації має погодити подані ОМС відповідні види робіт та переліки об’єктів, якщо вони не суперечать вимогам діючого законодавства.
Зверніть увагу, у Наказі чітко йде мова про види суспільно корисних робіт та перелік об’єктів, які має подати ОМС. Рада не може подати лише види робіт без переліку об’єктів чи навпаки. Відтак, уповноважений орган з питань пробації не має права погодити лише види робіт без переліку об’єктів чи навпаки. Наказом конкретно визначено, що саме має визначити ОМС, форму подання та кому її він має подати і жодним чином не інакше.
Окремими розділами Наказу:
| 1 | визначено порядок виконання адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт |
| 2 | встановлено функції уповноваженого органу з питань пробації при виконанні адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт |
| 3 | перелічено умови виконання постанов суду (судді) про застосування адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт |
Увага! Відповідно до ч. 4 ст. 40 Закону про місцеве самоврядування сільський, селищний, міський голова, зокрема, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади.
Уповноважений орган з питань пробації належить до органів виконавчої влади. Чому? Тому що виконання постанов суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт покладається на орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, який у своїй діяльності керується КпАП та Наказом. Це підтверджується п. 11.1 Наказу, який говорить, що виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.
Тож чи треба коментувати зазначену ч. 4 ст. 40 Закону про місцеве самоврядування? Здається, все зрозуміло.
Давайте поглянемо на функції уповноваженого органу з питань пробації при виконанні адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.
Повноваження уповноваженого органу з питань пробації та ОМС
Відповідно до п. 12.1 Наказу при виконанні постанов суду (судді) про застосування суспільно корисних робіт на уповноважений орган з питань пробації покладаються:
| 1 | облік порушників |
| 2 | роз’яснення порушникам порядку та умов відбування суспільно корисних робіт |
| 3 | погодження з органами місцевого самоврядування та власниками підприємств переліку об’єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт |
| 4 | контроль за відбуванням стягнення порушниками та виконанням обов’язків власником підприємства за місцем відбування порушниками суспільно корисних робіт |
| 5 | облік відпрацьованого порушниками часу |
| 6 | проведення у разі потреби контрольних перевірок за місцем відбування порушниками суспільно корисних робіт |
| 7 | з’ясування причин невиходу порушників на суспільно корисні роботи |
| 8 | складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно порушників, які ухиляються від відбування суспільно корисних робіт |
Отже, чітко видно, що знаходиться в межах повноважень уповноваженого органу з питань пробації. Відтак, до ради перелічені повноваження не мають жодного відношення. Враховуйте це та давайте відсіч, якщо уповноважений орган з питань пробації покладає їх виконання на вас.
Але що, у свою чергу, зобов’язаний робити ОМС?
Відповідь міститься у:
| вид суспільно корисної праці та перелік об’єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначається відповідним ОМС |
Як бачимо, норма дублює норму КпАП. Тож чи має ОМС її виконувати? Здається, тут все зрозуміло.
Не стій! Працюй!
У Наказі чітко прописано, що власник підприємства видає наказ або розпорядження про початок відбування порушником суспільно корисних робіт (п. 13.16 Наказу). У наказі (розпорядженні) зазначають відомості про закріплення за порушником відповідальної особи, ознайомлення порушника з правилами техніки безпеки при виконанні робіт.
Крім того, на строк суспільно корисних робіт власник підприємства складає графік виходу на роботу особи, до якої застосовано адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт (додаток 10 до Наказу), у якому зазначаються час та місце відбування цих робіт.
Тобто, підприємство, де порушник буде відбувати покарання, зобов’язане вести облік та інформувати про кількість відпрацьованих порушником годин уповноважений орган з питань пробації.
Отже, з урахуванням зазначених вимог, керівництво підприємства, де порушник буде відбувати суспільно корисні роботи, має обов’язково ознайомити його з:
| 1 | умовами, режимом роботи, оплатою праці на підприємстві |
| 2 | наказом або розпорядженням про початок відбування порушником суспільно корисних робіт |
| Примітка. Під час ознайомлення з наказом (розпорядженням) згаданими у ньому особами на першому примірнику наказу чи на спеціальному бланку проставляють підписи із зазначенням дати ознайомлення. Зауважимо, що така вимога міститься у постанові КМУ від 17.01.18 № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності». Витяг з наказу (розпорядження) та графік завіряються підписом керівника та печаткою підприємства і не пізніше наступного дня надсилаються до уповноваженого органу з питань пробації. Зазначені документи долучаються до особової справи порушника. | |
| 3 | правилами техніки безпеки |
| 4 | графіком виходу на роботу, а також встановленим обсягом робіт (щоденним, тижневим залежно від виду робіт), порядком прийняття виконаних робіт, який має довести до порушника відповідальна особа, закріплена за порушником |
| Примітка. На жаль, Наказом не врегульовано питання обсягу робіт, який має виконувати порушник, та порядок прийняття виконаних робіт у порушника. Але ці питання важливі і їх необхідно врегулювати внутрішніми документами підприємства для того, аби забезпечити якісний контроль за їх виконанням. Роботодавцю треба розуміти, що виконувані роботи є оплачуваними, а відтак вони мають бути виконані якісно. | |
Таким чином, порушник буде володіти усією інформацією, що стосується його обов’язків з виконання суспільно корисних робіт, навіть незважаючи на те, що від уповноваженого органу з питань пробації він мав отримати інформацію щодо сутності суспільно корисних робіт.
Наголосимо, згідно із п. 13.17 Наказу до відбутого строку суспільно корисних робіт зараховується тільки той час, протягом якого порушник виконував суспільно корисну роботу на визначених об’єктах, що підтверджено повідомленням власника підприємства. А це означає, що саме власник підприємства є відповідальним за якісне виконання суспільно корисних робіт й, у першу чергу, це в його інтересах. А відтак, для зарахування виконання таких робіт підприємству доцільно розробити критерії їх виконання з чітко встановленими термінами їх виконання. Нагадаємо, що контроль — це оцінка збігу мети і результату, що забезпечує успішне вирішення поставлених завдань.
Щоб визначити необхідний вам вид контролю (поточний, поетапний, вибірковий), достатньо врахувати такі параметри. Перший — особливості роботи, яку ви доручаєте порушнику. Другий — особливості порушника, тобто того, хто це завдання виконуватиме. Не треба винаходити велосипед, аби розробляти власні критерії виконання тієї чи іншої суспільно корисної роботи. Беріть за основу показники якості таких самих робіт, які вже виконуються працівниками, з якими укладено трудовий договір. Адже вони вже виконують таку роботу. Наприклад, якщо порушнику необхідно прибрати сміття з території підприємства, подивіться скільки часу витрачає на цю роботу ваш двірник, і зафіксуйте це у внутрішньому документі.
Треба сказати, що ані Наказ, ані КпАП не переймаються цими питаннями, все, що вони роблять — направляють порушника на виконання суспільно корисних робіт та не надають його механізму. З огляду на це, підприємство має якось працювати з порушником, а відтак створити цей механізм, бо це в його інтересах. Адже роботи мають оплатний характер.
Зауважимо: власник підприємства заповнює табель виходу на роботу особи, до якої застосовано адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт (додаток 22 Наказу), копія якого щомісяця надсилається до уповноваженого органу з питань пробації протягом відбуття порушником суспільно корисних робіт. Саме уповноважений орган з питань пробації заносить інформацію про кількість відпрацьованих порушником годин до облікової картки порушника.
Отже, якщо порушник неякісно відноситься до виконання суспільно корисних робіт, підприємство може заповнювати табель виходу особи на роботу, але не зараховувати роботу як виконану. Причину цього слід викласти у письмових поясненнях та підтвердити затвердженими внутрішніми документами.
Пам’ятайте: оплата порушнику здійснюється за виконані роботи саме підприємством, а не будь-ким! З бухгалтерської точки зору будь-які витрати підприємство, установа або організація має підтверджувати документально. Відтак, чому оплата суспільно корисних робіт має бути винятком із цього правила?
Також треба враховувати вимоги ст. 3253 КпАП, в якій чітко зазначено, які саме обов’язки покладаються на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем виконання порушником суспільно корисних робіт. І якщо підприємство щось не виконує — логічно, що воно має довести причини, які унеможливлюють виконання приписів як КпАП, так і Наказу.
Більше того, згідно з п. 13.18 Наказу за потреби уповноважений орган з питань пробації проводить перевірку за місцем відбування порушником стягнення, за результатами якої складається акт перевірки відбування порушником адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт (додаток 12 Наказу) у двох примірниках, один з яких залишається на підприємстві (в установі, організації), а інший з відміткою про ознайомлення власника підприємства зберігається в особовій справі порушника. Отже, якщо підприємство постійно повідомляє уповноважений орган з питань пробації про те, що порушник неякісно виконує такі роботи, а відтак вони не зараховуються як виконані, у зазначеного органу є підстава самостійно проконтролювати це. Оскільки, на нашу думку, це й потрібно відповідно до вимог Наказу.
Чи допоможе це?
Вважаємо, що зі свого боку підприємство зробить все, що має зробити. Усе інше знаходиться не в його компетенції. А тому уповноважений орган з питань пробації має прийняти відповідні заходи. Підставою є п. 13.19 Наказу:
Щодо порушників, які ухиляються від відбування суспільно корисних робіт, уповноваженим органом з питань пробації складається протокол про адміністративне правопорушення, який разом з іншими матеріалами надсилається до суду для вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
До речі, якщо об’єкт для відбування суспільно корисних робіт це не рада як бюджетна установа, такому підприємству доцільно буде повідомити й раду, а не лише уповноважений орган з питань пробації. Що означає це речення, ми поговоримо далі більш детально.
Оплата суспільно корисних робіт: що, де, коли?
Якщо подивитись уважно, то вимогами чинного законодавства на ОМС покладений лише обов’язок із визначення переліку об’єктів, на яких порушники будуть відбувати покарання, та видів суспільно корисних робіт. Ані у Наказі, ані у КпАП немає вимоги про те, що саме ОМС має брати на себе функції об’єкта, на якому порушники будуть виконувати суспільно корисні роботи. Однак якщо на території, підпорядкованій ОМС, немає жодного підприємства, на якому порушники могли б відбувати покарання, то ним має стати саме рада як бюджетна установа. Чому?
Як відомо, з одного боку рада поєднує у собі функції ОМС, який представляє інтереси відповідної територіальної громади, а з іншого — є бюджетною установою. До чого ми ведемо?
ОМС як представницький орган територіальної громади має брати участь у вирішені пріоритетних завдань державної політики, зокрема, у сфері забезпечення захисту прав дитини на належне утримання шляхом сприяння примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів з порушників. Це підтверджується ст. 4 Закону про місцеве самоврядування, в якій мова йде про те, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципі поєднання місцевих і державних інтересів.
Окрім того, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту як власні (самоврядні) повноваження належать, зокрема, створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації (ст. 32 Закону про місцеве самоврядування).
Тобто, на нашу думку, за відсутності на території ради комунальних підприємств та у разі неможливості залучити підприємства некомунальної форми власності до вирішення проблеми з «аліментниками», рада повинна передбачити в місцевому бюджеті кошти на оплату праці особам, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, та визначити себе об’єктом, на якому порушник буде виконувати суспільно корисні роботи. Оплата за суспільно корисні роботи передбачається видатками з місцевого бюджету для нарахування заробітної плати погодинно за фактично відпрацьований час, у розмірі не меншому, ніж встановлений законом мінімальний розмір оплати праці. Тож в якості об’єкта, на якому порушники будуть відбувати покарання, на нашу думку, ОМС має обрати себе: включити себе як бюджетну установу до відповідного переліку об’єктів, на яких порушники повинні виконувати суспільно корисні роботи та погодити його з уповноваженим органом з питань пробації.
Тепер поговоримо про те, чи має селищна рада укладати трудовий договір з порушником, якого направлено на виконання суспільно корисних робіт.
У листах Мінсоцполітики від 02.07.2018 № 112/0/23-18/133 та Мін’юсту від 25.05.2018 № 20925/Л-10190/7.4.1 відповідь надана досить розмито. Мін’юст зазначив, що відповідь на запитання щодо трудових відносин належить до компетенції Мінсоцполітики. У свою чергу, останнє натякає, що працівники реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, бо іншого законодавством про працю не передбачено.
Однак на нашу думку, укладання трудового договору із порушником не відповідає вимогам діючого законодавства, й про це ми говорили у № 7 видання за липень 2018 року.
Вважаємо, що з порушником треба укладати цивільно-правовий договір, а відтак питання з надання соціальних гарантій відпадають самі собою. Що стосується оплати лікарняного — також. Оскільки цивільно-правовим договором встановлюються взаємовідносини «робота/послуга — оплата».
Як свідчить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 819/2165/17, яке оприлюднено 22.06.2018:
<...> Виходячи з положень КЗпП України та ЦК України реалізувати своє право на працю можна шляхом укладення трудового договору, контракту або цивільно-правового договору, зокрема: договору підряду, договору доручення, авторського договору та інших цивільно-правових угод. Усі ці договори регулюють суспільні відносини у сфері трудової діяльності осіб, хоча їх правове регулювання істотно відрізняється.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Трудовий договір за своєю правовою природою регулює процес праці, а цивільно-правовий договір, у даному випадку — договір на виконання робіт (надання послуг) фізичною особою, — укладається з метою вчинення певних дій та за згодою певних осіб для досягнення результатів певної діяльності. Правовідносини, що виникають у випадку взяття фізичною особою обов’язку виконати роботу (послугу) і передати замовникові результат роботи, — виникають на підставі цивільно-правового договору. Разом з тим, укладення трудового договору зумовлює дотримання працівником внутрішнього трудового розпорядку роботодавця, про прийняття його на роботу видається наказ, працівник має право на одержання допомоги з соціального страхування та на одержання певних пільг тощо.
Як бачимо, для нашого випадку більше підходить цивільно-правовий договір. Адже порушника ми не обираємо, а його нам направляють. Та все ж таки наведемо додаткові аргументи «чому?».
По-перше, порушник має відбути конкретно встановлені судом строки для виконання суспільно корисних робіт, що навряд чи тягне на працю за трудовим договором та які визначені ст. 1831 КпАП:
Несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, — тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від 120 до 240 годин.
Несплата аліментів на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, — тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від 120 до 240 годин.
Повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, — тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від 240 до 360 годин.
Примітка. Під повторним вчиненням правопорушення у цій статті слід розуміти невжиття особою заходів щодо сплати аліментів протягом двох місяців з дня відбуття адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, призначеного з підстав, передбачених цією статтею.
По-друге, не треба повідомляти контролюючі органи про укладення цивільно-правового договору, відтак не треба перейматись питаннями трудової книжки та внесення записів до неї.
По-третє, за договором виконавець отримує оплату не за процес праці, а за результат. Це є ключовим моментом! Його не включають до штатного розпису, він не підпорядковується правилам трудового розпорядку і не претендує на соціальні гарантії від держави (наприклад, оплату лікарняного), на які можуть розраховувати працівники за трудовим договором. Кожна зі сторін у будь-який момент може розірвати договір. Так, на нашу думку, може, більше того, має на це право відповідно до Цивільного кодексу України. Іншого у зазначеному нормативно-правовому акті не передбачено.
При укладанні цивільно-правового договору між порушником та радою відповідальність за виконання такого договору несуть обидві сторони відповідно до вимог ЦК. А відтак, кожна зі сторін при невиконанні іншою стороною умов договору може його розірвати.
І ще один нюанс: наприклад, у договорі підряду, що належить до цивільно-правової угоди, будь-які гарантії при укладанні такого виду договору ЦК не передбачені. За договором підряду одна сторона зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони. Тобто за договором підряду сторони рівноправні і замовник не зобов’язаний забезпечувати належні та безпечні умови праці (глави 61 та 63 ЦК).
Як бачимо, ЦК не встановлює будь-яких вимог до замовника щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці. В класичному варіанті за цивільно-правовим договором працівник самостійно організовує процес роботи, сам виконує її та відповідає за неї. Працівник за договором такого характеру є незахищеним та позбавленим будь-яких соціальних гарантій.
Це підтверджує інформація відділу з питань додержання законодавства про працю Управління Держпраці у Тернопільській області, яку можна знайти на їх офіційному сайті за посиланням te.dsp.gov.ua/trudovyj-dogovir-ta-tsyvilno-pravova-ugoda-yak-ne-pomylytysya-robotodavtsyu-u-vybori:
<...>за цивільно-правовим договором працівник самостійно організовує процес роботи, сам виконує її та відповідає за неї. Працівник за договором такого характеру є незахищеним та позбавлений будь-яких соціальних
гарантій. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування підрядників від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які призвели до втрати працездатності або загибелі, здійснюється добровільно <...>.
Однак в нас трохи інша ситуація, — порушника за рішенням суду направлено на виконання суспільно корисних робіт, а тому такими роботами, на нашу думку, ними не можуть бути небезпечні для життя та здоров`я людини роботи. Адже вона не має відповідної кваліфікації, знань, навичок та умінь. Про це ми писали вище, коли мова йшла про визначення видів робіт ОМС.
По-четверте, п. 14.4 Наказу встановлено, що суспільно корисні роботи виконуються не більше восьми годин на день, неповнолітніми — двох годин на день. Звичайно, це треба враховувати під час укладення цивільно-правового договору.
По-п’яте, укладення цивільно-правових договорів не звільняє від сплати податків і зборів, які є однаковими при укладанні як трудового договору, так і цивільно-правового договору. Тож треба мати на увазі цей момент, перш ніж робити вибір між ними.
На офіційному сайті видання «Вісник. Офіційно про податки» Державної фіскальної служби України за посиланням visnuk.com.ua/ru/publication/100008801-suspilno-korisni-roboti-khto-splachuye-yesv?issue=5664 надана відповідь про те, хто має сплачувати ЄСВ за осіб, які виконують такі роботи: орган місцевого самоврядування, який направив боржника на суспільно корисні роботи, чи підприємство, залучене для організації корисних робіт.
Так, відповідно до інформації, зазначеної на вказаному сайті, <...> завданням КпАП є, зокрема, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з нормами ст. 3253 КпАП на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем виконання порушником суспільно корисних робіт покладаються, зокрема, нарахування плати порушнику за виконання суспільно корисних робіт та перерахування її на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон про ЄСВ.
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить зазначеному Закону.
Платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством чи за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ).
Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством (пункти 1 та 2 частини другої ст. 6 Закону про ЄСВ), подавати звітність з єдиного внеску за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, визначеними законодавством (п. 4 частини другої цієї статті).
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які згідно із Законом про ЄСВ нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 цього Закону).
Платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця (частина восьма вищезазначеної статті).
Страхувальники, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, у частині подання звіту за таких осіб, зобов’язані формувати та подавати його до контролюючих органів протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць. Звіт подається за формою № Д4.
Отже, враховуючи норми статей 3251 та 3253 КпАП та Закону про ЄСВ, на підприємства, залучені для організації суспільно корисних робіт, поширюються всі обов’язки, визначені частиною другою ст. 6 цього Закону <...>.
Як бачимо, фіскали наголошують на тому, що ЄСВ сплачується. І вони праві, адже незалежно від того, який договір буде укладений з порушником — трудовий чи цивільно-правовий, ЄСВ має бути сплачено тим підприємством, де порушник відбуває покарання. За аналогією це стосується й інших податків та зборів щодо нього.
Тепер зупинимось на питанні якісного виконання суспільно корисних робіт.
Якщо порушник, якого направлено за рішенням суду, не виконує роботу, яку він має робити відповідно до укладеного цивільно-правового договору, то він не виконує умови такого договору, а відтак не має підстав для отримання оплати за таким договором. На нашу думку, це цілком справедливо. Адже в цьому разі об’єкт, де відбуває покарання порушник, не є місцем отримання благодійної допомоги. Більше того, бюджетна установа може її надавати у випадках, передбачених Бюджетним кодексом України. Порушник має заробити ці кошти, а обов’язок підприємства — оплатити виконані роботи. І кожен має виконувати свої обов’язки відповідно до укладеного договору.
Зауважимо, що ані ОМС, ані саме підприємство, де порушник буде відбувати покарання, не мають повноважень щодо застосовування до порушника якихось «карних» заходів впливу щодо невиконання, неякісного виконання або нез’явлення порушника на роботі, оскільки він прийшов за рішенням суду незалежно від того, який саме договір укладався.
Ми вже говорили, що все, що рада та підприємство (у тому числі якщо рада одночасно утілює у собі підприємство, тобто є об’єктом, на якому порушник відбуває покарання) мають зробити — повідомити уповноважений орган з питань пробації про те, що особа відмовилась виконувати роботу, виконує її неякісно або взагалі не вийшла на такі роботи. При цьому вони мають не просто повідомити про це, а докласти відповідні письмові докази: графік, письмові пояснення особи (якщо є), відповідальної особи, за якою закріплено порушника тощо. Якщо порушник виконує суспільно корисні роботи в ОМС, то можна прикласти висновки тимчасової робочої комісії, яка створена з приводу оцінки роботи порушника тощо (повноваження такої комісії мають бути закріплені відповідним документом, прийнятим ОМС).
Але зверніть увагу на такий нюанс: якщо ОМС уклала із порушником трудовий договір, на нашу думку, рада має повне право діяти за трудовим законодавством. І якщо порушник, який став працівником, не виконує покладені на нього обов’язки, рада діє відповідно до вимог Кодексу законів про працю. На нашу думку, якщо ви вже вирішили укладати трудовий договір, то це має бути трудовий строковий договір.
Відповідальність та судова практика
Треба сказати, що КпАП зазначено, що у разі ухилення неплатника від виконання суспільно корисних робіт їх встановлений строк може бути замінений адміністративним арештом. Такий арешт встановлюється із розрахунку одна доба арешту дорівнює 15 годинам невиконаних суспільно корисних робіт, однак такий арешт не може перевищувати 15 діб.
На нашу думку, ухилення порушником від відбування суспільно корисних робіт не веде до автоматичної заміни їх арештом. Зверніть увагу, що суд лише має право, а не обов’язок, замінити одне невідбуте стягнення іншим. Під час винесення рішення судом мають враховуватись причини ухилення особи від відбування покарання у вигляді суспільно корисних робіт. І вважаємо, що вони мають бути вагомі. Інакше сама ідея сплати аліментів на дітей втрачає свою сутність.
На підтвердження такої думки наводимо судову практику.
Справа 1.
У справі № 409/547/18, яка оприлюднена 22.05.2018, Білокуракинський районний суд Луганської області у своїй постанові щодо подання начальника Білокуракинського районного сектору з питань пробації про заміну адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на адміністративний арешт вказав наступне.
Отже, у поданні зазначалося, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності Білокуракинським районним судом Луганської області за ст. 1831 КпАП та призначено покарання у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт. Копія постанови Білокуракинського районного суду надійшла на виконання до Білокуракинського районного сектору з питань пробації 18.04.2018, у цей же день ОСОБА_1 поставлена на облік Білокуракинського РС з питань пробації.
ОСОБА_1 викликана до Білокуракинського РС з питань пробації, де була ознайомлена з порядком та умовами відбування адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт та попереджена про відповідальність за ухилення від відбування суспільно корисних робіт. Цього ж дня ОСОБА_1 отримала направлення до Білокуракинської селищної ради для відбування суспільно корисних оплачуваних робіт. Згідно з розпорядженням Білокуракинського селищного голови ОСОБА_1 повинна відбувати суспільно корисні роботи на комунальному підприємстві селищної ради. 25.04.2018 ОСОБА_1 повинна приступити до відбування суспільно корисних робіт, однак не приступила, відмовилась їх відбувати. Звернулась з письмовою заявою до директора комунального підприємства селищної ради, що вона відмовляється відбувати суспільно корисні роботи. 25.04.2018 до Білокуракинського РС з питань пробації надійшла інформація з комунального підприємства селищної ради, що ОСОБА_1 відмовляється відбувати суспільно корисні роботи. У зв’зку з чим просить суд замінити ОСОБА_1 невідбуту частину суспільно корисних робіт адміністративним арештом.
Інспектор Білокуракинського районного сектору з питань пробації у судовому засіданні пояснила, що правопорушниця одразу відмовилася відбувати суспільно корисні роботи, про що написала заяву. Комунальне підприємство — єдине комунальне підприємство у Білокуракинському районі, яке здійснює оплату суспільно корисних робіт. ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердила, що відмовляється відбувати суспільно корисні роботи, так як вона проживає в іншому селі та не бажає їздити на їх відбування до селища, де знаходиться комунальне підприємство. Просить не замінювати їй суспільно корисні роботи адміністративним арештом, оскільки вона вже відбувала колись таке стягнення.
Дослідивши подання та додані до нього матеріали, заслухавши інспектора органу пробації, правопорушника, суд вважав за необхідне задовольнити подання з наступних підстав:
— ОСОБА_1 добровільно відмовляється відбувати суспільно корисні роботи через віддаленість місця їх відбування, хоча комунальне підприємство — єдине комунальне підприємство у Білокуракинському районі, яке здійснює оплату суспільно корисних робіт;
— ст. 304 КпАП передбачено, що питання, пов’язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом, який виніс постанову;
— згідно зі ст. 3254 КпАП, у разі ухилення порушника від виконання суспільно корисних робіт постановою суду (судді) за поданням органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, строк невиконаних суспільно корисних робіт може бути замінений адміністративним арештом.
Справа 2.
У справі № 493/1516/18, яка набрала законної сили 12.09.2018, начальник Балтського районного відділу філії ДУ «Центр Пробації» в Одеській області звернувся до суду з поданням про вирішення питання, пов’язаного з виконанням постанови суду від 24.07.2018, у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання постанови суду, згідно з табелем виходу на роботу ОСОБА_1 не вийшов на відпрацювання суспільно корисних робіт та повідомив, що відпрацьовувати не буде.
Інспектор Балтського районного відділу філії ДУ «Центр Пробації» в Одеській області ОСОБА_3 в судовому засіданні подання підтримав та просить замінити невідпрацьований строк суспільно корисних робіт адміністративним арештом. ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що не відпрацював призначене адміністративне стягнення з тієї причини, що хворіє на остеохондроз спини, про що надавав довідку з лікарні. За своїм фізичним станом не може відпрацьовувати призначене адміністративне стягнення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав:
— в судовому засіданні не було встановлено та не підтверджено іншими доказами, що ОСОБА_1 мав умисел на ухилення від виконання суспільно-корисних робіт. ОСОБА_1 не відпрацював суспільно-корисні роботи з поважних причин, оскільки за станом здоров’я, не міг відпрацьовувати суспільно корисні роботи, що підтверджується довідкою центральної районної лікарні;
— виходячи з того, що ОСОБА_1 не мав умисел на ухилення від виконання суспільно-корисних робіт, подання начальника Балтського районного відділу філії ДУ «Центр Пробації» в Одеській області про заміну ОСОБА_1 невідбутих ним суспільно-корисних робіт адміністративним арештом задоволенню не підлягає.
Окремо звернемо вашу увагу на справу № 562/1461/18, яка набрала законної сили 28.09.2018.
Заступник начальника Здолбунівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області звернувся до Здолбунівського районного суду Рівненської області з поданням про вирішення питання виконання постанови Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04.06.2018 у справі № 562/1461/18 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.1831 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Подання мотивоване тим, що ОСОБА_1 не може приступити до виконання призначеного судом стягнення, оскільки у бюджеті Урвенської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області не передбачені кошти для оплати адміністративних стягнень у вигляді суспільно корисних робіт. В порядку ст. 304 Кодексу України про адміністративні правопорушення просить суд вирішити питання, пов’язане з виконанням постанови Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04.06.2018 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.1831 Кодексу України про адміністративні правопорушення (ср. ).
Дослідивши подання та особову справу ОСОБА_1 № 04/2018, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04.06.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1831 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт тривалістю 120 /ста двадцяти/ годин, стягнуто в дохід держави 352 /триста п’ятдесят дві/ грн. 40 коп. судового збору.
Суд зазначив, що Здолбунівським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Рівненській області не подано суду доказів вчинення всіх передбачених вказаними вище нормами дій на виконання постанови Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04.06.2018.
Посилання районного сектору з питань пробації на те, що у Урвенській сільській раді Здолбунівського району Рівненської області немає коштів у бюджеті сільської ради для оплати адміністративних стягнень у вигляді суспільно корисних робіт, судом до уваги не приймається, оскільки відповідні повноваження суду, в межах розгляду подання регіонального органу пробації, відсутні.
Враховуючи викладене, подання заступника начальника Здолбунівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Рівненській області про виконання постанови Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04.06.2018 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 1831 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає поверненню.
Як бачимо, ця справа є дуже «цікавою» за своїм змістом. Але ми вже приводили аргументи, чому саме ОМС має взяти на себе функції об’єкта, на якому порушник відбуває покарання.
Що стосується відповідальності голови ОМС за невиконання обов’язку взяти на себе функції об’єкта, на якому порушники будуть виконувати суспільно корисні роботи, то чинним законодавством (КпАП, Наказ тощо) для ради прямо не встановлено такого обов’язку. А відтак уповноважений орган з питань пробації має навести докази, якщо вважає, що якісь повноваження голова ради виконує неналежним чином або взагалі не виконує. При цьому обидва питання мають вирішуватись у судовому порядку.
Додамо, що п. 14.2 Наказу зазначено, що у разі невиконання власником підприємства обов’язків, передбачених статтею 3213 КпАП, уповноважений орган з питань пробації інформує про це відповідного прокурора. Однак у п. 14.1 Наказу, яким закріплено обов’язки підприємства, на якому порушник відбуває покарання, немає обов’язку забезпечити виконання суспільно корисних робіт за відсутності фінансування.
На власника підприємства за місцем відбування порушником суспільно корисних робіт покладаються лише такі обов’язки:
— погодження з уповноваженим органом з питань пробації переліку об’єктів, на яких порушники відбувають суспільно корисні роботи, та видів робіт, що можуть ними виконуватись;
— контроль за виконанням порушниками призначених їм робіт;
— своєчасне повідомлення уповноваженого органу з питань пробації про ухилення порушника від відбування суспільно корисних робіт;
— ведення обліку та інформування уповноваженого органу з питань пробації про кількість відпрацьованих порушником годин;
— нарахування плати порушнику за виконання суспільно корисних робіт та перерахування її на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Відтак, на нашу думку, ОМС за відсутності фінансування може пояснити свої дії прокурору. Адже ст. 26 Закону України від14.10.14 № 1697-VII «Про прокуратуру» говорить про те, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, має право, зокрема, вимагати від посадових чи службових осіб надання пояснень щодо допущених порушень, а також вимагати усунення порушень та причин і умов, що їм сприяли, притягнення винних до передбаченої законом відповідальності. І знову ж, вину голови ОМС щодо відсутності коштів на оплату суспільно корисних робіт ще треба довести, що здійснюється лише у судовому порядку.
Важлива інформація
На офіційному сайті Державної установи «Центр пробації» за посиланням probation.gov.ua/ ?page_id=452#1535431574850-91f97cd7-f5e9 міститься наступна інформація, яка буде корисною не лише для порушника, але й для ОМС:
Якщо до вас застосовано адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт:
Що таке адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт?
Суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт. За виконання таких робіт порушнику нараховується плата, яка перераховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів. Призначаються суспільно корисні роботи на строк від ста двадцяти до до трьохсот шістдесяти годин і виконуються не більше ніж вісім годин на день, а неповнолітніми — не більше як дві години.
До відбутого строку суспільно корисних робіт зараховується тільки той час, протягом якого порушник виконував суспільно корисну роботу на визначених об’єктах.
Які я маю права?
Якщо Вам призначено адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт, Ви маєте право на:
– роз’яснення Вам ваших прав та обов’язків;
– отримання інформації про умови відбування адміністративного стягнення;
– нерозголошення інформації стосовно Вас третім особам, окрім випадків, що передбачені законом.
Що я зобов’язана(-ий) робити?
Якщо Вам призначено адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт, Ви зобов’язані:
– додержуватися встановлених відповідно до закону порядку та умов відбування адміністративного стягнення;
– сумлінно ставитися до праці;
– з’являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації.
Що має робити працівник пробації?
Коли Ви з’являєтесь за викликом до органу пробації, інспектор проводить з Вами бесіду, під час якої роз’яснює Ваші права та обов’язки, порядок та умови виконання стягнення, наслідки ухилення від відбування суспільно корисних робіт та видає Вам направлення для виконання стягнення на один з об’єктів, визначений органами місцевого самоврядування. Інспектор здійснює контроль за відбуванням Вами стягнення.
Що буде, якщо я не з’явлюся до органу пробації?
Законодавчо визначено, що у разі ухилення порушника від виконання суспільно корисних робіт він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності (санкція статті передбачає адміністративний арешт строком до десяти діб), а у разі злісного ухилення — до кримінальної відповідальності в порядку, встановленому законом (санкція статті передбачає позбавлення волі на строк до двох років).
ОМС як об’єкт, на якому порушник буде відбувати покарання, може брати таку інформацію за основу та на її підставі складати так звані пам’ятки для порушника (в довільній формі), які будуть в індивідуальному порядку ознайомлювати кожного порушника з обов’язками та відповідальністю по виконанню суспільно корисних робіт. Звичайно, рада може цього й не робити, але, на нашу думку, таким чином вона зайвий раз проінформує порушника про те, що таке суспільно корисні роботи, про ступінь його відповідальності та наслідки за неналежне виконання (невиконання) таких робіт. Це, так би мовити, дієвий захід впливу в межах повноважень ОМС, який рада може успішно використовувати.
Окрім цього, такі пам’ятки будуть для ОМС зайвим доказом того, що він робить все для того, аби забезпечити виконання суспільно корисних робіт.
Додамо, що коли порушнику надсилається виклик до уповноваженого органу з питань пробації, після отримання таким органом постанови суду (судді), по прибуттю порушника до уповноваженого органу з питань пробації з ним проводиться бесіда. Під час такої бесіди йому роз’яснюють порядок та умови виконання стягнення, а також наслідки ухилення особи від виконання суспільно корисних робіт. При цьому посадова особа уповноваженого органу з питань пробації складає довідку про проведену бесіду (додаток 7 Наказу), в якій порушник власноруч зазначає про ознайомлення з порядком відбування суспільно корисних робіт.
Але, на нашу думку, повторення — мати навчання. Тож така пам’ятка, яку підготує ОМС, буде носити лише інформаційний характер та не буде зайвою порушнику.
На кожного порушника в уповноваженому органі з питань пробації заводиться особова справа (додаток 4 Наказу) та заповнюється облікова картка порушника, на якого накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт (суспільно корисних робіт) (додаток 5 Наказу), в якій ведеться сумарний облік відпрацьованих порушником годин.
Облікова картка зберігається в особовій справі порушника у конверті, який наклеюється на другу сторінку обкладинки особової справи та в ній зберігаються всі матеріали, пов’язані з виконанням стягнення, які підшиваються у хронологічній послідовності.
Порушник заповнює анкету особи, до якої застосовано адміністративне стягнення у вигляді громадських (виправних, суспільно корисних) робіт (додаток 8), що долучається до його особової справи.
Сподіваємося, найближчим часом буде прийнято відповідні нормативно-правові акти, які вдосконалять суспільно корисні роботи. А поки що ОМС треба працювати із тією нормативно-правовою базою, яка є.
