Основними нормативно-правовими документами, якими регламентується порядок надання відпусток, є Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП) та Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504).
Однак ст. 4 Закону № 504 передбачено, що законодавством можуть установлюватись інші види відпусток залежно від галузевої належності.
Так, тривалість відпусток посадових осіб ОМС визначена у ст. 21 Закону України від 07.06.2001 № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування». Відповідно до норми цієї статті посадовим особам надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів. Також тим особам, які мають стаж роботи в ОМС понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів.
Конкретна тривалість таких додаткових відпусток указана в постанові КМУ від 27.04.1994 № 250 «Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток».
Як зазначено у вказаній постанові, посадовим особам, які мають стаж служби понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року державної служби ця відпустка збільшується на 2 календарні дні за кожний наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.
Звертаємо увагу, що додаткова оплачувана відпустка, яка надається за стаж роботи, належить до щорічних відпусток. Про це, зокрема, відзначено у спільному листі Міністерства праці та соціальної політики України та Головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів України від 27.01.1999 № 13-294/10/364.
Крім зазначених вище відпусток, трудовим законодавством передбачено й інші види відпусток:
— додаткові відпустки у зв’язку з навчанням (ст. 13, 14 і 15 Закону № 504);
— творча відпустка (ст. 16 Закону № 504);
— відпустка для підготовки та участі в змаганнях (ст. 161 Закону № 504);
— соціальні відпустки:
відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (ст. 17 Закону № 504);
відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18 Закону № 504);
відпустка у зв’язку з усиновленням дитини (ст. 181 Закону № 504);
додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону № 504);
відпустки без збереження заробітної плати (ст. 25, 26 Закону № 504).
Як бачимо, трудовим законодавством передбачено надання державним службовцям додаткової відпустки як працівникам, які мають дітей. Так, відповідно до ст. 1821 КЗпП та ст. 19 Закону № 504 додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, надається таким категоріям працюючих осіб:
— жінці, яка має двох або більше дітей віком до 15 років;
— жінці, яка має дитину-інваліда;
— жінці, яка усиновила дитину;
— одинокій матері;
— батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
— особі, яка взяла дитину під опіку;
— одному із прийомних батьків.
Тривалість щорічної додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, становить 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
У листі Мінпраці від 21.07.2010 № 215/13/116-10 зазначено, що правомірним слід вважати кожну підставу, визначену ч. 1 ст. 1821 КЗпП та ч. 1 ст. 19 Закону № 504 (див. вище), окремою підставою для надання щорічної додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Отже, у випадку, наведеному у запитанні, працівник має право на додаткову відпустку на дітей тривалістю 17 календарних днів, оскільки поєднується дві підстави: «жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років» та «жінка, яка має дитину-інваліда».
Разом із тим ст. 10 Закону № 504 передбачено, що загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів. Слід підкреслити, що таке обмеження стосується саме основної та додаткової відпусток. У той час як додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, належить до соціальних видів відпусток. Саме тому у підрахунку обмеження щодо тривалості відпустки соціальна відпустка на дітей не береться до уваги.
Отже, у випадку, наведеному у запитанні, посадова особа має право на відпустку загальної тривалості 62 календарні дні.
