1 Далі за текстом — Закон № 2498.
Отже, одним із наймасштабніших етапів земельної реформи було паювання сільськогосподарських угідь колективних сільськогосподарських підприємств із наданням їх членам земельної частки (паю), наслідком чого стало надмірне роздроблення сільськогосподарських земель в Україні. Ось чому зараз є досить актуальним питання консолідації земель сільськогосподарського призначення з точки зору не лише економіки, а й правового механізму її забезпечення.
Законом № 2498 були внесені зміни до Закону України від 05.06.2003 № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»2, де у самій преамбулі законодавець зазначив, що цей закон визначає особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).
2 Далі за текстом — Закон № 899.
Увага! Законом № 2498 шляхом внесення змін до Закону № 899 було видалено згадування такого суб’єкта, як районна державна адміністрація, відповідні трансформації відбулися в статтях 3, це відображено у ст. 5, 7, 9, 10 та 14.
Так, відтепер відповідно до ст. 3 Закону № 899 підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є лише рішення відповідної сільської, селищної або міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання отримати належну їм земельну частку (пай) у натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної або міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна або міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Законом № 2498 були внесені зміни і до ст. 4 Закону № 899. Передбачається, що громадянам (подружжю) та іншим особам, які подали до відповідної сільської, селищної або міської ради спільну заяву чи клопотання, підписані кожним із них, про виділення в натурі (на місцевості) належних їм земельних часток (паїв) єдиним масивом, виділяється одна земельна ділянка у спільну власність.
Як вже було анонсовано, Законом № 2498 внесені були зміни також до ст. 5 Закону № 899, наслідком чого стало не лише скорочення кола суб’єктів, які приймають рішення про виділення земельних часток (паїв), але з відбулася незначна трансформація самих повноважень місцевих рад.
Згідно з вказаною статтею сільські, селищні та міські ради:
— розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм у натурі (на місцевості)
земельних ділянок, але позбавлені «видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку» (що було закріплено в попередній редакції);
— організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм не тільки земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), а й земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом, а також оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Далі в таблиці представлено зміни, які відбулися у ст. 7 Закону № 899.
Зміни до ст. 7 Закону № 899
| редакція до 01.01.2019 | редакція з 01.01.2019 |
| Стаття 7. Розробка і затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) | |
| Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється суб’єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом. У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів. У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю). Із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключаються: деградовані, малопродуктивні, а також техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; | Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється суб’єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом. У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються у комунальну власність, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні. У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю). Із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку; землі під полезахисними лісовими смугами; землі під водними об’єктами; |
| землі, на яких розміщені розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені у встановленому законодавством порядку; інші землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб. Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів | землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності; землі під будівлями, спорудами, іншими об’єктами нерухомого майна; землі, які передаються до запасу та резервного фонду; інші землі несільськогосподарського призначення. Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів |
Тепер щодо оновленої ст. 9 Закону № 899. Останніми змінами в її частині четвертій було закріплено, що протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).
З ч. 4 ст. 9 Закону № 899 було видалено слова «видачі державних актів на право» та замінено їх словами «державної реєстрації права».
Увага! Слід відрізняти державну реєстрацію земельної ділянки та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень — офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»3).
Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України4 (чинна редакція) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування і право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
За ч. 9 ст. 109 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр»5 земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація земельної ділянки — внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом № 3613 відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
3 Далі за текстом — Закон № 1952.
4 Далі за текстом — ЗК.
5 Далі за текстом — Закон № 3613.
Увага! Державна реєстрація земельної ділянки згідно зі змінами, які були внесені Законом № 2498 до ст. 24 Закону № 3613, може відбуватися також за заявою замовника технічної документації.
Нагадаємо, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:
— особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, ОМС надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;
— власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;
— органу виконавчої влади, ОМС (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності);
— замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву).
Нагадаємо, що за п. 9 Порядку проведення інвентаризації земель від 23.05.2012 № 5136 замовниками технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель можуть бути органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи ОМС, землевласники та землекористувачі.
6 Далі за текстом — Порядок № 513.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Є потреба також зупинитися на змінах, які були внесені Законом № 2498 у ст. 30 Закону № 1952 і які стосуються особливостей державної реєстрації права оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, а також земельні ділянки, що залишилися у колективній власності.
Так, за новою редакцією ст. 30 цього Закону право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, надані в оренду в порядку, визначеному статтями 13 та 141 Закону № 899, здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав.
Оскільки інвентаризація земель проводиться в межах адміністративно-територіальних одиниць, землеволодінь або землекористувань і територій, межі яких визначені проектами формування території та встановлення меж сільських, селищних рад (пункти 3-5 Порядку № 513), то доцільними були зміни, які внесені Законом № 2498 і до ст. 11 Закону № 899. Згідно з ними встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Зауважимо: ст. 13 Закону № 899, яка регламентує питання використання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, з 01.01.2019 була викладена в новій редакції.
Нагадаємо, що нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.
У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.
За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).
Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).
Акцентуємо увагу, що Закон № 899 було доповнено також ст. 141, яка визначила особливості використання та розпорядження землями, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства. Значна роль у певних процедурних моментах, закріплених в цій статті, відведена саме місцевим радам.
Отже, частиною першою означеної статті передбачається, що у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим — четвертим ч. 1 ст. 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).
Увага! Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.
З метою інформування осіб, зазначених у частині першій цієї статті, про проведення розподілу земель, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих засобах масової інформації районної державної адміністрації або районної ради та оприлюднює на власному офіційному веб-сайті (за наявності) оголошення про проведення зборів осіб, визначених абзацами другим — четвертим ч. 1 ст. 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).
В оголошенні повідомляються: мета, дата, місце і час проведення зборів;прізвище, номер службового телефону особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення зборів.
Збори веде сільський, селищний, міський голова або уповноважена відповідною радою особа.
Увага! Землі, зазначені у ч. 4 ст. 7 Закону № 899, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.
Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим — четвертим ч. 1 ст. 1 Закону № 899, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.
У разі якщо земельні ділянки, зазначені у частинах сьомій — восьмій ст. 141 Закону № 899, не були сформовані як об’єкти цивільних прав, їх формування може здійснюватися за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.
За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.
Секретар зборів у дводенний строк після закінчення зборів подає протокол сільській, селищній, міській раді.
Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.
До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок у масиві земель сільськогосподарського призначення, що залишилися у колективній власності, здійснюється з урахуванням вимог, визначених ч. 5 ст. 371 ЗК.
Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року.
У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим — четвертим ч. 1 ст. 1 Закону № 899, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження ОМС, вважається, що суб’єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.
Увага! Земельні ділянки, передані до комунальної власності на підставі ст. 141 Закону № 899, підпадають під дію мораторію на землю і не можуть бути відчужені, за винятком вилучення (викупу) для суспільних потреб, до набрання чинності закону про обіг земель сільськогосподарського призначення.
Таким чином, у процесі завершення розпаювання до 2025 року землі, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок (крім невитребуваних часток (паїв), перейдуть до комунальної власності, за умови визнання їх безхазяйним майном.
Крім того, слід нагадати про новий пункт 21, яким було доповнено розд. X «Перехідні положення» ЗК. В ньому віднайшли своє закріплення положення, якими установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Також зазначимо, що відповідних змін, пов’язаних із розподілом земельних ділянок колективної власності, зазнав і Закон України від 14.02.1992 № 2114-XII «Про колективне сільськогосподарське підприємство». Зокрема, ст. 10 цього законодавчого акта було викладено в новій редакції. Відтепер в ній зазначається, що «право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України, Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
