Отже...
«Звертаємося з проханням у наданні допомоги з вирішення питання виконання судового рішення Господарського суду про стягнення коштів.
Згідно з рішенням Господарського суду N-ської області від 08.11.2017 р. у справі № __, відповідно до якого вирішено стягнути з Відділу культури районної державної адміністрації на користь Комунального підприємства всього 198956,60грн., з них: 144944,53 грн. — основного боргу за 2017 рік, 3507,90 грн. — три проценти річних, 30489,76 грн. — пені, 17074,16 грн. — збитків від інфляції, 2940,25 грн. — витрат зі сплати судового збору.
З метою, як вважаємо, навмисного затягування часу Відділом культури районної державної адміністрації та небажанням виконувати вищевказане судове рішення було подано апеляційну скаргу без сплати судового збору, яка була розглянута в судовому засіданні Апеляційного господарського суду N-ської області 21.12.2017 р., рішення залишено без змін.
Оскільки всі рахунки з 29.12.2017 р. Відділу культури районної державної адміністрації були закриті у зв’язку з прийняттям розпорядження голови М-ської РДА № Р-368/0/392-17 від 27.09.2017 р. щодо ліквідації юридичної особи — Відділу культури районної державної адміністрації, яка фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету, рішення Господарського суду N-ської області на цей час залишається невиконаним.
Згідно з листом № 03-08/8 від 03.01.2018 р. Управління державної казначейської служби України судовий наказ Господарського суду N-ської області у справі №__ повернуто без виконання, оскільки рахунки Відділу культури районної державної адміністрації закриті 29.12.2017 р.
Тобто ліквідатор Відділу культури РДА, свідомо порушуючи норми чинного законодавства, розпочав процедуру ліквідації юридичної особи з порушенням майнових прав кредитора комунального підприємства, знаючи і усвідомлюючи, що борг за послуги теплопостачання у сумі 144944, 53 грн. визнано в судовому порядку на користь комунального підприємства. Ліквідаційний баланс зданий до управління Державної казначейської служби, рахунки закриті.
Ліквідатор (інший, призначений розпорядженням голови райдержадміністрації) листом від 23.04.2018 р. повідомив КП, що жодних кредиторських вимог щодо виконання певних зобов’язань підприємством не було заявлено.
У свою чергу, КП листом від 16.03.2018 р. зверталось до Прокуратури з проханням захисту своїх майнових прав та отримання коштів відповідно до наказу Господарського суду N-ської області від 27.12.2017 р., але, на жаль, ніяких дій та жодних відповідей Прокуратурою не надано.
Також 24.04.2018 р., керуючись ст.ст. 55, 56, 60, 214, 215 Кримінального процесуального кодексу України, ст. 382 Кримінального кодексу України, Комунальне підприємство подало на ім’я начальника відділу поліції заяву про вчинення кримінального правопорушення, але також ніяких дій та жодних відповідей відділом поліції в N-ської області не надано.
На сьогоднішній день наказ Господарського суду N-ської області від 27.12.2017 р. залишається не виконаним (наказ дійсний для пред’явлення до 22.12.2020 р.). Чи може ліквідатор Відділу культури відкрити рахунки?
Як змусити виконати судове рішення та стягнути кошти на користь КП — ось головне питання, яке потребує допомоги. Заздалегідь вдячні за допомогу».
Трошки теорії
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України1 рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
1 Далі за текстом — ГПК.
Право на подання апеляційної скарги є абсолютним. Дійсно, на практиці досить часто з метою затягування виконання будь-якого судового рішення сторона, не на користь якої ухвалене рішення, подає апеляційну скаргу із явними недоліками (не за формою, без сплати судового збору тощо), що з огляду на вимоги ст. 260 ГПК є підставою для залишення апеляційної скарги без руху та надання строку на усунення недоліків.
У разі, якщо у встановлений строк недоліки не усунені, апеляційна скарга повертається без розгляду, особі відмовляють у відкритті апеляційного провадження. Лише після цього рішення суду набирає законної сили.
На жаль, боротися із цими діями неможливо.
Ближче до ситуації
З огляду на зазначене вище, лише 21.12.2017 рішення суду у наведеному зверненні набуло законної сили. Саме з цього часу і можна говорити про початок процедури виконання рішення суду.
Звертаю увагу: цей період припав на зміну законодавчої бази — були оновлені всі процесуальні кодекси.
Так, відповідно до ст. 327 ГПК виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Накази суду викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду — електронними цифровими підписами всіх суддів, що входять до складу колегії). Проте в той час ще вказана електронна система не діяла, відповідно до п. 17.15 Перехідних положень ГПК суд видавав виконавчі документи в паперовій формі.
Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, — ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Згідно з ч. 4 ст. 327 ГПК протягом п’яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу, або, у разі її відсутності, рекомендованим чи цінним листом.
Таким чином, скоріше за все, наш заявник (стягувач) отримав виконавчий документ у паперовому вигляді. Більше того, отримати його можна було лише в суді першої інстанції після повернення матеріалів справи з апеляції (а це не один день...).
Як приклад того, яким чином в аналогічних ситуаціях можна підвищити ступінь належного виконання судового рішення, нагадаю про можливість реалізації права на вжиття заходів забезпечення позову після ухвалення судового рішення, що передбачено ч. 6 ст. 327 ГПК.
Так, за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходів, передбачених ст. 137 цього Кодексу, а саме:
| 1 | накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб |
| 2 | заборона відповідачу вчиняти певні дії |
| 3 | встановлення обов’язку вчинити певні дії |
| 4 | заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов’язання |
| 5 | зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку |
| 6 | зупинення продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту |
| 7 | передача речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору |
| 8 | зупинення митного оформлення товарів чи предметів, що містять об’єкти інтелектуальної власності |
| 9 | арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги |
| 10 | інши заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 — 9 цієї частини |
Повертаючись до нашої ситуації, такі дії вже не будуть актуальними.
Навіть якщо уявити, що судовий наказ було отримано негайно після набуття рішенням сили (а це не так, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень судовий наказ видано 28.12.2017) та одразу ж пред’явлений казначейській службі до виконання, виконати його не встигли б аж ніяк, бо рахунки боржника були закриті 29.12.2017. Тобто від моменту набуття рішенням сили і до закриття рахунків пройшло лише 8 днів — вкрай малий термін (нереальний) для виконання рішення суду в примусовому порядку.
03.01.2018 Управління казначейської служби судовий наказ повернуло без виконання. І такі дії є правомірними, оскільки виконати рішення суду про стягнення конкретної суми можливо лише при наявності відкритого розрахункового рахунку та наявності на ньому грошових коштів або очікування надходжень.
Тепер про дії ліквідатора та обов’язки стягувача
У разі прийняття учасниками, судом або іншим органом відповідно до своєї компетенції рішення про ліквідацію юридичної особи вони зобов’язані негайно письмово повідомити про своє рішення орган, що здійснює державну реєстрацію. Орган державної реєстрації вносить до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців запис про рішення щодо припинення юридичної особи. Така вимога направлена на захист прав кредиторів, які вже на початковій стадії зможуть знати про наміри юридичної особи, яка припиняє свою діяльність, оскільки дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців є відкритими для загального ознайомлення.
Після прийняття відповідними органами (власник, уповноважений орган або суд) рішення про ліквідацію, що є правовою підставою ліквідації, для позбавлення статусу юридичної особи необхідно здійснити наступні заходи, які є етапами ліквідаційного процесу:
І. Утворення органом (особою), який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, ліквідаційної комісії. Причому за рішенням органу у ролі ліквідаційної комісії може виступати орган управління юридичної особи.
З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять усі повноваження щодо управління справами юридичної особи, крім тих, які залишаються згідно з законодавством України за учасниками, наприклад затвердження ліквідаційного балансу. Слід зауважити, що ліквідаційна комісія не має статусу юридичної особи, а підприємство, що ліквідується, в період її роботи статусу юридичної особи не втрачає. Отже, дієздатність юридичної особи здійснюється через ліквідаційну комісію. Дії комісії розглядаються як дії самої юридичної особи. Комісія здійснює дії, у тому числі виступає в суді від імені юридичної особи і набуває безпосередньо для неї права і обов’язки.
ІІ. Встановлення порядку і строків ліквідації юридичної особи. Їх встановлює орган, що прийняв рішення про ліквідацію (власник, уповноважений орган або суд). Встановлюється також строк для задоволення претензій кредиторів. Але він за законом не може бути меншим двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію. Порядок ліквідації також передбачається установчими документами юридичної особи.
ІІІ. Виконання ліквідаційною комісією своїх обов’язків: повідомлення про ліквідацію юридичної особи в пресі (за місцезнаходженням), про порядок і строки ліквідації; вжиття необхідних заходів для стягнення дебіторської заборгованості, виявлення кредиторів та претензій останніх. У разі якщо відомі кредитори, то ліквідаційна комісія повідомляє їх про ліквідацію письмово.
Робота ліквідаційної комісії починається з опублікування оголошення про ліквідацію юридичної особи, в якому зазначаються порядок і строки заявлення кредиторами претензій.
ІV. Здійснення ліквідаційною комісією згідно з встановленим законодавством порядком інвентаризації і оцінки майна юридичної особи реалізації майна, розрахунків з кредиторами і членами трудового колективу, складання ліквідаційного балансу і подання його органу, який призначив ліквідаційну комісію, або власнику.
При ліквідації підприємства обов’язковим є проведення інвентаризації. Це передбачено пп. 7 п. 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879.
Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов’язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.
Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Майнові претензії кредиторів юридичної особи, що ліквідується, задовольняються з її майна. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред’явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор не звертався до суду з позовом, а також вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.
Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, що затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, а майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.
Необхідно звернути увагу на те, що Закон України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» вимагає нотаріального посвідчення підписів членів ліквідаційної комісії на ліквідаційному балансі юридичної особи (ст. 36 вказаного Закону).
V. Внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців про державну реєстрацію припинення юридичної особи, що є останнім етапом ліквідаційного процесу.
Після здійснення всіх заходів ліквідаційного процесу юридична особа позбавляється статусу юридичної особи.
Повертаючись до нашого звернення: «Тобто ліквідатор Відділу культури РДА, свідомо порушуючи норми чинного законодавства, розпочав процедуру ліквідації юридичної особи з порушенням майнових прав кредитора комунального підприємства, знаючи і усвідомлюючи, що борг за послуги теплопостачання у сумі 144944,53 грн. визнано в судовому порядку на користь комунального підприємства. Ліквідаційний баланс зданий до управління Державної казначейської служби, рахунки закриті. Ліквідатор (інший, призначений розпорядженням голови райдержадміністрації) листом від 23.04.2018 р. повідомив КП, що жодних кредиторських вимог щодо виконання певних зобов’язань підприємством не було заявлено».
По-перше, наявність судового рішення, яким задоволені позовні вимоги про стягнення боргу, є зобов’язанням Відділу культури РДА, що знаходиться в стані ліквідації. На момент отримання рішення суду із поміткою про набуття ним сили КП ще не могло бути остаточно ліквідовано (тобто відомості про припинення юридичної особи до Реєстру не внесені).
По-друге, з огляду на те, що ліквідатор не є окремою юридичною особою, само по собі рішення суду є достатньою підставою для інвентаризації цього боргу як зобов’язання юридичної особи, що перебуває в стані припинення. Додаткових дій від стягувача (заявлення кредиторських вимог протягом встановленого строку) не вимагається.
Ще цікавим було б відслідкувати, яким чином збирались кредиторські вимоги, чи було розміщено оголошення про ліквідацію, як було проведено інвентаризацію.
Тепер про проблемний момент. Стягувача було письмово ще 23.04.2018 повідомлено про те, що його вимогу не було включено до ліквідаційного балансу з огляду на незаявлення кредиторських вимог. Таке рішення ліквідатора мало би бути оскаржено до суду, оскільки інвентаризація скоріше за все була неповною (без включення рішення суду в зобов’язання підприємства), а ліквідаційний баланс підписано із порушенням законних прав та вимог кредитора. Проте таке рішення не оскаржене, що дає підстави ліквідатору вважати такі вимоги погашеними. Строки звернення до суду ще не вичерпані. Тож слід скористатись такою можливістю та включити в примусовому порядку вимоги на підставі рішення суду до зобов’язань Відділу культури РД, яке перебуває у процесі припинення.
Разом із тим додатково у подібних ситуаціях радимо перевіряти підприємство-боржника у Єдиному реєстрі юридичних осіб, шляхом отримання відповіді на безкоштовний запит на сайті Мінюсту України. У нашому конкретному випадку боржник відповідно до відкритих даних ще перебуває у процесі припинення, реєстрація припинення ще не проведена, а отже не все втрачено.
Посилання ліквідатора на непред’явлення вимоги є безпідставним. Радимо додатково письмово звернутись до ліквідатора із вимогою про погашення заборгованості із посиланням на нормативну базу, яка вказує на обов’язковість таких дій. У вказаному зверненні не зайвим буде нагадування про те, що вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред’явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Ліквідатора доречно треба повідомити про ваше бажання у разі незадоволення вимог звернутись до суду із позовом про захист майнових прав та стягнення збитків.
Тепер про роль прокуратури
У прокуратури немає повноважень захищати майнові інтереси стягувачів під час виконання судових рішень та здійснювати контроль за діяльністю ліквідаторів. Все це лягає в площину господарських відносин і підлягає окремому захисту лише в судовому порядку.
Звернення до прокуратури також не вважається заявленням вимог кредитора.
А от подання заяви про вчинення кримінального правопорушення щодо умисного невиконання судового рішення — це вже дієвий механізм, оскільки в діях ліквідатора дійсно формально вбачаються ознаки протиправних дій.
Із тексту звернення вбачається, що заяву про кримінальне правопорушення подано 24.04.2018, проте результатів таке звернення не дало. Відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України2 бездіяльність слідчого/прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, може бути оскаржена слідчому судді протягом 10 днів з моменту, коли така особа зобов’язана була внести відомості (тобто протягом 24 годин з моменту прийняття заяви — ст. 214 КПК). З огляду на те, що всі розумні строки на оскарження вже вичерпані і поновленими бути не можуть, доречно розпочати процедури заново.
2 Далі за текстом — КПК.
Наші поради
Який би план дій я запропонувала у цій ситуації:
| 1 | Направлення виконавчого листа до виконавчої служби для примусового виконання шляхом пошуку майна боржника. Отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження, копії постанови про розшук майна боржника |
| 2 | Звернення до ліквідатора із вимогою пояснити причини невключення суми боргу до зобов’язань підприємства, що перебуває в процесі припинення |
| 3 | Запит до ліквідатора про результати інвентаризації активів та зобов’язань підприємства, що перебуває в процесі припинення |
| 4 | Запит у ліквідатора копії ліквідаційного балансу (подивитись, що ще залишилось) |
| 5 | Звернення до слідчого із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Отримання копії витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань (тобто підтвердження, що справу відкрито) |
| 6 | Оскарження рішення, дій чи бездіяльності ліквідатора у господарському суді |
| 7 | Контроль за ходом досудового розслідування за вашою заявою |
| 8 | У разі потреби — оскарження дій державного виконавця в порядку ст. 339 ГПК |
Перші п’ять кроків можна зробити одночасно, інші — по мірі розгляду ваших заяв.
На останнє запитання у зверненні: «Чи може ліквідатор відкрити рахунки?» відповідь буде негативною. Оскільки після закриття рахунків повернути «час назад» вже неможливо. Кредиторські вимоги задовольняються за рахунок активів юридичної особи, яка перебуває у процесі припинення.
Тому для вас буде важливим отримання інформації про активи, щоб з’ясувати, на що ще можна звернути стягнення.
Невиконання рішення суду перекреслює всю попередньо проведену роботу, тому у подібного роду ситуаціях слід бути наполегливими та прискіпливими до всіх осіб, які впливають на виконання рішення суду. Практика Європейського Суду показує, що Україна лідирує у справах про тривале невиконання рішення суду. Тому розраховувати в першу чергу поки що доводиться на себе, а вже потім на ефективність усієї судової системи і органів виконання судового рішення як її окремої частини.
