З точки зору закону
Відповідно до ст. 6 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» батьки або інші законні представники зобов’язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Відповідно до пунктів 5, 7 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 № 207, батьки або інші законні представники зобов’язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.
За бажанням батьків чи одного з них документи для реєстрації місця проживання новонародженої дитини можуть бути подані через органи державної реєстрації актів цивільного стану під час проведення державної реєстрації народження дитини. Реєстрація місця проживання новонародженої дитини може здійснюватися також через органи соціального захисту населення на підставі даних, що зазначив законний представник, з яким постійно проживає дитина, у заяві про призначення допомоги при народженні дитини.
Давайте подивимось, чи передбачена відповідальність за несвоєчасну реєстрацію місця проживання новонародженої дитини, і якщо так, то яким нормативно-правовим актом.
Єдиним нормативно-правовим актом, яким передбачена відповідальність за проживання без реєстрації місця проживання, є Кодекс України про адміністративні правопорушення1.
1 Далі за текстом — КпАП.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 197 КпАП громадянин несе відповідальність за проживання без реєстрації місця проживання.
Будь-яке правопорушення для того, щоб називатись таким, повинно містити ряд ознак: об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт, суб’єктивну сторону.
Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197 КпАП, полягає у проживанні громадянина без реєстрації місця проживання, але не у нездійсненні або несвоєчасному здійсненні батьками дій з реєстрації місця проживання дитини, на відміну від об’єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 2121 КпАП (несвоєчасна реєстрація без поважних причин батьками народження дитини в державних органах реєстрації актів цивільного стану).
Суб’єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197 КпАП, є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
Як бачимо, ст. 197 КпАП передбачає відповідальність для фізичних осудних осіб, які досягли 16-річного віку, за проживання без реєстрації місця проживання.
А отже притягнути батьків до адміністративної відповідальності на несвоєчасну реєстрацію місця проживання новонародженої дитини не можна.
Дитина, місце проживання якої вчасно не зареєстровано, звісно ж, не може суб’єктом правопорушення, передбаченого ст. 197 КпАП, оскільки не досягла 16-річного віку, з якого наступає адміністративна відповідальність.
Тому дії органу реєстрації місця проживання щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і намагання притягнути до адміністративної відповідальності батьків, які звертаються для реєстрації місця проживання дитини з порушенням строків, встановлених законом, є протиправними і можуть бути оскаржені в суді.
