Суть спору
Рішенням Голошинської сільської ради Верховинського району від 22.06.2009 «Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування об’єкта земельної ділянки ПП Миронюку В. В.» ПП Миронюку В. В. надано дозвіл на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки на території населених пунктів Голошинської сільської ради в селі Голошино, присілок Тарночки, вздовж річки Білий Черемош, орієнтовною площею 3 га, для будівництва та обслуговування електростанції (малої ГЕС), як соціально значимого об`єкта у розвитку регіону, призначеного для виробництва електричної енергії з використанням альтернативних, відновлюваних джерел енергії, в довгострокову оренду.
Рішенням Голошинської сільської ради Верховинського району від 25.10.2009 № 7 «Про розгляд клопотання ПП Миронюка В. В.»:
— затверджено містобудівні обґрунтування малої гідроелектростанції в с. Голошино Верховинського району Івано-Франківської області;
— затверджено матеріали погодження місця розташування земельної ділянки ПП Миронюку В. В. для будівництва та обслуговування малої ГЕС, розташованої вздовж річки Білий Черемош у с. Голошино;
— надано дозвіл ПП Миронюку В. В. на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення в довгострокову оренду земельної ділянки площею 1,2914 га для будівництва та обслуговування малої ГЕС, розташованої вздовж річки Білий Черемош, що знаходиться в межах села Голошино, присілок Тарночки.
Також рішенням Голошинської сільської ради Верховинського району від 18.07.2010 № 2 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП Миронюку В. В.» затверджено проєкт землеустрою та передано ПП Миронюку В. В. в довгострокову оренду терміном на 49 років спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції.
На підставі вказаного рішення 16.08.2010 між ФОП Миронюком В. В. та Голошинською сільською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,2914 га, кадастровий номер 2620882201010010225 для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції, яка знаходиться в с. Голошино, Верховинського району, присілок Тарночки. й договір 16.08.2010 зареєстровано у Верховинському Державному земельному кадастрі.
Рішенням Голошинської сільської ради Верховинського району від 24.09.2010 № 3 «Про передачу в суборенду частини земельної ділянки, що знаходиться в селі Голошино» надано ФОП Миронюку В. В. згоду на передачу в суборенду частини земельної ділянки, яка належить йому на правах оренди згідно з договором від 16.08.2010, площею 0,6324 га, ТОВ «Гідропауер» на ідентичних умовах без зміни цільового призначення.
На підставі зазначеного рішення 15.10.2010 між Голошинською сільською радою, ФОП Миронюком В. В. та ТОВ «Гідропауер» укладено договір суборенди частини земельної ділянки, яка знаходиться в с. Голошино Верховинського району, площею 0,6324 га, для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції. Цей договір 15.10.2010 зареєстровано у Верховинському Державному земельному кадастрі.
Прокурор Верховинського району 07.11.2014 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Голошинської сільської ради, фізичної особи — підприємця Миронюка Валерія Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідропауер» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.08.2010, визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 15.10.2010, зобов`язання ФОП Миронюка В. В. привести земельну ділянку у попередній стан та повернути її Голошинській сільській раді.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані договори є недійсними, оскільки укладені на підставі рішень сесій Голошинської сільської ради, які не виносились на голосування та прийняті без участі депутатів Голошинської сільської ради.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2014 позов задоволено. Визнано недійсними договір оренди земельної ділянки від 16.08.2010 та договір суборенди земельної ділянки від 15.10.2010. Зобов’язано ФОП Миронюка В. В. привести земельну ділянку у попередній стан та повернути її Голошинській сільській раді.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 скасовано рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2014 у частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання ФОП Миронюка В. В. повернути земельну ділянку Голошинській сільській раді. В цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні вказаної позовної вимоги. В іншій частині рішення залишено без змін. Здійснено розподіл судових витрат.
Цією ж постановою встановлено те, що голова села Голошино вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України1, яке виразилось у службовому підробленні офіційних документів — витягів із рішень сесій Голошинської сільської ради від 22.06.2009, від 25.10.2009, від 18.07.2010 та від 24.09.2010, а тому є доведеним факт, що депутатам Голошинської сільської ради не було відомо про зміст винесених на сесію рішень, та як наслідок депутати сільської ради зазначені проєкти рішень не обговорювали та за них не голосували.
1 Далі за текстом — КК.
При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовної вимоги щодо зобов’язання ФОП Миронюка В. В. повернути земельну ділянку Голошинській сільській раді, оскільки ця земельна ділянка не є комунальною власністю територіальної громади села Голошина у зв’язку з її розташуванням частково в межах території Чернівецької області (Путильський район).
Справа була переглянута Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.
Позиція Верховного Суду
Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є вимоги прокурора про визнання недійсними спірних договорів та зобов’язання привести земельну ділянку у попередній стан та повернути її сільській раді.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України2 підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 — 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу:
2 Далі за текстом — ЦК.
| 1 | зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства |
| 2 | особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності |
| 3 | волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі |
| 4 | правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним |
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними, і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, зокрема, що правочин не відповідає вимогам закону.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 116, ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України3 (в редакції, чинній станом на 2010 рік) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або ОМС у межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або ОМС шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
3 Далі за текстом — ЗК.
Положеннями ч. 2 ст. 16 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваних договорів) передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або ОМС-орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК, або за результатами аукціону.
Згідно зі ст. 144 Конституції України ОМС у межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території. Рішення ОМС з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Частиною 1 ст. 21 ЦК передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або ОМС, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За умовами ст. 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»4 рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.
4 Далі за текстом — Закон про місцеве самоврядування.
Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону про місцеве самоврядування (в редакції, чинній на момент прийняття Голошинською сільською радою рішень щодо спірної земельної ділянки) передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України у рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, частин 1 та 10 ст. 59 Закону про місцеве самоврядування дійшов висновку, що ОМС не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені ОМС після їх виконання.
Судами не встановлено, а матеріали справи не містять матеріалів, що підтверджують: рішення ОМС, які стали підставою укладення спірного договору оренди земельної ділянки, були змінені або скасовані у встановленому порядку або на підставі рішення суду.
За своєю правовою природою поняття «відсутнє рішення», тобто рішення, яке не приймалось уповноваженим органом та «рішення прийняте без дотримання встановленого порядку», є різними та тягнуть різні правові наслідки.
Вирішуючи спір у цій справі, суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи ФОП Миронюка В. В. про те, що Голошинська сільська рада мала право розпоряджатися спірною земельною ділянкою, не надав жодної оцінки наявному у матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.08.2014 та листу Відділу у Верховинському районі Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківської області від 31.10.2018 №0-9-0.22-66/102-18, згідно з яким спірна земельна ділянка відповідно до даних Державного земельного кадастру знаходиться в селі Голошино Верховинського району Івано-Франківської області, а межі територіально-адміністративних одиниць можуть не відповідати кадастровому зонуванню, що відображається на Публічній кадастровій карті України.
Крім того, апеляційний господарський суд не надав жодної оцінки доводам ФОП Миронюка В. В., викладеним у письмових поясненнях від 10.01.2019, що у межах кримінальної справи № 340/832/14-к ухвалою Косівського районного суду від 30.01.2018 закрито кримінальне провадження з обвинувачення сільського голови за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК.
Колегія суддів звертає увагу, що ЄСПЛ у рішенні від 24.06.2003 (заява № 44277/98) «Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії» встановив: оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».
Правовий висновок ЄСПЛ полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76 — 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов’язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.
Наведені норми зобов’язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.
Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об’єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з’ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Висновки Верховного Суду
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За наведених вище обставин, ураховуючи положення чинного законодавства, колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції передчасним і таким, що зроблено без дослідження всіх зібраних у справі доказів, тому ухвалену у справі постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, у зв’язку з чим вона підлягає скасуванню, а касаційна скарга — частковому задоволенню.
Під час нового розгляду суду слід урахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.
Верховний Суд своєю постановою від 29.08.2019 касаційну скаргу ФОП Миронюка Валерія Володимировича задовольнив частково: постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 у справі № 909/1254/14 скасував, а справу передав на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
Тож на підставі вищевикладеного можна передбачити, що рішення суду скоріше за все буде не на користь прокурора, який діяв в інтересах держави.
Підсумуємо
1. Важливим моментом є з’ясування тези: чи були рішення ОМС, які стали підставою укладення спірного договору оренди земельної ділянки, змінені або скасовані у встановленому порядку або на підставі рішення суду?
2. Поняття «відсутнє рішення», тобто рішення, яке не приймалось уповноваженим органом, та «рішення, прийняте без дотримання встановленого порядку» є різними та тягнуть різні правові наслідки.
3. Межі територіально-адміністративних одиниць можуть не відповідати кадастровому зонуванню, що відображається на Публічній кадастровій карті України.
4. Важливим у цьому контексті є рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 (заява № 44277/98) «Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії», де суд встановив, що, оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».
5. Особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.
