Коротко про головне
Апеляційний суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення районного суду у справі за позовом Особа 11 до Комунального підприємства міської ради2 про захист прав споживача.
1 Далі за текстом — Особа 1, позивач.
2 Далі за текстом — КП, відповідач.
У березні 2019 року Особа 1 звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов`язати КП усунути перешкоди в користуванні каналізаційною трубою в квартирі, а саме: безкоштовно здійснити її детампонування.
Позов мотивовано тим, що позивач є власником вказаної квартири, яку 19.03.2019 відповідач відключив від центральної міської каналізації. Особа 1 вказує, що припинення надання послуги щодо водовідведення законодавством не передбачено і тому такі дії суперечать діючому законодавству.
Рішенням районного суду позов задоволено:
| 1 | зобов`язано КП усунути перешкоди в користуванні каналізаційною трубою в квартирі, а саме безкоштовно здійснити її |
| 2 | стягнуто з КП на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. |
Рішення суду мотивовано тим, що:
| 1 | жодного доказу на підтвердження направлення відповідачем позивачу повідомлень, вимоги про сплату заборгованості і попередження про обмеження у наданні послуг з водопостачання суду не надано |
| 2 | не надано доказів обізнаності Особа 1 щодо наявності у неї заборгованості |
| 3 | відсутні дані про отримання нею повідомлень та вимоги від КП |
Одразу зазначимо, що в цій статті ми будемо звертатися до двох законів України, які мають назву «Про житлово-комунальні послуги»:
— чинного: Закон України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги»3;
3 Далі за текстом — Закон № 2189, чинний закон.
— того, що втратив чинність: Закон України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги»4.
4 Далі за текстом — Закон № 1875; закон у першій редакції, що втратив чинність; попередній Закон.
Нижче нагадаємо, що таке житлово-комунальні послуги. Зауважимо, що визначення «житлово-комунальні послуги», які містяться як у Законі № 1875, так і у Законі № 2189, є ідентичними.
Житлово-комунальні послуги — результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Так, відповідно до ст. 26 Закону № 1875 та п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону № 2189 однією з умов припинення надання комунальної послуги визначається непогашення в повному обсязі або не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені законом та договором, заборгованості за спожиті комунальні послуги.
Тепер повернемося до судової справи. В апеляційній скарзі КП просило зазначене рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що обов`язок споживача послуг сплатити борг за надані послуги ґрунтується на вимогах:
| 1 | ст. 322 Цивільного кодексу України5, згідно з якою власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом |
| 2 | ст. 509 ЦК, відповідно до якої зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку |
| 3 | ст. 525 ЦК, згідно з якою боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом |
| 4 | ст. 526 ЦК, відповідно до якої зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться |
| 5 | |
| 6 | Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 6306 |
5 Далі за текстом — ЦК.
6 Далі за текстом — Правила.
Крім того, скарга ґрунтувалась на положеннях Закону № 2189. Жодна норма вказаних нормативно-правових актів не передбачає обов`язку КП повідомляти про наявність боргу або вимагати сплатити борг, а також фіксувати докази, які б підтверджували направлення таких інформаційних вимог боржникам.
За доводами відповідача, всі попередження та вимога позивачу направлялись одночасно з квитанцією на оплату за послуги централізованого вдопостачання та центрального водовідведення (у серпні, жовтні 2018 року, лютому 2019 року), однак були проігноровані Особа 1, а борг не був сплачений.
Також відповідач посилається на те, що судом порушено принцип верховенства права, основою якого є єдність судової практики.
У свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу Особа 1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.
Позивач вказував, що згідно із Законом № 1875 у договорі, укладеному між сторонами, не передбачено припинення або зупинення надання послуги з водовідведення.
Особа 1 посилається на те, що вона не має заборгованості з оплати послуг з водопостачання та водовідведення, відповідач у довільному порядку нарахував цю заборгованість без відповідного правового підґрунтя, оскільки оплата послуг нараховується за кількістю зареєстрованих осіб, хоча у позивача є водолічильники.
Також позивач зазначає, що оплата нею 300 грн. у квітні 2018 року не свідчить про визнання боргу, а є авансуванням витрат на оплату водопостачання та водовідведення.
Зазначимо, що чинний закон (Закон № 2189) регулює відповідні питання таким же чином у частині оплати послуг. Так, ч. 1 ст. 9 Закону № 2189 передбачається, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2189 за бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватись шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.
Рішення суду апеляційної інстанції
Згідно з ч. 3 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України7 провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
7 Далі за текстом — ЦПК.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст. 368 ЦПК встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції.
Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
По справі встановлено, що Особа 1 є власником квартири згідно з договором дарування від 03.07.1998.
Так, відповідно до копії розрахунку з абонентом Особа 1, станом на кінець лютого 2019 року позивач мав заборгованість за спожиті послуги з постачання холодної води та водовідведення у розмірі 2774,84 грн.
КП посилалось на те, що у серпні та жовтні 2018 року на адресу позивача було направлено попередження про відключення квартири позивача від каналізації у випадку несплати заборгованості, а у лютому 2019 року — вимога про добровільну сплату суми боргу, в якій також попереджено про звернення до суду або обмеження надання послуг у частині водовідведення (закриття каналізаційного випуску з житлового приміщення) у випадку несплати заборгованості.
Докази вручення споживачеві зазначених попереджень і вимоги в матеріалах справи відсутні.
Згідно з актом КП абонент Особа 1 має заборгованість на суму 2774 грн. на 01.03.2019 та відключений від центральної міської каналізації. Цей Акт підписаний представником виконавця, підпис споживача в Акті відсутній.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875 споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У свою чергу, Закон № 2189 також передбачає відповідний обов’язок споживача. Так, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 вказаного законодавчого акта споживач повинен оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з постачання холодної води і водовідведення, порядок обліку і оплати цих послуг регулюються Правилами.
Цими Правилами встановлені права та обов`язки виконавця послуг, яким у цьому випадку є КП.
Так, згідно з п. 31 Правил виконавець має право:
| 1 | у разі несвоєчасного внесення споживачем платежів за надані послуги нараховувати пеню у розмірі, встановленому законом та договором |
| 2 | вносити за погодженням із споживачем у договір зміни, що впливають на розмір плати за послуги |
| 3 | вимагати від споживача дотримання нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг |
| 4 | доступу, у тому числі несанкціонованого, в приміщення споживача для ліквідації аварій відповідно до встановленого законом порядку |
Відповідно до п. 32 Правил виконавець зобов’язаний, зокрема:
| 1 | своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров`я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства та цих Правил |
| 2 | відновлювати надання послуг за письмовою заявою споживача шляхом зняття пломб із запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) протягом доби |
Частиною 3 ст. 16 Закону № 1875 визначено, що комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за окремими винятками, до числа яких не віднесено наявність у споживачів заборгованості за надані послуги. Безперервність надання комунальних послуг передбачено і ч. 1 ст. 15 Закону № 2189, тобто в чинному законі.
Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 № 190, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування, передбачено відключення від водопостачання тільки в разі самовільного приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення.
Отже, ні Законом № 1875, ні Законом № 2189, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено право виконавця послуг припинити водопостачання у разі несвоєчасної оплати споживачем наданих йому послуг.
Таким чином, апеляційний суд робить висновок: враховуючи встановлені обставини та вказані норми законодавства, дії відповідача з відключення квартири позивача від центральної міської каналізації є неправомірними, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
При цьому апеляційний суд враховує, що дійсно чинним законодавством передбачено обов`язок споживача оплачувати надані комунальні послуги. Проте питання стягнення з Особа 1 заборгованості зі сплати вартості наданих послуг з постачання холодної води та водовідведення у цій справі не вирішується і може бути предметом окремого позову.
У матеріалах справи також відсутні відомості про звернення КП до суду із позовом або заявою про видачу судового наказу щодо стягнення такої заборгованості. Разом із тим Особа 1 взагалі заперечує наявність у неї заборгованості зі сплати послуг з постачання холодної води та водовідведення.
Доводи відповідача, що жодна норма нормативно-правових актів не передбачає обов`язку КП, як виконавця послуг:
| 1 | повідомляти про наявність боргу |
| 2 | вимагати сплатити борг і фіксувати докази, які б підтверджували направлення інформаційних вимог боржникам |
не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки позовні вимоги задоволено не із вказаних підстав, а з підстав відсутності права підприємства на відключення від послуги з водовідведення в разі наявності заборгованості з оплати.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що не заслуговують на увагу доводи КП щодо суперечливості рішень з однотипних правових питань і практики, яка складається в рамках застосування ст. 26 Закону № 1875 (ср. ).
Так, відповідно до ст. 10 ЦПК суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положеннями ч. 4 ст. 263 ЦПК, ч. 6 ст. 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» передбачено врахування судом висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Таким чином, чинним законодавством не передбачено обов`язок суду враховувати висновки суду, викладені у судовому рішенні цього ж суду при розгляді іншої справи.
З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги стосовно правильності висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовують, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Наостанок...
При вирішенні цього спору суд не вдався до аналізу ситуації з огляду на цю правову норму: «однією з умов припинення надання комунальної послуги визначає непогашення в повному обсязі або не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені законом та договором, заборгованості за спожиті комунальні послуги» (ст. 26 Закону № 1875 і п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону № 2189). Хоча і звернув увагу на відсутність доказів на підтвердження направлення відповідачем позивачу повідомлень, вимоги про сплату заборгованості і попередження про обмеження у наданні послуг з водопостачання.
Таким чином, аби суд задовольнив відповідні вимоги КП, то КП повинне було б надати суду належні та допустимі докази. Без них, як ви мали можливість пересвідчитися, рішення суду буде на боці споживача, а не виконавця, як суб’єкта господарювання, що надає комунальну послугу відповідно до умов договору.
