Відповідно до ст. 5 Закону України від 16.11.1992 № 2780-XII «Про основи містобудування»1 при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема:
1 Далі за текстом — Закон про основи містобудування.
| 1 | розміщення і будівництво об’єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об’єктів |
| 2 | урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій |
| 3 | урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва |
| 4 | інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об’єктів |
| 5 | участь громадян, об’єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об’єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, ОМС, підприємств, установ і організацій |
| 6 | захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством |
Відповідно до ст. 17 Закону про основи містобудування містобудівна документація є основою, зокрема, для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об’єктів містобудування та упорядкування територій.
Більш докладне регулювання правовідносин у сфері містобудування передбачено Законом України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності»2.
2 Далі за текстом — Закон про регулювання містобудівної діяльності.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 16 Закону про регулювання містобудівної діяльності планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 17 Закону про регулювання містобудівної діяльності генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (ч. 4 ст. 26 Закону про регулювання містобудівної діяльності).
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні.
Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Неухильне дотримання містобудівної документації є основою забезпечення правопорядку у сфері містобудування. Саме тому за ч. 2 ст. 5 Закону про регулювання містобудівної діяльності вимоги містобудівної документації є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами містобудування.
Рішення у цій сфері істотно та протягом тривалого часу впливають на життєвий простір мешканців населеного пункту, навколишнє середовище, розвиток території. Тому під час розробки містобудівної документації вкрай важливим є врахування інтересів держави, територіальної громади, окремих груп та осіб. Досить часто ці інтереси розходяться.
Планування і забудова територій — діяльність державних органів, ОМС, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.
(п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону про регулювання містобудівної діяльності)
Органи державної влади та ОМС, відповідальні за розробку та затвердження містобудівної документації, діючи з дотриманням принципів належного урядування, повинні забезпечувати збалансований підхід до різних інтересів.
Законним способом узгодження різних інтересів у сфері містобудування є громадське обговорення. Процедура громадського обговорення є запобіжником порушення важливих інтересів різних груп та осіб і забезпечує їх виявлення та врахування під час прийняття рішень у сфері містобудування.
Відповідно до ст. 21 Закону про регулювання містобудівної діяльності громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.
Відтак, слід виходити із презумпції, що містобудівна документація, яку розроблено та затверджено у встановленому порядку, враховує державні, громадські та приватні інтереси. Тому видання містобудівних умов і обмежень на підставі та у повній відповідності до містобудівної документації свідчить про взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.
Навпаки, у разі відхилення містобудівних умов та обмежень від містобудівної документації, постає питання про відповідність таких відхилень громадським та приватним інтересам. При цьому законом не передбачено спеціальної процедури перевірки такої відповідності.
Водночас загальний порядок затвердження та внесення змін до генерального плану передбачено ст. 17 Закону про регулювання містобудівної діяльності.
З метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон на основі генерального плану населеного пункту розробляється план зонування території. Він встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації (ст. 18 Закону про регулювання містобудівної діяльності).
Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Він розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції (ст. 19 Закону про регулювання містобудівної діяльності).
З огляду на вищенаведене, у разі необхідності надання містобудівних умов, які не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні (а отже невідомо, чи враховують інтереси усіх зацікавлених осіб), необхідно вносити зміни до відповідної містобудівної документації у порядку, передбаченому Законом про регулювання містобудівної діяльності.
Отже, містобудівні умови та обмеження, які не відповідають генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні, не можуть вважатися такими, що враховують громадські та приватні інтереси при плануванні та забудові територій власників будівель, що оточують місце будівництва, а тому порушують основи містобудування, визначені ст. 5 Закону про основи містобудування та ст. 2 Закону про регулювання містобудівної діяльності.
Постанова Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 826/13852/17
