1 Можна ознайомитись за посиланням: http://www.minregion.gov.ua/napryamki-diyalnosti/zhkh/terretory/roz-yasnennya-shhodo-ukladannya-dogovoriv-na-nadannya-poslug-z-povodzhennya-z-pobutovimi-vidhodami/
Враховуючи законодавчі зміни у сфері житлово-комунальних послуг Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України інформує.
З 1 травня 2019 року в повному обсязі введено в дію Закон України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі — Закон).
З цієї дати визнано таким, що втратив чинність, Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з вказаним Законом визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг, нову систему взаємовідносин, що виникатимуть у процесі надання та споживання цих послуг, передбачено різні моделі договірних відносин у сфері комунальних послуг, а також визначено особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку, змінено підходи до формування тарифів на комунальні послуги та нарахування плати споживачам, запроваджено відповідальність за неналежне виконання договору як для виконавців комунальних послуг, так і для споживачів цих послуг.
Практична реалізація нововведень, передбачених Законом, можлива за умови укладення договорів про надання комунальних послуг за правилами та особливостями, визначеними Законом (тобто нових договорів про надання комунальних послуг).
Відповідно до статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до статті 5 Закону послуги з поводження з побутовими відходами є комунальними послугами, які, у свою чергу, належать до житлово-комунальних послуг. Разом з тим, послуга з управління багатоквартирним будинком не включає послугу з поводження з побутовими відходами.
Законом встановлено такі терміни:
споживач житлово-комунальних послуг (далі — споживач) — індивідуальний або колективний споживач;
індивідуальний споживач — фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об’єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
колективний споживач — юридична особа, що об’єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
При цьому пунктом 4 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніш як 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов’язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг — укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.
Згідно зі статтею 351 Закону України «Про відходи» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення конкурсу на надання послуг з вивезення побутових відходів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1173 із змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 № 318 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».
Основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, визначається Господарським кодексом України (далі — Кодекс).
Згідно зі статтею 23 Кодексу відносини органів місцевого самоврядування з суб’єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах.
Господарські зобов’язання між суб’єктом господарювання у сфері поводження з побутовими відходами та органом місцевого самоврядування виникають безпосередньо відповідно до статті 351 Закону України «Про відходи».
Наразі законодавством України не передбачено повноважень органам державної влади щодо затвердження типового договору між органом місцевого самоврядування та виконавцем послуг з вивезення побутових відходів.
Тому, відповідно до абзацу другого частини 4 статті 179 Кодексу, при укладанні договору із переможцем конкурсу з вивезення побутових відходів зміст договору може визначатися на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Істотні умови господарського договору визначено статтею 180 Кодексу.
Виконавець послуг з вивезення побутових відходів укладає договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами із споживачами.
Механізм надання суб’єктами господарювання незалежно від форми їх власності послуг з поводження з побутовими відходами у містах, селищах і селах визначено Правилами надання послуг з поводження з побутовими відходами (далі — Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070 із змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 № 318 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».
Договір про надання послуг укладається відповідно до типового договору, наведеного у додатку 1 Правил.
Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальної послуги) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
У відповідності до Типового договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами, послуги з вивезення твердих відходів надаються за контейнерною або безконтейнерною схемою.
Згідно із Законом України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об’єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов’язань, пов’язаних з діяльністю об’єднання.
У відповідності до Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.
У разі укладання договору за контейнерною схемою споживач має право на одержання своєчасно та належної якості послуги згідно із законодавством і умовами договору, відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров’ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуг та зобов’язується визначати разом з виконавцем місця розташування контейнерних майданчиків, створювати умови для вільного доступу до таких майданчиків, обладнати контейнерні майданчики, утримувати їх у належному санітарному стані, забезпечувати освітлення в темний час доби; забезпечити належне збирання та зберігання відходів, установлення необхідної кількості контейнерів для завантаження твердих, великогабаритних і ремонтних відходів з урахуванням унеможливлення їх переповнення; утримувати контейнери відповідно до вимог санітарних норм і правил.
Виконавець має право вимагати від споживача обладнати контейнерні майданчики та забезпечувати утримання у належному санітарно-технічному стані контейнерів, контейнерних майданчиків та вимагати від споживача своєчасно збирати та належним чином зберігати відходи, встановлювати передбачену договором кількість контейнерів з метою запобігання їх переповненню.
Враховуючи, що у відповідності до законодавства контейнерні майданчики є спільною сумісною власністю спільного майна багатоквартирного будинку, у випадку отримання послуги з вивезення твердих побутових відходів за контейнерною схемою укладається колективний договір на надання послуг з поводження з побутовими відходами.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, управитель багатоквартирного будинку або інша уповноважена особа, яка укладає колективний договір про надання комунальних послуг, згідно з правилами благоустрою території населеного пункту, розробленими з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту та затвердженими органом місцевого самоврядування, має право на вибір серед визначених у встановленому законодавством порядку виконавців послуг з поводження з побутовими відходами.
У разі надання послуги з вивезення твердих побутових відходів за безконтейнерною схемою у багатоквартирному будинку можуть бути укладені індивідуальні договори між споживачем та виконавцем цих послуг.
Пунктом 6 Правил визначено, що обсяг надання послуг розраховується на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1.2 Правил визначення норм надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 30.07.2010 № 259, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.09.2010 за № 871/18166, норма — це кількісний показник споживання послуг з вивезення побутових відходів, які утворюються на одну розрахункову одиницю (одного мешканця для житлової забудови, одне місце в готелі, гуртожитку та ін., 1 кв. м торгівельної та складської площі, вокзалів, автостоянок, пляжів та ін.; одне відвідування для поліклінік тощо) за одиницю часу.
Враховуючи особливості перехідного періоду, а саме періоду від моменту введення в дію Закону (01.05.2019) до моменту укладення нових договорів про надання комунальних послуг, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону (тобто до 01.05.2019), зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону (тобто до 01.05.2020). У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Звертаємо увагу, що після 01.05.2019 органи місцевого самоврядування не можуть встановлювати (у тому числі за результатами коригування) тарифи на комунальні послуги, що надаються за договорами, укладеними до введення в дію Закону.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 4 Закону та статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
З 01.05.2019 комунальними послугами у розумінні статті 5 Закону є, зокрема, послуги з поводження з побутовими відходами.
Таким чином, з 1 травня 2019 року органи місцевого самоврядування можуть (мають повноваження) встановлювати тарифи саме на ці комунальні послуги.
Тож до моменту укладення нових договорів про надання комунальних послуг за вимогами і правилами Закону нарахування плати за комунальні послуги підприємствами у сфері поводження з побутовими відходами здійснюватиметься відповідно до договорів, укладених до 01.05.2019.
Окремо звертаємо увагу на питання нарахування і стягнення пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Взаємовідносини між споживачами житлово-комунальних послуг та виконавцями комунальних послуг, управителями багатоквартирних будинків здійснюються відповідно до умов чинних договорів.
Введення в дію Закону не є підставою для автоматичного нарахування споживачам пені.
Згідно із частиною третьою статті 12 Закону істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є:
1) перелік послуг;
2) вимоги до якості послуг;
3) права та обов’язки сторін;
4) відповідальність сторін за порушення договору;
5) ціна послуги;
6) порядок оплати послуги;
7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги;
8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.
Статтею 26 Закону передбачено відповідальність за неналежне виконання договору. Так, частиною першою статті 26 Закону встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов’язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Отже, враховуючи зазначене, нарахування пені у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги може здійснюватися після 1 травня 2019 року виходячи з умов договорів, укладених відповідно до вимог статей 13-15 Закону. При цьому пеня за несвоєчасне здійснення платежів за комунальні послуги може нараховуватися на ту суму заборгованості, що утвориться з моменту укладення відповідного договору про надання комунальних послуг.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Статтями 20 та 21 Закону України «Про відходи» визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування належать, зокрема, здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами відповідно до закону та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.
