Закон про соціальні послуги: як має бути?

В обраному У обране
Друк
Ковшова Олена, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Місцеве самоврядування Вересень, 2019/№ 9
Закон України від 17.01.2019 № 2671-VIII «Про соціальні послуги»1 став однією з головних подій 2019 року. І хоча він вступає в дію лише з 01.01.2020, тематика надання соціальних послуг не втрачає своєї актуальності. Документ визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах. Прийняття такого нормативно-правового акта дозволить регулювати надання соціальних послуг соціально вразливим групам населення, що є надважливою функцією не лише держави, але й ОМС. Про те, що принесе у наше життя цей закон, і будемо говорити.

1 Далі за текстом — Закон № 2671.

Термінологія, соціальні послуги та повноваження

Основною метою Закону № 2671 є вдосконалення чинного законодавства, в тому числі в частині адміністрування соціальних послуг, підвищення статусу соціальних працівників та інших фахівців, які надають соціальні послуги, забезпечення захисту прав осіб, які отримують соціальні послуги, розширення повноважень місцевих органів виконавчої влади та ОМС з питань організації надання соціальних послуг за місцем проживання осіб, які отримують такі послуги.

Закон № 2671 поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах проживають або перебувають на території України, у тому числі на осіб, на яких поширюється дія Закону України 08.07.2011 № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», і належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах.

Відповідно до Закону № 2671 соціальні послуги – дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають.

Акцентуємо увагу на тому, що помилково вважати соціальними послугами субсидію або допомогу при народженні дитини. Це зовсім інші соціальні механізми.

Соціальні послуги відповідно до терміну, викладеного в Законі № 2671, — це лише ті, які допомагають подолати або мінімізувати наслідки певних складних життєвих обставин.

Перелік таких послуг закріплено у ст. 16 Закону № 2671.

Так, соціальні послуги поділяються на послуги, спрямовані на:

соціальну профілактику

запобігання виникненню складних життєвих обставин та/або потраплянню особи/сім’ї в такі обставини

Примітка. Наказ Мінсоцполітики від 10.09.2015 № 912 «Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги профілактики». Звертаємо увагу, що:

— види соціальної профілактики визначені у додатку 1 до зазначеного наказу;

— описи заходів, що складають зміст послуги у межах первинної, вторинної та третинної соціальної профілактики, визначені у додатку 2 до зазначеного наказу;

— форми надання послуги соціальної профілактики визначені у додатку 3 до зазначеного наказу.

соціальну підтримку

сприяння подоланню особою/сім’єю складних життєвих обставин

Примітка. Закон № 2671 вносить зміни й у інші нормативно-правові акти, зокрема у Закон України від 21.06.2001 № 2558-III «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю». Відповідно до змін у ст. 61 соціальна підтримка передбачає здійснення заходів, спрямованих на:

— формування відповідального батьківства, навчання батьків навичкам, необхідним для всебічного розвитку та виховання дітей;

— розвиток різних форм сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

— запобігання негативним явищам та їх подолання.

соціальне обслуговування

мінімізацію для особи/сім’ї негативних наслідків складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності, соціального статусу та включення у громаду

За типами соціальні послуги поділяють на:

1

прості соціальні послуги, що не передбачають надання постійної або систематичної комплексної допомоги (інформування, консультування, посередництво, надання притулку, представництво інтересів тощо)

2

комплексні соціальні послуги, що передбачають узгоджені дії фахівців з надання постійної або систематичної комплексної допомоги (догляд, виховання, спільне проживання, соціальний супровід, кризове втручання, підтримане проживання, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція тощо)

3

комплексні спеціалізовані соціальні послуги, що надаються певній категорії отримувачів соціальних послуг (ВІЛ-інфікованим особам, особам із залежністю від психотропних речовин, особам, які постраждали від торгівлі людьми, біженцям, особам із психічними розладами та іншим)

4

допоміжні соціальні послуги, що надаються у вигляді натуральної допомоги (продукти харчування, предмети і засоби особистої гігієни, санітарно-гігієнічні засоби для прибирання, засоби догляду, одяг, взуття та інші предмети першої необхідності, організація харчування, забезпечення паливом тощо) та технічних послуг (транспортні послуги, переклад жестовою мовою тощо)

Залежно від місця надання соціальні послуги поділяють на послуги, що надають:

1

за місцем проживання/перебування отримувача соціальних послуг (вдома)

2

у приміщенні надавача соціальних послуг:

стаціонарно — в умовах цілодобового перебування (проживання) отримувача соціальної послуги із забезпеченням харчуванням та умовами для проживання;

напівстаціонарно — протягом визначеного часу доби з умовами для нічного або денного перебування

3

за місцем перебування отримувача соціальних послуг поза межами місця проживання та приміщення надавача соціальних послуг, у тому числі на вулиці

Залежно від строку надання соціальні послуги поділяють на послуги, що надають:

екстрено (кризово)

невідкладно (протягом доби) у зв’язку з обставинами, що загрожують життю та/або здоров’ю отримувача соціальних послуг

постійно

не менше одного разу на місяць протягом більше одного року

тимчасово

не менше одного разу на місяць протягом до одного року

одноразово

Увага! Перелік соціальних послуг, що надають відповідно до Закону № 2671, визначає класифікатор соціальних послуг, який затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Одночасно Закон № 2671 виокремлює інший термін:

Базові соціальні послуги — соціальні послуги, надання яких отримувачам соціальних послуг відповідно до цього Закону забезпечується Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, а також виконавчими органами сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад, створених згідно із законом та перспективним планом формування територій громад і визнаних КМУ спроможними в порядку, встановленому законом.

Базовими є такі соціальні послуги (ч. 6 ст. Закону № 2671):

1

догляд вдома, денний догляд

10

посередництво (медіація)

2

підтримане проживання

11

соціальна профілактика

3

соціальна адаптація

12

натуральна допомога

4

соціальна інтеграція та реінтеграція

13

фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, порушення зору

5

надання притулку

14

переклад жестовою мовою

6

екстрене (кризове) втручання

15

догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних

7

консультування

16

супровід під час інклюзивного навчання

8

соціальний супровід

17

інформування

9

представництво інтересів

Додамо, перелік базових послуг — перемога Закону № 2671. Тобто це той мінімальний набір послуг, які мають бути надані отримувачам соціальним послуг при наявності потреби. Умовно їх можна поділити на такі послуги:

— превентивні/профілактичні: консультування, інформування, соціальна профілактика;

— для осіб/сімей, що потрапили у складні життєві обставини: соціальний супровід, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція, натуральна допомога, представництво інтересів, посередництво (медіація);

— для осіб з інвалідністю та похилого віку: підтримане проживання, догляд вдома, фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, порушення зору, переклад жестовою мовою;

— для дітей з інвалідністю: супровід під час інклюзивного навчання, денний догляд;

— кризові послуги: екстрене (кризове) втручання, надання притулку;

— для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних.

На думку редакції, визначення терміна «соціальні послуги» та їх видів є дуже узагальненим та розмитим, в ньому відсутня конкретика. Зокрема, відсутні конкретний перелік та умови надання соціальних послуг по кожному із визначених напрямів.

Крім того, не зовсім зрозумілі й строки надання таких послуг, хоча частково відповідь надає ст. 24 «Відмова та припинення надання соціальних послуг» Закону № 2671. Одночасно запропонована Законом № 2671 модель визначає окремо від соціальних послуг базові. Якщо виходити з визначення термінології, базові послуги мають надаватись в тому числі ОМС. І виникає доречне запитання про те, чи обмежуються їх повноваження саме цим переліком базових послуг?

Якщо зазирнути до тексту ст. 11 Закону № 2671, то ОМС мають визначати потреби населення адміністративно-територіальної одиниці / територіальної громади у соціальних послугах. Це збір, узагальнення та аналіз інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці вразливих груп населення, осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, про їхні потреби у соціальних послугах, на основі результатів яких приймаються управлінські рішення щодо організації надання таких послуг.

Окрім того, ст. 25 Закону № 2671 говорить, що визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці / територіальної громади у соціальних послугах здійснюється на підставі, але не виключно:

1) соціально-демографічних даних про вразливі групи населення та осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах;

2) результатів оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах;

3) інформації про надавачів соціальних послуг та їхні можливості.

Тепер повернемось до повноважень ОМС:

До повноважень <…> виконавчих органів міських рад міст обласного значення, рад об’єднаних територіальних громад належать:

1) визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці / територіальної громади у соціальних послугах, у тому числі із залученням надавачів соціальних послуг недержавного сектору, оприлюднення відповідних результатів;

2) інформування населення про перелік соціальних послуг, їх зміст і порядок надання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров’я;

3) здійснення заходів для виявлення вразливих груп населення та осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах;

4) забезпечення за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї надання базових соціальних послуг особам/сім’ям відповідно до їхніх потреб, вжиття заходів з надання інших соціальних послуг таким особам/сім’ям шляхом створення мережі надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору та/або залучення надавачів соціальних послуг недержавного сектору (шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо) та/або на умовах договору з уповноваженими органами, передбаченими п. 2 і 3 ч. 1 цієї статті;

5) затвердження, забезпечення фінансування та виконання регіональних програм в частині забезпечення потреб осіб/сімей у соціальних послугах, розроблених за результатами визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці / територіальної громади у соціальних послугах;

6) забезпечення підвищення професійної компетентності / кваліфікації працівників надавачів соціальних послуг, утворених ними;

7) координація діяльності суб’єктів системи надання соціальних послуг на місцевому рівні;

8) забезпечення взаємодії надавачів соціальних послуг та органів, установ, закладів, фізичних осіб — підприємців, які в межах своєї компетенції надають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці / територіальної громади допомогу вразливим групам населення та особам/сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, та/або здійснюють їх захист;

9) збір, аналіз та поширення відповідно до законодавства інформації щодо надання соціальних послуг, сприяння впровадженню кращого досвіду надання соціальних послуг;

10) забезпечення ведення Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг на місцевому рівні;

11) здійснення моніторингу надання соціальних послуг, оцінки їх якості, оприлюднення відповідних результатів;

12) здійснення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, спрямованих на фінансування соціальних послуг;

13) здійснення контролю за додержанням вимог цього Закону у порядку, визначеному КМУ;

14) забезпечення дотримання прав отримувачів соціальних послуг;

15) призначення керівників утворених ними надавачів соціальних послуг, діяльність яких фінансується за рахунок коштів відповідного бюджету/бюджетів;

16) вирішення інших питань щодо надання соціальних послуг відповідно до закону.

Як бачимо, до повноважень ОМС належить надання лише базових соціальних послуг, а от інші соціальні послуги не входять до таких повноважень. В той же час зазначено, що ОМС має вжити заходів з надання інших соціальних послуг. Якщо проаналізувати, то Закон № 2671 визначає, як саме ОМС мають це зробити — шляхом створення мережі надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору та/або залучення надавачів соціальних послуг недержавного сектору (шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо), та/або на умовах договору з уповноваженими органами. І якщо більш-менш із мережею комунального сектора буде зрозуміло, то залучення надавачів соціальних послуг недержавного сектору може стати проблемою. Звичайно, виникає питання про те, що робити, якщо виявлені потреби у деяких соціальних послугах в конкретній громаді так і не знайдуть відображення через неможливість їх надання. Додамо, що Конституція України гарантує кожному певний перелік прав, і соціальні послуги не є виключенням.

В той же час, поки що є незрозумілим механізм втілення в життя повноваження, яке передбачає вжиття заходів з надання інших соціальних послуг: хто саме має фінансувати перелік послуг, який не передбачений базовим пакетом, та на яких умовах. Також під знаком запитання залишаються важелі впливу на тих, хто має брати безпосередню участь в наданні таких «небазових» соціальних послуг. Побоїмося, щоби пошук відповідей на ці запитання знову не ліг на плечі ОМС. Адже саме вони мають стояти на захисті інтересів своїх мешканців, у тому числі й тих, хто потребує конкретних видів соціальних послуг.

До речі, щодо регіональних програм, то в Законі також не визначено, які саме органи мають відповідати за їх прийняття та з яких джерел вони мають фінансуватись. На нашу думку, це загальмує «роботу» Закону № 2671 після його введення в дію, бо деякі норми так і залишаться на папері, оскільки відсутній механізм їх впровадження.

Сподіваємось, що ці питання зможуть зняти Порядок організації надання соціальних послуг та Порядок моніторингу надання соціальних послуг та оцінки їх якості. Наведені документи має розробити КМУ, як це зазначено у Законі № 2671.

Надавачі соціальних послуг

Закон № 2671 встановлює єдині вимоги до надавачів соціальних послуг усіх форм власності: державних, комунальних і недержавних.

До надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору належать надавачі соціальних послуг, утворені органами, зазначеними у ч. 1 ст. 11 Закону № 2671, діяльність яких фінансується за рахунок коштів відповідного бюджету/бюджетів. Для ОМС це виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об’єднаних територіальних громад.

Зазначимо, що Прикінцевими положеннями Закону № 2671 вносяться зміни до Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідно до них до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та рад об’єднаних територіальних громад, крім повноважень, визначених п. «а» ч. 1 ст. 34, належить забезпечення надання соціальних послуг відповідно до закону.

Якщо більш конкретно, то до надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору належать:

1

установи/заклади надання соціальних послуг (стаціонарні, реабілітаційні, тимчасового перебування)

2

інші установи/заклади соціальної підтримки (обслуговування), у тому числі спеціалізовані служби підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі

З метою оптимізації та комплексного підходу до надання соціальних послуг можуть утворюватись комплексні установи/заклади надання соціальних послуг, структурні або відокремлені (територіальні) підрозділи яких надають різні соціальні послуги різним групам населення.

Увага! Керівника надавача соціальних послуг державного/комунального сектору призначають на посаду на конкурсній основі за контрактом. Положення про конкурсну комісію, умови та порядок проведення конкурсу має затвердити КМУ. Типове положення про установи/заклади, що надають соціальні послуги, також затверджує КМУ.

Додамо, що соціальні послуги можуть надаватись у центрах зайнятості, закладах охорони здоров’я, освіти, культури тощо.

До надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, громадські об’єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи – підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього закону без здійснення підприємницької діяльності. Такі надавачі можуть бути залучені шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо.

Додамо, що забезпечення надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення здійснюється шляхом компенсації надавачам соціальних послуг вартості наданих ними соціальних послуг. Попри це, у Національній стратегії з реформування системи інституційного догляду і виховання дітей2 є вимога щодо надання (діє з 2026-го) неурядовими організаціями не менше ніж 50 % соціальних послуг дітям і сім’ям з дітьми на замовлення органів виконавчої влади та ОМС.

2 Далі за текстом — Стратегія.

Зауважимо: така Стратегія затверджена розпорядженням КМУ від 09.08.2017 № 526-р «Про Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017–2026 роки та план заходів з реалізації її І етапу».

Додамо, що з огляду на коло надавачів надавачі соціальних послуг саме державного/комунального сектору завжди будуть у фаворі, аніж надавачі недержавного сектору. Виправити ситуацію допоможе реалізація соціального замовлення на конкурсних засадах, яка зможе забезпечити абсолютну рівність надавачів послуг — державних, комунальних, приватних тощо.

Звичайно, це можливо тільки за умови автономізації комунальних закладів та надання рівних умов для всіх організацій незалежно від форми власності. Адже це дасть можливість повністю відповідати за свою фінансово-господарську діяльність, управляти доходами і витратами, бути зацікавленим у самостійній боротьбі за кількісне і якісне обслуговування клієнтів. Наразі цей механізм успішно функціонує у медичній галузі.

Сподіваємось, що визначені законодавством підходи з приводу вимог до надавачів соціальних послуг будуть такими, які не дозволять заробляти на проблемах тих, хто потребує якісних соціальних послуг.

Вимоги до працівників надавачів соціальних послуг

Працівники надавачів соціальних послуг державного/комунального та недержавного секторів та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до Закону № 2671 без здійснення підприємницької діяльності, забезпечують надання соціальних послуг на професійній основі відповідно до вимог Закону № 2671.

До працівників надавачів соціальних послуг державного/комунального та недержавного секторів належать фахівці та професіонали (соціальні працівники, фахівці із соціальної роботи, соціальні менеджери та інші) та соціальні робітники. Кваліфікаційні вимоги до працівників надавачів соціальних послуг, порядок атестації фахівців та професіоналів надавачів соціальних послуг визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Увага! Підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців та професіоналів надавачів соціальних послуг здійснюють заклади освіти (у тому числі заклади післядипломної освіти), що мають відповідну ліцензію, видану в установленому порядку.

До підвищення кваліфікації зазначених фахівців та професіоналів можуть залучатись громадські об’єднання, міжнародні організації, благодійні, релігійні та неурядові організації, установи та організації, що мають досвід роботи з відповідними вразливими групами населення. Програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації таких осіб затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

У той же час підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації соціальних робітників здійснюють шляхом формального або неформального професійного навчання відповідно до законодавства.

Фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до Закону № 2671 без здійснення підприємницької діяльності, проходять підготовку та перепідготовку у порядку, визначеному КМУ.

Увага! Уповноважені органи у системі надання соціальних послуг можуть проводити семінари, тренінги тощо для працівників, які надають соціальні послуги, та фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до Закону № 2671 без здійснення підприємницької діяльності.

Хочемо зазначити, що Закон № 2671 чомусь оминає своєю увагою фізичних осіб — підприємців, що належать до надавачів соціальних послуг. А відтак, до цієї категорії надавачів у документі відсутні чіткі та вичерпні вимоги.

Сподіваємось, вони будуть утілені у критеріях діяльності надавачів соціальних послуг, які має встановити КМУ, як того вимагає ст. 13 Закону № 2671.

Отримувачі соціальних послуг

Відповідно до ст. 1 Закону 2671 отримувачі соціальних послуг — особи/сім’ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надають соціальні послуги.

Отримувач соціальних послуг має право на (ст. 12 Закону № 2671):

1

отримання соціальних послуг відповідно до умов та порядку їх надання, визначених законодавством про соціальні послуги та договором про надання соціальних послуг

2

повагу до честі і гідності, уважне та гуманне ставлення з боку суб’єктів системи надання соціальних послуг

3

отримання від суб’єктів системи надання соціальних послуг повної та вичерпної інформації про свої права, обов’язки, порядок і умови надання соціальних послуг у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров’я

4

індивідуальний підхід, що враховує потреби кожної особи/сім’ї

5

вільний вибір надавачів соціальних послуг

6

відмову від соціальних послуг, крім випадків обов’язкового надання соціальних послуг, визначених законом

7

конфіденційність інформації особистого характеру, що стала відома суб’єктам системи надання соціальних послуг під час реалізації Закону № 2671

8

доступ до інформації, що міститься в його особовій справі як отримувача соціальних послуг

9

повагу до приватного життя, на свободу думки та висловлювань

10

захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі в судовому порядку

11

отримання від надавачів соціальних послуг у письмовому вигляді обґрунтування відмови у наданні соціальних послуг

12

участь в оцінюванні його потреб у соціальних послугах

13

спілкування зі своїми рідними, близькими та іншими особами

14

одночасне одержання кількох соціальних послуг

15

інші права, передбачені законодавством про соціальні послуги

Реалізацію прав отримувачів соціальних послуг здійснюють з урахуванням необхідності забезпечення інтересів отримувачів соціальних послуг.

Отримувачі соціальних послуг, їхні законні представники зобов’язані:

1) надавати повну і достовірну інформацію, необхідну для визначення їхніх потреб у соціальних послугах, права на отримання соціальних послуг та визначення умов договору про надання соціальних послуг;

2) виконувати умови договору про надання соціальних послуг;

3) дотримуватися правил внутрішнього розпорядку роботи надавачів соціальних послуг;

4) своєчасно інформувати надавачів соціальних послуг про всі обставини, що впливають на надання або припинення надання соціальних послуг;

5) ставитися з повагою до надавачів соціальних послуг та їх працівників;

6) не перешкоджати наданню соціальних послуг, у тому числі іншим особам;

7) дбайливо ставитися до майна надавачів соціальних послуг, що використовується під час надання соціальних послуг.

Треба сказати, аналіз Закону № 2671 дає підстави говорити про відсутність в ньому важливої умови (якщо порівнювати його із законодавством у медичній сфері, в якій завдяки реформам передбачено, що гроші ходять за пацієнтом). У випадку надання соціальних послуг чомусь фінансується сам заклад, який буде надавати соцпослуги, а не конкретна особа, яка їх потребує.

На думку редакції, такий підхід вже використовувався в нашій країні та не привів до позивного результату. Але, сподіваємось, низка документів, які мають бути прийняті найближчим часом та які передбачені Законом № 2671, зможуть пояснити, чому був використаний саме такий підхід та чи дійсно він дасть очікувані результати.

Оцінювання потреб у соціальних послугах

Оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах здійснюють шляхом аналізу документів, фактів та інформації. Всі ці дані збирають під час спілкування з особою/сім’єю та їхнім найближчим оточенням, а також отримують від юридичних та фізичних осіб у встановленому порядку (ст. 20 Закону № 2671).

Таке оцінювання здійснює фахівець із соціальної роботи, соціальний працівник, соціальний менеджер. У разі необхідності до оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах залучають медичних, педагогічних працівників, психологів, реабілітологів, ерготерапевтів та інших фахівців.

Оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах здійснюють протягом 5 робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг.

Порядок оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Не зрозуміло лише, хто буде контролювати оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах та чи правильно його будуть проводити надавачі соціальних послуг недержавного сектору. Ринок соціальних послуг в Україні лише починає своє формування. Відтак, з’являється велика кількість тих, хто захоче такі послуги надавати. І виникає цілком справедливе запитання про те, чи є у них відповідний досвід та відгуки, у тому числі у проведенні подібного оцінювання.

Прийняття рішення щодо надання соціальних послуг

Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг (ст. 21 Закону № 2671). Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг надавачами соціальних послуг недержавного сектору приймає відповідний надавач. Це роблять протягом 10 робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.

Увага! Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг екстрено (кризово) приймають невідкладно, не пізніше однієї доби з моменту одержання відповідної заяви, звернення, повідомлення. Треба сказати, що «екстрені» соціальні послуги надають лише у разі наявності загрози життю чи здоров’ю особи. Й підтвердженням їх надання повнолітній особі є акт про надання соціальних послуг, що містить відомості про отримувача та надавача таких послуг, надані соціальні послуги, строки, дати їх надання. Якщо це дитина — акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, форму якого затверджує КМУ.

Заявнику видають або надсилають таке рішення не пізніше трьох робочих днів після його прийняття. У рішенні про надання соціальних послуг обов’язково зазначають результати оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах та надавача соціальних послуг.

Додамо, що рішення про відмову у наданні соціальних послуг має бути вмотивованим й може бути оскаржено у судовому порядку.

Рішення про обов’язкове надання соціальних послуг (проходження індивідуальних корекційних програм) приймається стосовно:

1

батьків, які не виконують батьківських обов’язків

2

осіб, які вчинили насильство за ознакою статі, домашнє насильство чи жорстоке поводження з дітьми

3

осіб, до яких застосовуються заходи пробації відповідно до закону

4

осіб, яких судом направлено на проходження програми для кривдників

5

в інших випадках, передбачених законом

Реєстр соціальних послуг

Щоб надати соціальні послуги, треба виявити їх отримувачів, тобто тих, хто їх потребує. Потім перелік таких осіб необхідно десь обліковувати. Закон № 2671 говорить про Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг3, який створюють для забезпечення:

3 Далі за текстом — Реєстр.

— реалізації права особи/сім’ї на соціальні послуги;

— профілактики складних життєвих обставин;

— подолання складних життєвих обставин;

— мінімізації негативних наслідків складних життєвих обставин;

— обліку надавачів, отримувачів соціальних послуг та послуг, що їм надають;

— координації діяльності у системі надання соціальних послуг.

Реєстр складається з розділів про надавачів соціальних послуг, окремо — про фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до Закону № 2671 без здійснення підприємницької діяльності, та про отримувачів соціальних послуг.

Для деяких надавачів внесення до Реєстру означає можливість працювати офіційно та претендувати на отримання фінансування за рахунок бюджетних коштів, зокрема через механізм соціального замовлення. Треба зазначити й таке.

Закон № 2671 визначає, що суб’єктами системи надання соціальних послуг є:

1) уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг;

2) отримувачі соціальних послуг;

3) надавачі соціальних послуг;

4) об’єднання працівників системи надання соціальних послуг;

5) об’єднання надавачів соціальних послуг;

6) об’єднання отримувачів соціальних послуг.

Як бачимо, їх перелік завеликий, а Закон № 2671 не визначає механізмів співпраці. Тобто, лише методом спроб та помилок. А все це час.

Треба сказати, що до уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать:

1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення;

2) Рада міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації;

3) виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об’єднаних територіальних громад.

Постає запитання: яким чином ці органи мають співпрацювати між собою, якщо у них різні сфери впливу, особливо, якщо говорити про якісне надання соціальних послуг. У кожного з перелічених органів своя сфера впливу, й навряд чи вдасться швидко відточити дієвий механізм такої співпраці. Особливо це стосується місцевих держадміністрацій та ОМС.

До речі, Закон № 2671 не передбачає повноважень ОМС щодо оперативного контролю якості надання соцпослуг. До того ж, Закон № 2671 до повноважень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад міст обласного значення, рад об’єднаних територіальних громад відносить, зокрема, координацію діяльності суб’єктів системи надання соціальних послуг саме на місцевому рівні (ст. 11 Закону № 2671). Тож виникає доречне запитання про те, хто саме з них має розпочати та контролювати таку координацію, яким чином зазначені органи мають виконувати цю норму.

В той же час можемо констатувати, що відповідальність за надання соціальних послуг лежить одразу на представниках трьох інстанцій – органах місцевої влади (райдержадміністраціях), ОМС та надавачах соціальних послуг (у розумінні Закону № 2671).

Отже, повертаючись до надавачів… Щоб бути у Реєстрі, надавачі мають відповідати критеріям діяльності, що встановлює КМУ.

Формування Реєстру здійснюють шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг та надавачами соціальних послуг (крім фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до Закону № 2671 без здійснення підприємницької діяльності).

Внесення відомостей до Реєстру здійснюють протягом однієї доби з моменту настання відповідної події (надходження звернення/повідомлення про надання соціальних послуг, здійснення оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах, прийняття рішення про надання / відмову у наданні соціальних послуг, надання соціальних послуг, у тому числі тих, що надаються одноразово, екстрено (кризово) тощо).

До розділу:

про надавачів соціальних послуг (крім фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до Закону № 2671 без здійснення підприємницької діяльності) вносять такі відомості:

1

найменування (для фізичних осіб — підприємців — прізвище, ім’я, по батькові), у тому числі скорочене (за наявності)

2

ідентифікаційний код юридичної особи згідно з Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України чи реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи — підприємця з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта)

3

організаційно-правова форма, вид громадського об’єднання, благодійної чи релігійної організації

4

місцезнаходження (для юридичної особи) та місце реєстрації місця проживання або місце фактичного проживання (для фізичної особи — підприємця), контактні телефони

5

перелік соціальних послуг, які має право надавати надавач соціальних послуг, їх зміст та обсяг, умови і порядок отримання

6

дата та результати здійснення уповноваженими органами контролю за дотриманням надавачем соціальних послуг вимог, встановлених законодавством про соціальні послуги

про надавачів соціальних послуг — фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до Закону № 2671 без здійснення підприємницької діяльності, вносять такі відомості:

1

прізвище, ім’я, по батькові

2

реєстраційний номер облікової картки платника податків згідно з Державним реєстром фізичних осіб — платників податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта)

3

число, місяць, рік народження

4

стать, громадянство

5

місце реєстрації місця проживання або місце фактичного проживання (перебування)

6

номер контактного телефону

7

місце (адреса) надання соціальних послуг з догляду, прізвище, ім’я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта) отримувача соціальних послуг

про отримувачів соціальних послуг вносять такі відомості:

1

прізвище, ім’я, по батькові

2

реєстраційний номер облікової картки платника податків згідно з Державним реєстром фізичних осіб — платників податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта)

3

число, місяць, рік народження

4

стать, громадянство

5

місце реєстрації місця проживання або місце фактичного проживання (перебування)

6

місце навчання та/або місце роботи

7

номер контактного телефону

8

дату звернення про надання соціальних послуг

9

дату та найменування юридичної особи, прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, яка повідомила про особу/сім’ю, які перебувають у складних життєвих обставинах або в ситуаціях, що загрожують життю та здоров’ю особи/сім’ї. Згода на внесення персональних даних про фізичну особу, яка повідомила про особу/сім’ю, які перебувають у складних життєвих обставинах або в ситуаціях, що загрожують життю та здоров’ю особи/сім’ї, надається цією особою з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»

10

відомості про уповноважений орган системи надання соціальних послуг та/або надавача соціальних послуг, який розглянув заяву/повідомлення про надання соціальних послуг

11

дату та результати здійснення оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах (чинники, що зумовили складні життєві обставини, короткий опис складних життєвих обставин, перелік та обсяг соціальних послуг, яких потребує особа)

12

дату прийняття рішення про надання / відмову у наданні соціальних послуг

13

підстави відмови у наданні соціальних послуг

14

відомості про надавачів соціальних послуг

15

дату укладення договору про надання соціальних послуг

16

місце (адресу) надання соціальних послуг

17

вичерпний перелік заходів з реалізації індивідуального плану надання соціальних послуг

18

дату та результати здійснення моніторингу надання соціальних послуг, оцінку їх якості

Увага! Доступ до Реєстру надають:

1

працівникам надавача соціальних послуг, до посадових обов’язків яких належить внесення інформації до Реєстру, фізичним особам — підприємцям, які не використовують найману працю, — в частині внесення до Реєстру інформації, визначеної цим Законом, а також перегляду внесеної ними інформації

2

працівникам уповноважених органів системи надання соціальних послуг, до посадових обов’язків яких належить формування/реалізація державної політики у сфері надання соціальних послуг, — в частині внесення до Реєстру інформації, визначеної цим Законом, а також перегляду всієї інформації, що міститься в Реєстрі

Доступ зазначених працівників до Реєстру здійснюють з використанням електронного цифрового підпису, сумісного з програмним забезпеченням Реєстру.

Держателем Реєстру є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Адміністратором Реєстру є державне підприємство, визначене центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, яке належить до сфери його управління. Він здійснює заходи із створення, впровадження і супроводження програмного забезпечення Реєстру, відповідає за його технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних Реєстру, здійснює технічні і технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до Реєстру, організовує та проводить навчання щодо роботи з Реєстром.

Дані про отримувачів соціальних послуг зберігають у Реєстрі протягом трьох років після завершення отримання ними соціальних послуг, про надавачів соціальних послуг — фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до Закону № 2671 без здійснення підприємницької діяльності, — протягом трьох років після завершення надання ними соціальних послуг, про інших надавачів соціальних послуг — протягом трьох років після припинення їхньої діяльності з надання соціальних послуг відповідно до закону.

Додамо, що Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру затверджує КМУ, а держателем Реєстру є Мінсоцполітики.

Сукупність відомостей про фізичних осіб (персональні дані), що містяться в Реєстрі, є інформацією з обмеженим доступом. Оброблення таких відомостей здійснюють з дотриманням вимог Закону України від 01.06.2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних».

Інформацію з Реєстру використовують з додержанням вимог законів України від 02.10.1992 № 2657-XII «Про інформацію» та від 01.06.2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних» виключно для потреб, визначених законодавством про соціальні послуги.

Тобто, для отримувачів соціальних послуг наявність Реєстру стане гарантією збереження історії отримання соціальних послуг, що дозволить, наприклад, при зміні місця проживання, відповідним органам більш ефективно приймати рішення щодо подолання чи мінімізації негативних наслідків складних життєвих обставин.

Увага! Відомості про отримувачів соціальних послуг до Реєстру вносять безпосередньо надавачі.

Договір про надання соціальних послуг

Надання соціальних послуг здійснюють шляхом ведення випадку, що включає такі етапи:

1) аналіз заяви/звернення про надання соціальних послуг, повідомлення про осіб/сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах або в ситуаціях, що загрожують життю чи здоров’ю особи;

2) оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах;

3) прийняття рішення про надання соціальних послуг з урахуванням індивідуальних потреб особи/сім’ї;

4) розроблення індивідуального плану надання соціальних послуг;

5) укладення договору про надання соціальних послуг;

6) виконання договору про надання соціальних послуг та індивідуального плану надання соціальних послуг;

7) здійснення моніторингу надання соціальних послуг та оцінки їх якості.

Ведення випадку не застосовується у разі надання соціальних послуг одноразово, екстрено (кризово).

Підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об’єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи:

1

заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг

2

звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг

У разі звернення особи або її законного представника безпосередньо до надавача соціальних послуг такий надавач зобов’язаний надати їм допомогу в поданні заяви про надання соціальних послуг до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об’єднаної територіальної громади не пізніше наступного робочого дня.

Підставою для розгляду питання про надання соціальних послуг надавачами соціальних послуг недержавного сектору (крім соціальних послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів) є подані їм заява, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг, передбачені ч. 1 ст. 19 Закону № 2671.

У разі виявлення особи, яка за станом здоров’я не спроможна самостійно прийняти рішення про необхідність надання їй соціальних послуг, заяву про надання соціальних послуг зобов’язані подати законний представник такої особи, орган опіки та піклування або структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об’єднаної територіальної громади.

Увага! Порядок подання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг визначається Порядком організації надання соціальних послуг.

Договір про надання соціальних послуг укладаються в письмовій формі між надавачем та отримувачем соціальних послуг чи його законним представником.

Типовий договір про надання соціальних послуг затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Істотними умовами договору про надання соціальних послуг є назва соціальних послуг, умови їх надання та вартість, права, обов’язки та відповідальність сторін, строк дії договору та інші умови, які сторони визнають істотними.

Невід’ємною частиною договору про надання соціальних послуг є індивідуальний план надання соціальних послуг.

В індивідуальному плані надання соціальних послуг, крім заходів, передбачених у державному стандарті соціальних послуг, зазначаються інші заходи, які потрібно здійснити для надання таких послуг, а також відомості про необхідні ресурси, періодичність і строки здійснення заходів, відповідальні виконавці.

Надання соціальних послуг, що надаються одноразово, екстрено (кризово), здійснюється без укладення договору.

У разі, якщо надавач соціальних послуг надає особі одночасно кілька соціальних послуг, укладають один договір про надання соціальних послуг та складається один індивідуальний план надання соціальних послуг.

Продовження строку дії договору про надання соціальних послуг здійснюють за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.

Оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах здійснюють не менш як за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, якщо інше не передбачено таким договором.

Соціальне замовлення

Надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення здійснюють за рахунок бюджетних коштів. Їх надають шляхом соціального замовлення відповідно до державного стандарту соціальних послуг. Залучення надавачів соціальних послуг до надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення здійснюють через оголошення уповноваженими органами системи надання соціальних послуг, визначеними пунктами 2 і 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 2671, конкурсу на надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів.

Рішення про проведення конкурсу на надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймається не пізніше 1 березня відповідного бюджетного періоду або не пізніше 30 календарних днів після внесення змін до відповідного бюджету.

Забезпечення надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення здійснюють шляхом компенсації надавачам соціальних послуг вартості наданих ними соціальних послуг.

Порядок надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення та компенсації надавачам вартості соціальних послуг затверджує КМУ. Форми відповідних документів та інструкція з їх заповнення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Оплата соціальних послуг

Соціальні послуги надають отримувачам (ст. 28 Закону № 2671):

1) за рахунок бюджетних коштів;

2) з установленням диференційованої плати залежно від доходу отримувача соціальних послуг;

3) за рахунок отримувача соціальних послуг або третіх осіб.

Надавачі соціальних послуг державного та комунального секторів надають соціальні послуги:

1

за рахунок бюджетних коштів

а

незалежно від доходу отримувача соціальних послуг:

особам, які постраждали від торгівлі людьми та отримують соціальну допомогу відповідно до законодавства у сфері протидії торгівлі людьми, особам, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, дітям з інвалідністю, особам з інвалідністю I групи, дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа віком до 23 років, сім’ям опікунів, піклувальників, прийомним сім’ям, дитячим будинкам сімейного типу, сім’ям патронатних вихователів, дітям, визначеним п. 5 ч. 6 ст. 13 Закону № 2671, — всі соціальні послуги

іншим категоріям осіб — соціальні послуги з інформування, консультування, надання притулку, представництва інтересів, перекладу жестовою мовою, а також соціальні послуги, що надаються екстрено (кризово)

б

отримувачам соціальних послуг, крім зазначених у пункті 1 цієї частини, середньомісячний сукупний дохід яких становить менше двох прожиткових мінімумів для відповідної категорії осіб, — всі соціальні послуги

З установленням диференційованої плати в порядку, визначеному КМУ, надають соціальні послуги отримувачам соціальних послуг, середньомісячний сукупний дохід яких перевищує два прожиткові мінімуми, але не перевищує чотири прожиткові мінімуми для відповідної категорії осіб.

За рахунок отримувача соціальних послуг або третіх осіб надають соціальні послуги:

1

отримувачам соціальних послуг, середньомісячний сукупний дохід яких перевищує чотири прожиткові мінімуми для відповідної категорії осіб

2

понад обсяги, визначені державним стандартом соціальних послуг

Середньомісячний сукупний дохід отримувача соціальних послуг для визначення права на отримання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів або з установленням диференційованої плати визначається за попередні шість місяців, що передують місяцю звернення за наданням соціальних послуг, та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу його сім’ї на кількість членів сім’ї, які включаються до її складу.

Методика обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Увага! У разі залучення до надання соціальних послуг надавачів соціальних послуг недержавного сектору (шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо) оплата соціальних послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів, у тому числі з установленням диференційованої плати, здійснюється шляхом компенсації надавачам вартості таких послуг.

Уповноважені органи системи надання соціальних послуг, визначені пунктами 2 і 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 2671, мають право приймати рішення про надання за рахунок бюджетних коштів інших соціальних послуг та/або іншим категоріям осіб, ніж передбачені ч. 2 ст. 28 вказаного Закону.

Рішення про звільнення отримувача соціальних послуг від плати за соціальні послуги, що надаються надавачами соціальних послуг недержавного сектору, приймається такими надавачами самостійно.

Розмір плати за соціальні послуги визначає надавач соціальних послуг залежно від змісту та обсягу послуг, що надаються.

Порядок регулювання тарифів на соціальні послуги затверджується КМУ.

Отже, будемо спостерігати за прийняттям документів, які передбачені Законом № 2671.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити