1 Можна ознайомитись за посиланням: https://www.auc.org.ua/faq
Статтею 74 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР передбачено надання громадянам, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, щорічних (основної та додаткових) відпусток.
Якщо спеціальним законом для певної категорії працівників не встановлена інша тривалість щорічної основної відпустки, то її тривалість має становити 24 календарних дні.
Надання певним категоріям працівників більш тривалої щорічної відпустки можливе за рахунок надання щорічної додаткової відпустки.
Види щорічних додаткових відпусток
Згідно зі ст. 76 КЗпП України і ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки» до щорічних додаткових відпусток належать відпустки:
за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці відповідно до Списку № 1 (ст. 7 Закону про відпустки);
за особливий характер праці згідно зі Списком № 2 і працівникам із ненормованим робочим днем (ст. 8 Закону про відпустки);
інші відпустки, передбачені законодавством.
Оскільки посада інструктора з фізкультури передбачена у комунальному закладі, який не є позашкільним навчальним закладом, вона не входить до затверджених Списків № 1 та № 2.
Відповідно неможливо надати такій категорії працівників додаткову щорічну відпустку з цих підстав.
У цьому випадку, на наш погляд, залишається варіант надання щорічної додаткової відпустки працівникам з ненормованим робочим днем.
У режимі ненормованого робочого дня працівники виконують роботу понад нормальну тривалість робочого часу.
У законодавстві не встановлена тривалість перепрацювань, що допускаються для виконання трудових обов’язків, та кількість випадків таких перепрацювань понад нормальний робочий день. Усе залежить від характеру і обсягу виконуваної роботи.
Разом із тим, як зазначено в Рекомендаціях № 7, такі перепрацювання не можуть бути систематичними.
Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності може застосовуватися для керівників, фахівців і працівників, а саме для осіб:
праця яких не піддається точному обліку в часі;
робочий час яких за характером роботи ділиться на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
які розподіляють час для роботи на свій розсуд.
Конкретний перелік професій і посад, для яких може застосовуватися ненормований робочий день, на кожному підприємстві визначається колективним договором (п. 7 Рекомендацій № 7).
Зазвичай список професій, посад працівників з ненормованим робочим днем із зазначенням конкретної тривалості відпустки у межах її семиденної тривалості, тобто від 1 до 7 днів включно, затверджується на підприємстві як додаток до колективного договору.
