Теми статей
Обрати теми

Староста — член адмінкомісії: чи реально?

Брусенцова Яна, директор Департаменту видань для публічно-правової сфери, головний редактор видань «Місцеве самоврядування» та «Радник старости», юрист
До нашої редакції надійшло цікаве запитання від одного старости: «Чи може староста бути членом адміністративної комісії, якщо водночас він є уповноваженою на складення протоколів про адміністративні правопорушення особою?». Відповідаємо.

Трохи про адмінкомісію

Для початку варто нагадати, що відповідно до ст. 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення1 справи про адміністративні правопорушення розглядаються:

1 Далі за текстом — КпАП.

адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;

— виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, — виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом;

— районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, Верховним Судом;

— органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Адміністративні комісії утворюються відповідними ОМС у складі голови, заступника голови, відповідального секретаря, а також членів комісії. В адміністративних комісіях при виконавчих органах міських рад є посада звільненого відповідального секретаря комісії. Порядок діяльності адміністративних комісій встановлюється цим Кодексом та іншими законодавчими актами України. Таким «іншим законодавчим актом» станом на сьогодні є Положення про адміністративні комісії Української РСР, затверджене Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 09.03.1988 № 5540-XI2. На жаль, інших нормативно-правових актів, які б деталізували та регламентували процес утворення та діяльності адміністративних комісій, досі не з’явилося. Тож і ми з вами також в першу чергу будемо керуватися положеннями наведених вище документів.

2 Далі за текстом — Положення.

Отже, щодо складу адміністративної комісії. Якщо проаналізувати вимоги КпАП, то начебто заборони щодо членства старости у складі комісії відсутні як такі. Тепер звернемося до Положення, не дивлячись на те, що воно ще з минулого століття, але ж іншого немає.

Що ж нам «говорить» Положення?

Зокрема, в статті шостій згаданого нормативного акта регламентовано, що адміністративні комісії діють в складі голови (заступник голови або член виконавчого комітету), заступника голови, відповідального секретаря і не менш як 6 членів комісії.

Число членів комісії встановлюється залежно від обсягу роботи комісії органом, який утворює комісію.

До складу комісії входять депутати Рад, представники профспілкових, комсомольських та інших громадських організацій, трудових колективів.

До складу адміністративної комісії не можуть входити представники державних органів, службові особи яких мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, а також працівники прокуратури, суду і адвокати.

Як бачимо, у вказаній статті йдеться про пряму заборону членства в адміністративній комісії лише службових осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні порушення і які є представниками державних органів. Відносно посадових осіб органів місцевого самоврядування взагалі згадувань немає. Водночас зверну вашу увагу на інші положення чинного законодавства, які ставлять під сумнів можливість поєднання в одній особі особи, яка складає протокол про адміністративні правопорушення, та члена колегіального органу, який уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення (в нашій ситуації — це адміністративна комісія).

Робимо висновки

Отже, ст. 245 КпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Крім того, ст. 278 КпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Також ст. 280 КпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведені вище норми, виникає низка запитань:

— чи може і чи буде об’єктивним під час з’ясування всіх обставин адміністративної справи член адміністративної комісії, який складав протокол про адміністративне правопорушення;

— чи зможе член адміністративної комісії, який складав протокол про адміністративне правопорушення, бути неупередженим під час формування своєї думки відносно того, правильно чи ні складено такий протокол, як того вимагає ст. 278 КпАП;

— чи доцільним є питати думки члена комісії, який складав протокол про адміністративне правопорушення, під час з’ясування питання, чи було вчинено адміністративне правопорушення, адже інакше не було б ним складено такий протокол.

Тепер ще одна цікава річ. Нагадаю, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі. Якщо адміністративна справа розглядалася виконавчим органом ради, постанова таким органом приймається у формі рішення. У справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Водночас КпАП передбачає можливість оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. Вона закріплена в ст. 287 КпАП, в якій зазначається, що постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Але в цій частині нам цікавий порядок оскарження, який регламентовано в ст. 288 КпАП.

Так от, в цій статті, зокрема, зазначається, що постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:

1) постанову адміністративної комісії — у виконавчий комітет (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, — у виконавчі органи, що виконують їх повноваження) відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом;

2) рішення виконавчого комітету (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, — виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільської, селищної, міської ради — у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Тепер нагадаю, що відповідно до ч. 5 ст. 141 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» староста є членом виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради за посадою.

Відповідно до ст. 293 КпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову у справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу — без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

І знову виникає запитання: наскільки раціональним є, коли староста, будучи одночасно і членом адміністративної комісії, і членом виконавчого комітету, має брати активну участь у розгляді скарги на постанову, яку винесла адміністративна комісія? На моє власне переконання, це неправильно.

Отже, можна дійти висновку, що староста не може бути членом адміністративної комісії в жодному випадку.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі