1 Далі за текстом — Закон № 1700.
Нагадаємо, що згідно зі ст. 1 Закону № 1700:
потенційний конфлікт інтересів — це наявність в особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
реальний конфлікт інтересів — це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
під поняттям «приватний інтерес» мається на увазі будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку із членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях. Для розуміння змісту конфлікту інтересів важливими є роз’яснення, надані в Методичних рекомендаціях щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.09.2017 № 839.
Отже, складовими конфлікту інтересів (реального, потенційного) є приватний інтерес (будь-який майновий чи немайновий) і службові/представницькі повноваження (безпосередні та загальнослужбові).
Коло службових повноважень визначається в положеннях про установу і підрозділ, посадових інструкціях, трудових договорах, іноді — у дорученнях тощо. Наявність протиріччя, зазначеного вище, встановлюється в кожному конкретному випадку окремо, шляхом порівняння повноважень та наявного в особи приватного інтересу із подальшим визначенням можливості (неможливості) такого інтересу вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття рішення, вчинення діяння службовою особою.
Обов’язок особи — не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли вона дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів повідомити про це безпосереднього керівника.
Обов’язком керівника, передбаченим у ч. 3 ст. 28 Закону № 1700, є протягом двох робочих днів після отримання такого повідомлення прийняти рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, повідомити особу про таке рішення і вжити заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів у підлеглої особи.
Керівник звертається до Національного агентства, описує ситуацію та запитує у НАЗК, чи дійсно в цій ситуації у його підлеглого є конфлікт інтересів.
Такі дії керівника є неправильними. Він не повинен піддавати сумніву наявність конфлікту інтересів у підлеглого. Якщо останній повідомив про наявність у нього конфлікту інтересів, у керівника є лише один шлях — протягом двох днів після отримання такого повідомлення прийняти рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів і повідомити про таке рішення підлеглу особу. Невжиття таких заходів, а вчинення будь-яких інших дій керівником у зв’язку з надходженням повідомлення про конфлікт інтересів у підлеглого, у тому числі звернення до НАЗК за відповідними роз’ясненнями, фактично є порушенням вимог ч. 3 ст. 28 Закону № 1700 (ср. ).
Виняток становить лише ситуація, коли з повідомлення незрозуміло, у чому полягає конфлікт інтересів, внаслідок чого неможливо обрати належний спосіб урегулювання конфлікту інтересів.
Відповідно до Закону № 1700 безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов’язаний вжити передбачених цим Законом заходів для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.
Керівникам слід звернути увагу на те, що нормативно-правові акти, які визначають повноваження державних органів, ОМС, порядок надання окремих видів державних послуг та провадження інших видів діяльності, пов’язаних із виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, мають передбачати порядок та шляхи врегулювання конфлікту інтересів службових осіб, діяльність яких вони регулюють.
Звертатись до НАЗК за роз’ясненнями щодо наявності/відсутності конфлікту інтересів відповідно до ч. 5 ст. 28 Закону № 1700 може лише особа, у якої є сумніви щодо наявності саме в неї конфлікту інтересів, а не її керівник. НАЗК у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів протягом семи робочих днів роз’яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.
Керівник звертається до НАЗК із проханням роз’яснити, яких саме заходів зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів слід вжити в тій чи іншій ситуації.
По-перше, Законом № 1700 не визначено, що НАЗК уповноважене надавати саме такі роз’яснення. НАЗК не обізнане в усіх деталях ситуації, яка склалась (в якій виник конфлікт інтересів у особи), не володіє інформацією, яка потрібна для вирішення питання щодо обрання конкретного способу врегулювання конфлікту інтересів, а тому об’єктивно не має змоги надати керівнику відповідну рекомендацію щодо того, який захід урегулювання конфлікту інтересів слід обрати.
По-друге, Закон № 1700 уже передбачає певні види заходів зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів, які можуть бути вжиті керівником, серед яких:
| 1 | усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів |
| 2 | застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняттям рішень |
| 3 | обмеження доступу особи до певної інформації |
| 4 | перегляду обсягу службових повноважень особи |
| 5 | переведення особи на іншу посаду |
| 6 | звільнення особи |
Кожен із цих заходів має свою специфіку, адже може обиратися залежно від певних умов, зокрема:
| 1 | від характеру конфлікту інтересів (постійний або тимчасовий) |
| 2 | від суб’єкта прийняття рішення про його застосування (безпосередній керівник та/або керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації) |
| 3 | наявності (відсутності) альтернативних заходів врегулювання |
| 4 | наявності (відсутності) згоди особи на застосування заходу (якщо, наприклад, йдеться про переведення на іншу посаду) |
| 5 | наявності (відсутності) можливості залучення до прийняття відповідного рішення або вчинення відповідних дій іншого працівника відповідного органу, підприємства, установи, організації (якщо розглядається такий спосіб врегулювання конфлікту інтересів, як усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів) |
| 6 | наявності (відсутності) можливості продовжувати належне виконання особою службових завдань у разі такого перегляду та можливості наділення відповідними повноваженнями іншого працівника (якщо розглядається такий спосіб урегулювання конфлікту інтересів, як перегляд обсягу службових повноважень особи) |
Керівник особи, у якої виник конфлікт інтересів, після надходження до нього повідомлення про конфлікт інтересів обмежується лише тим, що дає вказівку такій особі протягом певного строку вжити заходів щодо самостійного його врегулювання і прозвітувати перед ним.
Слід зазначити, що керівник не може давати такі доручення, адже саме на нього покладається обов’язок прийняти рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів в один із способів, передбачених для зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів.
Хоча Закон № 1700 і передбачає можливість самостійного врегулювання особою конфлікту інтересів, але, по-перше, це право особи, а не її обов’язок, а по-друге, у неї є лише один спосіб самостійного врегулювання конфлікту інтересів — позбутися приватного інтересу (ч. 2 ст. 29 Закону).
Зверніть увагу: Законом № 1700 не встановлено заборон чи обмежень на наявність приватного інтересу. Йдеться про його оцінку через призму можливого негативного впливу приватного інтересу на об’єктивність прийняття рішень чи діянь особи при реалізації своїх службових чи представницьких повноважень.
Проте коли йдеться про спільну роботу близьких осіб, то самостійно врегулювати конфлікт інтересів — фактично означає звільнити близьку особу, яка перебуває у підпорядкуванні. Але ж жодних правових підстав для такого звільнення немає, адже якщо таке звільнення розглядати як спосіб врегулювання конфлікту інтересів, то воно може бути застосовано виключно до особи, у якої наявний конфлікт інтересів.
Керівник урегульовує конфлікт інтересів шляхом здійснення особою повноважень під зовнішнім контролем.
Цей спосіб урегулювання конфлікту може бути обраний лише у тих випадках, коли є неможливим застосування таких заходів, як усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення, обмеження її доступу до інформації чи перегляд її повноважень.
При цьому Закон № 1700 визначає форми зовнішнього контролю, які повинні чітко зазначатись керівником у рішенні про обрання цього виду заходу. До таких форм, зокрема, належать перевірка працівником, визначеним керівником органу, стану та результатів виконання особою завдання, вчинення нею дій, змісту рішень з питань, пов’язаних із предметом конфлікту інтересів; виконання особою завдання, вчинення нею дій, розгляд справ, підготовка та прийняття нею рішень у присутності визначеного керівником органу працівника.
Необхідно зауважити, що цей захід вимагає від керівника не просто визначитись із можливістю його здійснення, а й установлює обов’язок чітко визначити форму зовнішнього контролю та суб’єкта, що на практиці означає необхідність ретельного відбору працівника, який його здійснюватиме.
Звертаємо увагу, що таким працівником не може бути той, хто перебуває у підпорядкуванні особи, конфлікт інтересів якої врегульовується, а також стосовно якого останній може приймати рішення розпорядчого характеру. Інакше у працівника, який здійснюватиме зовнішній контроль, у самого буде конфлікт інтересів.
Керівник при прийнятті рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів приймає рішення про переведення.
Дуже поширеною помилкою у таких заходах урегулювання конфлікту інтересів є переведення особи на іншу посаду та звільнення особи, яке направлено не до тієї особи, у якої наявний конфлікт інтересів, а до особи, у зв’язку зі спільною роботою якої у її керівника виник конфлікт інтересів. Хоча, на перший погляд, це виглядає дієвим способом усунення конфлікту інтересів (адже формально конфлікт інтересів уже не існує), проте в такому випадку не враховуються вимоги Закону № 1700, який передбачає можливість застосування переведення на іншу посаду і звільнення з посади як способів урегулювання конфлікту інтересів виключно до особи, у якої наявний конфлікт інтересів.
