Спочатку про статус старости
У цій статті йтиметься виключно про старост, яких було обрано, тобто які набули своїх повноважень після проведення перших виборів старост, оскільки всі інші лише виконували/виконують обов’язки старости. Відповідно і статуси старости та в.о. старости за своєю природою є різними.
Попередня редакція ст. 541 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»1 містила частину четверту, згідно з якою на старост поширювалися гарантії діяльності депутатів місцевих рад, передбачені Законом України від 11.07.2002 № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад»2, якщо інше не встановлено законом.
1 Закон про місцеве самоврядування.
2 Закон про статус депутатів.
Наразі чинна редакція Закону про місцеве самоврядування такої норми не містить. Більше того, нам всім відомо, що і порядок «потрапляння» старости на посаду кардинально змінився із внесеними змінами до Закону про місцеве самоврядування від 23.07.2020.
Тепер староста затверджується сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови. Раніше ж старости обиралися жителями села, селища (сіл, селищ), розташованого на території відповідного старостинського округу, на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, на п’ять років, крім випадків дострокового припинення його повноважень з підстав і в порядку, визначених цим Законом.
Тобто раніше старости згідно з градацією посад в ОМС відносились до виборних посад, на які особи обираються на місцевих виборах, а тепер — до виборних посад, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою (ст. 3 Закону України від 07.06.2001 № 2493-III «Про службу в ОМС»).
Внаслідок таких змін до законодавства і постає питання: «Все ж таки староста має право на компенсацію після припинення повноважень чи ні?».
Про гарантії для виборних посад
Наразі ми маємо два нормативні документи, що визначають гарантії для працівників, які обрані на виборні посади.
Так, відповідно до ст. 118 Кодексу законів про працю України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а за її відсутності — інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Зверніть увагу на те, що вказана норма містить категорію працівників, на яких ця гарантія розповсюджується — це посади в державних органах та громадських організаціях. Служба в ОМС до таких не належить, тому, на жаль, на старост вказане положення законодавства не розповсюджується.
Другий законодавчий акт — це Закон про статус депутатів (ст. 33). Вказана норма звучить так: «У разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.
Із працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.
Депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності — інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.
У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв’язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.
Час, коли колишній депутат тимчасово не працював у зв’язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, зараховується, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов’язки на постійній основі.
Якщо на день закінчення повноважень депутат місцевої ради проходив військову службу у зв’язку з призовом на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або військову службу за контрактом під час дії особливого періоду, гарантії, передбачені цією статтею, надаються після його демобілізації.
Депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду.
Час роботи депутата у місцевій раді на постійній основі зараховується до загального і безперервного стажу роботи (служби) депутата, а також стажу роботи (служби) за тією спеціальністю, за якою він працював до обрання на виборну посаду в раді».
З огляду на те, що з 23.07.2020 на старост не поширюються гарантії діяльності депутатів місцевих рад, передбачені Законом про статус депутатів, відповідно й виникає запитання, чи є староста тією посадою, яка може розраховувати на повернення на попереднє місце роботи або на отримання компенсації за рахунок місцевого бюджету?
Про дію нормативно-правових актів у часі
Тепер хочу навести основні вимоги щодо дії законодавчих актів у часі.
Припущення про те, що староста не може сподіватись на гарантії, які розповсюджуються на виборні посади (на якому наполягає частина експертів), кореспондує рішенню Конституційного Суду України3 у справі за конституційним зверненням Барабаша Олександра Леонідовича щодо офіційного тлумачення ч. 5 ст. 94 та ст. 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03.10.1997 № 4-зп/1997, згідно з яким «загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
3 КСУ.
Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. За юридичною позицією КСУ з прийняттям нормативно-правового акта в новій редакції втрачають чинність норми акта в попередній редакції (ухвала від 09.07.1998 року № 6-уп/98).
За змістом ч. 1 ст. 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.
Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.
Із вказаним висновком можна ознайомитись в абзацах 4, 5 п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ (Перший сенат) у справі за конституційними скаргами Байшева Павла Вікторовича, Бурлакової Ольги Олександрівни, Даць Ірини Вільямівни, Дєдковського В'ячеслава Вікторовича, Желізняка Михайла Васильовича, Кожухарової Людмили Анатоліївни щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 2, 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28.01.2016 № 955-VIII зі змінами від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 (ср. ).
Принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) – «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) – «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Імператив надання дієвості принципові верховенства права (правовладдя) вимагає одночасного застосування всіх трьох класичних формул (див. абз. 2, речення 1 абз. 5 підпункту 2.1 п. 2 мотивувальної частини рішення КСУ (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою громадянки України Левченко Ольги Миколаївни щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII від 18.06.2020 року № 5-р(II)/2020).
З приводу наявності права на компенсацію чи його відсутності у старости в будь-якому випадку має поставити крапку суд.
