Мабуть, усі вже звикли до того, що у період з 00 годин 00 хвилин 1 січня до 00 годин 00 хвилин 1 квітня кожного року суб’єкти декларування відповідно до Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції»1 мають подати щорічну декларацію осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування2. Така декларація охоплює звітний рік (період з 1 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація.
1 Далі за текстом — Закон № 1700.
2 Далі за текстом — декларація.
Але кожен рік нормативне забезпечення реалізації цієї вимоги видозмінюється, залишаючи після кожних нових змін все більше й більше запитань.
Не минулося й цього разу. Закон України від 02.10.2019 № 140-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції»3 вніс низку змін, зокрема до статей 1, 3, 45, 46 та 52 Закону № 1700. Більшість розпочали діяти з 01.01.2020 і знову вплинули на зміст і правила подання Е-декларації. Сьогодні ми з вами «пройдемо інтенсивний курс» декларування, згадаємо «старі» вимоги та зосередимося на нових.
3 Далі за текстом — Закон № 140.
Декларанти
Cуб’єкти декларування, які подають «щорічну» декларацію, — особи відповідно до ст. 3 Закону № 1700, зазначені у:
| п. 1 | окрім інших осіб, перелічених у цьому пункті, які нас не цікавлять, це: депутати всіх рівнів, сільські, селищні, міські голови; посадові особи місцевого самоврядування |
| підпунктах «а» і «в» п. 2 | особи, які для цілей Закону № 1700 прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3; б) представники громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до, зокрема, Закону України від 07.06.2001 № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законів (крім іноземців-нерезидентів, які входять до складу таких комісій), і при цьому не є особами, зазначеними у п. 1, пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 |
PRE-Декларування
Декларація заповнюється та подається особисто суб’єктом декларування на вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції4 через власний персональний електронний кабінет суб’єкта декларування в системі Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування5, шляхом заповнення електронної форми.
4 Далі за текстом — НАЗК.
5 Далі за текстом — Реєстр.
Перед початком роботи в Реєстрі необхідно завчасно перевірити актуальність адреси своєї електронної поштової скриньки та чинність кваліфікованого електронного підпису (КЕП). Для входу до системи Реєстру (за адресою portal.nazk.gov.ua) з використанням особистих ключів та відповідних їм посилених сертифікатів відкритого ключа, виданих акредитованими центрами сертифікації ключів, рекомендується завчасно отримати послуги електронного цифрового підпису. Контактну інформацію зазначених АЦСК розміщено в електронному реєстрі суб’єктів, які надають послуги, пов’язані з ЕЦП, за адресою czo.gov.ua/ca-registry.
Форма Декларації складається з правил заповнення форми декларації та шістнадцяти розділів, в яких суб’єкт декларування зазначає інформацію про себе, членів своєї сім’ї та об’єкти декларування згідно із Законом № 1700. Перед початком роботи з Реєстром переконайтеся у наявності усієї інформації, необхідної для заповнення декларації.
Увага! На початку декларації розміщуються «Правила заповнення», які слід прочитати дуже уважно!
Ключові, на наш погляд, моменти правил:
| Інформація у «щорічній» декларації зазначається станом на 31 грудня звітного року |
| Дані про об’єкт декларування, що перебував у володінні або користуванні суб’єкта декларування або членів його сім’ї, зазначаються в декларації, якщо такий об’єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду |
| Інформація в декларації подається незалежно від того, знаходиться об’єкт декларування на території України чи за її межами |
| У разі відмови члена сім’ї суб’єкта декларування надати будь-які відомості чи їх частину для заповнення декларації суб’єкт декларування зобов’язаний зазначити про це в декларації, відобразивши всю відому йому інформацію про об’єкти декларування стосовно такого члена сім’ї |
| НАЗК проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім’ї суб’єкта декларування у випадку, якщо член сім’ї суб’єкта декларування відмовився надати будь-які відомості для заповнення декларації |
Декларування
Інформація про суб’єкта декларування та членів сім’ї. Ця інформація є стандартною, окрім унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі. Присвоєння такого номера відбувається при оформленні ID-картки або закордонного біометричного паспорта.
У разі відсутності у суб’єкта декларування або членів його сім’ї цього номера передбачається можливість «блокування» відповідного поля.
Далі вказують зареєстроване місце проживання, а також місце фактичного проживання або поштову адресу, на яку суб’єкту декларування НАЗК може бути надіслано кореспонденцію, і місце роботи, а також, у разі необхідності, відомості про назву конкурсної комісії, до складу якої входять відповідні особи. Належність до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб’єктів, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, а також до національних публічних діячів відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 1702, суб’єкт декларування може з’ясувати з примітки до ст. 50 Закону від 14.10.2014 № 1702-VII6, рішення НАЗК від 17.06.2016 № 2 і п. 25 ч. 1 ст. 1 Закону № 1702 (ср. ).
Члени сім’ї. Для цілей Закону № 1700 до членів сім’ї суб’єкта декларування належать:
а) особа, яка перебуває у шлюбі із суб’єктом, та діти зазначеного суб’єкта до досягнення ними повноліття — незалежно від спільного проживання із суб’єктом;
б) будь-які особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у ч. 1 ст. 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Відомості про неповнолітню дитину — члена сім’ї суб’єкта декларування від попереднього шлюбу, яка проживає окремо від такого члена сім’ї суб’єкта декларування, не підлягають відображенню в декларації.
Примітка до ст. 46 Закону № 1700 містить таку норму:
«В цілях розд. VII цього Закону членами сім’ї суб’єкта декларування, які не є його подружжям або дітьми, вважаються особи, що спільно проживали із суб’єктом декларування станом на останній день звітного періоду або сукупно протягом не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації.
Об’єкти нерухомості. Цей розділ включає відомості про такі об’єкти нерухомості: земельна ділянка, житловий будинок, квартира, офіс, садовий (дачний) будинок, гараж та інше.
Суб’єкт декларування повинен задекларувати всі об’єкти нерухомості, що належать йому або членам його сім’ї на праві власності, знаходяться у них в оренді чи іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого було набуте таке право.
У разі неможливості зазначення потрібної інформації слід вибрати необхідне поле визначення.
Відомості щодо нерухомості включають:
а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування;
б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті першому частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.
Якщо суб’єктові точна дата набуття прав на майно невідома і при цьому правовстановлюючі документи відсутні, а встановити цю дату з інших офіційних джерел неможливо, суб’єкт декларування може зазначити як таку дату перше число відповідного місяця або 1 січня відповідного року.
Об’єкти незавершеного будівництва. Це — власне об’єкти незавершеного будівництва, об’єкти, не прийняті в експлуатацію або право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку, які:
а) належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві власності відповідно до Цивільного кодексу України;
б) розташовані на земельних ділянках, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або передані їм в оренду чи на іншому праві користування, незалежно від правових підстав набуття такого права;
в) повністю або частково побудовані з матеріалів чи за кошти суб’єкта декларування або членів його сім’ї.
При заповненні поля «країна» маємо заповнити відповідну інформацію щодо місцезнаходження об’єкта.
Зверніть увагу на поле «інформація про особу, якої стосується»! Це поле застосовується фактично у всіх розділах декларації. Тут зазначаються ті особи, яких стосується інформація, яку зазначає декларант, заповнюючи відповідний розділ. Це можуть бути: сам декларант, члени сім’ї, яких він зазначив, або третя особа, яка не є членом його сім’ї.
Якщо об’єкт декларування стосується третьої особи, то слід визначити тип цієї особи.
Після визначення типу особи форма декларації пропонує заповнити відповідні інформаційні поля.
Якщо в декларації зазначається інформація про фізичну особу і така особа не є громадянином України, зазначається така інформація:
— громадянство, повне ім’я (українською та англійською мовами);
— ідентифікаційний номер (або податковий номер чи номер соціального страхування, якщо ідентифікаційний номер не застосовується);
— місце проживання (повна адреса українською та англійською мовами);
— дата народження.
Якщо в декларації зазначається інформація про юридичну особу і така особа не зареєстрована в Україні, зазначається така інформація:
— найменування (українською та англійською мовами);
— місцезнаходження головного офісу (повна адреса українською та англійською мовами);
— реєстраційний номер (ідентифікаційний код) з торгового, банківського, судового реєстру чи будь-якого іншого офіційного документа, який підтверджує реєстрацію в країні, де розташований головний офіс юридичної особи.
Під «іншими правами користування» у декларації розуміються сервітути, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій), утримання, застава, користування на підставі довіреності, інші права, передбачені законодавством.
Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів). У цьому розділі зазначається цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної, у тому числі спільної, власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право.
Декларування цінного рухомого майна (крім транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів), права на яке набуті до подання суб’єктом декларування першої декларації відповідно до вимог Закону № 1700, здійснюється з обов’язковим зазначенням інформації про набуття такого майна до початку періоду здійснення діяльності із виконання функцій держави або місцевого самоврядування або у такий період. При цьому зазначення даних щодо його вартості та дати набуття у власність, володіння або користування не є обов’язковим.
Як бачимо з форми декларації, під рухомим майном у цьому розділі розуміються будь-які матеріальні об’єкти (речі), які можуть бути переміщеними без заподіяння їм шкоди (наприклад, ювелірні вироби, персональні або домашні електронні пристрої, одяг, антикваріат, твори мистецтва, меблі тощо).
При цьому не зазначається таке майно: цінні папери, корпоративні права, готівкові кошти, кошти на рахунках в банку чи інших фінансових установах, дорогоцінні (банківські) метали, подарунки у вигляді грошових коштів. Ці об’єкти відображаються в інших розділах декларації.
Водночас, якщо майно є одночасно подарунком, то воно декларується як у цьому розділі, так і в розділі «Доходи, у тому числі подарунки».
Вартість кожної цінної рухомої речі вказується в декларації окремо, крім випадків, коли цінні рухомі речі придбані як набір і були придбані одночасно.
Зверніть увагу, що поле «Частка власності» заповнюється, якщо об’єкт знаходиться у спільній частковій власності. Якщо об’єкт знаходиться у спільній сумісній власності, то таке поле не застосовується.
Цінне рухоме майно — транспортні засоби. Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості. Вони включають дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Для цілей декларування під транспортними засобами розуміється широкий спектр засобів, які не обмежуються автотранспортними засобами, а включає інші самохідні машини і механізми, а саме: легкові та вантажні автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли усіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, сільськогосподарська техніка, водні та повітряні судна.
Важливо звернути увагу на момент, який стосується права користування одним і тим самим транспортним засобом, власником якого є декларант чи член його сім’ї! Якщо транспортний засіб перебуває на праві власності у суб’єкта декларування, то він зазначається як об’єкт такого суб’єкта декларування і не зазначається як об’єкт, що перебуває у члена сім’ї на праві користування. Аналогічно вказується інформація, якщо транспортний засіб перебуває на праві власності у члена сім’ї суб’єкта декларування.
Цінні папери. У цьому розділі Закон № 1700 вимагає задекларувати:
«цінні папери, у тому числі акції, облігації, чеки, сертифікати, векселі, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї, із відображенням відомостей стосовно виду цінного паперу, його емітента, дати набуття цінних паперів у власність, кількості та номінальної вартості цінних паперів».
У разі якщо цінні папери передані в управління іншій особі, щодо цієї особи також вказуються необхідні відомості або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.
Як бачимо, перелік виду цінних паперів не є вичерпним, у формі декларації можна обрати варіант «Інший вид» цінних паперів та зазначити, який саме. Акції як вид цінних паперів також зазначаються в цьому розділі і не зазначаються в розділах «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» та «Корпоративні права».
Господарський кодекс України зазначає, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного паперу (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов’язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.
Корпоративні права. У розділі «Корпоративні права» зазначаються всі корпоративні права, що належать суб’єкту декларування або члену його сім’ї на праві власності, крім тих, що вже були зазначені в розділі «Цінні папери» (наприклад, акції). Такими правами можуть бути частки (паї) у статутному (складеному) капіталі чи в будь-якому іншому еквіваленті статутного капіталу товариства, підприємства, організації, що зареєстровані в Україні або за кордоном, у тому числі пайові внески в кредитній спілці.
Вартість корпоративних прав відображається у декларації у відсотковому та грошовому вираженні. У грошовому вираженні вартість зазначається станом на дату набуття прав або — якщо проводилася грошова оцінка таких прав і результати оцінки відомі суб’єкту декларування — відповідно до результатів такої оцінки.
Зверніть увагу на поле «Країна реєстрації головного офісу». У разі якщо країною реєстрації головного офісу є не Україна, то форма «відкриє додаткові поля для заповнення»!
Господарський кодекс України корпоративні права визначає так: це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.
Податковий кодекс України визначає, що корпоративні права — права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Закон України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства» визначає корпоративні права як сукупність майнових і немайнових прав акціонера — власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї. Закон № 1700 визначає, що «термін «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)», «траст» вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
«…кінцевий бенефіціарний власник (контролер) — фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування,
а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов’язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.
При цьому кінцевим бенефіціарним власником (контролером) не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права…»
«траст — юридична особа-нерезидент, яка провадить свою діяльність на основі довірчої власності, де повірений діє за рахунок і в інтересах довірителя, а також зобов’язується за винагороду виконувати певні юридичні дії»
НАЗК у своїх роз’ясненнях визначає, що при встановленні того, чи є суб’єкт декларування або член його сім’ї кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи, слід зважати на наявність можливості здійснювати фактичний контроль (вирішальний вплив) за діяльністю юридичної особи, навіть якщо такий контроль не ґрунтується на формальній власності корпоративних прав у такій юридичній особі. При цьому для цілей декларування суб’єкт декларування або член його сім’ї не може вважатися кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи публічного права комунальної чи державної власності, керівником (іншою посадовою особою) якої він призначений уповноваженими на те державними органами чи органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.
У декларації зазначається інформація про юридичних осіб, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї, стосовно юридичних осіб, які зареєстровані як в Україні, так і за кордоном.
Також в обов’язковому порядку зазначається особа, якої ця інформація стосується. Зверніть увагу на те, що у разі якщо це буде юридична особа, то поле «Найменування юридичної особи (англійською мовою)» заповнюється, якщо країною реєстрації головного офісу юридичної особи є не Україна. Якщо країною реєстрації головного офісу є Україна, в полі «Ідентифікаційний номер» слід зазначити код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.
У наступному номері ми завершимо наш інтенсив. Чекайте…
