Органи місцевого самоврядування є одним із суб’єктів, який уповноважений розглядати земельні спори (йдеться про позасудовий порядок). Відповідні норми закріплені як в Земельному кодексі України1, так і в Законі України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»2.
1 Далі за текстом — ЗК.
2 Далі за текстом — Закон про місцеве самоврядування.
Так, зокрема, ст. 33 Закону про місцеве самоврядування чітко визначено, що саме до відання виконавчих органів сільських, селищних та міських рад належать такі делеговані повноваження, як вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом. У той же час трапляються випадки, коли питання вирішення земельних спорів намагаються виносити на розгляд сесій місцевих рад, керуючись при цьому п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону про місцеве самоврядування (цей пункт відносить до виключних повноважень ради вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин). Це не є доречним та раціональним з огляду на те, що відповідно до ч. 1 ст. 159 ЗК земельний спір має бути розглянутий у тижневий строк з дня надходження заяви. І тут виникають сумніви щодо можливості забезпечення таких строків, якщо спори будуть розглядатися місцевою радою.
На відміну від профільного для ОМС Закону про місцеве самоврядування, ЗК перелічує всіх суб’єктів, які можуть розглядати земельні спори. Відповідно до ст. 158 цього Кодексу такі спори вирішуються: судами; ОМС; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру3).
3 Далі за текстом — Держгеокадастр.
Перелік органів, які уповноважені розглядати та вирішувати земельні спори, є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає!
ОМС мають чітко розуміти та вміти розмежовувати, розгляд яких заяв про земельний спір належить до їх повноважень, а в розгляді якого слід відмовити.
Частиною 2 ст. 158 ЗК визначено, що виключно судами вирішуються земельні спори щодо:
| 1 | володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб |
| 2 | розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей |
ОМС відповідно до ч. 3 ст. 158 ЗК вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо:
| 1 | меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян |
| 2 | додержання громадянами правил добросусідства |
| 3 | розмежування меж районів у містах |
Держгеокадастр та його територіальні органи згідно з ч. 4 ст. 158 ЗК вирішують земельні спори щодо:
| 1 | меж земельних ділянок за межами населених пунктів |
| 2 | розташування обмежень у використанні земель |
| 3 | земельних сервітутів |
ОМС здійснюють виключно позасудовий розгляд і вирішення земельних спорів. І лише в разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням ОМС спір буде розглядатися в судовому порядку (ч. 5 ст. 158 ЗК).
Слід констатувати, що ЗК не деталізує положення в частині порядку вирішення земельних спорів. Отже, є необхідність у тому, щоб ОМС на локальному рівні визначили власним документом порядок вирішення земельних спорів. Це може бути окремий документ (наприклад, Порядок вирішення земельних спорів), який затверджується рішенням ради.
Аналіз вже існуючих порядків показує, що вони не схожі між собою. Основна відмінність полягає в органах, які розглядають земельні спори. Як правило, такими органами є комісії (земельні, узгоджувальні тощо).
Виникають сумніви щодо правильності такого підходу і ось чому.
ЗК чітко визначив, що земельні спори вирішуються ОМС, якими є:
— представницький орган місцевого самоврядування (рада);
— виконавчі органи ради (виконавчий комітет, управління, відділи тощо), які наділені певними повноваженнями.
У свою чергу, Закон про місцеве самоврядування відносить питання вирішення земельних спорів до повноважень виконавчих органів ради, спектр питань яких регламентовано Главою 2 цього законодавчого акта. Який це буде орган, рада має вирішити самостійно ще на етапі формування структури ради та її органів, затверджуючи положення про такі органи.
Якщо говорити про комісії, які часто наділяються такими повноваженнями, більш раціональним є передбачити, що такі комісії формують, готують тощо пропозиції тому чи іншому виконавчому органу місцевого самоврядування, який, у свою чергу, уповноважений на розгляд земельних спорів. Така комісія в ідеальному варіанті має працювати на постійній основі та складатися з осіб, які обізнані в сфері земельних питань.
У той же час можна обійтися і без комісії, якщо, наприклад, питання вирішення земельних спорів віднайшло своє закріплення в профільному виконавчому органі ради, наприклад — у відділі з земельних питань тощо. Але тут необхідно мати розуміння рівня зайнятості спеціалістів такого відділу та їх можливості повноцінно відволікатися на розгляд заяв про вирішення земельних спорів.
Можливо, доречним буде як раз утворення комісії, яка буде здійснювати всі підготовчі дії з розгляду заяви, вивчення обставин справи, доказів, виїзд на місце (в разі потреби) та за результатами формувати свою позицію, яка й буде лягати в основу рішення вже відділу з земельних питань.
Примірну його форму та зміст наведено нижче.
Примітка до п. 3.7 розділу 3 Порядку:
Відповідно до ч. 1 ст. 159 ЗК земельний спір має бути розглянутий у тижневий строк з дня подання заяви. Можна вважати, що строк, протягом якого земельні спори мають бути розглянуті, охоплює проміжок часу, який починається з моменту отримання заяви зацікавленої особи та триває до дня першого розгляду спору. Хоча можна говорити і про те, що такий строк охоплює проміжок часу від моменту отримання заяви і до винесення рішення по суті розгляду земельного спору. І другий варіант був би ідеальний. Але тут необхідно зважати на положення ЗК в частині розгляду земельних спорів, які передбачають, що період розгляду земельного спору охоплює «перше вирішення питання», «повторне відкладення розгляду спору». Це дає можливість говорити про те, що семиденний строк може бути і подовжений, але з об’єктивних на те причин. У наведеному Порядку надається приклад синхронізованих дій Комісії та Відділу, які охоплюють саме семиденний строк, але слід враховувати, що на практиці такого може і не бути. Тому кожна дія, кожне прийняте рішення, оформлений документ Комісією чи Відділом повинні містити дату їх складання та всі підстави (обґрунтування) у разі перенесення розгляду земельного спору, його відкладення тощо.
Примітка до розділу 6 Порядку:
Відповідно до ч. 5 ст. 158 ЗК рішення ОМС з приводу розв’язання земельного спору не є остаточним. Передбачається, що у разі незгоди однієї сторони із зазначеним рішенням або його частиною вона вправі звернутися до суду (з вимогою вирішення земельного спору по суті).
Оскарження рішення є останньою стадією вирішення земельного спору, яка має місце лише у тому випадку, якщо з таким рішенням, ухваленим у позасудовому порядку, не згодна одна із сторін такого спору. Тут важливо пам’ятати: аби забезпечити право сторони на оскарження прийнятого ОМС рішення, його необхідно надати сторонам у триденний строк з дня його прийняття. В іншому випадку у зацікавленої сторони з’являються підстави для оскарження бездіяльності ОМС.
Щодо забезпечення виконання рішення ОМС у справах про земельні спори
Забезпечити виконання рішень ОМС за результатами розгляду земельних спорів непросто: відсутні механізми, які б були закріплені на законодавчому рівні.
Частиною 2 ст. 161 ЗК лише передбачено, що виконання рішення щодо земельних спорів здійснюється органом, який прийняв це рішення. Способу його виконання ЗКУ не розтлумачує.
Ще одна проблема: щодо обов’язковості рішення ОМС. Статтею 73 Закону про місцеве самоврядування прямо передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. В цій нормі відсутні акти, які приймаються іншими, ніж рада та виконавчий комітет ради, ОМС. Крім іншого, акт, який прийнятий ОМС, не належить згідно зі ст. 3 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» до переліку виконавчих документів, а отже, не може бути прийнятий виконавчою службою для примусового його виконання.
Ураховуючи означене вище, треба бути готовими до того, що рішення, наприклад, Відділу може бути проігнороване тією стороною спору, яка повинна буде вчинити певні дії. І в цій ситуації Відділ має бути готовий захистити свої позиції у разі виникнення судових спорів за ініціативою другої сторони, на користь якої було прийнято рішення Відділу. Це можуть бути документи, які складаються начальником Відділу і в яких фіксуються всі дії Відділу, направленні на виконання його рішення: листи до сторони, яка мала вчинити певні дії за результатами вирішення земельного спору; акти тощо.
