1 Далі за текстом — ВАС, антикорупційний суд.
2 Далі за текстом — Закон № 1700.
Коротко про суть справи
Так, ВАС оголошено перший, обвинувальний вирок судді апеляційного суду за фактом неподання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом № 1700.
Колегія антикорупційного суду повністю підтримала позицію прокуратури та визнала суддю винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 3661 Кримінального кодексу України3. Суд призначив засудженій покарання — 51 тис. грн. штрафу з позбавленням права обіймати державні посади (окрім виборних) протягом року.
3 Далі за текстом — КК.
Нагадаємо, що злочин передбачено ст. 3661 КК це — декларування недостовірної інформації.
Подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом № 1700, або умисне неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації — караються штрафом від 2500 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, або позбавленням волі на строк до двох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років.
Особа 14 винуватою себе в кримінальному правопорушенні не визнала та повністю заперечувала наявність складу злочину в своїх діях, пояснювала, що не мала умислу на неподання:
4 Далі за текстом — обвинувачена, Особа 1, суддя апеляційного суду ____ області.
1) декларацій за 2015, 2016, 2017 роки;
2) декларації перед звільненням за період, не охоплений раніше поданими деклараціями;
3) декларації за 2018 рік після звільнення, адже ці декларації на паперових носіях фактично були надіслані поштою на адресу Національного агентства з питань запобігання корупції5.
5 Далі за текстом — НАЗК, Національне агентство.
Подання ж декларацій в електронному вигляді на офіційному веб-сайті НАЗК було фізично неможливим для неї як для особи, яка не має електронного цифрового підпису.
У ході судового розгляду обвинувачена зазначала, що вона свідомо відмовилась від отримання електронного цифрового підпису після прийняття Закону України від 01.06.2010 № 2297-VІ «Про захист персональних даних»6.
6 Далі за текстом — Закон № 2297.
На її думку, Закон № 2297 порушує природні права та основоположні свободи людини, гарантовані Конституцією України, вводить її у залежність від державних органів, ОМС та третіх осіб, дозволяє збирання, обробку, використання, розповсюдження та передачу третім особам персональних даних фізичної особи.
Суддя апеляційного суду ____ області наполягала на тому, що Закон № 2297 фактично створює державний реєстр з необмеженими правами держави для збору, використання та поширення будь-якої персональної інформації про кожну людину, у зв`язку з чим вона неодноразово зверталась до органів державної влади з пропозицією щодо внесення до нього змін, а також щодо визнання цього Закону неконституційним.
Позиція ВАС
Спершу слід сказати, що до 08.06.2018 Особа 1 обіймала посаду судді апеляційного суду ______ області, будучи відрахованою зі штату цього суду відповідно до наказу, виданого на підставі рішення Вищої ради правосуддя у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону № 1700 особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому ч. 1 цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Як убачається з ч. 2 розд. 2 Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування7, затвердженого рішенням НАЗК № 3 від 10.06.20168, суб`єкти декларування подають до цього Реєстру документи шляхом заповнення електронних форм відповідних документів на веб-сайті Реєстру відповідно до технічних вимог до форм.
7 Далі за текстом — Реєстр.
8 Далі за текстом — рішення НАЗК № 3.
Суб`єкти декларування подають зазначені документи через мережу Інтернет із використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті.
Особа 1 була ознайомлена уповноваженим працівником апарату апеляційного суду _____ області під підпис з Порядком електронного декларування та Порядком формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Реєстру.
ВАС указав, що Особа 1 всупереч вимогам:
| 1 | ч. 1 ст. 45, п. 2 розд. ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1700, будучи обізнаною про свій обов`язок у період з 01.09.2016 по 30.10.2016 подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік шляхом заповнення її електронної форми на веб-сайті Реєстру відповідно до технічних вимог до форм, зазначений обов`язок не виконала |
| 2 | ч. 1 ст. 45 Закону № 1700, діючи умисно, повторно, будучи обізнаною щодо обов`язку судді подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щороку до 1 квітня за попередній рік шляхом заповнення її електронної форми на веб-сайті Реєстру відповідно до технічних вимог до таких форм, не подала зазначені декларації також за 2016 та 2017 роки |
| 3 | абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону № 1700, діючи умисно, повторно, будучи обізнаною щодо обов`язку судді подати перед звільненням та після звільнення декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за неохоплений раніше поданими деклараціями період, не подала такої декларації |
З огляду на те, що Особа 1 зазначала про втручання в особисте життя, суд, оцінюючи наведені доводи обвинуваченої, зазначив, що ступінь втручання держави в особисте життя суб`єктів декларування в межах досліджуваних правовідносин є допустимою у демократичному суспільстві для досягнення легітимної мети щодо запобігання корупції в Україні та такою, що відповідає нагальній соціальній потребі, а порядок декларування — невід`ємною частиною системи антикорупційних заходів.
Посилання обвинуваченої на відсутність у неї умислу на неподання декларацій за 2015, 2016, 2017 роки, декларації перед звільненням за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а також декларації за 2018 рік після звільнення колегія суддів також вважає неспроможними з огляду на наступне.
Подання декларацій до НАЗК на паперових носіях не є доказом виконання декларантом вимог ст. 45 Закону № 1700, адже обов`язок суб`єкта декларування за цією статтею є комплексним та відповідно до встановленого порядку полягає у послідовному виконанні суб`єктом декларування всіх його складових, зокрема:
— зареєструватися у Реєстрі з використанням особистого ключа та кваліфікованого сертифіката відкритого ключа;
— заповнити у власному електронному кабінеті усі необхідні поля форми декларації;
— перед підписанням документа підтвердити ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки в документі;
— підписати документ накладанням на нього особистого кваліфікованого електронного підпису.
Без виконання суб`єктом декларування сукупності наведених дій НАЗК позбавляється можливості автоматично надати декларації ідентифікатор документа, накласти на нього електронну печатку Реєстру, автоматично оприлюднити декларацію у публічній частині Реєстру та зберігати її на веб-сайті Реєстру для відкритого цілодобового доступу.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону № 1700 Національне агентство після повідомлень голови апеляційного суду ______ області щоразу направляло на адресу Особи 1 письмові повідомлення про встановлення факту неподання нею декларацій, встановлюючи 10-денний строк для їхнього подання.
Разом із тим суддя апеляційного суду ______ області Особа 1 у строки, встановлені Національним агентством, декларації не подала.
До повноважень НАЗК належать, зокрема, здійснення в порядку, визначеному Законом № 1700, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також забезпечення ведення Реєстру (пункти 8, 9 ч. 1 ст. 11 Закону № 1700).
Суб`єкти декларування подають до Реєстру декларації на виконання вимог ст. 45 Закону № 1700 шляхом заповнення електронних форм відповідних документів на веб-сайті цього Реєстру через мережу Інтернет з використанням програмних засобів у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації.
Суб`єкт декларування повинен зареєструватись у Реєстрі з використанням особистого ключа та кваліфікованого сертифіката відкритого ключа. Після заповнення усіх необхідних полів форми документа суб`єкт декларування підписує документ накладанням на нього особистого кваліфікованого цифрового підпису (пункти 2, 3, 8 розд. ІІ рішення НАЗК № 3).
Саме така форма декларації, що подається особисто із застосуванням унікального електронного цифрового підпису через власний електронний кабінет, визначена законодавцем як найефективніша та єдино можлива:
| по-перше | електронна форма декларації виключає доступ до її заповнення або коригування з боку третіх осіб, гарантуючи автентичність наданої суб`єктом декларування інформації, адже тільки ця особа ідентифікується конкретним цифровим підписом |
| по-друге | на кожну декларацію одразу після її подання автоматично надається унікальний ідентифікатор та накладається електронна печатка Реєстру, що унеможливлює в подальшому внесення до її змісту будь-яких змін |
Саме в цьому вбачається принципова відмінність між деклараціями на паперових носіях, що їх подавали суб`єкти декларування на підставі Закону № 1700 до 2016 року, та які зберігались за місцем роботи такої особи, та електронними деклараціями, що були запроваджені Законом № 1700 (ср. ).
Таким чином, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 3661 КК, може полягати у двох формах: в поданні недостовірних відомостей у декларації або в неподанні суб`єктом декларування зазначеної декларації.
Неподання декларації виражається в послідовному невиконанні суб`єктом декларування двох обов`язків:
— подати декларацію встановленої форми з інформацією за визначеним переліком у встановленому законом порядку у визначений законом строк;
— подати цю декларацію з тими самими характеристиками упродовж десяти днів з дня отримання повідомлення про неподання декларації, що його формує НАЗК.
Отже, всупереч наведеним положенням антикорупційного законодавства України Особа 1 не подала в установлений законом строк декларації шляхом заповнення електронних форм відповідних документів на веб-сайті Реєстру відповідно до технічних вимог до форм.
Зазначене підтверджується службовою запискою керівника Адміністративного департаменту НАЗК, згідно з якою Особа 1 не проходила етап реєстрації в Реєстрі, а крім того, протоколами огляду офіційного веб-сайту Національного агентства.
У ході огляду встановлено, що за результатами онлайн-пошуку на зазначеному веб-сайті відсутні декларації, подані Особою 1.
Апеляційний суд _____ області також звертався до НАЗК щодо кожного факту неподання декларації суддею.
Крім того, після отримання повідомлень про неподання декларацій від НАЗК Особа 1 протягом десяти днів з дня отримання таких повідомлень все одно не подала декларації.
Із суб`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 3661 КК, може бути вчинений лише з прямим умислом. Нагадаємо, що за змістом ст. 24 КК особа визнається такою, що діє з прямим умислом, якщо вона: 1) усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння; 2) передбачає його суспільно небезпечні наслідки; 3) бажає їх настання.
Як видно із матеріалів справи, за місцем роботи Особа 1 була ознайомлена зі змістом Порядку, що міститься у рішенні НАЗК № 3, що підтверджується її особистою розпискою та її поясненнями в ході судового розгляду.
Разом із тим Особа 1 направляла на поштову адресу НАЗК декларації за 2015, 2016, 2017 роки, декларацію перед звільненням за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а також декларацію за 2018 рік після звільнення на паперових носіях.
Внаслідок цих дій НАЗК неодноразово роз`яснювало Особі 1 порядок та строки подачі декларації, наголошувало на тому, що форма декларації затверджена рішенням НАЗК № 3.
Крім того, у ході судового розгляду Особа 1 підтвердила свою фактичну обізнаність щодо змісту ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої Національне агентство, як орган державної влади, зобов`язане діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Інакше кажучи, направляючи поштою паперові носії декларацій, Особа 1 усвідомлювала, що ці дії матимуть своїм неминучим наслідком неможливість оприлюднення наведеної в цих деклараціях інформації через відсутність відповідного законодавчого механізму.
Тоді як саме наявність декларацій в Реєстрі в електронній формі гарантує неможливість внесення будь-яких змін до наведеної в них інформації, а оприлюднення цієї інформації, її відкритість та доступність, моніторинг та перевірка є головною метою запровадження інституту електронного декларування в Україні.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про достатність доказів для визнання Особи 1 винуватою в злочині та кваліфікувала її дії за ст. 3661 КК, як умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Особі 1 було призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 грн., з позбавленням її права обіймати посади, зазначені у п. 1, підп. «а», «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700, окрім виборних посад, строком на один рік.
Наостанок...
Як бачите, дотримання приписів законодавства є обов’язковим за будь-яких умов (навіть, якщо ви не погоджуєтеся з певними нормами або вважаєте їх такими, що звужують вашу свободу чи не відповідають вашим інтересам).
Також нагадаємо: нещодавно Верховна Рада прийняла Закон України від 02.10.2019 № 140-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції». І тут звертаємо вашу увагу на одну зі змін: до корупційних злочинів тепер будуть відноситись і діяння за ст. 3661 КК. Що ж зміниться?
Раніше за вчинення злочину за ст. 3661 КК (як і у нашому випадку) можливо було звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям. Якщо особа щиро покаялась, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Тепер звільнення за декларування недостовірної інформації (подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації або умисне неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації) неможливе!
