1 Можна ознайомитись за посиланням kr.dsp.gov.ua/index.php/4912-kr10-12-19?fbclid=IwAR1O7dDuIxuv2MfN2PiFGuRjLVWRyR_CHUkpqLz8wqWpyEqSjPeOQIL1dIc
Типова форма № П-2 «Особова картка працівника» затверджена наказом Держстату та Міноборони від 25.12.2009 № 495/656. Це є основний первинний документ з обліку особового складу.
Мінсоцполітики у листі від 12.12.2016 №1648/0/101-16/28 надало роз’яснення, що особову картку заповнюють на всіх працівників (у тому числі на сумісників) в одному примірнику на підставі відповідних документів: паспорта, трудової книжки, диплома, військового квитка тощо.
Відповідно до п. 2.5 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок», затвердженої наказом Міністерств праці, юстиції, соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, з кожним записом, що заноситься до трудової книжки, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова форма № П-2), в якій має повторюватись відповідний запис із трудової книжки (вкладиша).
Відомості про прийняття/переведення/звільнення з роботи зазначають у розділі IV «Призначення і переведення» особової картки працівника на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення чи звільнення.
Щодо відмови працівника ознайомлюватись під розписку в особистій картці про призначення, переведення або звільнення, то чинним законодавством не передбачено нормативно-правового акта, що підтверджує дії працівника чи відмову в їх вчиненні, не зафіксованих у письмовій формі. Разом із тим, на думку Мінсоцполітики, з метою фіксації та підтвердження дій працівника посадовими особами підприємств, установ та організацій можливе складання акта в довільній формі.
Головний державний інспектор відділу з питань експертизи умов праці Управління Держпраці в Кіровоградській області Є. Краєвська
