Вимоги запитувача
Відповідно до ст. 1 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації»1 публічна інформація — це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
1 Далі за текстом — Закон.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону запит на інформацію — це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», які надають право звертатися із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію:
1. Копію журналу (журналів) вхідної кореспонденції ради за період з 01.09.2019 по 03.04.2020.
2. Копії всіх рішень, які приймались радою за період з 01.09.2019 по 03.04.2020.
Прошу надати відповідь у передбачені законом строки за поштовою та електронною адресами.
Нормативне обґрунтування
Цитування норм законодавства в цьому запиті є не зовсім доречним з огляду на те, що запит містить вимоги про надання доступу до інформації, доступ до якої в силу законодавства є обмеженим. Тому пропоную почати із легкого: коли рада зобов’язана задовольнити запит.
Щодо правомірності задоволення запитів:
1. Рішення ради — це відкрита інформація, відмовляти у наданні копій не можна, як і відсилати тільки на сайт. Але при цьому це точно більше ніж 10 сторінок, а отже ви можете виставити рахунок за друк копій на підставі ст. 21 Закону.
Так, за загальним правилом, інформація на запит надається безкоштовно. Але, у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
Розмір фактичних витрат на копіювання та друк визначається відповідним розпорядником в межах граничних норм, встановлених КМУ. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
2. Копії журналу реєстрації вхідної кореспонденції — ця інформація належить до службової, відповідно є інформацією з обмеженим доступом на підставі ст. 20 Закону.
Відповідно до цієї статті за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Інформацією з обмеженим доступом на підставі ст. 21 Закону є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Службовий документ — офіційно зареєстрований службою діловодства або відповідним чином засвідчений документ, що одержаний чи створений установою у процесі її діяльності та має відповідні реквізити.
Відповідно до абз. 2 п. 1 підрозділу «Реєстрація документів» розділу «Організація документообігу та виконання документів» Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях2, затверджених наказом Мін’юсту України від 18.06.2015 № 1000/5, реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації і полягає у веденні запису облікових даних про документ за встановленою установою реєстраційною формою, яким фіксується факт створення, відправлення або одержання документа, шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у зазначених формах необхідних відомостей про документ.
2 Далі за текстом — Правила.
Більше того, Журнал вхідної кореспонденції відповідно до цих Правил містить такі графи:
| 1 | Дата надходження та індекс документа |
| 2 | Кореспондент, дата та індекс одержаного документа |
| 3 | Короткий зміст |
| 4 | Резолюція, відповідальний виконавець |
| 5 | Підпис особи, яка отримала документ |
| 6 | Відмітка про виконання документа |
А отже містить персональні дані, як то П. І. Б. кореспондента, який не надавав згоди на розповсюдження конфіденційної інформації про себе.
Застосування «трискладового тесту»
Належність запитуваної інформації до конфіденційної, таємної або для службового користування на підставі статей 7, 8, 9 Закону не є єдиною достатньою підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо за визначенням вона є конфіденційною або таємною, або для службового користування та за умови застосування сукупності вимог пунктів 1 — 3 ч. 2 ст. 6 Закону (ст. 7, ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 9, п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону).
«Трискладовий тест» включає в себе скупність критеріїв, за якими може бути здійснено обмеження доступу до інформації. Ними є:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Зокрема, присвоєння певному документу грифа «для службового користування» (ч. 2 ст. 9 Закону) само собою не є підставою для відмови у задоволенні запиту на інформацію. Аналогічно не може бути відмовлено у доступі до інформації тільки через те, що відповідний вид інформації включено до переліку відомостей, що становлять службову інформацію. Наявність підстав для такої відмови може бути встановлена лише шляхом застосування «трискладового тесту» (п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону).
Так само лише після застосування «трискладового тесту» допустиме обмеження доступу до публічної інформації, заборона на поширення якої встановлена безпосередньо законом.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 22 Закону відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов’язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, які становлять зміст «трискладового тесту».
З відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися:
| 1 | якому з перелічених у п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону інтересів (правомірних інтересів) відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам) |
| 2 | у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв’язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону) |
| 3 | чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону) |
Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав «трискладового тесту» означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
Тому, якщо під час розгляду справи в суді буде з’ясовано, що відмовляючи у задоволенні запиту на інформацію розпорядник не застосовував «трискладового тесту» або застосував його лише частково, то це є підставою для визнання такої відмови розпорядника протиправною. У такому разі суд також може зобов’язати розпорядника інформації повторно розглянути запит і надати на нього обґрунтовану відповідь із застосуванням «трискладового тесту» відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону.
Правомірними інтересами, задля захисту яких можливе обмеження доступу до інформації, є лише ті, що наведені в п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону і відповідають ст. 34 Конституції України.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
При цьому обмеження доступу до інформації повинно бути належним заходом для досягнення мети — захистити відповідний інтерес. Обмеження доступу повинно бути пропорційним (ненадмірним) стосовно правомірного інтересу, який захищається, тобто обмеження не повинно йти далі, ніж це необхідно для захисту зазначеного інтересу.
При розгляді кожного запиту має бути встановлений баланс між інтересом, що захищається та якому може бути завдано шкоди від оприлюднення інформації, та правом суспільства знати запитувану інформацію. Основним критерієм є відповідь на запитання: чи було дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)?
При вирішенні питання про розкриття інформації з обмеженим доступом повинні бути дотримані такі правила:
| 1 | інформація з обмеженим доступом повинна надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше |
| 2 | інформація з обмеженим доступом повинна надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше. Це означає, що «трискладовий тест» застосовується у кожному конкретному випадку обмеження доступу до інформації, навіть до інформації, що раніше правомірно вже була віднесена до інформації з обмеженим доступом, з метою перевірки наявності підстав для обмеження зі спливом часу |
| 3 | «трискладовий тест» застосовується до різних частин запитуваної інформації (документа) — якщо істотна шкода правомірному інтересу переважає суспільний інтерес стосовно лише частини документа (частини запитуваної інформації), то решта документа повинна бути надана на запит. Іншими словами — інформація може бути обмежена в доступі лише в тій частині, яка пройшла «трискладовий тест» |
Окремо слід звертати увагу на Перелік відомостей, що становлять службову інформацію3, який затверджується ОМС та до якого можуть бути включені відомості, що становлять службову інформацію, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону.
3 Далі за текстом — Перелік.
Так, відповідно до п. 4 постанови КМУ від 19.10.2016 № 736 «Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію» перелік відомостей складається установою відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 та ст. 9 Закону, затверджується керівником установи та оприлюднюється на її офіційному вебсайті, а за відсутності такого вебсайта — в інший прийнятний спосіб.
Разом із тим складання такого Переліку є правом ОМС, оскільки Закон не вимагає обов’язкового складання та затвердження такого Переліку. По-друге, Перелік, у разі затвердження, повинен складатися з абстрактних категорій інформації, яка може бути віднесена до службової, безвідносно до конкретної інформації (конкретного документа). Тобто, по суті, йдеться про перелік категорій відомостей, які можуть бути віднесені до службової інформації. Перелік слугує для розпорядників та запитувачів тільки орієнтиром щодо інформації, доступ до якої може бути обмежено, у разі, якщо застосування «трискладового тесту» в кожному конкретному випадку надасть підстави для її обмеження.
Під час складання Переліку «трискладовий тест» не застосовується, оскільки йдеться про абстрактні категорії відомостей. Натомість «трискладовий тест» обов’язково застосовується у кожному випадку, коли конкретній інформації надається статус «для службового користування».
Організація в установі роботи з документами, що містять службову інформацію, покладається на структурний підрозділ з діловодства або документаційного забезпечення, а за його відсутності — на окрему посадову особу.
До прийняття рішення про присвоєння документу грифа «Для службового користування» ви повинні:
| 1 | перевірити, чи належить інформація, яку містить документ, до категорій, визначених у ч. 1 ст. 9 Закону |
| 2 | встановити, чи належить відповідна інформація до такої, доступ до якої згідно із законом не може бути обмежено, в тому числі шляхом віднесення її до службової інформації |
| 3 | перевірити дотримання сукупності вимог, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону |
