Теми статей
Обрати теми

Чи потрібні районні ради?

Пілько Ігор, виконавчий директор Асоціації місцевих рад «Ради Львівщини»
Відповідь на поставлене запитання неочевидна і неоднозначна, але це не знімає з порядку денного життя держави необхідності пошуку адекватного і раціонального розв’язання проблеми. Саме тому пошук правильного рішення слід розпочати з основи державного будівництва.

Конституція

Конституція України в чинній редакції не допускає двозначностей. Стаття 140 Конституції гласить:

«Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради».

Стаття 141 визначає спосіб та термін обрання рад, у тому числі районних, тому навряд чи притомні люди відважаться на пряме порушення Конституції. З огляду на нереальність внесення змін до Конституції до 25 жовтня, вибори до районних рад таки відбудуться і відбудуться вчасно. Переконавшись, що Конституцію не обійти, противники субрегіонального рівня невтомно шукають способи вихолостити його суть. Були навіть «прикольні» пропозиції зробити вибори, начепити депутатам їх депутатські значки і звести їх функції до дискусійного клубу. Як на мене задоволення недешеве і, м’яко кажучи, нераціональне.

Повноваження і функції

Нехай це виглядає нецікаво, але вдамся до банального і примітивного перерахунку можливих функцій майбутніх укрупнених районів:

Утримання та управління об’єктами спільної власності територіальних громад:

в сфері охорони здоров’я (утримання закладів вторинного рівня);

в галузі освіти (школи-інтернати загального профілю, спеціалізовані школи, спортивні школи), культури (дитячі школи мистецтв, музеї, районні будинки культури або ж народні доми), туризму, архітектурних пам’яток місцевого значення;

забезпечення роботи закладів соціальної допомоги;

районних архівів;

будівництво доріг та утримання транспортної інфраструктури районного значення;

організація пасажирських перевезень у межах районів;

захист навколишнього середовища, забезпечення збору та переробки відходів;

здійснення просторового планування;

промоція економічного, рекреаційного та туристичного потенціалу території, залучення інвестицій, міжнародної технічної допомоги і перелік цей вичерпним назвати не відважусь.

А тепер просто треба чесно і без політичного (передвиборчого) підтексту відповісти на просте запитання: хто це все буде робити?

Варіантів небагато, а саме три:

1

Громади самі (на договірній основі) вирішують спільні проблеми без зовнішнього втручання. В цей варіант вірю найменше. Начебто і механізм існує у вигляді міжбюджетних трансфертів, але в охороні здоров’я цей шлях вже проходили. Як на практиці відбуваються «обов’язкові міжбюджетні трансферти» за фактично надані медичні послуги, дуже добре знають міські голови міст, на території яких знаходяться медичні заклади, що надають ці послуги мешканцям інших громад. Результатом «обов’язковості» є заборгованість перед цими закладами, що сягає астрономічних сум із багатьма нулями, таким чином знекровлюючи їх матеріально. Стаття 93 Бюджетного кодексу України гарантує міжбюджетні трансферти для відшкодування витрат медичним закладам приблизно так само, як Будапештський меморандум гарантує безпеку Україні

2

Вирішення всіх спільних проблем покласти на регіональний (обласний) рівень. Потенційна кількість таких об’єктів оптимізму не вселяє, бо в обласних чиновників, як кажуть в народі, «руки не дійдуть» до всіх численних об’єктів, і навіть роздутий штат в обласних кабінетах справі не зарадить. Скоріше, навпаки

3

Залишити їх утримання на бюджеті укрупнених районів (повітів), і цей варіант, на мою думку, є найбільш раціональним

Фобії

1. Районні ради будуть намагатись керувати об’єднаними громадами і заважати їх роботі. Серед представників діючих ОТГ навряд чи знайдуться прихильники створення (збереження) районних рад. У майбутніх районах вбачають керуючу і управляючу та зовсім зайву надбудову. Думаю, що роблять вони це абсолютно даремно, бо простий розподіл або ж розведення функцій забезпечить повну незалежність громад і ніхто нікому «керівною і спрямовуючою силою» не буде.

2. Районні ради будуть сприяти диктату «місцевих князьків». По-перше, «місцеві князьки» в Україні вже існують і контролюють території не тому, що мають «ручні» районні ради, а тому, що живуть за своїм законом і за своєю Конституцією, і плювати вони хотіли на право, за яким живуть всі прості смертні. Всі ж розуміють, що будуть райони чи їх не буде, будуть у них повноваження і бюджет чи ні, на проблему існування «князівств» це не вплине жодним чином. Навпаки, якщо такий «князь» захоче взяти під контроль районну раду, йому доведеться затратити чимало зусиль і ресурсів. Не буде рад — в такого персонажа буде куди менше проблем.

3. Кошти на утримання районів «заберуть» у громад. Теза, що часто вигулькує в обговореннях на майданчиках соцмереж, нагадує мені розподіл («розпил»?) бюджетних коштів між групами впливу в окремих місцевих радах, коли після важких торгів виходять на компромісний варіант, і тут знаходиться якийсь «розумник» з тих, хто не в темі, і пропонує виділити частину коштів на якусь благородну мету, приміром, на дитячий майданчик. Тоді такому «розумнику» кажуть: «Жодних проблем, але скажи, в кого забрати гроші?». Ось тут все насправді просто. Гроші, як й інші ресурси, мають виділятись під чітко окреслені повноваження, і простим перерозподілом бюджетних надходжень проблема вирішується. Принцип «гроші ходять за повноваженнями» у самоврядуванні подібно до принципу медичної реформи «гроші ходять за пацієнтом» тут більш ніж доречний. Було би бажання його застосувати.

4. Політично вмотивований тиск на голів місцевих адміністрацій

Стаття 118 Конституції України передбачає можливість висловлення недовіри голові місцевої адміністрації за чітко визначених підстав рішенням відповідної ради, і якщо таке рішення приймається двома третинами складу ради, то наслідком такого рішення є відставка голови адміністрації. Мені не зовсім зрозуміла тривога поважних експертів із цього приводу. Якщо випадкова людина (а таких не бракує) в результаті підкилимних домовленостей і з незрозумілих причин опинилась на чолі виконавчої влади в якомусь районі та своїми діями компрометує владу як таку, то нехай царствує собі на втіху і людям на горе? Позбавляти місцеву громаду запобіжника від дурнів і хапуг у владі — це щонайменше непорядно стосовно громади.

Люди

Тисячі людей працюють у діючих районних радах України. Не можу стверджувати, що всі вони є зразком професійності та працелюбності, але мені часто доводилось зустрічати серед них справжніх «профі», тих, які за державу, а не за гроші. Чомусь згадую про них кожного разу, коли чую слова про «дармоїдів», «паразитуючі структури» чи щось на кшталт. При нагоді намагаюсь пояснити, що добросовісний і професійний чиновник корисний для суспільства практично так само, як і хороший лікар чи вчитель. В іншому варіанті на його місці буде непорядний і некомпетентний чиновник, але з хорошим хапальним рефлексом, і тоді виявиться, що влада погана і зовсім не наша. А сьогодні над усіма ними зависла загроза звільнення. У зв’язку з укрупненням районів багато з них втратять роботу. Навіть якщо у нових районів будуть повноваження і бюджет. Сподіваюсь на мудрість керівників новостворених ОТГ, які звернуть увагу на людей, що мають досвід і кваліфікацію, бо романтичний період після створення ОТГ швидко закінчиться і потреба в людях, що знають роботу і вміють тягнути управлінського плуга, рано чи пізно виникне. Сподіваюсь, що рано. Зволікання з прийняттям рішення про долю субрегіонального рівня тільки погіршить можливість професійним працівникам місцевого самоврядування знайти себе в майбутній конфігурації влади.

Досвід сусідів

Приклад сусідньої Польщі, де успішно діє трьохрівнева система місцевого самоврядування, мав би стати вартим для наслідування. Повіти, яких можна вважати аналогами наших укрупнених районів, мають повноваження в сфері освіти, соціального захисту, промоції охорони здоров’я, підтримки людей з обмеженими можливостями, громадського транспорту і доріг загального користування, культури і захисту культурних цінностей, фізкультури і туризму, промоції повіту, екології — усього 22 функції, життєво необхідних для мешканців повітів. Хіба перераховані вище повноваження не є «спільним інтересом територіальних громад» відповідно до ст.140 Конституції України? Кажуть, що мудрі люди вчаться на чужих помилках, не дуже мудрі — на своїх. Моя пропозиція — бути мудрими. В Польщі, до речі, при населенні менш ніж 38 мільйонів і площі 312,7кв. км створено 314 повітів. В Україні ці показники складають 43,7 млн населення та 603,6 кв. км, а згідно з останніми даними сайту decentralization.gov.ua заплановано створення 112 нових районів.

Висновки

Спільні проблеми громад хтось мусить вирішувати. Моє переконання — це мають робити новоутворені укрупнені райони (повіти). Треба законодавчо визначити і закріпити перелік повноважень і функцій, які вони будуть виконувати, прорахувати видатки, які для цього необхідні, та визначити необхідну для цього податкову базу. Якщо ж раптом виявиться, що об’єднані громади самі здатні вирішувати всі свої спільні проблеми, в що мені віриться слабко, то й необхідність в існуванні районних рад відпаде сама по собі.

Повіти

Наостанок хочу вкотре підтримати багатьох однодумців, зокрема шанованого мною експерта з місцевого самоврядування Анатолія Ткачука, і дати майбутнім укрупненим районам давню і традиційну українську назву «повіти». Причина навіть не в знаменитому «Геть від Москви!», а більш проста і раціональна. «Райони» та «округи» будуть ще довго причиною плутанини в поняттях, тому усунути непорозуміння бажано на старті.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі