Законодавство
Зауважимо: алгоритм поновлення на роботі на підставі рішення суду незаконно звільненого працівника та подальшої процедури його звільнення був висвітлений на сторінках нашого видання у січневому номері цього року, тож не будемо повторюватись.
Для з’ясування питання щодо сумісництва пропоную проаналізувати норми чинного трудового законодавства та законодавство у сфері запобігання корупції.
Так, відповідно до частин 2, 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України1 трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
1 Далі за текстом — КЗпП.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
З чого випливає, що кожен має право вільно обирати роботу, в тому числі може бути працевлаштованим на декількох місцях роботи.
Відповідно до п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства фінансів від 28.06.1993 № 43, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
Пунктом 1 постанови КМУ від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»2 встановлено, що спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.
2 Далі за текстом — постанова № 245.
Водночас п. 4 постанови № 245 передбачено, що, окрім працівників, яким законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом, не мають права працювати за сумісництвом також керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).
Статтею 25 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції»3 передбачені обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності для посадових осіб ОМС.
3 Далі за текстом — Закон № 1700.
Так, посадовим особам ОМС забороняється:
| 1 | займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України |
| 2 | входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України |
Як бачимо, посадові особи ОМС є винятком із загального правила.
Виконання посадовими особами ОМС іншої оплачуваної роботи у іншого роботодавця, в тому числі в іншому державному органі, законом заборонено.
Частиною 1 ст. 1724 Кодексу України про адміністративні правопорушення4 передбачена відповідальність за порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.
Приміткою до ст. 1724 КпАП визначено суб’єктів цього правопорушення, а саме: це особи, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700, за винятком депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), присяжних, помічників-консультантів народних депутатів України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, Першого заступника Голови Верховної Ради України та заступника Голови Верховної Ради України, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України.
Відповідно до підпункту «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700 посадові особи місцевого самоврядування є суб’єктами відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією.
4 Далі за текстом — КпАП.
Внаслідок визнання незаконним звільнення посадової особи ОМС трудові відносини між нею та ОМС вважаються такими, що не припинялись; умови трудового договору, які існували на момент прийняття на роботу, вважаються діючими. При призначенні на посаду посадова особа ОМС була ознайомлена із обмеженням щодо сумісництва та суміщення з іншими видами оплачуваної діяльності, тож є суб’єктом відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією.
Тому, якщо буде встановлено, що поновлена на підставі рішення суду на раніше займаній посаді посадова особа ОМС працює у іншого роботодавця (займається іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) це може свідчити про порушення нею встановлених законом обмежень щодо роботи за сумісництвом та стати підставою для притягнення до відповідальності за вчинення правопорушень, пов’язаних з корупцією.
Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв’язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов’язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу) (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.92).
Тож, якщо поновлений на роботі на підставі рішення суду працівник, який є посадовою особою ОМС, буде відсутнім на роботі без поважних причин, зокрема в зв’язку із тим, що він перебуває на іншому місці роботи, ОМС вправі звільнити його за прогул з дотриманням загальних правил застосування дисциплінарного стягнення (статті 40, 147 — 149 КЗпП).
Хтось може не погодитися з цією відповіддю, але ми оперували нормами законодавства, яке вимагає удосконалення.
