Чи можна передавати в користування окремі елементи благоустрою?

¹ Далі за текстом — Положення.

Суть спору

Як приклад ми взяли справу, яка розглядалась Харківським окружним адміністративним судом за позовом громадянина до Харківської міської ради Харківської області № 820/6649/17.

Так, Харківською міською радою на 13 сесії 7 скликання 21.06.2017 було прийнято рішення № 688/17 «Про затвердження положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова». Рішення оприлюднено 27.06.2017 у друкованому виданні відповідача «Харьковские извъстия» № 71/1(3294) від 27.06.2017. Позивач вважав, що положення зазначеного нормативно-правового акта суперечать чинному законодавству, оскільки підміняє поняття надання в оренду земельних ділянок наданням у користування об’єктів благоустрою, що є порушенням земельного законодавства та тягне за собою недоотримання громадою плати за землю.

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач діяв у межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначені чинним законодавством. Також представник відповідача послався на те, що спірний нормативно-правовий акт жодним чином не порушує прав позивача, не передбачає надання земельних ділянок у користування третім особам, відповідає вимогам та підзаконних нормативно-правових актів.

Представником третьої особи, Державної фіскальної служби України, надані пояснення щодо порядку оформлення паспорта прив’язки при розміщенні тимчасових споруд, розрахунку земельного податку та порядку визначення органами місцевого самоврядування ставок податку на землю.

Представником третьої особи, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, надані пояснення, в яких зазначено, що відповідач має повноваження на розпорядження належним їй на праві комунальної власності майном шляхом надання цього майна у користування юридичним чи фізичним особам та для реалізації цього приймає відповідні рішення, які регулюють порядок виникнення таких відносин. Також зазначено, що спірне рішення відповідача є регуляторним актом, що тягне за собою необхідність дотримання відповідної процедури його прийняття.

Представником третьої особи, Комунального підприємства «Сучасне місто», надані пояснення, в яких зазначено, що третя особа вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначено, що саме КП «Сучасне місто» надає право тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності міста Харкова, що знаходяться на його балансі, для розміщення тимчасових об’єктів підприємницької та іншої діяльності згідно зі своїм Статутом та відповідно до оспорюваного Положення. При цьому частина чистого прибутку у розмірі 95 % КП сплачується до місцевого бюджету на відповідний рахунок у Державному казначействі.

Обґрунтування рішення суду

Вирішуючи по суті спірні відносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та ОМС, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ч.1, 5 ст. 60 Закону України від 21.05.97 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»² територіальним громадам міст, зокрема, належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності.

² Далі за текстом — Закон про місцеве самоврядування.

ОМС від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, у тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування та оренду.

Статтею 12 Закону про місцеве самоврядування передбачено, що суб’єктами у сфері благоустрою населених пунктів, зокрема, є ОМС, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України від 06.09.2005 № 2807-ІУ «Про благоустрій населених пунктів»³ до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належать:

³ Далі за текстом — Закон про благоустрій.

1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів;

2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів;

3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб’єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);

4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об’єктів благоустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону про благоустрій до об’єктів благоустрою населених пунктів належать:

Відповідно до ст. 21 Закону про благоустрій елементами (частинами) об’єктів благоустрою, зокрема, є:

1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів;

2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об’єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;

3) інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону про місцеве самоврядування виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема: встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 2 ст. 26 Закону про місцеве самоврядування передбачено, що виключно на пленарних засіданнях міських рад (міст з районним поділом), крім питань, зазначених у ч. 1 цієї статті, вирішуються такі питання: визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні у містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи в інтересах територіальних громад районів у містах; установлення нормативів централізації коштів від земельного податку на спеціальних бюджетних рахунках районів міста.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону про місцеве самоврядування рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Згідно з ч. 12 ст. 59 Закону про місцеве самоврядування акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України від 11.09.2003 №1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»⁴.

⁴ Далі за текстом — Закон про засади регуляторної політики.

Частиною 5 ст. 60 Закону про місцеве самоврядування передбачено, що ОМС від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, у тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування та оренду.

Про саме Положення

Як убачається з Положення, яке є предметом оскарження, останнє розроблено з метою регулювання правовідносин, пов’язаних із виникненням та реалізацією права тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення відкритих літніх майданчиків, елементів вуличної торгівлі, малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності на території міста Харкова⁵.

⁵ Далі за текстом — тимчасові об’єкти підприємницької та іншої діяльності.

Положення встановлює правовий механізм та підстави надання в тимчасове користування окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об’єктів підприємницької та іншої діяльності на території міста Харкова, визначає організаційно-правові відносини, пов’язані з оформленням договорів на право розміщення таких об’єктів.

Згідно з п. 1.5. Положення визначено, що виконавець — це комунальне підприємство, яке надає право тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності міста Харкова, що знаходяться на його балансі, для розміщення тимчасових об’єктів підприємницької та іншої діяльності (у нашому випадку — КП «Сучасне місто»).

Судом установлено, що на підставі рішення 12 сесії Харківської міської ради 1 скликання від 28.09.92 «Про комунальну власність міста» створено Комунальне підприємство «Студентське». Засновником Підприємства є Харківська міська рада, власником майна Підприємства є територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Відповідно до рішення 16 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 08.11.2017 № 835/17 Комунальне підприємство «Студентське» перейменовано на Комунальне підприємство «Сучасне місто».

Так, відповідно до п. 3.1 Статуту КП «Сучасне місто» метою діяльності Підприємства, зокрема, є:

— задоволення потреб фізичних та юридичних осіб, суб’єктів господарювання шляхом формування ринку послуг з передання в тимчасове платне користування окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова для впровадження підприємницької діяльності, відкритих літніх майданчиків, елементів вуличної торгівлі тощо;

— ведення господарської діяльності і надання послуг у сфері організації та підтримання благоустрою;

— створення сприятливих умов у сфері розміщення тимчасових споруд.

Згідно з п. 3.2 Статуту предметом діяльності Підприємства, зокрема, є підготовка, оформлення та укладання договорів тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного побутового, соціально-культурного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності, відкритих літніх майданчиків, елементів вуличної торгівлі, на території міста Харкова, договорів на пайову участь (внесок) в утриманні об’єктів благоустрою та інших договорів, не заборонених законом, тощо.

Відповідно до п. 4.1 Статуту Підприємство має право: від свого імені укладати угоди, договори, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов’язки, бути позивачем та відповідачем в суді; утримувати на балансі об’єкти комунальної власності, зокрема об’єкти або окремі елементи благоустрою, вести облік таких об’єктів, у тому числі бухгалтерський, проводити їх інвентаризацію; на праві господарського відання володіти, користуватися і розпоряджатися майном, що знаходиться на балансі Підприємства, тощо.

Пунктом 1.5 спірного Положення визначено, зокрема, і термін «замовник» — суб’єкт, який має намір укласти договір тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об’єктів підприємницької та іншої діяльності.

Окремий елемент благоустрою для розміщення тимчасових об’єктів підприємницької та іншої діяльності — частина покриття площ (майданів), вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до чинних норм і стандартів та інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами, що знаходиться на балансі виконавця та може бути переданий у тимчасове користування для розміщення тимчасових об’єктів підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 3.1 Положення про Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (нова редакція)⁶, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 20.11.2015 № 7/15, Управління комунального майна відповідно до покладених на нього завдань проводить передачу комунальним підприємствам, установам, організаціям об’єктів комунальної власності у господарське відання та оперативне управління: нерухомого майна та рухомого майна та об’єктів, комунальної власності.

Згідно з п.п. 7.2.8 Типового договору тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об’єктів підприємницької та іншої діяльності (додаток 1 до Положення) зазначено, що якщо елемент вибув з комунальної власності або земельна ділянка, на якій знаходиться елемент, надана в оренду або постійне користування, цей договір підлягає розірванню Виконавцем в односторонньому порядку.

Положенням установлено, що КП «Сучасне місто» починаючи з 01.08.2017 повинно самостійно сплачувати до бюджету міста 95 % чистого прибутку у строк, встановлений для сплати податку на прибуток на відповідні рахунки з обліку надходжень місцевого бюджету, відкриті в органах Державної казначейської служби України.

Судом установлено, що в лютому 2018 року підприємство здійснило виплату частини чистого прибутку за 2017 рік у розмірі 95 %. Зазначена виплата була здійснена не на користь засновника (не на рахунки Харківської міської ради), а безпосередньо на відповідний рахунок місцевого бюджету у Державному казначействі за кодом класифікації доходів бюджету 21010301 «Частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до відповідного місцевого бюджету».

Відповідно до норм ст. 64 БК України частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному відповідними місцевими радами, належить до доходів загального фонду бюджетів міст обласного значення.

Таким чином, зазначений платіж сплачується безпосередньо до міського бюджету міста Харкова, є складовою частиною доходів загального фонду бюджету міста.

Отже, за результатами реалізації спірного Положення здійснені платежі до місцевого бюджету міста Харкова.

Щодо процедури

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону про засади регуляторної політики у разі внесення на розгляд сесії ради проєкту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу відповідальна постійна комісія приймає рішення про направлення проєкту регуляторного акта на доопрацювання органу чи особі, яка внесла цей проєкт.

Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону про засади регуляторної політики за мотивованим поданням депутата ради, постійної комісії ради, голови районної або обласної ради відповідальна постійна комісія може прийняти рішення про забезпечення підготовки в порядку, встановленому ч. 2 та 3 ст. 34 цього Закону, експертного висновку щодо регуляторного впливу проєкту регуляторного акта, внесеного цим депутатом ради, постійною комісією ради, головою районної або обласної ради. У цьому разі аналіз регуляторного впливу не готується, а експертний висновок щодо регуляторного впливу готується відповідно до вимог ст. 8 цього Закону.

Частиною 3 ст. 33 Закону про засади регуляторної політики визначено, що у разі внесення на розгляд засідання виконавчого органу ради чи внесення на затвердження сільським, селищним, міським головою проєкту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу цей проєкт повертається його розробникові на доопрацювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону про засади регуляторної політики оприлюднення з метою одержання зауважень і пропозицій проєктів регуляторних актів, прийняття яких належить до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а також сільських, селищних та міських голів, проводиться до внесення цих проєктів на розгляд засідання відповідного виконавчого органу ради або до внесення їх на затвердження відповідному сільському, селищному, міському голові.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Закону про засади регуляторної політики за рішенням сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради або відповідальної постійної комісії відповідної ради:

— оприлюднюються проєкти регуляторних актів, які не оприлюднювалися до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради;

— можуть повторно оприлюднюватися проєкти регуляторних актів, які оприлюднювалися до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради.

Частиною 4 ст. 35 Закону про засади регуляторної політики передбачено, що зауваження і пропозиції щодо оприлюдненого проєкту регуляторного акта, внесеного на розгляд сесії ради, та відповідного аналізу регуляторного впливу надаються фізичними та юридичними особами, їх об’єднаннями розробникові цього проєкту та головній постійній комісії ради.

Відповідно до ст. 36 Закону про засади регуляторної політики регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проєкт регуляторного акта не був оприлюднений.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

З огляду на те, що рішення Харківської міської ради від 21.06.2017 № 688/17, яким затверджено Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова, спрямоване на правове регулювання господарських відносин та Рішення Харківської міської ради від 20.06.2018 № 1142/18, яким викладено зазначене положення у новій редакції, є регуляторними актами, перед їх прийняттям Харківська міська рада повинна була оприлюднити їх проєкти з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб.

Судом установлено, що у газеті Харківської міської ради «Харьковские ИзвЪятия» від 20.05.2017 № 56/1(3279) було опубліковано проєкт рішення Харківської міської ради Харківської області 13 сесії 7 скликання від 21.06.2017 № 688/17 про затвердження Положення.

Також проєкт рішення від 20.06.2018 № 1142/18 опубліковано у газеті Харківської міської ради «Харьковские ИзвЪятия» від 19.05.2018 № 57/1(3437).

З огляду на це, суд вважає посилання представника позивача на те, що проєкт спірного акта не був оприлюднений у передбачений законом спосіб, є необґрунтованим та таким, що спростований зібраними по справі доказами.

Також судом установлено, що перед прийняттям вищезазначеного Положення Харківська міська рада повинна була отримати аналіз регуляторного впливу або експертний висновок щодо регуляторного впливу проєкту регуляторного акта.

Так, з Витягу з протоколу № 33 засідання постійної комісії з питань забезпечення громадського порядку, дотримання законності, охорони прав, свобод та законних інтересів громадян від 06.06.2017 вбачається, що зазначеною постійною комісією прийнято експертний висновок щодо регуляторного акта — проєкт рішення Харківської міської ради «Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова».

Також представником відповідача надано та долучено до матеріалів справи належним чином засвідчену копію висновку щодо регуляторного акта — проєкту рішення Харківської міської ради «Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова», який є додатком до зазначеного протоколу.

Крім того, з Витягу з протоколу № 49 засідання постійної комісії з питань забезпечення громадського порядку, дотримання законності, охорони прав, свобод та законних інтересів громадян від 05.06.2018 вбачається, що зазначеною постійною комісією прийнято експертний висновок щодо регуляторного акта — проєкт рішення Харківської міської ради «Про внесення змін до рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 688/17 «Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова».

Також представником відповідача надано та долучено до матеріалів справи належним чином засвідчену копію висновку щодо регуляторного акта — проєкт рішення Харківської міської ради «Про внесення змін до рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 688/17 «Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова».

Судом також установлено, що у газеті Харківської міської ради «Харьковские ИзвЪятия» від 19.05.2018 № 57/1(3437) було опубліковано проєкт аналізу регуляторного впливу до проєкту рішення Харківської міської ради Харківської області «Про внесення змін до Рішення Харківської міської ради Харківської області 13 сесії 7 скликання від 21.06.2017 № 688/17 про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова».

Крім того, Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України листом від 08.06.2018 № 02-15/3-2301 повідомило, що погоджує проєкт рішення 20 сесії Харківської міської ради Харківської області 7 скликання «Про внесення змін до рішення Харківської міської ради Харківської області 13 сесії 7 скликання від 21.06.2017 № 688/17 про затвердження Положення».

З огляду на наведене, посилання позивача на відсутність аналізу регуляторного впливу спірного рішення є необґрунтованим.

Отже, під час розгляду справі відповідачем доведено дотримання ним процедури прийняття спірного нормативно-правового акта як у первинній, так і в новій редакції.

Щодо дотримання вимог земельного законодавства

Щодо посилання представника позивача на порушення спірним Порядком вимог земельного законодавства суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 та 3 ст. 28 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності»⁷ тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності — це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Якщо тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності є МАФом, її встановлення здійснюється відповідно до Закону про благоустрій.

⁷ Далі за текстом — Закон про містобудівну діяльність.

Частиною 4 ст. 28 Закону про містобудівну діяльність передбачено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури є Міністерство регіонального розвитку, будівництво та житлово-комунального господарства України відповідно до Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництво та житлово-комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 № 633/211.

Абзацом 5 п. 3 Положення про Мінрегіон, затвердженого постановою КМУ від 30.04.2014 № 197⁸, передбачено, що основними завданнями Мінрегіону є забезпечення формування та реалізація державної регіональної політики, державної житлової політики і політики у сфері будівництва, архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства, зокрема щодо благоустрою населених пунктів, поводження з побутовими відходами, поховання, увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, питної води та питного водопостачання.

⁸ Далі за текстом — Положення про Мінрегіон.

Згідно з п.п. 2 п. 4 Положення про Мінрегіон останній, відповідно до покладених на нього завдань, затверджує порядки, норми і правила у сфері житлово-комунального господарства, житлової політики, благоустрою населених пунктів, поводження з побутовими відходами, поховання, увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій; порядок розроблення та затвердження технічних умов у сфері питної води та питного водопостачання; інструкцію з проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна; регламенти енергетичного аудиту об’єктів житлової та соціальної сфери, у визначених законом випадках форму типових договорів у сфері житлово-комунального господарства; індекси балансової вартості об’єктів житлового фонду.

Наказом Мінрегіону від 21.10.2011 № 244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності⁹. Відповідно до п. 1.1 Порядку розміщення тимчасових споруд цей Порядок визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

⁹ Далі за текстом — Порядок розміщення тимчасових споруд.

Відповідно до пп. 1.3 та 1.4 Порядку розміщення тимчасових споруд тимчасова споруда (ТС) — це одноповерхова споруда, що встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. ТС можуть бути пересувними та стаціонарними.

Згідно з п. 1.5 Порядку розміщення тимчасових споруд комплексна схема розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в межах вулиці (скверу, бульвару, провулку, узвозу, проїзду, площі, майдану тощо), мікрорайону (кварталу), населеного пункту — текстові та графічні матеріали, якими визначаються місця розташування ТС, розроблені з урахуванням вимог будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також існуючих містобудівних обмежень, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання територій, охорони історико-культурної спадщини, земельно-господарського устрою.

Пунктом 2.2 Порядку розміщення тимчасових споруд передбачено, що замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

Згідно з пп. 2.4 та 2.5 Порядку розміщення тимчасових споруд відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви перевіряє відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам. У разі відсутності у складі відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради органу з питань містобудування та архітектури відповідність намірів щодо місця розташування ТС на території сільської, селищної, міської ради визначає орган з питань містобудування та архітектури відповідної районної державної адміністрації за територіальною належністю.

За положеннями пп. 2.1, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку підставою для розміщення ТС є паспорт прив’язки ТС, установлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив’язки. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив’язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу, розміщення ТС самовільно забороняється.

Відповідно до пп. 2.10, 2.12, 2.24 та 2.25 Порядку розміщення тимчасових споруд паспорт прив’язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку, та підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу міської ради. Паспорт прив’язки виготовляється у двох примірниках. Один примірник зберігається у замовника ТС, другий — у відповідному органі з питань містобудування та архітектури. Відомості паспорта прив’язки вносяться органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або відповідної районної державної адміністрації в інформаційну базу містобудівного кадастру (для стаціонарних ТС). Паспорт прив’язки підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

За нормами пп. 2.3, 2.6 та 2.11 Порядку розміщення тимчасових споруд перелік документів для отримання паспорта прив’язки ТС є вичерпним. Зазначеними пунктами не передбачено надання документів про відведення земельних ділянок під розміщення ТС.

Згідно з п. 2.7 Порядку розміщення тимчасових споруд паспорт прив’язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Стосовно додатка 1 до Порядку розміщення тимчасових споруд, який передбачає надання інформації щодо площі земельної ділянки згідно з документами землекористування, відповідно до роз’яснень Мінрегіону від 21.02.2012 № 7/14-2737, така інформація наводиться у випадках, коли заявник уже є власником земельної ділянки і має намір розмістити ТС саме на цій земельній ділянці. У інших випадках надання такої інформації не є обов’язковим.

Отже, додаток 1 до Порядку розміщення тимчасових споруд не встановлює, порівняно з текстом Порядку, нових норм і правил поведінки, а лише визначає форму документа, що має назву «Паспорт прив’язки».

Таким чином, для розміщення ТС за умови наявності відповідного рішення ОМС земельна ділянка не відводиться, а обов’язок щодо зазначення площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування стосується лише тих суб’єктів господарювання, які є власниками земельної ділянки.

Отже, посилання представника позивача на те, що праву встановлення тимчасової споруди має передувати оформлення права на земельну ділянку у формі оренди або власності, є безпідставним.

Ця правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 905/1552/16.

Рішення суду

Суд першої інстанції не знайшов ознак протиправності під час прийняття оскаржуваного рішення, у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 у справі № 820/6649/17 залишено без змін.

12.12.2019 ВС залишив в силі зазначені рішення.

При цьому ВС дещо розшифрував поняття законного інтересу та окреслив коло осіб, які потенційно можуть стати позивачами у подібному спорі.

Про законний інтерес

ВС звертає увагу, що позивач звернувся за захистом не прав, а своїх законних інтересів, пов’язаних із здійсненням місцевого самоврядування, як член територіальної громади міста Харкова. Цей інтерес позивач вбачає у незаконному зменшенні доходів місцевого бюджету територіальної громади.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв’язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З огляду на вимоги ст. 2 та 5 КАС України, об’єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб’єктом владних повноважень.

Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17.