Теми статей
Обрати теми

Землі колективної власності: практичні питання використання та розпорядження

Цей Методичний посібник розроблений для застосування в практичній діяльності ОМС та їх посадових осіб у 2020 році з урахуванням чинного земельного законодавства. Посібник побудований за принципом «запитання-відповідь», тобто містить відповіді на актуальні запитання, що виникають під час використання територіальними громадами земель колективної власності та під час прийняття місцевими радами рішень щодо таких земель. У посібнику також приділено значну увагу практичним питанням застосування нового для посадових осіб місцевого самоврядування Закону України від 10.07.2018 № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні»1.

img 1

1 Далі за текстом — Закон № 2498.

Запитання 1

Останнім часом багато фахівців у галузі земельних відносин твердять в один голос, що сільським та селищним радам з 2019 року законом надані якісь додаткові повноваження з розпорядження землями колективної власності, у тому числі за межами населених пунктів. Та це може збільшити надходження до місцевих бюджетів. Поясніть, що мається на увазі, що це за закон такий та які саме повноваження отримали сільські та селищні ради в галузі розпорядження земельними ресурсами на території громади?

Відповідь

10 липня 2018 року Верховною Радою України було прийнято дуже цікавий та корисний для ОМС закон у галузі земельних правовідносин та аграрного розвитку, покликанням якого є створення ефективного механізму використання масивів земель сільськогосподарського призначення з метою запобігання рейдерству та стимулювання зрошення, а також вирішення давно застарілої проблеми використання земель колективної власності на землю, — це, власне, Закон № 2498.

Вказаним законодавчим актом внесено зміни до Земельного кодексу України2, Лісового кодексу України, законів України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про меліорацію земель», від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій», від 05.06.2003 № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»3, від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі»4, «Про оцінку земель», «Про Державний земельний кадастр», від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»5.

2 Далі за текстом — ЗК.

3 Далі за текстом — Закон про виділення в натурі.

4 Далі за текстом — Закон про оренду землі.

5 Далі за текстом — Закон № 1952.

Закон № 2498 набрав чинності з 1 січня 2019 року.

Отже, як власне випливає з назви самого Закону, останній регулює чотири блоки питань, а саме:

1

вирішення питання колективної власності на землю з наданням нових повноважень ОМС

2

удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення

3

запобігання рейдерству (хоча таких норм у Законі № 2498 ми не знайшли)

4

стимулювання зрошення в Україні

Крім вказаних вище питань, Законом № 2498 врегульовано й інші питання в галузі земельних відносин, зокрема вирішення (нарешті) питання правового статусу та надання в користування полезахисних лісосмуг, усунення деяких застарілих норм земельного законодавства тощо.

Якщо коротко, то Закон № 2498 врегулював, зокрема, наступні питання в галузі земельних відносин:

1. Законом вирішено низку проблемних питань використання земель колективної власності, а саме:

1.1. Установлено, що з дня набрання чинності Законом № 2498 землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності;

1.2. У разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, і якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться за згодою більшості осіб, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Варто зазначити, що організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється тепер не районною державною адміністрацією, а сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані;

1.3. Встановлено кінцевий строк виділення в натурі (на місцевості) невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок. Так, у разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки;

1.4. Надано місцевим радам право тимчасового розпорядження шляхом надання в оренду нерозподіленими земельними ділянками, невитребуваними часткам (паями) після формування їх у земельні ділянки для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, як це власне здійснювали районні державні адміністрації до 01.01.2019;

1.5. Надано ОМС з 01.01.2025 право звертатись до суду із заявою про передачу до комунальної власності земельних ділянок колективної власності в порядку визнання майна безхазяйним.

2. Встановлено особливості використання та розпорядження земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, а також полезахисними лісовими смугами, які обмежують такий масив, зокрема:

2.1. Надано можливість фізичним та юридичним особам використовувати земельні ділянки під лісосмугами та іншими захисними насадженнями на праві оренди, право на яке може набуватися без проведення земельних торгів;

2.2. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, призначені для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть використовуватися їх власником, землекористувачем також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення таких земельних ділянок;

2.3. Власники та орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок;

2.4. Земельні ділянки державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроєктованими для доступу до земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), передаються в оренду без проведення земельних торгів власникам та/або користувачам земельних ділянок, суміжних із земельними ділянками під такими польовими дорогами (строк оренди таких земельних ділянок становить 7 років);

2.5. Земельні ділянки під польовими дорогами, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), можуть використовуватися землевласником (землекористувачем) як для проходу (проїзду) до інших земельних ділянок, розташованих у такому масиві, так і для вирощування сільськогосподарської продукції;

2.6. Земельні ділянки під полезахисними лісовими смугами, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення, передаються у постійне користування державним або комунальним спеціалізованим підприємствам або в оренду фізичним та юридичним особам з обов’язковим включенням до договору оренди землі умов щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної меліорації.

Правила утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення, встановлює Кабінет Міністрів України. До цього часу є лише проєкт такої постанови.

3. Визначено порядок проведення інвентаризації масиву земель с/г призначення, в процесі якої буде здійснюватися:

— виправлення помилок Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок, які розташовані в межах масиву;

— формування земельних ділянок «невитребуваних паїв», земельних ділянок під польовими дорогами;

— внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі масиву земель сільськогосподарського призначення.

4. Законом № 2498 врегульовано порядок встановлення земельних сервітутів для розташування меліоративних систем та інші питання використання земель сільськогосподарського призначення.

Практика ж застосування Закону № 2498 повільно, але напрацьовується.

Запитання 2

Чи переходять до комунальної власності землі колективного сільськогосподарського підприємства, яке було реорганізоване станом на день набрання чинності п. 21 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України?

Відповідь

Пунктом 21 розділу Х «Перехідні положення» ЗК установлено, що з дня набрання чинності Законом № 2498 землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Таким чином, вимоги зазначеного п. 21 розділу X «Перехідні положення» ЗК стосуються як юридичних осіб, які станом на 01.01.2019 припиненні шляхом ліквідації, так і тих юридичних осіб, які припинені шляхом реорганізації.

Запитання 3

Яким чином при державній реєстрації права власності територіальної громади на земельні ділянки, передані з колективної власності, має бути підтверджений факт припинення колективних сільськогосподарських підприємств6?

6 Далі за текстом — КСП.

Відповідь

Факт припинення КСП як юридичної особи має бути підтверджений інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (скорочено — ЄДР, не плутати з ЄРДР). Вказана інформація є відкритою.

Запитання 4

Пунктом 21 розділу Х Земельного кодексу визначено, що з дня набрання чинності Законом № 2498 землі КСП, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Але з цього приводу виникають такі питання:

— по-перше, яка ж документація має розроблятись для формування та передачі у власність або користування земельних ділянок, переданих до комунальної власності згідно з вказаним пунктом 21 розділу Х Земельного кодексу України?

— по-друге, чи є обов’язковим розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель колишнього КСП для переходу права власності на землі КСП, зазначені в пункті 21 розділу Х Земельного кодексу України, до територіальних громад?

Відповідь

Дійсно, землі, віднесені до комунальної власності відповідно до п. 21 розділу Х «Перехідні положення» ЗК, належать територіальним громадам із дня набрання чинності цим пунктом, тобто з 01.01.2019. Із цього ж часу на них розповсюджуються вимоги статей 791, 118, 123, 124, 134 ЗК щодо порядку формування та передачі у власність і користування земельних ділянок із земель комунальної власності.

Закон не встановлює обов’язковості розроблення документації із землеустрою для набуття територіальною громадою права власності на земельні ділянки колишньої колективної власності, які сформовані як об’єкти цивільних прав. У той же час для здійснення державної реєстрації права власності територіальної громади на такі земельні ділянки, які на час набрання чинності Законом № 2498 не сформовані як об’єкти цивільних прав або відомості про які не внесено до Державного земельного кадастру7, необхідним є розроблення документації із землеустрою, за якою відповідно до ст. 791 ЗК здійснюється формування земельних ділянок, із наступною державною реєстрацією вказаної земельної ділянки в ДЗК.

7 Далі за текстом — ДЗК.

Тому, з урахуванням ч. 2 ст. 791 ЗК, формування вказаних земельних ділянок є можливим:

1

у порядку відведення земельних ділянок із земель комунальної власності за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок

2

шляхом поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок

3

шляхом визначення меж земельних ділянок комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування територій для містобудівних потреб

4

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом

Увага! Визначення виду документації із землеустрою, на підставі якої здійснюється формування вказаних земельних ділянок, здійснюється за вибором її замовника.

Окремо слід зупинитись на питанні щодо визначення місцевою радою доцільності проведення саме інвентаризації земель колишніх КСП, які з 01.01.2019 віднесені до земель комунальної власності.

Так, відповідно до ст. 35 Закону про землеустрій інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об’єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та ОМС.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або ОМС на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Порядок проведення інвентаризації земель затверджується Кабінетом Міністрів України. Так, на сьогодні вимоги щодо проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складання за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель визначаються Порядком проведення інвентаризації земель, затвердженим постановою КМУ від 05.06.2019 № 476 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України». Вказаною постановою визнано такою, що втратила чинність, постанова КМУ від 23.05.2012 № 513 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель» (зі змінами).

Тож, згідно із новим Порядком проведення інвентаризації земель об’єктами інвентаризації земель є територія України, територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, масив земель сільськогосподарського призначення, окремі земельні ділянки.

Інвентаризація земель проводиться в межах адміністративно-територіальних одиниць, територій, межі яких визначені проектами формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад, масивів земель сільськогосподарського призначення, окремих земельних ділянок.

Порядком проведення інвентаризації земель запроваджено також терміни «державна інвентаризація земель» та «інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення».

Так, державна інвентаризація земель проводиться шляхом формування земельних ділянок незалежно від форми власності, визначення їх угідь та у разі потреби віднесення таких земельних ділянок до певних категорій для інформаційного наповнення ДЗК.

Під час проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення здійснюються заходи, визначені ст. 35 Закону про землеустрій, відповідно до якої така інвентаризація проводиться з такими особливостями:

а) підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення є:

— для земель державної власності — рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою;

— в інших випадках — рішення сільської, селищної, міської ради, на території якої знаходиться масив;

б) при проведенні інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення здійснюються заходи щодо:

— внесення до ДЗК відомостей про сформовані земельні ділянки, відомості про які не внесені до ДЗК;

— формування невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок;

— формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під польовими дорогами;

— формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, які обмежують масив та земельні ділянки, розташовані уздовж масиву.

За результатами проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення відомості про такий масив та про земельні ділянки, розташовані в ньому (у разі їх формування або за відсутності відомостей про них у ДЗК), вносяться до ДЗК, про що замовник документації із землеустрою письмово повідомляє власників та користувачів земельних ділянок.

Підставою для проведення інвентаризації земель є рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи ОМС щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками технічної документації, судові рішення.

Проведення державної інвентаризації земель забезпечує Держгеокадастр або його територіальний орган шляхом прийняття наказу про проведення державної інвентаризації земель.

Замовниками технічної документації можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи ОМС, землевласники і землекористувачі.

Виконавцями є:

— юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;

— фізичні особи — підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Для проведення інвентаризації земель замовник укладає з виконавцем договір про розроблення технічної документації. Строк складення технічної документації не повинен перевищувати шести місяців із моменту укладення договору.

За результатами проведення інвентаризації земель виконавцями розробляється технічна документація відповідно до ст. 57 Закону про землеустрій.

Технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому ст. 186 ЗК.

Так, відповідно до ч. 13 ст. 186 ЗК технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації. У разі проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується також сільською, селищною, міською радою (крім випадків проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення земель державної власності).

У разі якщо на підставі матеріалів інвентаризації здійснюються формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель (крім технічної документації, за якою проводиться інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення) погоджується в порядку, встановленому ст. 1861 ЗК.

Відомості, отримані за результатами інвентаризації земель, вносяться до ДЗК відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051 (зі змінами).

Запитання 5

Чи переходять до комунальної власності територіальної громади відповідно до пункту 21 розділу X Земельного кодексу України земельні ділянки, які належали КСП на праві постійного користування? Чи переходять до комунальної власності відповідно до цього ж пункту Кодексу земельні ділянки, які перебували у колективній власності, але згодом перейшли до державної власності і право державної власності на них було зареєстровано?

Відповідь

Пунктом 21 розділу 10 «Перехідні положення» ЗК установлено, що з дня набрання чинності Законом № 2498 землі КСП, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

Слід звернути увагу на те, що у зазначеній нормі закону вказано не про «землі колективної власності», а про «землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені». Тому вказана норма п. 21 розділу Х ЗК відносить до комунальної власності земельні ділянки, які належали КСП, що припинені (незалежно від форми припинення) як на праві колективної власності, так і на праві постійного користування, і це право не було припинене в установленому на той час законодавством порядку. Визначення земель, які належали КСП на праві колективної власності або постійного користування, підтверджується відповідними державними актами.

У той же час земельні ділянки, які перейшли з колективної до державної власності і не були передані у користування КСП, до земель, які передаються до комунальної власності, не включені. Такі земельні ділянки залишаються в державній власності.

Хоча щодо збереження права постійного користування за КСП як юридичною особою, яка припинена на час набрання чинності Законом № 2498, та відповідно щодо переходу з 01.01.2019 до комунальної власності земельних ділянок саме з таким титулом користування колишніх КСП, є й інша точка зору.

Вона полягає у тому, що землі, якими колишні КСП користувалися на праві постійного користування (землі не були передані з якихось причин за чинним на той час законодавством до колективної власності), залишилися в державній власності та відповідно з 01.01.2019 не можуть вважатись землями комунальної власності. Логіка такого висновку полягає у наступному.

Так, ст. 3 ЗК 1990 року (у редакції-1992), який втратив чинність з 01.01.2002, визначала три форми власності на землю: державну, колективну, приватну.

Відповідно до ст. 5 того ж Кодексу земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб’єктами права колективної власності на землю є КСП, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

У колективну власність можуть бути передані землі КСП, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств — за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.

До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.

Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради, і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян. Землі у колективну власність передаються безоплатно.

Землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші ґрунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо) КСП, сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств, що ліквідуються або збанкрутіли, передаються у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів.

Сільські і селищні Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель за погодженням місця розташування із землекористувачем у розмірі до 15 процентів площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів. Частина ж земель резервного фонду, яка на час введення в дію цього Кодексу належала господарствам, залишається за ними на умовах постійного користування. Резервний фонд земель перебуває у державній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Далі, відповідно до ст. 7 ЗК 1990 року користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема й сільськогосподарським підприємствам та організаціям.

За ЗК 1990 року право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Статтею 27 ЗК 1990 року було встановлено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється, зокрема, у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Далі, за ст. 92 ЗК 2001 року, який набрав чинності з 01.01.2002 і діє до цього часу (звісно, зі змінами), право постійного користування земельною ділянкою — це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою за ЗК 2001 року із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності. Серед суб’єктів права постійного користування, перелік яких є вичерпним, КСП, як багато й інших приватних суб’єктів, відсутні. Тому невипадково ст. 141 ЗК серед підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою зазначає, зокрема, припинення діяльності лише релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

З урахуванням висновків, які містяться у багатьом відомому Рішенні Конституційного Суду № 5-рп/2005 від 22.09.2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), право постійного користування фізичних та юридичних осіб, які набули таке право за земельним законодавством до 01.01.2002, а за ЗК 2001 року не можуть мати земельні ділянки на такому титулі, зберігається за такими фізичними та юридичними особами. Також згідно із зазначеним рішенням КСУ відсутній й обов’язок щодо його переоформлення на право власності або право оренди.

Таким чином, право постійного користування КСП, які отримали до 01.01.2002 земельні ділянки у постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва або для інших цілей, зберігалося й після набрання чинності ЗК 2001 року.

Далі, відповідно до пунктів 3 та 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 01.01.2013, із дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні ОМС, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) усі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу.

Тож, як до 01.01.2013, так і з 01.01.2013 землі за межами населених пунктів, надані КСП у постійне користування, які так й не були передані у колективну власність, залишаються у державній власності.

І наостанок. Так все ж перейшли з 01.01.2019 землі колишніх КСП, які мали саме на титулі постійного користування земельні ділянки, до комунальної власності відповідної територіальної громади чи ні? Відповідь на це питання, на нашу думку, залишається відкритою. Можливо, щодо чіткого законодавчого врегулювання цього питання цю прогалину буде «закривати» судова практика.

Запитання 6

Чи переходять до комунальної власності відповідно до пункту 21 розділу Х Земельного кодексу України нерозподілені та невитребувані земельні ділянки і земельні частки (паї)?

Відповідь

Положення пункту 21 розділу Х «Перехідні положення» ЗК не розповсюджуються на нерозподілені та невитребувані земельні ділянки і земельні частки (паї), оскільки вказані землі не можуть вважатися землями КСП. Передача нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв) до комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється в порядку, визначеному ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Передача таких земельних ділянок у комунальну власність можлива лише після 1 січня 2025 року за рішенням суду в порядку визнання майна безхазяйним.

Але така норма закону, на нашу думку, не обмежує право місцевої ради і до 01.01.2025 у певних випадках використовувати вже апробований на практиці механізм визнання спадщини відумерлою з урахуванням змін, що були внесені до законодавства з цього питання відповідно до Закону України від 20.09.2016 № 1533-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли».

Щодо специфічного правового статусу земельної частки (паю) дивись також відповідь на запитання 7.

Запитання 7

Чим відрізняються «невитребувані земельні частки (паї)» від «нерозподілених земельних ділянок»? Який орган у 2020 році може ними розпоряджатися та яким чином?

Відповідь

В оновленій ст. 13 Закону про виділення в натурі нарешті надано нормативно-правове визначення термінам «невитребувані земельні частки (паї)» та «нерозподілені земельні ділянки», які до 01.01.2019 були предметами постійних дискусій та різноманітних спорів.

Отже, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документ, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Цією ж статтею врегульовано порядок використання таких земельних ділянок.

Так, нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Відповідно до оновленої ст. 30 Закону № 1952 право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, земельні ділянки колективної власності, надані в оренду органами державної влади, ОМС в порядку, визначеному статтями 13, 141 Закону про виділення в натурі, здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав.

Державна реєстрація припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки, земельні ділянки колективної власності, надані в оренду в порядку, визначеному статтями 13, 141 Закону про виділення в натурі, проводиться без подання відповідної заяви заявниками одночасно з державною реєстрацією права власності на відповідну земельну ділянку.

Тож районні державні адміністрації з 01.01.2019 повністю усунуто від «обмеженого тимчасового розпорядження» нерозподіленими земельними ділянками, невитребуваними частками (паями), а визначені законом повноваження щодо них тепер реалізуватиме виключно відповідна місцева рада.

Окремо слід зазначити про земельні частки (паї) як специфічний вид майнових прав. Земельне законодавство не містить визначення поняття земельної частки (паю).

Уперше сам термін «земельна частка (пай)» було запроваджено Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 № 666/94.

На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали КСП, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені. Водночас земельна ділянка — це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч. 1 ст.79 ЗК).

Формування ж земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до ДЗК (ч. 1 ст. 791 ЗК).

Отже, земельна частка (пай) не є земельною ділянкою та не відноситься до об’єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами Закону № 1952.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону про виділення в натурі основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідно до абз. 1 розділу ІХ «Перехідні положення» Закону про оренду землі громадяни — власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів із дотриманням вимог цього Закону.

Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 2 Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою КМУ від 24.01.2000 № 119 (чинний й до цього часу), встановлено, що реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Запитання 8

Який орган зі сторони орендодавця уповноважений вносити зміни до договорів оренди невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок, що були укладені районною державною адміністрацією до 01.01.2019, та приймати участь у його розірванні? Чи є необхідним переукладення договорів оренди землі, укладених районними державними адміністраціями або внесення до них змін із визначенням нового орендодавця — сільської (селищної) ради?

Відповідь

Оскільки з дня набрання чинності Законом № 2498 визначені у ст. 13 Закону про виділення в натурі повноваження з передачі в оренду невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, перейшли від районних державних адміністрацій до сільських, селищних, міських рад, до вказаних суб’єктів перейшли також права та обов’язки орендодавців за договорами оренди, укладеними РДА до 01.01.2019.

Таким чином, внесення змін до вказаного договору оренди землі та його розірвання має здійснюватися з боку орендодавця — сільськими, селищними, міськими радами, але з дотриманням вимог Цивільного кодексу України та Закону про оренду землі.

Переоформлення таких договорів із визначенням у них нового орендодавця — сільської (селищної) ради, є правом, а не обов’язком сторін договору.

Запитання 9

Чи є обов’язковим проведення земельних торгів у випадках передачі сільськими, селищними радами в оренду:

— земель колективної власності, які не були передані у комунальну власність відповідно до пункту 21 розділу Х Земельного кодексу України, а саме: нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв);

— земель КСП, які припинено, переданих у власність територіальних громад відповідно до вказаного пункту?

Відповідь

Питання обов’язковості проведення земельних торгів при передачі в оренду земельних ділянок врегульовано ст. 134 ЗК. Відповідно до частини першої вказаної статті земельні ділянки державної власності чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об’єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї ж статті.

Таким чином, вимоги ст. 134 ЗК розповсюджуються лише на випадки передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності. Проведення земельних торгів при передачі місцевими радами в оренду невитребуваних чи нерозподілених земельних ділянок, після формування їх як об’єкти речових прав, чинним законодавством не передбачено.

Проте у випадках передачі в оренду земельних ділянок, переданих з 01.01.2019 до комунальної власності з колективної (землі КСП, які припинені), мають застосовуватися вищевказані вимоги ст. 134 ЗК, тобто саме такі земельні ділянки мають передаватись в оренду лише на земельних торгах, крім випадків, передбачених законом.

Запитання 10

Який орган державної влади, орган місцевого самоврядування має повноваження щодо зміни цільового призначення земель, які на сьогодні залишились у колективній власності і не були передані у державну, комунальну чи приватну?

Відповідь

Повноваження органів виконавчої влади, ОМС щодо зміни цільового призначення земельних ділянок визначені ст. 20 ЗК. Відповідно до частин другої та третьої вказаної статті зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться органами виконавчої влади або ОМС, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:

— щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, — сільською, селищною, міською радою;

— щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, — районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, — Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Таким чином, вказаною статтею не передбачені повноваження будь-якого органу державної влади чи місцевого самоврядування щодо зміни цільового призначення земельних ділянок колективної власності. Зазначене питання на сьогодні не врегульоване чинним законодавством України.

Запитання 11

Якими ж повноваженнями з 01.01.2019 наділені сільські та селищні ради під час виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) із земель колишніх КСП за межами населеного пункту? Який вид документації із землеустрою слід розробляти при виділенні в натурі (на місцевості) земельної частки (паю)?

Відповідь

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали КСП, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон про виділення в натурі.

У статті першій названого Закону визначено коло осіб, які мають право на земельну частку (пай). При цьому згідно із частиною третьою цієї статті право особи на земельну частку (пай) може бути також встановлено в судовому порядку.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 2 Закону про виділення в натурі основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:

— свідоцтво про право на спадщину;

— посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

— рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Підставою для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

До 01.01.2019 Закон про виділення в натурі розмежовував повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв). Воно здійснювалось за принципом розташування відповідного паю (у межах населених пунктів — сільські, селищні, міські ради; за межами населених пунктів — районні державні адміністрації).

Законом № 2498, який набрав чинності 01.01.2019, було внесено зміни, зокрема до статті 5 Закону про виділення в натурі, за змістом якої повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) були надані лише сільським, селищним, міським радам.

Так, згідно із ст. 5 Закону про виділення в натурі сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):

— розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;

— приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

— уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

— уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

— укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

— сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

— надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

— розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

— організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;

— оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Якщо ж особа набула право на земельну частку (пай) за рішенням суду в порядку спадкування, що останнім часом стало поширеним явищем, то до офіційного визнання і підтвердження державою факту набуття права власності на земельну ділянку (пай), отриману в порядку спадкування, особі необхідно здійснити наступні дії:

— звернутися до відповідної сільської, селищної міської ради із письмовим клопотанням про передачу у власність відповідної земельної ділянки та надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). До заяви необхідно додати: копію сертифікату за земельну частку (пай), копію свідоцтва про вступ у спадщину або нотаріально посвідчений договір про набуття права власності на земельну частку (пай) або рішення суду про визнання права власності на земельну частку (пай);

— після отримання рішення відповідного органу місцевого самоврядування власнику земельної частки (паю) необхідно звернутися до розробника документації із землеустрою та укласти договір на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

За результатами розробки цієї технічної документації власнику видають Витяг з ДЗК. Отримавши Витяг з ДЗК, власник земельної ділянки повинен звернутися до державного реєстратора або до нотаріуса та здійснити реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Корисним для посадових осіб місцевого самоврядування буде правовий висновок щодо застосування норм матеріального права з наведених вище питань, який міститься у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 (справа № 815/1415/16).

Запитання 12

Чи встановлено законодавством кінцевий термін виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) власнику сертифікату земельної частки (паю) або його спадкоємцю?

Відповідь

Так, такий строк встановлено ст. 13 Закону про виділення в натурі.

Так, у разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

З цього приводу доцільно нагадати, що відповідно до ч. 2 ст. 335 Цивільного кодексу України безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою ОМС, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Після спливу одного року із дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду в комунальну власність.

Розгляд заяви ОМС про визнання земельної ділянки безхазяйною здійснюється судом в порядку окремого провадження згідно з вимогами Цивільного процесуального кодексу України (статті 329 — 333).

Варто зазначити, що строк до 01.01.2025 не є абсолютним та за відповідним позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У такому разі за відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Законом № 2498 розширено випадки «земельного мораторію», а саме протягом 7 років із дня державної реєстрації права комунальної власності земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передавати у приватну власність, наприклад, за процедурою безоплатної приватизації. Виключенням із цього правила є передача такої земельної ділянки власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям.

Запитання 13

До сільської ради надійшло колективне звернення громадян — колишніх членів КСП щодо розпаювання раніше нерозпайованих земель (пасовища і сіножаті), що перебувають у колективному користуванні колишніх членів цього КСП. Якщо КСП станом на 01.01.2019 не припинено як юридична особа, то чи мають право власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, з 01.01.2019 «допаювати» землі КСП, які лишилися? Яка тепер визначена законом процедура такого паювання?

Відповідь

Відповідно до ст. 141 Закону про виділення в натурі у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим — четвертим частини першої статті першої цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), а саме:

— колишніх членів КСП, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерів з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

— громадян — спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

— громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Далі, організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Так, з метою інформування осіб, зазначених у частині першій цієї статті, про проведення розподілу земель, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих засобах масової інформації районної державної адміністрації або районної ради та оприлюднює на власному офіційному вебсайті (за наявності) оголошення про проведення зборів осіб, визначених абзацами другим — четвертим частини першої статті першої цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Розподіл земельних ділянок проводиться за умови реєстрації більшості осіб, визначених в абзацах другому — четвертому частини першої статті першої цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Збори веде сільський, селищний, міський голова або уповноважена відповідною радою особа.

Землі, зазначені у частині четвертій статті сьомої цього Закону, які залишилися у колективній власності КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані, а саме:

— деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації;

— заболочені землі;

— землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку;

— землі під полезахисними лісовими смугами;

— землі під водними об’єктами;

— землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроєктованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

— землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності;

— землі під будівлями, спорудами, іншими об’єктами нерухомого майна;

— землі, які передаються до запасу та резервного фонду;

— інші землі несільськогосподарського призначення.

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим — четвертим частини першої статті першої цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.

У разі якщо земельні ділянки, зазначені у частинах сьомій — восьмій цієї статті, не були сформовані як об’єкти цивільних прав, їх формування може здійснюватись за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. Визначення меж земельних ділянок, зазначених в абзаці дев’ятому частини четвертої статті сьомої цього Закону (землі під будівлями, спорудами, іншими об’єктами нерухомого майна), здійснюється з урахуванням будівельних норм, державних стандартів і норм.

За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.

До протоколу додається список реєстрації учасників зборів, засвідчений їхніми підписами. Кожен аркуш зазначеного списку підписується головуючим та секретарем зборів і скріплюється печаткою сільської, селищної, міської ради.

Секретар зборів у дводенний строк після закінчення зборів подає протокол сільській, селищній, міській раді. Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися в колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду без проведення земельних торгів на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди землі колективної власності, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв’язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов’язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору оренди до дня збирання врожаю.

Передача в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, запроєктованими для доступу до земельних ділянок у масиві земель сільськогосподарського призначення, що залишилися у колективній власності, здійснюється з урахуванням вимог, визначених ч. 5 ст. 371 ЗК.

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися в колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року.

У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим — четвертим частини першої статті першої цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження ОМС, вважається, що суб’єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються в комунальну власність у порядку визнання майна безхазяйним.

Як ми бачимо, перелік земель, що передаються у комунальну власність, досить широкий. При цьому відповідні земельні ресурси можуть бути досить значними та стати місцевій раді у нагоді для забезпечення різноманітних потреб громади та наповнення місцевого бюджету.

На завершення нагадаємо, що при розпаюванні земель КСП в нагоді можуть стати також чинна до цього часу постанова КМУ від 04.02.2004 № 122 «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» (зі змінами, у т. ч. внесеними у зв’язку з набуттям чинності Законом № 2498).

Також корисним для ОМС можуть бути чинні поки що Методичні рекомендації щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, затверджені наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 20.02.1996 № 11, за погодженням з Міністерством сільського господарства і продовольства України та Українською академією аграрних наук від 09.01.1996. Звісно ж, такі Методичні рекомендації слід застосовувати в частині, що не суперечить чинному на сьогодні законодавству.

Запитання 14

До сільської ради звернулися громадяни із заявами про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з подальшою передачею їм її у приватну власність. Але бажані земельні ділянки згідно з державним актом на право колективної власності входять до земель АФ «Родіна», яке вже давно ліквідоване. Земельні ділянки входять в межі цього державного акта з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарські двори колишнього КСП) та знаходяться за межами села.

Просимо надати роз’яснення, посилаючись на нормативні акти, чи має право сільська рада надавати дозволи громадянам на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення ОСГ за рахунок зазначених земель? Якщо так, то надайте зразок рішення ради.

Відповідь

Для того, щоб сільська рада не перевищила надані законом повноваження із розпорядження землями колишніх КСП, перед прийняттям відповідного рішення слід враховувати наступне.

До складу земель, які відображені у державному акті на право колективної власності, входили землі з різним правовим статусом, наприклад:

— землі, які підлягали розпаюванню між власниками земельних часток (паїв) і був проведений розподіл таких земель;

— землі, які підлягали розпаюванню і не були розподілені між власниками земельних часток (паїв);

— землі, які не підлягали розпаюванню і залишалися в колективній власності, а саме: землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, землі під прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроєктованими в проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); полезахисні лісосмуги та інші ґрунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди, господарські двори тощо) колективних сільськогосподарських підприємств;

— землі, які не підлягали розпаюванню та залишалися у державній власності (землі водного фонду, землі лісового фонду (зараз — землі лісогосподарського призначення), деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку;

— землі сторонніх користувачів, які відображались у державному акті на право колективної власності;

— землі, які передавались до запасу та резервного фонду;

— інші землі несільськогосподарського призначення.

Також для додаткової інформації щодо статусу земель у межах державного акта на право колективної власності слід проаналізувати Проект організації території земельних часток (паїв) конкретного КСП, у т. ч. Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї). Зазначена Схема поділу виконувалась землевпорядною організацією відповідно до Методичних рекомендацій, згадуваних у Запитанні 13.

Саме після аналізу наведених вище документів (якщо не проводити інвентаризацію земель) можна більш-менш ствердно вважати, що певний масив земель колишнього КСП відноситься до земель, які не підлягали паюванню між власниками земельних часток (паїв) та залишились у колективній власності як землі загального користування. Тож господарські двори (як різновид несільськогосподарських угідь земель сільськогосподарського призначення) колишнього КСП з 01.01.2019, на нашу думку, на підставі пункту 21 розділу Х ЗК вважаються землями комунальної власності. Відповідно й розпорядження такими землями відноситься до повноважень місцевої ради як землями комунальної власності незалежно від того, де знаходяться відповідні земельні ділянки — в межах чи за межами населеного пункту.

Таким чином, з урахуванням відповіді на Запитання 4, місцева рада може розглянути клопотання громадян про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення ОСГ за рахунок земель комунальної власності (колишніх земель КСП «___», яке припинене) та прийняти позитивне рішення про надання таких дозволів громадянам.

Проект рішення ради може мати такий вигляд.

img 2

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі