Туристичний потенціал природних об’єктів

Погодьтеся, майже будь-яка громада має геоморфологічні активи. Геоморфологія — це наука про побудову, походження, історію розвитку та сучасну динаміку рельєфу земної поверхні. По суті, говорячи про такі активи, йдеться про безліч об’єктів природи — яри, ліси, пагорби, водойми. Для туристичного потенціалу головними ознаками цих об’єктів буде сценічна/естетична, наукова, культурно-історична та/або соціально-економічна цінність цих об’єктів для людей. Іншими словами, навіть ознаки того, що на цьому пагорбі люди гуляють із домашніми тваринами або влаштовують пікніки, буде достатньо для того, щоб вважати це місце геоморфологічним активом вашої громади, тобто потенційним туристичним об’єктом.

Будучи туристичним об’єктом, є перспектива, що це місце почне виконувати свою ключову функцію в креативній економіці — приносити гроші. Для того, щоб оцінити туристичний потенціал такого об’єкта, а отже, і необхідність інвестувати у нього ресурси, можливо здійснити оцінку туристичного потенціалу таких об’єктів. Подібну оцінку на сторінках журналу «Геоморфологія» запропонував швейцарський науковець та практик сектору креативної економіки Жан-П’єр Пралонг.

Отже, цей метод оцінювання дозволяє порівняти, з одного боку, туристичну цінність різних ділянок і категорій геоморфологічних об’єктів, а з іншого — їх туристичний потенціал із фактичним їх використанням. Крім того, з оцінок критеріїв та їх відмінностей можуть бути виокремлені фактори пояснення диференційованого використання геоморфологічних об’єктів (наприклад, занадто мала площа або висота, відсутність культурного інтересу, наявність природних небезпек тощо). Основним прикладним значенням цього інструмента, на нашу думку, втім є можливість порівняти різні об’єкти всередині вашого регіону, що дасть змогу розставити пріоритети в роботі над власною туристичною привабливістю.

Оцінка туристичної цінності

Оцінка туристичної цінності включає чотири значення:

Кожен із цих показників отримує певну оцінку. Таким чином, туристична цінність визначається як сума оцінок по цим чотирьом показникам.

Оцінка щодо кожного показника так само формується на основі його внутрішніх критеріїв.

Так, мальовничість оцінюється за наступними критеріями:

1) кількість оглядових точок — а саме оглядові точки, доступні для пішохідного огляду об’єкта. Кожна з оглядових точок має бути розташована не більше ніж в радіусі кілометра від геоморфологічного об’єкта, і в межах цієї точки має бути специфічний кут огляду, який відрізняється від інших.

2) Відстань між оглядовими точками — пов’язана із критерієм 1 та визначає середню відстань між оглядовими точками. Для цього необхідно розділити загальну суму відстаней між усіма оглядовими точками на кількість оглядових точок. Цей критерій вимірюється у метрах.

3) Площа поверхні — визначає розмір геоморфологічного об’єкта у порівнянні з іншими об’єктами на території громади чи регіону, що досліджується. Показник для вимірювання тут відносний — можна використовувати метри квадратні (звичайні індикатори для вимірювання площі місцевості).

4) Висота поверхні — тут вже вимірюється висота геоморфологічного об’єкта у порівнянні з іншими об’єктами на території громади чи регіону.

5) Контрастність кольорів на об’єкті — при вимірюванні цього індикатора будьте відвертими і спирайтеся на відчуття. Наприклад, темно-сірий та чорний можуть бути в одній кольоровій гаммі, тоді як піщано-сірий та вугільно-чорний можуть формувати цікавий контраст.

Хоча всі ці індикатори виглядають, як певна незрозуміла математика, втім, у комплексі вони дозволяють поглянути на туристичний об’єкт більш критично. Адже, погодьтеся, людям більше подобається спостерігати з високої точки на різнокольорове буйство, ніж дивитися на рівнинну пустелю.

Наукова цінність оцінюється за наступними критеріями:

1) Палеологічний інтерес — відображає, що місце має певну історію змін, і такий вигляд воно власне набуло внаслідок цих змін. Прикладом може слугувати виникнення яру внаслідок вітрів. Так само цікавим тут може бути втручання людини (наприклад, виникнення пагорбів як насипів для певних господарських чи інших потреб). Такі історії оживляють місце, і тому викликають до нього інтерес.

2) Репрезентативність — цей критерій характеризує, яке значення ця територія вже має на цьому етапі для науки. Цей критерій може мати дуже різні характеристики. Наприклад, ця територія може вивчатися на географії учнями місцевої школи, або ж відомі факти, що цю територію досліджували вчені. Цей показник не має кількісних характеристик — вони мають більшою мірою бути якісними і давати оцінку території у порівнянні з іншими подібними територіями в регіоні.

3) Площа — за цим критерієм необхідно відповісти на запитання, як розмір оцінюваної території співвідноситься із розміром інших подібних об’єктів на території громади чи регіону, що досліджується. Цей показник вимірюється у процентах.

4) Рідкісність — цей критерій відповідає на запитання про те, чи є подібні об’єкті в регіоні, що досліджується. У рядку щодо кількості вказана кількість подібних об’єктів.

5) Цілісність — цей показник визначає наявність небезпеки для цього об’єкта (внаслідок природної еволюції чи внаслідок людської діяльності), якщо така небезпека може вплинути на стан об’єкта та на його збереження.

6) Екологічний інтерес — вказує на те, що об’єкт містить рідкісні види флори та фауни, різноманіття цих видів та позитивну динаміку щодо їх відтворення.

Культурна цінність оцінюється за наступними критеріями:

1) Культурні та історичні звичаї — вказують на символічне та історичне значення об’єкта для громади. За цим критерієм не оцінюються матеріальні об’єкти (руїни, будівлі тощо).

2) Втілення в мистецтві — мається на увазі зображення об’єкта в будь-яких мистецьких творах, від фотографії до оспівування. Втім, при оцінці за цим критерієм необхідно враховувати якість та популярність як цього твору, так і автора твору.

3) Історична та археологічна релевантність — визначає наявність на об’єкті історичних архітектурних споруд чи руїн. При оцінці за цим критерієм можна враховувати якість збереження цих споруд.

4) Релігійна та метафізична релевантність — цей критерій включає популярну міфологію, вірування щодо об’єкта.

5) Мистецькі та культурні події — включає події, організовані як на об’єкті, так і щодо об’єкта. Враховуються події, які проходили, втім, більше не відбуваються.

Економічна цінність оцінюється за наступними критеріями:

1) Доступність — оцінюється за параметром відстані від об’єкта до об’єктів транспортної інфраструктури, а також за параметром того, який транспорт допоможе дістатися об’єкта (машина, локальний транспорт, національний транспорт).

2) Ризики — за цим критерієм оцінюється управління об’єктом (чи здійснює суб’єкт господарювання, до зони відповідальності якого належить об’єкт, нагляд за ним, за його збереженням, за станом безпеки на об’єкті?).

3) Щорічна кількість відвідувачів регіону — визначається не тільки для геоморфологічного об’єкта, а й для регіону в цілому, бо дозволяє оцінити потенціал залучення вже існуючих туристів на об’єкт.

4) Офіційний рівень захисту — для економічного показника більш захищений на державному рівні об’єкт (як то пам’ятка архітектури) є менш привабливим, бо внаслідок захисту потенціал до економічної активності на об’єкті буде нижчим.

5) Привабливість — тут йдеться про значення пам’ятки для туристів різного рівня. В тому числі цей показник балансує попередній показник.