1 Закон № 907.
Головне в Законі № 907
Закон № 907 передбачає:
— завершення бюджетної децентралізації, збереження за бюджетами громад 60 % ПДФО та переведення на прямі міжбюджетні відносини новостворених громад вже з 01.01.2021;
— внесення змін до Бюджетного кодексу України, якими закладається основа бюджетної системи України відповідно до дворівневої концепції місцевого самоврядування «громада-область», а саме:
| 1 | розмежування доходів і видатків між бюджетами районів та територіальних громад. Примітка. Районні бюджети виключено із системи горизонтального вирівнювання. Районні бюджети (принаймні, виходячи із проєкту Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік») не мають міжбюджетних відносин із державним бюджетом. Законом № 907 встановлено склад доходів і видатків бюджетів територіальних громад в обсягах, нині закріплених за бюджетами міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад. Усі 1470 територіальних громад за вимогами Закону № 907 та у зв`язку із прийняттям низки інших нормативно-правових актів (більшість з яких наразі представлено законопроєктами) плануються бути незалежними – органи влади районного рівня не матимуть на них жодного адміністративного та фінансового впливу |
| 2 | закріплення належної ресурсної бази для здійснення повноважень ОМС та приведення у відповідність положень бюджетного законодавства з урахуванням реформи нового адміністративно-територіального устрою. Примітка. Децентралізація та адміністративна реформа передбачають, що поступово всі свої проблемні питання люди будуть вирішувати на рівні громади, а за райдержадміністраціями залишаться лише ті повноваження, які необхідні уряду для загального керівництва |
| 3 | закріплення права всіх громад залишати 60 % надходжень ПДФО в місцевих бюджетах. Примітка. Ще 9 вересня 2020 року міжнародні партнери звернулись до голови українського Парламенту з листом, в якому висловили прохання щодо необхідності врахування в положеннях Бюджетного кодексу норми, яка надає право всім громадам та містам залишати 60 % надходжень ПДФО в бюджетах місцевих громад. Адже ці надходження були чітко визначені як власний дохід громад, яким вони можуть вільно розпоряджатися. В листі зазначалось, що законопроєкт № 3614 є відповідним механізмом для досягнення цієї мети, і, у разі його неприйняття, існує ризик, що загальний процес об’єднання буде працювати «на холостому ходу» та стане марним. Текст листа можна знайти за посиланням www.auc.org.ua/novyna/mizhnarodni-partnery-ukrayiny-zaklykayut-verhovnu-radu-uhvalyty-zakonoproyekt-no3614 Як бачимо, Законом № 907 норму враховано |
| 4 | формування бюджетів районів переважно за рахунок доходів від районної комунальної власності |
| 5 | врегулювання питань організації міжбюджетних відносин між державним бюджетом та місцевими бюджетами |
| 6 | встановлення рівних умов для сільських, селищних, міських територіальних громад у бюджетному забезпеченні |
У цілому прийняття Закону № 907 створює фундамент для формування сильних фінансово спроможних громад та підвищення добробуту жителів громад незалежно від місця проживання (в селах, селищах чи містах).
Термінологія
Закон № 907 оперує новими термінами, що стосуються бюджетів місцевого рівня. Документ уніфікує визначення терміну «бюджети місцевого самоврядування».
Згідно із Законом № 907 в ст. 2 Бюджетного кодексу України2 внесено зміни щодо визначення місцевих бюджетів.
2 БК.
З 14.10.2020 (так, Закон набрав чинності 14.10.2020, але вводиться в дію з 01.01.2021):
| бюджети місцевого самоврядування | це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст (у тому числі районів у містах) |
| не існує окремого терміну для визначення бюджетів об’єднаних територіальних громад | до набрання чинності Законом № 907 ними визнавались бюджети об’єднаних територіальних громад, створених згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, а також бюджети об’єднаних територіальних громад, визнаних КМУ спроможними в порядку, встановленому законом. Примітка. Новий адмінустрій говорить про існування чотирьох бюджетних рівнів з 01.01.2021: — державний бюджет; — обласні бюджети; — районні бюджети; — бюджети 1470 новоутворених громад |
| місцевий фінансовий орган | це установа, що відповідно до законодавства України здійснює функції зі складання, виконання місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов’язані з управлінням коштами місцевого бюджету. Для цілей БК орган виконавчої влади АР Крим з питань фінансів віднесено до місцевих фінансових органів. Примітка. Як бачимо, нічого не змінилось, окрім виключення норми про те, що сільський, селищний, міський (міста районного значення) голова забезпечує виконання функцій місцевого фінансового органу, якщо такий орган не створено згідно із законом. З огляду на новий терустрій у цій нормі вже немає сенсу. Відтак, логічно, що створення місцевого фінансового органу для всіх місцевих бюджетів є обов`язковим. Закон № 907 підкоректував й ст. 78 БК, яка описує механізм виконання місцевих бюджетів. За новою редакцією, Рада міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету |
| змінено структуру бюджетної системи України | це зазначено в ст. 5 БК |
| змінено вимоги до зведеного бюджету | Відтепер: — зведений бюджет АР Крим включає показники бюджету АР Крим, районних бюджетів та бюджетів місцевого самоврядування АР Крим. — зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, районних бюджетів та бюджетів місцевого самоврядування цієї області. Примітка. Зміни відображають новий терустрій. Виключена вимога щодо складання зведеного бюджету району, який раніше включав показники районного бюджету, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району. Тобто на рівні району зведення місцевих бюджетів не здійснюватимуть |
Трохи детальніше зупинимось на змінах, що відбулись навколо місцевого фінансового органу.
Створення місцевого фінансового органу.
Якщо говорити мовою закону, то в БК зараз (до 01.01.2021) наведене наступне визначення, що таке місцевий фінорган (ст. 2 БК):
місцевий фінансовий орган — установа, що здійснює функції зі складання, виконання місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов’язані з управлінням коштами місцевого бюджету. Сільський, селищний, міський (міста районного значення) голова забезпечує виконання функцій місцевого фінансового органу, якщо такий орган не створено згідно із законом.
Ми вже зазначили, що останнє речення (про сільського/селищного голову як фіноргану) Законом № 907 викреслили, що, звичайно, викликає доцільність (а якщо точніше, необхідність) створення окремого фінансового органу (будемо називати його скорочено — МФО).
До речі, на необхідності створення МФО зазначає й Мінфін у своєму листі від 18.09.2020 № 05110-14-6/28827.
У чому вбачається проблема для ОМС? Переважно в тому, що створення місцевого фінансового органу потребує додаткових штатних одиниць та відповідних видатків, а інколи може статись, що є дефіцит кадрів – коли немає де взяти потрібних фахівців. Як варіант — теоретично вирішити проблему із кадрами можна, наприклад, шляхом переведення бухгалтерів до МФО. Звичайно, якщо в них є відповідні знання.
У цілому функцій у МФО багато. Якщо ми кажемо про визначений певним законодавством функціонал, то, наприклад, у БК є статті, в яких чітко прописано, що саме здійснює (має здійснювати) МФО.
Наприклад:
| 1 | підготовку пропозицій щодо змін (перерозподілу) до бюджетних призначень (ст. 23 БК) |
| 2 | складання прогнозу бюджету та доведення до розпорядників бюджетних коштів інструкцій по підготовці пропозицій за прогнозами, їх аналіз (ст. 751 БК) |
| 3 | прогнозування та аналіз доходів, затвердження розпису бюджету (в т. ч. тимчасового), підготовку висновку про перевиконання/недовиконання бюджету – на основі чого вносяться зміни до бюджету; загальну організацію та управління місцевим бюджетом, координацію учасників бюджетного процесу (ст. 78 БК) |
| 4 | право на здійснення місцевих запозичень та право розміщувати вільні кошти на депозитах (ст. 16 БК) |
| 5 | розробку та доведення до розпорядників бюджетних коштів інструкцій з підготовки бюджетних запитів, аналіз бюджетних запитів розпорядників бюджетних коштів та прийняття рішення про його включення або невключення у проєкт бюджету (ст. 75 БК, а також п. 3 наказу Мінфіну від 17.07.2015 № 648 «Про затвердження типових форм бюджетних запитів для формування місцевих бюджетів») |
| 6 | контроль за дотриманням бюджетного законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу, збір від місцевих органів виконавчої влади, підприємств, організацій усіх форм власності матеріалів/пояснень з питань, що виникають в бюджетному процесі (ст.111 БК) |
У більшості це норми БК.
Ще назвемо приклади з інших нормативно-правових актів. Зокрема, звернемо увагу на Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затверджений наказом Мінфіну від 23.08.2012 № 938:
— складання та направлення до органів Держказначейства розпису місцевого бюджету (пп. 2.4, 5.1) або тимчасового розпису (п. 5.8);
— доведення до розпорядників бюджетних коштів витягів із затвердженого розпису бюджету, що є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань загального фонду місцевих бюджетів (п. 5.2);
— подання до органів Держказначейства довідок про зміни до розпису (п. 6.2);
— погодження мережі розпорядників бюджетних коштів (та змін до неї), контроль за дотриманням вимог її складання (пп. 4.3, 4.17, 4.18);
— подання до органів Держказначества розпоряджень про виділення коштів (п. 7.1);
— знову ж таки, як і в БК, – право розміщувати вільні кошти на депозитах (п. 16.9);
— знову ж таки – право на місцеві запозичення (п. 16.3);
— опрацювання та подання зауважень по звітах органів Держказначества (п. 19.3), (а також отримання звітів від Державної фіскальної служби (ст. 80 БК);
— п. 3.8: у разі прийняття відповідною місцевою радою рішення про обслуговування коштів місцевого бюджету в частині бюджету розвитку в установах банків державного сектору надходження бюджету розвитку переказуються органами Казначейства наступного робочого дня на підставі платіжних доручень, наданих відповідними місцевими фінансовими органами, на поточні рахунки місцевих фінансових органів, відкриті в установах банків державного сектору для здійснення розподілу коштів бюджету розвитку між розпорядниками бюджетних коштів;
— п. 14.6: перерозподіл/зміна обсягів міжбюджетних трансфертів, зміна розпису асигнувань або помісячного розподілу міжбюджетних трансфертів здійснюються органами Казначейства за згодою місцевих фінансових органів;
— п. 15.1: рішення місцевої ради щодо взаємних розрахунків у частині міжбюджетних відносин місцевий фінансовий орган протягом трьох робочих днів після його отримання доводить до відповідного фінансового органу місцевого бюджету, з яким необхідно провести взаємні розрахунки, та до органу Казначейства за місцем обслуговування.
— п. 2.2: у процесі казначейського обслуговування коштів місцевих бюджетів органи Казначейства формують розрахункові документи і проводять повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до місцевих бюджетів на підставі відповідних документів органів, які згідно із законодавством контролюють справляння надходжень бюджету, погоджених із відповідними місцевими фінансовими органами.
Саме МФО ведуть бухгалтерський облік та складають звітність про здійснення в установленому порядку безспірного списання коштів місцевого бюджету (постанова КМУ від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ», див. п. 53).
Головні розпорядники розробляють проєкти паспортів бюджетних програм і подають їх на погодження МФО протягом 30 днів після набрання чинності рішенням про місцевий бюджет (наказ Мінфіну від 26.08.2014 № 836 «Правила складання паспортів бюджетних програм місцевих бюджетів та звітів про їх виконання», див. п. 1.3).
МФО надають лист до органів Держказначейства щодо повернення та надають підкріплення коштами для здійснення повернення помилково (надмірно) сплачених сум до місцевого бюджету та погоджує відповідне подання органу, який контролює справляння надходжень до бюджету (наказ Мінфіну від 03.09.2013 № 787 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», див. пп. 92, 13).
І це — не кінець...
Насправді, для того, щоб чіткіше сформувати функціонал МФО, можна скористатись постановою КМУ від 20.05.2013 № 348 «Про затвердження Типового положення про структурний підрозділ з питань фінансів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації». Так, безпосередньо ОМС цей нормативний акт НЕ стосується, але, на нашу думку, скористатися ним можна (за аналогією).
Доходи загального фонду бюджетів сіл, селищ та міст
До ст. 64 БК внесено значні зміни, що формують дохідну частину місцевого бюджету. Серед найголовніших джерел наповнення місцевого бюджету — зарахування 60 % податку на доходи фізичних осіб, який належить до основних бюджетоутворюючих джерел надходжень у структурі доходів місцевих бюджетів.
Відтак, ОМС треба зосереджувати увагу саме на адмініструванні ПДФО, пошуку можливостей щодо розширення бази оподаткування, виявленні та реалізації наявних резервів, легалізації трудових відносин, підвищенні рівня заробітної плати на економічно активних суб’єктах господарювання та на інших заходах, метою яких є нарощування надходжень від цього податку. Територіальна громада повинна створити певний ресурс, основна частина якого буде формуватись саме за рахунок ПДФО.
Отже, зупинимось на змінах, що формують дохідну частину місцевого бюджету за ст. 64 БК:
| увага | 60 % податку на доходи фізичних осіб (крім податку на доходи фізичних осіб, визначеного п. 1-1 ч. 2 ст. 29 БК), що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України на відповідній території (крім території міст Києва та Севастополя) |
| без змін3 | 40 % податку на доходи фізичних осіб (крім податку на доходи фізичних осіб, визначеного п. 1-1 ч. 2 ст. 29 БК), що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України на території міста Києва та зараховується до бюджету міста Києва; 100 % податку на доходи фізичних осіб (крім податку на доходи фізичних осіб, визначеного п. 1-1 ч. 2 ст. 29 БК), що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України на території міста Севастополя та зараховується до бюджету міста Севастополя |
| без змін | 37 % рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів у частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування |
| без змін | 45 % рентної плати за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води водних об’єктів місцевого значення), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя користувачами води за місцем її забору |
| без змін | 25 % рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (крім рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу, газового конденсату та бурштину), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя |
| увага | 3 % рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату (крім рентної плати за користування надрами в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України), що зараховується за місцезнаходженням (місцем видобутку) відповідних природних ресурсів. Примітка. Раніше 2 %, що зараховувались до районних бюджетів за місцезнаходженням (місцем видобутку) відповідних природних ресурсів, та 3 % — до бюджетів міст республіканського АР Крим та обласного значення, бюджетів об’єднаних територіальних громад за місцезнаходженням (місцем видобутку) відповідних природних ресурсів |
| без змін | 5 % рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (крім рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу, газового конденсату та бурштину), що зараховується за місцезнаходженням (місцем видобутку) відповідних природних ресурсів |
| без змін | 30 % рентної плати за користування надрами для видобування бурштину, що зараховується до місцевих бюджетів за місцезнаходженням (місцем видобутку) бурштину |
| без змін | плата за використання інших природних ресурсів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя |
| без змін | державне мито, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування за місцем вчинення дій та видачі документів |
| без змін | акцизний податок з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів |
| без змін | 10 % податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств державної власності та податку, визначеного п. 18 ч. 1 ст. 64, п. 12 ч. 1 ст. 66 та п. 2 ч. 1 ст. 69 БК), який зараховується до бюджету міста Києва |
| увага | податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності. Податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, засновником яких є сільські, селищні, міські ради, зараховується до відповідних бюджетів. Примітка. Раніше — до районних, міських бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад |
| увага | місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України Примітка. Раніше норма деталізувала такі надходження: — податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; — єдиний податок, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; — збір за місця для паркування транспортних засобів, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; — туристичний збір, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування |
| увага | плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних місцевих рад, яка зараховується відповідно до бюджетів місцевого самоврядування. Примітка. Раніше — плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних місцевих рад, яка зараховується відповідно до районних бюджетів та бюджетів місцевого самоврядування. Іншими словами, зміни виділили доходи районних бюджетів в окрему статтю БК |
| без змін | плата за ліцензії та сертифікати (крім плати за сертифікацію, визначеної п. 252 ч. 2 ст. 29 БК), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами за місцем здійснення діяльності |
| без змін | плата за ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, біоетанолу, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами за місцем здійснення діяльності |
| без змін | плата за ліцензії на право оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим та біоетанолом, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами за місцем здійснення діяльності |
| без змін | плата за державну реєстрацію (крім адміністративного збору за проведення державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя |
| без змін | плата за ліцензії на право роздрібної та оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами за місцем здійснення діяльності |
| без змін | плата за ліцензії на виробництво пального, на право оптової торгівлі пальним, на право роздрібної торгівлі пальним, на право зберігання пального, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами за місцем здійснення діяльності |
| увага | надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності, засновником яких є сільські, селищні, міські ради. Примітка. Раніше — надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності, засновником яких є районні, міські ради, об’єднані територіальні громади |
| без змін | рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення; рентна плата за користування надрами в цілях, не пов’язаних із видобуванням корисних копалин; рентна плата за спеціальне використання води водних об’єктів місцевого значення; рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів у частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування). Такі платежі зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування за місцезнаходженням (місцем розташування) відповідних природних ресурсів, а щодо водних об’єктів — за місцем податкової реєстрації платника рентної плати |
| без змін | плата за розміщення тимчасово вільних коштів відповідних місцевих бюджетів (крім коштів, отриманих закладами професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право) |
| увага | орендна плата за водні об’єкти (їх частини), що надаються в користування на умовах оренди Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими радами, яка зараховується відповідно до бюджетів місцевого самоврядування. Раніше — зараховувались відповідно до районних бюджетів, бюджетів місцевого самоврядування. Іншими словами, зміни виділили доходи районних бюджетів в окрему статтю БК |
| без змін | кошти від реалізації безхазяйного майна (у тому числі такого, від якого відмовився власник або отримувач), знахідок, спадкового майна (у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття), майна, одержаного територіальною громадою в порядку спадкування чи дарування, а також валютних цінностей і грошових коштів, власники яких невідомі |
| увага | концесійні платежі щодо об’єктів комунальної власності, засновником яких є сільські, селищні, міські ради (крім концесійних платежів, визначених у п. 3 ч. 1 ст. 691 БК). Примітка. Раніше — концесійні платежі щодо об’єктів комунальної власності, засновником яких є районні, міські ради, об’єднані територіальні громади з урахуванням вказаного виключення. Іншими словами, зміни виділили доходи районних бюджетів в окрему статтю БК |
| без змін | частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до бюджету, в порядку, визначеному відповідними місцевими радами |
| без змін | плата за надання інших адміністративних послуг, що справляється за місцем надання послуг |
| увага | адміністративний збір за: — державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що здійснюється виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, який зараховується до бюджетів місцевого самоврядування за місцем надання послуг; — проведення державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, що здійснюється виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, який зараховується до бюджетів місцевого самоврядування за місцем надання послуг. Примітка. Раніше — виконавчими органами міських рад міст республіканського АР Крим та обласного значення, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами рад об’єднаних територіальних громад. Тут варто згадати про ситуацію, коли в районному центрі одночасно функціонують ЦНАП райдержадміністрації (РДА) та ЦНАП місцевої ради (різні ЦНАП). Інколи навіть вони можуть знаходитись в одному приміщенні. З огляду на це варто (принаймні — на прикладі Харківської області) звернути увагу на заплановану реформу органів надання адміністративних послуг (ЦНАП). Пропонуємо для роздумів подивитись на розпорядження Харківської обласної державної адміністрації (ХОДА) від 08.10.2020 № 644 «Про затвердження плану заходів з підготовки до трансформації центрів надання адміністративних послуг районних державних адміністрацій Харківської області». Знайти документ та ознайомитись з ним можна за посиланням kharkivoda.gov.ua/dokumenti/rozporyadzhennya/3116/3206/105373. Рекомендуємо це зробити. У цілому документом передбачено «перетворення» ЦНАПів РДА в ЦНАП громад. Тобто мають залишитись тільки ЦНАП громад і кошти від надання адміністративних послуг чітко мають «йти» саме в бюджет громади |
| увага | плата за скорочення термінів надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, а також плата за надання інших платних послуг, пов’язаних із такою державною реєстрацією, що здійснюється виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, яка зараховується до бюджетів місцевого самоврядування за місцем надання послуг. Раніше — здійснювалось виконавчими органами міських рад міст республіканського АР Крим та обласного значення, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами рад об’єднаних територіальних громад |
| без змін | штрафні санкції за порушення законодавства про патентування |
| без змін | адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зараховуються за місцем вчинення порушення |
| без змін | адміністративні штрафи та інші штрафні санкції, що накладаються місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами місцевих рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями |
| без змін | штрафні санкції внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів договорів із суб’єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів |
| увага | кошти, отримані від надання учасниками процедури закупівель як забезпечення їх тендерної пропозиції (пропозиції конкурсних торгів), які не підлягають поверненню цим учасникам у частині здійснення закупівель за рахунок коштів бюджетів місцевого самоврядування. Примітка. Раніше — «...за рахунок коштів бюджетів об’єднаних територіальних громад, районних, міських бюджетів» |
| увага | кошти, отримані від учасника — переможця процедури закупівлі під час укладання договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню учаснику-переможцю, в частині здійснення закупівель за рахунок коштів бюджетів місцевого самоврядування. Примітка. Раніше —«...за рахунок коштів бюджетів об’єднаних територіальних громад, районних, міських бюджетів» |
| увага | 80 % коштів, отриманих підприємствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок бюджетів місцевого самоврядування, за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 % коштів, отриманих цими підприємствами, установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло |
| без змін | частина розміру плати за видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей, яку встановлює Кабінет Міністрів України, що сплачується ліцензіатами до бюджетів місцевого самоврядування за місцем розташування відповідного пункту розповсюдження державної лотереї |
| увага | інші доходи, що підлягають зарахуванню до бюджетів місцевого самоврядування відповідно до законодавства |
3 З урахуванням нової термінології, що приніс Закон № 907!
Що стосується складу доходів загального фонду бюджету АР Крим та обласних бюджетів, він залишився незмінним та, як і раніше, міститься у ст. 66 БК.
Законом № 907 зміни внесено й до ст. 67 БК, яка регулює окремі особливості формування місцевих бюджетів. Зокрема, до доходів загального фонду місцевих бюджетів належать доходи, визначені ст. 64, 641 і 66 БК, та трансферти місцевим бюджетам (крім субвенцій, визначених ст. 691 та ч. 1 ст. 71 БК).
Cкориговано й надходження спеціального фонду місцевих бюджетів з огляду на новий територіальний устрій, зокрема до них належать:
— кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що зараховуються у розмірі:
100 % — до бюджетів міст Києва та Севастополя,
25 % — до бюджету АР Крим та обласних бюджетів,
75 % — до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва і Севастополя);
— 70 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі:
50 % — до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя);
20 % — до обласних бюджетів та бюджету АР Крим;
70 % — до бюджетів міст Києва та Севастополя;
— 55 % екологічного податку, крім екологічного податку, визначеного п. 161 ч. 2 ст. 29 БК, у тому числі:
25 % — до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя);
30 % — до обласних бюджетів та бюджету АР Крим;
55 % — до бюджетів міст Києва та Севастополя.
Додамо, що трохи зазнав змін й бюджет розвитку (ст. 71 БК). Зокрема, збільшено відсотки розподілу коштів від використання (реалізації) частини виробленої продукції, що залишається у власності держави відповідно до угод про розподіл продукції, та/або коштів у вигляді грошового еквівалента такої державної частини продукції (крім коштів від державної частини продукції, виробленої на ділянці надр у межах континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України), що розподіляються між місцевими бюджетами адміністративно-територіальних одиниць, на території яких знаходиться відповідна ділянка надр. Як і раніше, вони складають 10 %, але відтепер закріплено таке співвідношення зазначених коштів:
5 % — до бюджету АР Крим або обласного бюджету;
5 % — до відповідного бюджету місцевого самоврядування.
Як бачимо, їх збільшено, що відповідно збільшує дохідну базу місцевих бюджетів.
Також підкориговано критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами (ст. 86 БК). Як і раніше, розмежування видів видатків, визначених пп. 2 і 3 ч. 1 ст. 82 БК, між місцевими бюджетами здійснюють на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання публічних послуг та наближення їх до безпосереднього споживача.
Відповідно до цих критеріїв з урахуванням Закону № 907 види видатків поділяють на такі групи:
| Перша група видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання публічних послуг і які розташовані найближче до споживачів | здійснюють Із бюджетів місцевого самоврядування |
| Друга група видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують надання основних публічних послуг для всіх громадян України | здійснюють Із: — бюджетів місцевого самоврядування; — районних бюджетів |
| Третя група видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують публічні послуги для окремих категорій громадян, або реалізацію програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України | здійснюють Із: — бюджету АР Крим; — обласних бюджетів |
| З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюють видатки всіх трьох груп. | |
Доходи районних бюджетів
Доходи загального фонду районних бюджетів (по факту «перебігли» зі ст. 64 БК, про них ми говорили вище) закріплені ст. 641 БК та включають:
| 1 | податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, засновником яких є районні ради |
| 2 | плату за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями |
| 3 | надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності, засновниками яких є районні ради |
| 4 | орендну плату за водні об’єкти (їх частини), що надаються в користування на умовах оренди районними державними адміністраціями, районними радами |
| 5 | концесійні платежі щодо об’єктів комунальної власності, засновниками яких є районні ради (крім концесійних платежів, визначених п. 3 ч. 1 ст. 691 БК) |
| 6 | кошти, отримані від надання учасниками процедури закупівель як забезпечення їх тендерної пропозиції (пропозиції конкурсних торгів), які не підлягають поверненню цим учасникам у частині здійснення закупівель за рахунок коштів районних бюджетів |
| 7 | кошти, отримані від учасника — переможця процедури закупівлі під час укладення договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню учаснику-переможцю, в частині здійснення закупівель за рахунок коштів районних бюджетів |
| 8 | 80 % коштів, отриманих підприємствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок районних бюджетів, за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 % коштів, отриманих цими підприємствами, установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло |
| 9 | адміністративний збір за державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що здійснюється районними державними адміністраціями, який зараховується до районних бюджетів за місцем надання послуг |
| 10 | адміністративний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, що здійснюється районними державними адміністраціями, який зараховується до районних бюджетів за місцем надання послуг |
| 11 | плату за скорочення термінів надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, а також плату за надання інших платних послуг, пов’язаних із такою державною реєстрацією, що здійснюється районними державними адміністраціями, яка зараховується до районних бюджетів за місцем надання послуг |
| 12 | частину чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному районними радами |
| 13 | штрафні санкції внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів договорів із суб’єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів |
| 14 | інші доходи, що підлягають зарахуванню до районних бюджетів відповідно до законодавства |
Як бачимо, зі складу доходів виключено ПДФО. Тобто районні бюджети лишились можливості брати участь у горизонтальному вирівнюванні. І це також відображено у ст. 99 БК, яка з 2021 року регулює горизонтальне вирівнювання податкоспроможності лише бюджетів місцевого самоврядування, крім бюджетів міст Києва та Севастополя і районів у містах БК.
До речі, Законом № 907 змінено підхід до визначення індексу податкоспроможності — це коефіцієнт, що визначає рівень податкоспроможності бюджету місцевого самоврядування порівняно з аналогічним середнім показником за всіма бюджетами місцевого самоврядування в Україні (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) у розрахунку на одну людину.
Що стосується видатків районних бюджетів, то поки остаточно не зрозуміло, де саме їх шукати у БК з 2021 року. Оскільки завдяки Закону № 907 вони зникли з переліку видатків, на цей момент визначених ст. 89 БК.
При цьому у листі Мінфіну від 18.09.2020 № 05110-14-6/28827 зазначається, що видатки районного бюджету здійснюватимуться відповідно до ст. 91 БК (ст. 91: «Видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів»).
Попри це, районні ради наділені низкою конституційних повноважень та тих, які покладені на них Законом України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», які потребують обов`язкового виконання. Нащо законотворці залишили прогалину у цьому питанні, не зовсім зрозуміло, враховуючи прагнення розмежувати доходи і видатки між базовим та районним рівнями.
Трохи про законопроєкт № 4100
Основні зміни до БК нібито прийняті. Однак попри це, є ще й проєкт Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України № 4100. На момент написання статті (а це середина жовтня) — 29 вересня його лише включено до порядку денного. Ознайомитись із проєктом № 4100 можна за посиланням w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=69945.
Зокрема, змінами пропонується, наприклад, до ст. 90 БК внести зміни в частині здійснення видатків із бюджету АР Крим та обласних бюджетів. Зокрема, у п.п. «д» п. 3 слова «понад обсяг, передбачений програмою державних гарантій медичного обслуговування населення» замінити словами «забезпечення лікарськими засобами і медичними виробами».
Така пропозиція звужує зміст існуючої норми ст. 90 БК у частині належності цих видатків. Якщо її буде враховано, з бюджету АР Крим та обласних бюджетів вже не здійснюватимуть видатки понад обсяги, передбачені програмами державних гарантій медичного обслуговування населення. Відтак, додатково запроваджується норма про здійснення видатків із цих бюджетів на забезпечення лікарськими засобами і медичними виробами.
Мінфін як розробник цього законопроєкту, в порівняльній таблиці пояснює такі зміни лише можливістю здійснення ОМС місцевих програм надання населенню медичних послуг та інших програм в охороні здоров’я, як це встановлено в ст. З Закону України від 19.10.2017 № 2168-VIII «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»
Однак якщо зазирнути до ст. 55 БК та абз. 2 ч. 5 ст. 4 Закону України від 19.10.2017 № 2168-VIII «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» побачимо, що видатки за програмою медичних гарантій є захищеними статтями видатків бюджету. А от видатки щодо забезпечення лікарськими засобами і медичними виробами до них не належать. Тобто із прийняттям норми забезпечення очікувати не доведеться.
У продовження теми видатків на охорону здоров’я не можна не сказати про зміни з цього приводу, що, можливо, завітають до ст. 89 БК, якою визначаються видатки, що здійснюються з бюджетів територіальних громад. Так, змінами пропонується змінити «співфінансування оплати медичних послуг для покриття вартості комунальних послуг та енергоносіїв» на «оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров’я». У коментарях до цієї зміни зазначено, що така зміна має на меті чітке визначення видаткових повноважень щодо здійснення цих видатків за рахунок місцевих бюджетів, а тому пропонується й зміна редакції зазначеної норми. Однак насправді виходить, що на місцеві бюджети завдяки неабиякій корекції норми у разі її прийняття буде повноцінно покладений додатковий тягар у вигляді видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров’я. Тобто ні про яке співфінансування не йтиметься.
У цілому багато змін, які відображені у Порівняльній таблиці, є не дуже зрозумілими, а деякі з них взагалі вносять плутанину.
Цікавим є п. 39 Прикінцевих положень, яким доповнено, що:
«Районні ради здійснюють передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст у власність територіальних громад, відповідних бюджетних установ, розташованих на їхній території, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного цим Кодексом.
З 1 січня 2021 року видатки на утримання таких установ плануються та здійснюються з бюджетів таких територіальних громад».
Не зовсім зрозуміло, як саме можна повноцінно реалізувати цю норму, оскільки законопроєкт лише розглядають (а вже середина жовтня!). А новий рік вже не за горами. В цілому норма була б корисна, але при цьому доцільно було б до 01.01.2021 здійснити відповідну передачу установ (з майном) до територіальних громад.
На момент сдачі номеру у друк щодо долі законопроєкту № 4100 є наступна інформація:
| 2 листопада Комітет з питань бюджету на своєму засіданні розглянув проєкт Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України, № 4100, поданий КМУ. Як зазначається у пояснювальній записці, законопроект розроблено з метою врегулювання питань, пов’язаних із підготовкою проєкту закону про Державний бюджет України на 2021 рік (№ 4000). Для реалізації такої мети у законопроєкті запропоновані зміни до Бюджетного кодексу, що серед іншого містять положення щодо врегулювання питань формування місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин на новій територіальній основі, запровадження механізму надання державних гарантій на портфельній основі, надання права на здійснення правочинів з державними деривативами, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів через єдиний рахунок, залучення на поворотній основі коштів єдиного казначейського рахунка для покриття касових розривів загального фонду державного бюджету з дотриманням граничного обсягу дефіциту державного бюджету. |
| Слід зауважити, що низка положень законопроєкту в частині місцевих бюджетів вже врегульована Законом України від 17 вересня 2020 року № 907-IX «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України», які з метою усунення правових колізій належить узгодити між собою при доопрацюванні законопроєкту до другого читання. Зважаючи на те, що законопроєкт є системно пов’язаним із законопроєктом за № 4000 та більшість його положень враховано у показниках проєкту державного бюджету на 2021 рік (насамперед, щодо оновлених міжбюджетних відносин), свою позицію щодо доопрацювання законопроєкту висловили народні депутати України, Комітети Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій, з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування, з питань гуманітарної та інформаційної політики, Всеукраїнські асоціації органів місцевого самоврядування, Українська асоціація районних та обласних рад, а також ряд місцевих рад. Крім того, залежно від напрямів доопрацювання до другого читання законопроєкту про державний бюджет на 2021 рік для забезпечення узгодженості правових норм і дотримання збалансованості бюджету може виникнути потреба у змінах до кодексу. За наслідками розгляду Комітет ухвалив рішення: рекомендувати Верховній Раді проєкт Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» (№ 4100) за результатами розгляду у першому читанні прийняти за основу, доручивши Комітету доопрацювати зазначений законопроєкт і внести його на розгляд Верховної Ради у другому читанні. При цьому рекомендується розглянути зазначений законопроєкт у першому читанні на одному пленарному засіданні з розглядом у першому читанні системно пов’язаного проєкту Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (№ 4000). Інформація розміщена за посиланням |
Про Державний бюджет України на 2021 рік
Не можна оминути увагою проєкт Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», який зареєстровано за № 4000. Ознайомитись із матеріалами законопроєкту можна за посиланням: w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=69938
Згідно з нормами законопроєкту на 2021 рік очікується (прогнозується):
— зростання ВВП на рівні 4,6 %;
— індекс споживчих цін (грудень до грудня попереднього року) на рівні 107,3 % (цей показник в основному використовують для планування росту статей видатків на наступний рік);
— збільшення реальної середньомісячної заробітної плати працівників – на рівні 12,1 %;
— рівень безробіття – 9,2 %;
— зростання експорту товарів і послуг на рівні 2,9 %;
— середній обмінний курс (доллара) – 29,1 грн.
У 2021 році базову дотацію отримують бюджети (територіальних громад), в яких надходження на одного жителя — менше 2 808,72 грн з податку на доходи фізичних осіб (для порівняння: на 2020 рік відповідна цифра становила 2335,89 грн).
Реверсна дотація передбачена для бюджетів, в яких надходження на одного жителя більше 3 432,88 грн з податку на доходи фізичних осіб (на 2020 рік було 2854,98 грн).
Загалом обсяг міжбюджетних трансфертів, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам країни, передбачено у сумі 161 710,3 млн грн, у тому числі за:
— загальним фондом – 137 301,7 млн грн;
— спеціальним фондом – 24 408,6 млн грн.
У 2021 році з метою підтримки комунальних закладів в системі охорони здоров’я, які не надають медичних послуг за програмою медичних гарантій, планується збереження субвенції на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров’я в обсязі 2942,9 млн грн, у тому числі 867,5 млн грн на забезпечення у І півріччі 2021 року хворих на цукровий діабет інсуліном та хворих на нецукровий діабет десмопресином.
Обсяг державної фінансової підтримки на реалізацію інвестиційних програм і проєктів регіонального розвитку на наступний рік передбачається за рахунок коштів ДФРР у сумі 9 360 млн грн.
Звичайно, говорячи про державний бюджет на 2021 рік, не можна оминути увагою мінімальну заробітну плату та прожитковий мінімум.
«Мінімалка» планується на рівні з 1 січня 2021-го — 6000 грн, з 1 липня 2021-го – 6500 грн.
Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2021-го – 2189 грн, з 1 липня — 2294 грн, з 1 грудня — 2393 грн.
Зупинимось й на освіті.
Планується, як виняток із положень ч. 4 ст. 1032 БК, використовувати у 2021 році залишки коштів за освітньою субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам на кінець 2020 року, крім коштів, що мають цільове призначення, виділених відповідно до рішень КМУ у 2019 та 2020 роках, на закупівлю товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення безпечного навчального процесу у закладах загальної середньої освіти. Стаття передбачена з метою визначення залишків коштів освітньої субвенції як додаткового джерела фінансування заходів, спрямованих на боротьбу з гострою респіраторною хворобою COVID-19.
Крім того, передбачається, що залишки коштів освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам та субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами, що утворились на рахунках районних бюджетів станом на 01.01.2021, перераховуються на рахунки бюджетів відповідних територіальних громад пропорційно кількості учнів, що станом на 05.09.2020 навчались у відповідних закладах загальної середньої освіти, та пропорційно кількості учнів з особливими освітніми потребами, що станом на 05.09.2020 навчались в інклюзивних класах відповідних закладів загальної середньої освіти.
Також законопроєктом передбачається, що у 2021 році 5 % коштів державного дорожнього фонду спрямовуватимуться на будівництво і реконструкцію магістральних залізничних ліній та придбання залізничного рухомого складу для перевезень пасажирів з метою виконання положень ст. 10 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР «Про залізничний транспорт».
Про зміни до Податкового кодексу України
Зміни до Податкового кодексу України4 містить законопроєкт № 4101, з яким можна ознайомитись за посиланням:
4 ПК.
w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=69946
Змін, що стосуються місцевих податків, небагато. По суті, їх дві:
| транспортний податок | зменшується гранична вартість «оподатковуваного» авто з 375 до 200 розмірів «мінімалки» (але при цьому не забуваємо, що сама «мінімалка» має зрости до 6000 грн) |
| податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки | трохи уточнено норму щодо пільг по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Визначено, що положення (щодо пільг) не застосовуються до об’єкта/об’єктів нерухомості, які здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку та за іншими цивільно-господарськими договорами. Тобто додано фразу «та за іншими цивільно-господарськими договорами». Це важливо – з метою запобігання можливості ухилення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом передачі нерухомості в користування за договорами, назва яких є відмінною від зазначеної в ПК, наприклад, за договором управління майном |
Знову ж, як і кожного року, пропонується збільшення ставок акцизів (спирт, алкоголь), податків за забруднення природного середовища (різними джерелами забруднення), рентних плат за користування надрами (вода, ліс тощо).
До речі, щодо плати за забруднення, зокрема, по воді – пропонується додати наступне: «за відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, податок справляється за весь обсяг забруднюючих речовин за ставками, збільшеними у 10 разів».
При цьому пропонується встановити, що за податковими зобов’язаннями з екологічного податку, що виникли:
— з 1 січня 2021 по 31 грудня 2021 року включно ставки податку становлять 20 % від ставок, передбачених у пп. 245.1 та 245.2 ПК (ставки податку за скиди окремих забруднюючих речовин у водні об’єкти);
— з 1 січня 2022 по 31 грудня 2022 року – 30 %;
і так далі
плануються збільшення ставок на 10 % – до 2029 року (з 01.01.2029 ставки податку становитиме 100 % від ставок, передбачених у пп. 245.1 та 245.2 ст. 245 ПК).
Вказане пропонується зробити з метою стимулювання забруднювачів вживати заходів щодо зменшення скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти — ставки екологічного податку за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти зростуть у 10 разів до 2029 року (тобто поступово).
Щодо податкового боргу та податкових перевірок
У разі погашення у повному обсязі платниками податків протягом шести місяців із дня набрання чинності цими змінами суми податкового боргу (без штрафних санкцій, пені, крім несплачених процентів за користування розстроченням/відстроченням), що виник станом на 01.03.2020 і залишився несплаченим станом на 01.09.2020, штрафні санкції та пеня підлягають списанню у порядку, визначеному для списання безнадійного податкового боргу, за заявою платника податків.
Обґрунтовується все це необхідністю стимулювання платників податків. Адже станом на 01.05.2020 сума податкового боргу до зведеного бюджету становить 128,1 млрд грн (з них штрафні санкції – 24,7 млрд грн, пеня – 18 млрд грн).
Додамо: вказане «списання» не стосується:
— осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства;
— осіб, відносно яких наявні судові рішення, що набрали законної сили, якими розстрочено (відстрочено) стягнення податкового боргу;
— банків, на які поширюються норми Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
— осіб, які мають податковий борг з митних платежів;
— осіб, які мають заборгованість зі сплати санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пені.
При цьому пропонується «скорочення» терміну мораторію на перевірки. А саме пропонується установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (ЄСВ у т. ч.) на період з 18.03.2020 по дату набрання чинності цим Законом (цими змінами).
Різниця цієї фрази з діючою редакцією в тому, що зараз мораторій встановлено по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України.
Є й обґрунтування відповідної пропозиції:
«У зв’язку з тим, що дію мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок встановлено на доволі великий проміжок часу, за період його дії значна частка суб’єктів господарювання, які мають ризики несплати податків, залишаються не перевіреними.
Тільки за період декларування ПДВ за квітень – травень 2020 року визначено 2,5 тисячі ризикових суб’єктів господарювання, які скористались сумнівним податковим кредитом з ПДВ на суму 2,2 млрд грн та не можуть бути перевірені через карантинні обмеження.
На адресу Державної податкової служби України надійшло більше 600 скарг громадян лише з питань порушень порядку проведення розрахунків, ліцензування та неоформлення трудових відносин у різних сферах діяльності.
Водночас згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок на 2020 рік заплановано проведення 3 761 перевірки суб’єктів господарювання, з яких на теперішній час завершено лише 401 перевірку, за результатами яких донараховано 1,4 млрд гривень.
При цьому за січень – серпень 2019 року підрозділами податкового аудиту було проведено 3 236 документальних планових перевірок, за результатами яких донараховано 11,2 млрд. гривень».
Крім іншого, відповідно до вимог ПК передбачена вимога щодо перенесення проведення документальних планових перевірок, затверджених планом-графіком на інші періоди.
Тобто, окрім запланованих у ІІІ – ІV кварталах 2020 року 1 644 перевірки суб’єктів господарювання із ризиками несплати податків на суму понад 7 млрд грн, ще 1283 перевірки суб’єктів господарювання із ризиками несплати податків понад 4 млрд грн (план- графік червня – серпня 2020 року) додатково мають бути перевірені у цьому ж періоді.
У разі прийняття рішення щодо перенесення цих перевірок на вересень – грудень 2020 року, наявна чисельність структурних підрозділів податкового аудиту не зможе забезпечити їх проведення, оскільки кількість перевірок майже в 2 рази перевищує заплановану. Це призведе до невиконання плану-графіка на 2020 рік та негативно вплине на якість проведення таких перевірок, обґрунтування доказової бази, і як наслідок – збільшення кількості адміністративних та судових оскаржень результатів перевірок і зменшення надходжень до бюджету».
Який висновок із вищенаведеного?
Будь-який пільговий режим повинен мати адекватні організаційні та часові межі. Звичайно, за умов погіршення економічної ситуації у зв`язку з пандемією коронавірусу, потрібно підтримувати платників податків. Але відсутність адекватного податкового контролю протягом досить тривалого часу призведе до ще більших економічних проблем, адже це – бюджетні кошти, тобто ресурс, який витрачається на фінансування важливих соціально-економічних потреб.
