Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Строковий трудовий договір & військова служба

Мацокін Андрій, головний редактор журналу "Держслужбовець"
Місцеве самоврядування Квітень, 2021/№ 4/1
В обраному У обране
Друк
Тема відновлення Кабміном конкурсних процедур на державній службі не обійшла стороною й органи місцевого самоврядування. Багато хто з керівників ОМС ще минулого року прийняв рішення врахувати рекомендації для державних органів і замінив конкурсні процедури механізмами добору на вакантні посади з укладанням строкових трудових договорів. Відновлення Урядом конкурсних механізмів надало поштовх до оголошення «справжніх» конкурсів на ці ж самі посади. Разом із цим з’явились і не дуже прості запитання, на які немає однозначної відповіді. Зокрема, вони стосуються посадових осіб, прийнятих на військову службу за контрактом.

Кадровий кейс та законодавчі норми

Запитання, яке стало підставою для написання цієї статті, надійшло фактично одразу після відновлення конкурсів.

«Працівника було прийнято до органу місцевого самоврядування 01.09.2020 за строковим трудовим договором на період дії карантину. З 01.12.2020 він був увільнений від роботи на період проходження військової служби осіб офіцерського складу строком на 18 місяців (тобто до 01.06.2022). У нас виникли питання щодо строків його звільнення.

Дотримуємося позиції про те, що таку посадову особу потрібно звільняти в день закінчення строку дії строкового трудового договору. Таку позицію також підтримує й Міністерство соціальної політики України у своєму листі від 05.12.2014 № 520/06/186-14, вказуючи на те, що, укладаючи строковий трудовий договір, працівник надає добровільну згоду на його припинення у визначений сторонами в трудовому договорі строк.

А що думає з цього приводу редакція Юридичних практик?»

Перш ніж відповісти на це запитання, давайте розглянемо відповідну норму Кодексу законів про працю України1 та позиції міністерств, які висловлювали свою думку з цього приводу.

1 КЗпП.

Стаття 119 КЗпП визначає гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, гарантійна норма КЗпП визначає види служби, під час проходження яких за призваними працівниками на строк до закінчення призову або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток.

Тут усе зрозуміло. А чи застосовується ця норма до строкового трудового договору, який був укладений з працівником до того, як він «пішов на службу»?

Міністерські думки

Міністерство соціальної політики України в листі від 05.12.2014 № 520/06/186-14 висловило свою позицію щодо закінчення строку трудового договору, укладеного з працівником, покликаним на військову службу за призовом під час мобілізації.

У листі Мінсоцполітики зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру майбутньої роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Відповідно до ст. 119 КЗпП за працівниками, покликаними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада.

Зазначені норми, на думку Мінсоцполітики, передбачають, що між роботодавцем і працівником, покликаним на військову службу під час мобілізації, на особливий період зберігаються трудові відносини, а працівник тільки звільняється від виконання виробничих або службових обов’язків. Якщо працівник після закінчення зазначеного періоду не приступить до виконання виробничих або службових обов’язків, трудові відносини з ним повинні бути припинені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є закінчення строку. Укладаючи строковий трудовий договір, працівник надає добровільну згоду на його припинення у визначений сторонами в трудовому договорі строк. Тому звільнення працівника за цією підставою не є звільненням з ініціативи роботодавця.

У такому разі, зазначає Міністерство, при закінченні строку трудового договору, укладеного з працівником, покликаним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, дія трудового договору може бути припинена.

В іншому випадку, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк (ч. 1 ст. 391 КЗпП).

Дещо пізніше, у 2015 році, Державна інспекція України з питань праці у роз’ясненні2 висловила свою позицію з цього ж питання, яка є відмінною від позиції Мінсоцполітики.

2 zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001880-15#Text

На запитання: «Які гарантії передбачено для працівників, призваних на військову службу, під час мобілізації, на особливий період, у разі закінчення дії строкового трудового договору до їх демобілізації?» Держпраці відповідає так:

Прямої заборони щодо звільнення працівника, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у зв’язку із закінченням строкового трудового договору чинним законодавством України не передбачено.

Одночасно відповідно до статті 119 КЗпП України передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.

Таким чином, останнім днем строкового трудового договору буде день закінчення проходження військової служби, про що працівник повинен бути повідомлений письмово.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Зверніть увагу: обидві позиції були висловлені до того, як ст. 119 КЗпП отримала ті норми, які вона має зараз. Тож для того, щоб зрозуміти правову позицію з цього питання, розглянемо більш «свіженькі» судові рішення.

Справи судові

На запитання: «Чи можна розірвати строковий трудовий договір із працівником у період його військової служби у зв’язку із закінченням строку дії такого договору?» суди висловили загалом негативну думку. Загальна позиція на підставі аналізу судової практики така:

Передбачені ст. 119 КЗпП України гарантії за своєю сферою дії поширюються на всіх без винятку працівників незалежно від того, працюють вони за строковим чи безстроковим трудовим договором. Працівників, у яких закінчився строковий трудовий договір під час призову на військову службу або дії його контракту, звільняти за пунктом 2 статті 36 КЗпП України не варто. Судова практика підтримує позицію Держпраці від 07.04.2015 р. та стає на бік працівників. Верховний Суд проти звільнення таких працівників у день закінчення дії строкового трудового договору (зокрема, постанови Верховного Суду України від 25.07.2018 р. у справі № 761/33202/16-ц та від 28.03.2018 р. у справі № 761/8873/16-ц, від 23.06.2020 р. у справі № 804/9077/16).

Тобто у своїх рішеннях суди доходять висновку, що чинне законодавство не передбачає можливості розірвання трудових відносин із працівником, призваним на військову службу, за жодних обставин. Припинення трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв’язку із закінченням строку трудового договору з працівниками, призваними на військову службу, можливе тільки після закінчення проходження військової служби.

Чинним законодавством не встановлено жодних відмінностей між правовим становищем працівників, які уклали строкові трудові договори, та працівників, що працюють за безстроковими трудовими договорами, зокрема, й щодо поширення на них установлених законом гарантій, пільг і компенсацій, тому передбачені ст. 119 КЗпП України гарантії поширюються на всіх без винятку працівників незалежно від того, працюють вони за строковим чи безстроковим трудовим договором. Виняток зроблено лише щодо осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився (ч. 6 ст. 119). Однак оскільки йдеться про гарантії прав працівника, це положення не може тлумачитися розширено та застосовуватися за аналогією до працівників первинних профспілкових організацій.

Аналізуючи судову практику, зверніть увагу на те, що позиції були висловлені судами здебільшого відповідно до норм та розпорядчих документів, які діяли на момент їх прийняття, тобто знову-таки до того, як ст. 119 КЗпП отримала ті норми, які вона має зараз.

Мінсоцполітики «починає і виграє»?

Найсвіжішими роз’ясненнями в нашому пошуку відповіді на питання, що обговорюється, виявились три роз’яснення Мінсоцполітики від 16.08.2018 р. № 1431/0/101-18, від 21.09.2018 р. № 18210/0/2-18/52, від 09.10.2018 р. № 1635/0/101-18.

Ці роз’яснення стосуються застосування норм ч. 3 ст. 119 КЗпП, збереження місця роботи, посади та виплати середнього заробітку відповідно до цієї ж статті КЗпП працівникам, призваним на строкову військову службу (прийнятим на військову службу за контрактом). Водночас ці документи хоч і стосуються однієї норми, але розглядають різні нюанси її застосування.

Так, у роз’ясненнях Мінсоцполітики зазначає:

— загалом норми КЗпП передбачають, що на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення працівникам, призваним на строкову військову службу, а згодом прийнятим на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення, зберігаються місце роботи, посада, здійснюється нарахування та виплата середнього заробітку;

— але вважається, що прийняття на військову службу за контрактом, на відміну від призову на військову службу, потрібно розуміти як добровільне волевиявлення особи стати військовослужбовцем. З урахуванням перерахованих гарантій, працівник, призваний на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятий на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, не підлягає звільненню на підставі п. 3 ч. 1 ст.36 КЗпП, а лише увільняється від виконання обов’язків, передбачених трудовим договором, що оформлюється відповідним розпорядчим актом власника або уповноваженого ним органу.

У зв’язку з цим підставою для збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, в яких такі працівники працювали на час призову або прийняття на військову службу, є сам факт такого прийняття під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, що підтверджується наданими власнику або уповноваженому ним органу витягами з наказів, довідками тощо.

Частиною 3 ст. 119 КЗпП визначено вичерпний перелік категорій працівників, на яких поширюються вищезазначені гарантії. Працівники, які направлені на альтернативну (невійськову) службу, не зазначені в цьому переліку;

— середня заробітна плата на цей період зберігається лише за працівниками. Для осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу зі спеціальним званням, зокрема, у Державній кримінальній службі і які призвані на строкову військову службу, такі виплати не передбачені, оскільки вони не є працівниками.

Наостанок хочу зазначити: знання законодавства — запорука правильних рішень!

Тож скільки б ви, шановні друзі, не читали роз’яснень чи аналізували судову практику, рішення приймати вам! Тож для того, щоб прийняти правильне рішення, читайте роз’яснення, аналізуйте судову практику та ретельно вивчайте законодавство, бо воно має властивість останнім часом швидко змінюватись.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно