Cуть справи
20 березня 2019 року Велика Палата Верховного Суду розглянула у справі № 442/730/17 скаргу заступника прокурора Львівської області на рішення міськрайонного суду та ухвалу Апеляційного суду у цивільній справі за позовом до набувача земельної ділянки.
Суди попередніх інстанцій встановили, що сільська рада Дрогобицького району Львівської області на сесії прийняла рішення про передачу у власність особі, яка є сином одного з депутатів цієї сільради, земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.
Депутат ради всупереч вимогам ст. 28 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700‑VII «Про запобігання корупції»1 під час прийняття зазначеного рішення не повідомила про наявність у неї реального конфлікту інтересів і проголосувала «за», вчинивши корупційне правопорушення, передбачене ч. 1 і 2 ст. 1727 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
1 Закон № 1700.
Суд розглянув позов про визнання незаконним і скасування зазначеного рішення сільради про надання земельної ділянки у власність та її повернення у власність територіальної громади.
Опрацювання норм
При вирішенні питання про наслідки прийняття рішення органом місцевого самоврядування в умовах конфлікту інтересів у депутата відповідного органу суд дійшов висновку про необхідність застосовування вимоги Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»2.
2 Закон № 280.
У ньому врегульовано питання організації роботи органу місцевого самоврядування, яким є сільська рада, визначено обсяг повноважень і порядок діяльності зазначеного органу, правовий статус депутата місцевої ради та обов’язки кожного депутата, порядок дій ради, органів ради у випадку конфлікту інтересів.
Врахував суд також і позицію Національного агентства з питань запобігання корупції про те, що при застосуванні положень ст. 591 Закону № 280 та ч. 2 ст. 35 Закону № 1700 перевагу має спеціальний закон, яким є Закон № 1700.
Тож обов’язковими для застосування є вимоги Закону № 1700, у ч. 2 ст. 35 якого зазначено:
у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом, а заява про конфлікт інтересів заноситься в протокол засідання колегіального органу.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що про конфлікт інтересів може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається!
Тобто про наявність конфлікту інтересів
мав заявити або сам депутат, або член відповідної постійної комісії сільської ради, до обов’язків якої належить урегулювання конфлікту інтересів у депутатів сільської ради, або будь-який депутат сільської ради, який знав про наявність конфлікту інтересів!
Висновок
Велика Палата дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій про те, що голос депутата сільради не був вирішальним та не вплинув на правомірність прийняття цього рішення, а також про те, що чинним законодавством не передбачено необхідності безумовного скасування рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого за наявності конфлікту інтересів, були помилковими.
Не лише особа, у якої вбачається конфлікт інтересів, зобов’язана йому запобігати. Такий обов’язок прямо покладено на відповідну постійну комісію місцевої ради та на кожного депутата місцевої ради, який обізнаний з наявністю конфлікту інтересів у іншого депутата місцевої ради (ст. 47, 591 Закону № 280).
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що особа, яка набула певних прав за таким рішенням, може звернутися до відповідного органу про розгляд відповідної заяви про його дії в умовах реального конфлікту інтересів у встановленому законом порядку.
За таких обставин Велика Палата визнала за необхідне відступити від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 червня 2018 року у справі № 459/2673/16 у подібних правовідносинах, оскільки в ньому міститься помилковий висновок про те, що наявність потенційного або реального конфлікту інтересів не тягне за собою автоматичної недійсності прийнятих рішень колегіального органу, а лише у визначених законом випадках може вплинути на втрату правомочності органу.
Для встановлення порушення процедури прийняття рішення визначальним є сам факт участі депутата у його прийнятті за наявності конфлікту інтересів (незалежно від того, є він потенційним чи реальним), а не вплив такого голосування на прийняте колегіальним органом рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості.
