1 Закон № 1700.
Позиція перша: порушення
Справа 1. Головний спеціаліст, економіст відділу статистики Головного управління статистики у Луганській області на підставі наказу в. о. директора Рубіжанського індустріально-педагогічного технікуму був призначений головою двох Державних кваліфікаційних комісій. Робота цього спеціаліста у комісії була пов’язана саме з прийняттям іспитів, оцінюванням (відповідно до завдань державних комісій, Закону України «Про вищу освіту».
При розгляді справи суддею Рубіжанського міського суду Луганської області у справі № 425/883/16-п від 08.04.2016 про притягнення до адміністративної відповідальності цього спеціаліста аргументи суду полягали у тому, що процес роботи у комісії беззаперечно стосується навчального процесу, але не стосується саме викладацької (або педагогічної) діяльності.
Тобто суд вважає, що робота згаданої особи в Державних кваліфікаційних комісіях не є викладацькою діяльністю, а тому є наявними порушення вимог Закону №1700, а саме п. 1 ч. 1 ст. 25 про обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.
Суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу постановив залишити без задоволення, а постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 08 квітня 2016 року щодо притягнення «порушника» за нормами ч. 1 ст. 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення2 залишити без змін.
2 КУпАП.
Справа 2. Суддя Рубіжанського міського суду Луганської області при розгляді справи від 07.07.2016 №425/1977/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, яка, працюючи директором Рубіжанського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, займалася іншою оплачуваною діяльністю, а саме: на підставі наказу в. о. директора Рубіжанського індустріально-педагогічного технікуму була головою Державної кваліфікаційної комісії.
У цій справі суд дійшов висновку, що згідно з абзацом 5 пункту 3.2.2. рішення Конституційного Суду України у справі № 1-27/2010 від 06.10.2010 (№ 21-рп/2010) викладацька діяльність є видом інтелектуальної і творчої діяльності, що спрямована на одержання, поширення, використання нових знань, фахових навичок, їх практичне застосування.
Відповідно до витягу з постанови Першого заступника Голови Верховного Суду України від 21 березня 2008 року викладацька діяльність — це процес надання знань, формування вмінь і навичок з різних напрямів освіти, розвитку інтелектуальних і творчих здібностей, фізичних якостей відповідно до задатків та запитів особи. Вона може включати у себе навчально-виховну, наукову, дослідницьку, пошукову, експериментальну роботу з різних проблем науки, техніки, мистецтва.
Також судом узято до уваги Положення про порядок створення та організації роботи державної екзаменаційної комісії у вищих навчальних закладах України, затверджене Міносвіти і науки України від 24.05.2013 № 584, яке було чинним на час перебування ОСОБА_2 на посаді голови Державної кваліфікаційної комісій та у якому, зокрема, наводяться функції голови комісії, які за своїм характером належать до організаційно-розпорядчих.
Постановою Уряду від 14.06.2000 № 963 затверджено перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, в якому посада голови державної кваліфікаційної комісії не значиться (так само, як й участь у такій комісії).
Згідно до п. 12 ч. 1 Закону України «Про вищу освіту» кваліфікація — офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту.
На підставі викладеного, оскільки робота ОСОБА_2 пов’язана саме з прийняттям іспитів, оцінюванням (відповідно до завдань державних комісій, Закону України «Про вищу освіту»), то, на думку суду, ця робота беззаперечно стосується навчального процесу, але не стосується саме викладацької (або педагогічної) діяльності.
Тобто суд вважає, що робота ОСОБА_2 в Державній кваліфікаційній комісії не є викладацькою діяльності, а тому погоджується щодо порушення останньої вимоги Закону України «Про запобігання корупції», а саме п. 1 ч. 1 ст. 25 про обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.
Позиція друга: порушення немає
Зарічний районний суд м. Сум розглянув справу № 591/1458/17 від 06 квітня 2017 року щодо ОСОБА_1, яка є суддею Господарського суду Сумської області. Зазначена особа на підставі наказу в. о. ректора ВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ» була призначена на умовах погодинної оплати праці головою державної екзаменаційної комісії із напряму підготовки 6.030401 «Правознавство» для приймання державних екзаменів та захисту випускних і дипломних робіт у студентів зазначеного закладу.
Суд відзначає, що у п. 1.2 Положення про екзаменаційну комісію відповідного вишу визначено: екзаменаційна комісія створюється з метою проведення атестації студентів. Освітнім законодавством визначено, що атестація — це встановлення відповідності засвоєних студентами рівня та обсягу знань, умінь, інших компетентностей вимогам стандартів вищої освіти.
Тобто державна атестація, доходить суд висновку, є продовженням навчального процесу, його складовою частиною.
Робота голови екзаменаційної комісії фіксується у картці персонального обліку виконання навчальної роботи на умовах погодинної оплати у навчальному році, а також табелі оплати навчальної роботи із погодинного фонду; оплата за працю головою ЕК проводилась як за педагогічну діяльність. Тобто особа, про яку йдеться, отримувала кошти як викладач згідно з Інструкцією про оплату праці та розміри ставок заробітної плати професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, що затверджена наказом Міністерства освіти України № 90 від 02.04.93 (ср. ).
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про вищу освіту» освітній процес у вищих навчальних закладах здійснюється за такими формами:
1) навчальні заняття;
2) самостійна робота;
3) практична підготовка;
4) контрольні заходи.
Тому прийняття екзамену можна розглядати як контрольний захід!
На підставі викладеного суддя вважає, що дії ОСОБА_1 є цілком законними та не суперечать вимогам чинного законодавства, тому вважає за необхідне закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 через відсутність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1724 ч. 1 КУпАП.
