Вирішення проблеми залежить від фактичної ситуаціїї, у якій опинилося підприємство, а точніше, його персонал. Зрозуміло, що, ймовірніше, робота персоналу в таких умовах не буде можливою. Тож тут можуть бути декілька варіантів.
Відпустки. Наразі з 24.03.2022 набув чинності Закон України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2136), який регулює на цей час надання щорічних відпусток. Тож якщо у працівника є можливість і він бажає піти у щорічну відпустку, то роботодавець може йому надати таку відпустку строком на 24 календарних дні. Якщо така відпустка в конкретного працівника має більший строк, то її невикористана частина має бути надана після припинення воєнного стану.
Отримати працівник може й інші види додаткових чи соціальних відпусток, визначених законодавством, якщо має на них право. Обмеження щодо їх тривалості Законом № 2136 не передбачено. Відпустка без збереження заробітної плати, на прохання працівника, за нормами Закону № 2136 може надаватися на весь строк дії воєнного стану.
Водночас тут потрібно пам’ятати про те, що: відпустки надаються на прохання працівника і відповідно до норм Закону № 2136 (тобто має бути зв’язок між працівником та роботодавцем);
у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Оголошення простою. Відповідно до ст. 34 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Запровадження простою оформлюється розпорядчим актом керівника, з яким працівників ознайомлюють у можливий спосіб, у тому числі за допомогою засобів електронного зв’язку. Оплата простою здійснюється з розрахунку зазвичай не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Зверніть увагу! Керівникам органів місцевого самоврядування рекомендовано до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого в кошторисі відповідних органів, підприємств, установ та організацій, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу) (постанова КМУ від 07.03.2022 № 221).
На що ще тут потрібно звернути увагу? Стаття 3 Закону № 2136 визначає, що в період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я. Водночас таке переведення здійснюється лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. У період дії воєнного стану норми ч. 3 ст. 32 КЗпП та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.
Призупинення дії трудового договору. Статтею 13 Закону № 2136 визначено певний механізм призупинення дії трудового договору. Призупинення — це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
Дія трудового договору може бути призупинена у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Але призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Стаття 13 визначає, що для призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного в будь-який доступний спосіб.
Тобто головною умовою для призупинення дії трудового договору є відсутність можливості в роботодавця надати працівнику роботу, а у працівника — виконувати роботу у зв’язку з військовою агресією проти України. Відповідно ініціатором призупинення трудового договору можуть бути як роботодавець, так і працівник. Водночас для того, щоб норма була задіяна, сторонам потрібно повідомити один одного за можливості в будь-який доступний спосіб.
Забігаючи дещо наперед, у плані можливості внесення змін до цього механізму, не можна обійти стороною законопроєкт від 05.04.2022 № 7251 «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин».
Цим законопроєктом пропонується внести зміни до ст. 13 Закону № 2136. Відповідно до запропонованих змін призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, у якому зазначається інформація про причини призупинення, строк призупинення трудового договору, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, умови відновлення дії трудового договору тощо. Наказ (розпорядження) про призупинення дії трудового договору роботодавець надсилає на погодження військово-цивільній адміністрації, яка здійснює свої повноваження на відповідній території, узгодженими з нею засобами електронного зв’язку. Про своє рішення військово-цивільна адміністрація у триденний строк із дня отримання наказу (розпорядження) про призупинення дії трудового договору інформує роботодавця узгодженими з ним засобами електронного зв’язку. Наказ (розпорядження) про призупинення дії трудового договору набирає чинності з дня його погодження військово-цивільною адміністрацією.
От така пропонується процедура!
Для завершення огляду процедури призупинення трудового договору слід ще зазначити, що відповідно до чинних норм ч. 3 ст. 13 Закону № 2136 відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового в повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
