Загальні норми
Як уже зазначалося, трудове законодавство не містить норм застосування механізму службового розслідування для цілей з’ясування факту порушення трудової дисципліни.
Кодекс законів про працю України1 говорить нам, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення:
1 КЗпП
1) догана;
2) звільнення.
А законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників також інші дисциплінарні стягнення.
Стаття 149 КЗпП містить норми Порядку застосування дисциплінарних стягнень.
1. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
2. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
3. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
4. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Як бачимо, про службове розслідування не йдеться. Взагалі не йдеться про розслідування!
Не містить таких норм і законодавство про службу в органах місцевого самоврядування.
Нагадаю, що там ідеться про те, що особливості дисциплінарної відповідальності та вирішення інших питань, пов’язаних зі службою в органах місцевого самоврядування, забезпечуються в порядку, передбаченому законом, але цього порядку фактично немає.
Згадування про службове розслідування трапляється в Правилах організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, у контексті службового розслідування за фактом втрати певних документів.
Зокрема, у п. 9 розділу 2 цих Правил зазначається, що в разі встановлення в процесі експертизи цінності документів фактів нестачі документів і справ, що внесені до номенклатури, відповідними структурними підрозділами установи здійснюється їх розшук. У разі негативного результату розшуку керівник установи за поданням служби діловодства або керівника архіву (особи, відповідальної за архів) створює комісію зі службового розслідування, призначає службове розслідування і видає наказ про притягнення до відповідальності осіб, винних у втраті документів або справ.
На згадування про службове розслідування можна також натрапити в Законі України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» в тих його нормах (ст. 7, 13), де йдеться про порушення державними службовцями вимог законодавства про державну службу. При цьому зауважу, що Розділ VIII цього Закону містить норми щодо дисциплінарної та матеріальної відповідальності державних службовців, а КМУ затвердив своєю постановою від 04.12.2019 № 1039 Порядок здійснення дисциплінарного провадження2.
2 Порядок № 1039.
Спеціальним нормативно-правовим актом, у якому йдеться саме про службові розслідування, є Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений постановою КМУ від 13.06.2000 № 9503.
3 Порядок № 950.
Відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції»4 прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування в таких випадках:
4 Закон № 1700.
| 1 | у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об’єднанню громадян |
| 2 | у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства |
| 3 | на вимогу особи, уповноваженої на виконання місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей зазначеного Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри |
| 4 | з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону № 1700 в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності — особи, яка виконує його обов’язки |
Тож, як бачимо, у цьому порядку також не йдеться про службове розслідування для з’ясування фактів порушення трудової дисципліни. А йдеться про конкретні випадки та певне коло осіб. Хто вони? Закон № 1700 визначає їх так:
| особи, уповноважені на виконання функцій місцевого самоврядування | депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови |
| посадові особи місцевого самоврядування | |
| особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування | посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700 Примітка. Під «посадовими особами юридичних осіб публічного права» НАЗК розуміє працівників юридичних осіб публічного права, які наділені посадовими повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції. Визначальним при цьому є обсяг функцій (обов’язків) відповідного працівника. |
| особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, приватні виконавці, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи, визначені законом) | |
| представники громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до Закону України «Про державну службу», Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законів |
З урахуванням зазначеного постає запитання, то що ж робити роботодавцю для з’ясування обставин, які призвели до певного порушення? Чи може він одноосібно зібрати відповідну інформацію про порушення та накласти стягнення, чи потрібно проводити службове розслідування, чи — дисциплінарне провадження, як у держслужбовців?
Умови застосування
Отже, ми з вами розібралися, що норми Порядку № 950 ми можемо застосувати для посадових осіб органів місцевого самоврядування, посадових осіб юридичних осіб публічного права (керівники комунальних підприємств, установ, закладів) у конкретних випадках, передбачених цим Порядком.
Норми КЗпП не згадують про підзаконні відповідні нормативні акти і не дають відповіді на запитання: «Чи може роботодавець організаційну роботу, яка буде передувати накладанню дисциплінарного стягнення, комусь делегувати?»
З урахуванням того, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, а при обранні виду стягнення враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, то бажано б такі дії комусь делегувати. Зазвичай — дисциплінарній комісії. Її створюють для здійснення всієї організаційної роботи, а також для винесення об’єктивного висновку та рекомендацій у дисциплінарній справі.
Але для того щоб вона повноцінно функціонувала, її потрібно офіційно створити й унормувати її діяльність. Тож потрібні будуть локальні нормативні документи: Положення про комісію (або Порядок застосування дисциплінарного стягнення (проведення розслідування)), розпорядчий документ про її персональний склад.
Порядок № 950 можна взяти за основу (як рекомендаційний) під час розробки таких документів та коли виникає потреба провести службове розслідування у зв’язку з порушенням працівниками трудової дисципліни або допущенням інших порушень.
При цьому зауважу, що питання трудової дисципліни регулюються все ж таки КЗпП, тому під час розробки згаданого локального нормативного акта його положення слід адаптувати саме до норм КЗпП, а також до специфіки установи чи закладу.
Ну, наприклад:
| Порядок № 950 | КЗпП |
| 3. Рішенням щодо проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, предмет і дата початку та закінчення службового розслідування. Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців | Стаття 148. Строк для застосування дисциплінарного стягнення Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку |
Зверніть увагу, що особу, яка працює на підставі укладення цивільно-правового договору, не можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, оскільки в цивільних правовідносинах діє принцип паритетності сторін і відсутнє їх підпорядкування.
Інший документ, який також можна взяти за основу — Порядок № 1039 (він більш деталізований, як на мене). Порядок № 1039 працює в правовому полі законодавства про державну службу, яке визначає дисциплінарний проступок як протиправну винну дію або бездіяльність чи прийняття рішення, що полягає в невиконанні або неналежному виконанні посадових обов’язків та інших вимог, установлених Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Логічним продовженням Порядку № 1039 є Порядок обліку та роботи з дисциплінарними справами, затверджений наказом Національного агентства з питань державної служби від 03.03.2016 № 49 (ср. ). Порядок визначає загальні вимоги щодо обліку та роботи з дисциплінарними справами, які формуються під час здійснення дисциплінарного провадження.
Отже, головною умовою застосування процедури службового розслідування стосовно працівника є затвердження локальних нормативних документів, які визначатимуть:
— за які факти порушення трудової дисципліни, не виконання або неналежного виконання посадових обов’язків тощо особа буде притягуватися до відповідальності;
— хто буде здійснювати організаційну роботу щодо збирання й аналізу документів, інформації щодо фактів порушення, де будуть зберігатися відповідні матеріали, який буде порядок роботи цього органу, його права та обов’язки;
— що буде результатом організаційної роботи й підставами прийняття рішення щодо притягнення чи не притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Від норм, які будуть прописані в цих документах, залежатиме алгоритм дій та повнота й об’єктивність прийняття відповідного рішення.
Рекомендації
Візьміть за основу вищезазначені порядки та розробіть і затвердьте положення про дисциплінарну комісію. У положенні визначте:
— для кожного конкретного випадку розпорядчим документом керівника створюється окрема комісія (так можна запобігти виникненню конфлікту інтересів у членів комісії);
— комісія має конкретний кількісний склад, до роботи комісії можуть залучатися сторонні експерти (фахівці);
— персональний склад комісії визначає керівник, який цю комісію створює, голову та секретаря обирає сама комісія зі свого складу (так можна запобігти виникненню конфлікту інтересів під час прийняття рішення керівником);
— формою роботи комісії є засідання, проведення яких фіксується протоколами. Засідання комісії є правомочним, якщо в ньому бере участь не менше половини її членів від загального складу. Усі рішення комісії ухвалюються простою більшістю голосів присутніх на засіданні її членів. Рішення комісії фіксується протоколом;
— голова і секретар комісії, а також інші члени комісії мають конкретні права та обов’язки під час здійснення своїх повноважень у роботі комісії;
— з метою збирання інформації про обставини, які стали підставою для роботи комісії, формується дисциплінарна справа. Результатом розгляду дисциплінарної справи є висновки та рекомендації комісії;
— особа, щодо якої комісія розглядає факти порушення та збирає відповідну інформацію, має певні права й обов’язки, а також може за певних умов бути відсторонена від виконання посадових обов’язків на час проведення розслідування;
— за результатами розгляду дисциплінарної справи керівник, який утворив комісію, приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення оформляється розпорядчим документом;
— після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарна справа передається до кадрової служби, для її зберігання.
