Про предмет спору
Ітиметься про справу № 129/3451/21, за результатами розгляду якої 22 грудня 2021 року Гайсинським районним судом Вінницької області було прийнято рішення, зі справою можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Отже, судом розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження цивільна справа за позовом вчителя до ліцею № 7 м. Гайсин Гайсинської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, зобов’язання виплатити невиплачену заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Судом було зобов’язано відповідача надати суду відзив, а також, у разі наявності, документи про порядок застосування заходів дисциплінарного впливу та пояснення позивачки про причини невакцинації від COVID-19.
Про позиції сторін
Позивачка просила задовольнити свої вимоги з наведених у позові підстав і пояснила, що відсторонення її від роботи вчителя початкових класів ліцею № 7 м. Гайсин у зв’язку з її невакцинуванням від COVID-19 з 30.11.2021 без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19 є грубим порушенням її конституційного права на працю і отримання винагороди за неї як засобу до існування; зазначила при цьому, що відмовилася від вакцинації через наявність у неї високих антитіл до цієї хвороби та відсутність законних підтверджень безпечності протиковідних вакцин; перед відстороненням відповідач не зажадав від неї письмових пояснень про причини відмови.
Представник відповідача у відзиві проти позову заперечила, вважала відсторонення позивачки від роботи законним і обґрунтованим, оскільки та відмовилась від щеплення проти COVID-19, у зв’язку з чим просила в позові відмовити.
Про позицію суду
З урахуванням позицій учасників справи, досліджених доказів та вимог закону суд визнає за необхідне позовні вимоги частково обґрунтованими з таких мотивів і підстав.
Доведено, що завчасно повідомлену 19.11.2021 про необхідність протиковідного щеплення наказом директора ліцею № 7 м. Гайсин Гайсинської міської ради від 29.11.2021 № 141/к/тр вчителя початкових класів відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 30.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19. Перед відстороненням адміністрація ліцею не зажадала від неї письмових пояснень про причини відмови від протиковідної вакцинації, таке відсторонення позбавило позивачку професійної взаємодії та засобів до існування на невизначений строк. На час відсторонення навчання в ліцеї № 7 було дистанційним.
Спірні правовідносини у системному взаємозв’язку регламентуються:
— ч. 1 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 10 ЦПК України, за якими суддя і суд, здійснюючи правосуддя, під час розгляду справи керуються принципом верховенства права;
— ч. 2 ст. 3 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави;
— ч. 9 ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої в разі неврегульованості законом спірних правовідносин суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону);
— ст. 139 КЗпП, за якою працівники зобов’язані своєчасно і точно виконувати розпорядження власника чи уповноваженого ним органу, додержуватись трудової дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці;
— ч. 1 ст. 60 Конституції України, відповідно до якої ніхто не зобов’язаний виконувати лише явно злочинні розпорядження чи накази;
— ст. 140 КЗпП, згідно з якою трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується, зокрема, заохоченням за сумлінну працю та (або) в необхідних випадках заходами дисциплінарного впливу щодо окремих несумлінних працівників;
— ст. 147 КЗпП, відповідно до якої за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із таких видів стягнення (дисциплінарного впливу):
1) догана;
2) звільнення.
Законодавством можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення:
— ст. 46 КЗпП, за якою відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством;
— ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», за змістом якої працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти відповідних хвороб; у разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, цей працівник відстороняється від виконання зазначених видів робіт;
— наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153, зареєстрованим 07.10.2021 за № 1306/36928, затвердженим ним Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, за яким працівники закладів загальної середньої освіти незалежно від типу та форми власності підлягають обов’язковій вакцинації проти COVID-19;
— чинним з 08.11.2021 п. 416 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», згідно з яким керівники підприємств, установ та організацій зобов’язані видати накази чи розпорядження про відсторонення від роботи працівників, обов’язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які за відсутності абсолютних протипоказань до таких щеплень відмовляються або ухиляються від них; оплата праці за час відсторонення здійснюється з урахуванням ч. 1 ст. 94 КЗпП, тобто не проводиться; відсторонення провадиться за наказом чи розпорядженням керівника з обов’язковим доведенням його до відома працівника; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили;
— ч. 1 ст. 149 КЗпП, відповідно до якої до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень;
— ч. 4 ст. 43 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом;
— ч. 2 ст. 235 КЗпП, згідно з якою при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік;
— пп. 22, 23 Рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Бігаєва проти Греції» від 28.05.2009 № 26713/05, за змістом якого поняття «приватне життя» є широким і включає в себе також і професійну взаємодію (діяльність);
— ст. 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», згідно з якою кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб;
— усталеною практикою ЄСПЛ, відповідно до якої втручання держави в захищені Європейською Конвенцією 1950 р. права повинно відповідати одночасно співіснуючим трьом критеріям: законності, законної (легітимної) мети, пропорційності (справедливого балансу);
— п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, за яким суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Оскільки повідомлення керівника відповідача позивачці про необхідність зробити обов’язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 19.11.2021 № 01-06/400 має характер розпорядження власника чи уповноваженого ним органу, то за відсутності доказів явної його злочинності позивачка в межах обов’язку підкорятися трудовій дисципліні повинна була це розпорядження виконати з наданням підтверджуючих документів установленого зразка, тобто зробити профілактичне щеплення проти COVID-19 прийнятною з точки зору ефективності і безпечності вакциною і підтвердити цей факт документально.
З огляду на те, що відсторонення позивачки від роботи вчителя початкових класів спричинило невиконання нею на невизначений час своїх посадових обов’язків, неотримання заробітної плати і відтак незарахування часу відсторонення до її страхового стажу, таке відсторонення має всі ознаки покарання як заходу дисциплінарного впливу, за наслідками для працівника проміжним між доганою і звільненням, тобто, поза розумним сумнівом, є стягненням за порушення трудової дисципліни в аспекті системної дії ч. 2 ст. 147, ст. 46 КЗпП, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», п. 416 постанови Кабінету міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (ср. ).
Зважаючи на те, що керівник відповідача як уповноважений власником орган до застосування дисциплінарного стягнення щодо позивачки у виді відсторонення останньої від роботи не зажадав від порушниці трудової дисципліни обов’язкових у такому випадку письмових пояснень про причини відмови чи ухилення від вакцинації проти COVID-19, цим самим він допустив істотне порушення норм чинного законодавства про працю стосовно своїх обов’язків і прав працівниці позивачки, усунути яке необхідно шляхом визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.11.2021 № 141/к/тр про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.
У зв’язку з тим, що за час незаконного відсторонення від роботи позивачка не мала професійної взаємодії та не отримувала заробітної плати, що грубо порушило її конституційне право, для забезпечення цього права позивачки необхідно зобов’язати відповідача виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Крім того, право на оплачувану працю є елементом приватного життя, оскільки робота і заробіток забезпечують приватні життєві потреби позивачки; з цих міркувань зазначене право захищається ст. 8 Конвенції, а тому втручання в нього держави повинно одночасно відповідати всім трьом критеріям ЄСПЛ: законності, законної (легітимної) мети і пропорційності (справедливого балансу); таке втручання визнається ЄСПЛ неправомірним, якщо хоча б одного з критеріїв дотримано не було.
Відсторонюючи позивачку від роботи, відповідач діяв на підставі зазначеного вище матеріального законодавства з істотним порушенням процедури і переслідував законну (легітимну) мету — гіпотетично захистити інших осіб від поширення COVID-19; разом з цим відстороненням від роботи позивачки без збереження заробітку відповідач позбавив її професійної взаємодії та засобів до існування на невизначений строк, що само по собі, та ще й в умовах дистанційного навчання, є очевидно непропорційним (несправедливим); з цих мотивів втручання держави є неправомірним, що тягне необхідність судового захисту її права на повагу до приватного життя.
Оскільки позивачку не було звільнено з обійманої посади вчителя початкових класів ліцею № 7 м. Гайсин Гайсинської міської ради в юридичному сенсі цього поняття, то її вимоги про поновлення на роботі на цій посаді є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Отже, суд вирішив: позов задовольнити частково!
Визнати незаконним та скасувати наказ від 29.11.2021 № 141/к/тр про відсторонення від роботи ОСОБА_1.
Зобов’язати ліцей № 7 м. Гайсин Гайсинської міської ради виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи.
У решті позовних вимог відмовити через безпідставність.
Рішення в частині зобов’язання сплатити за один місяць середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи допустити до негайного виконання.
