Про позовні вимоги
Йтиметься про справу № 571/1798/21, рішення за результатами розгляду якої було прийнято 17 грудня 2021 року (порівняно «свіжа» справа), з нею можна ознайомитися також у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Отже, позивач звернулася до суду з позовом до Кисорицького ліцею Рокитнівської селищної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог у цій справі, — селищна рада.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працює вчителем математики у Кисорицькому ліцеї Рокитнівської селищної ради. У листопаді 2021 року відповідачем грубо порушено її право на працю, яке полягало в постійному незаконному вимаганні на роботі медичної інформації щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та обмеженні її прав щодо повноцінної роботи.
Так, 08 листопада 2021 року їй вручено наказ про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19. Наказ мотивований тим, що, оскільки у неї відсутнє відповідне щеплення, то відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153 відповідач відсторонює її від роботи.
Разом з тим, ані в трудовому контракті, ані в посадовій інструкції, ані в будь-якому іншому документі, що підписані між нею та відповідачем, такого зобов’язання з її боку немає, так само, як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення.
Позивач, відповідно, вважає цей наказ незаконним та таким, який підлягає скасуванню судом. Зазначає, що з 08 листопада 2021 року вона не працює, її середня заробітна плата за останні 2 місяці роботи склала 6250,70 грн.
Посилаючись на ст. 43 Конституції України, Загальну декларацію прав людини, Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», норми КЗпП, позивач просить:
1. Визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про відсторонення її від роботи.
2. Поновити її на роботі.
3. Зобов’язати відповідача виплатити їй середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у зв’язку з незаконним відстороненням від роботи.
4. Понесені витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Про відзив відповідача
09 грудня 2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що 08 листопада 2021 року Кисорицький ліцей письмово, під підпис, повідомив свого працівника — вчителя математики про обов’язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19.
Проте, позивач не надав до Кисорицького ліцею документа, який підтверджував би наявність профілактичного щеплення від СОVID-19, або довідки про абсолютні протипоказання для проведення відповідного щеплення. Тому наказом Кисорицького ліцею № 99 від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи ___» відсторонено позивача від роботи з 08.11.2021 у зв’язку із ухиленням від обов’язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на строк до здійснення щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
У свою чергу, 08.11.2021 позивачем подано до Кисорицького ліцею заперечення щодо незаконності його відсторонення від роботи. На думку позивача, відсторонення можливе лише в умовах військового чи надзвичайного стану.
Також 08.11.2021 позивачем подано до Кисорицького ліцею заяву про неприпустимість примусу до участі в експериментальному медичному втручанні.
Листами Кисорицького ліцею № 235 від 15.11.2021 та № 271 від 25.11.2021 надано відповідь позивачу на її заперечення та заяву та роз’яснено, що відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, й про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Посилаючись на норми ст. 46 КЗпП України, ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров‘я», ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанову КМУ від 09.12.2020 № 1236, наказ МОЗ від 04.10.2021 № 2153, який набув чинності 08.11.2021, правові позиції Верховного Суду, висловлені у постановах від 18.10.2021 у справі № 188/608/19, від 04.10.2021 у справі № 336/1368/20, від 01.04.2020 у справі № 761/12073/18, від 23.01.2019 у справі № 755/6458/15-ц, відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача, а тому просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог до Кисорицького ліцею Рокитнівської селищної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Розгляд справи в судовому засіданні
У судовому засіданні позивач підтримала позов у повному обсязі та доповнила, що вакцинацію від СОVID-19 не внесено до календаря обов’язкових профілактичних щеплень, тому відсутні підстави для примусової вакцинації. Вважає, що наразі тривають клінічні випробування, визначені МОЗ, вона не бажає брати участь у таких випробуваннях. Більш того, вимоги пред’явити документи про вакцинацію є втручанням у особисте життя, оскільки Конституцією України гарантовано кожному громадянину право на медичну таємницю про стан здоров’я. Крім того, Конституцією України гарантовано право на працю, проте директор ліцею позбавила її такого права. Оскільки ані постанова КМУ, ані наказ МОЗ не є законами та суперечать Конституції України, вважає відстороненням її від роботи незаконним.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, посилаючись на обставини, викладені у відзиві, та доповнила, що позивач не надала підтвердження про вакцинацію або протипоказання для вакцинації, тому була відсторонена від роботи. Вважає оскаржуваний наказ таким, що виданий згідно із законом, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, вказуючи на те, що оскаржуваний наказ виданий відповідно до вимог закону. Відповідно до ст. 46 КЗпП передбачено відсторонення від роботи з інших підстав. Даний випадок і відноситься до інших підстав, передбачених іншим законодавством. Професія вчителя віднесена до переліку професій, що підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти СОVID-19. Негативних висновків про незаконність чи невідповідність нормативних актів з цього питання не приймалось. Також зазначає, що вимога про поновлення на роботі заявлена позивачем безпідставно, оскільки така вимога застосовується у випадку звільнення з роботи, в даному випадку має місце тимчасове відсторонення. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтування суду
Отже, судом було з’ясовано, що 08 листопада 2021 року Кисорицький ліцей письмово, під підпис, повідомив свого працівника — вчителя математики про обов’язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 на підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153. Згідно з цим повідомленням просили надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011.
У свою чергу, 08.11.2021 позивачем подано до Кисорицького ліцею заперечення щодо незаконності її відсторонення від роботи, на її думку, відсторонення можливе лише в умовах військового чи надзвичайного стану.
Листом Кисорицького ліцею № 235 від 15.11.2021 надано відповідь позивачу на його заперечення щодо незаконності його відсторонення від роботи від 08.11.2021.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов’язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.
При цьому передбачається, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється МОЗ (ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).
Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 затверджено «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням».
Так, на період дії карантину обов’язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники:
1) центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів;
2) місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів;
3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Міністерство юстиції України дійшло висновку, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.
Слід зазначити, що державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у:
— проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини;
— прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731).
Відповідно до п. 416 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з наступними змінами, керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:
1) контроль за проведенням обов’язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов’язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 (ср. );
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов’язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов’язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до ст. 46 Кодексу законів про працю України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров’я.
Положеннями статей 3, 27, 49 Конституції України регламентовано, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.
Згідно із ч. 2 ст. 54 Закону України «Про освіту» встановлено, що педагогічні працівники зобов’язані поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу.
Наказом Кисорицького ліцею № 99 від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи ____» позивача було відсторонено від роботи з 08.11.2021 у зв’язку з ухиленням від обов’язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на строк до здійснення щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Наказ винесений на підставі ст. 46 КЗпП, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», п. 416 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами, наказу МОЗ від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням».
У свою чергу, 09.11.2021 позивачем подано до Кисорицького ліцею заяву про неприпустимість примусу до участі в експериментальному медичному втручанні. Листом Кисорицького ліцею № 271 від 25.11.2021 надано відповідь позивачу на його заяву про неприпустимість примусу до участі в експериментальному медичному втручанні від 08.11.2021.
Звертаючись з даним позовом, позивач не погоджується із вищевказаним наказом відповідача в частині відсторонення її від виконання посадових обов’язків та просить визнати незаконним і скасувати цей наказ з підстав його незаконності та необґрунтованості.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Статтею 21 КЗпП проголошено рівність трудових прав громадян України та заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників.
Статтею 3 КЗпП визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
У відповідності до ст. 46 КЗпП роботодавець може відсторонити працівника від роботи, якщо працівник: з’явився на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; відмовляється або ухиляється від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. До інших випадків, передбачених законодавством, належить зокрема відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов’язковим.
Тобто, оскільки позивач є вчителем державного навчального закладу, не пройшла обов’язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19, не має протипоказань до вакцинації, керівник відповідача зобов’язаний був відповідно до чинного законодавства відсторонити позивача від роботи.
Треба зазначити, що тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов’язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах, встановлених законодавством) за своєю суттю є не дисциплінарним стягненням, а особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин у такому випадку не тягне за собою обов’язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19) зазначено, що «відсторонення працівника від роботи — це призупинення виконання ним своїх трудових обов’язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.»
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що рішення відповідача про відсторонення позивача від роботи є обґрунтованим, містить належні посилання на норми чинного законодавства, що дають підстави для відсторонення позивача від роботи.
Європейський суд дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві, та наголошує, що вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров’я, мета якої — захист здоров’я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання.
Суд вважає, що обов’язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно з наказом МОЗ України від 19.07.95 № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданою та такою, що не порушує ст. 8 Конвенції.
Слід зазначати, що вимога роботодавця про надання сертифіката про профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про абсолютне протипоказання до такої вакцинації не є втручанням в приватне життя позивача, оскільки така вимога не суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини.
Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров’я. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров’я закріплене у ст. 286 ЦК України.
Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Відтак COVID-сертифікат не є медичною таємницею.
Висновки суду
Аналізуючи вищевикладені обставини та правові норми, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення її від роботи.
Також відсутні підстави для задоволення похідної вимоги про виплату невиплаченої заробітної плати за час відсторонення позивача від роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата — це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу. Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов’язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.
Крім того, суд звертає увагу, що вимога позивача про поновлення на роботі є неналежним способом захисту прав відстороненого від роботи працівника, оскільки поновленню на роботі підлягають лише звільнені працівники. Звільнення працівника, на відміну від відсторонення, веде до повного припинення трудових відносин із працівником.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
