ВІДПОВІДАЄ ЕКСПЕРТ1
1 Відповідь підготовлено на підставі матеріалів сайту «Децентралізація», з якими можна ознайомитися за посиланням.
Відповідно до статті 10 Закону України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі — Закон № 2493-ІІІ) проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Згідно з пунктом 2 постанови КМУ від 25.03.2016 № 246 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби» Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затверджений постановою КМУ від 15.02.2002 № 169 (далі — Порядок № 169), застосовується під час прийняття на службу в органи місцевого самоврядування відповідно до Закону № 2493-ІІІ.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 169 умови проведення конкурсу в окремому державному органі відповідно до Порядку № 169 визначаються його керівником, який призначає на посади та звільняє з посад.
Рішення про проведення конкурсу приймається керівником органу за наявності вакантної посади.
Водночас законодавство про службу в органах місцевого самоврядування не містить визначення поняття «вакантна посада», але статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що вакансія — це вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.
Таким чином, в розумінні положень Закону № 2493-III, вакантною посадою в органах місцевого самоврядування є наявна у структурі і штатному розписі виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету посада в органах місцевого самоврядування з установленими відповідно до законодавства посадовими повноваженнями щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій, та на яку не укладено трудовий договір.
Разом з тим 20 травня 2022 року набрав чинності Закон України від 12.05.2022 № 2259-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану», яким, зокрема, врегульовано питання призначення громадян України в період дії воєнного стану на посади в органах місцевого самоврядування
Відповідно до абзацу першого частини п’ятої статті 10 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі — Закон № 389-VIII) встановлено, що у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб’єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов’язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.
Згідно з абзацом другим частини сьомої статті 10 Закону № 389-VIII після припинення чи скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців з дня його припинення чи скасування, на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки, посади керівників комунальних підприємств, установ, організацій, на які особи призначені відповідно до абзацу першого частини п’ятої цієї статті, оголошується конкурс.
Граничний строк перебування особи на посаді, на яку її призначено відповідно до абзацу першого частини п’ятої цієї статті, становить 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Частиною першою статті 28 Закону № 389-VIII передбачено, що нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності Законом № 389-VIII, діють у частині, що не суперечить Закону № 389-VIII.
Також 24.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2136-ІХ).
Відповідно до частин першої, третьої статті 1 Закону № 2136-ІХ цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону № 389-VIII.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих Законом № 2136-IX (ср. ).
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2136-ІХ з метою оперативного залучення до виконання роботи нових працівників, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, у тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустці, простої, тимчасово втратили працездатність або місцезнаходження яких тимчасово невідоме, роботодавці можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори у період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.
Отже, у період воєнного стану сільський, селищний, міський голова, голова районної, районної у місті, обласної ради може здійснювати строкове призначення громадян України на посади в органи місцевого самоврядування відповідно до абзацу першого частини п’ятої статті 10 Закону № 389-VIII.
Таким чином виходить, що положення абзацу другого частини сьомої статті 10 Закону № 389-VIII передбачають оголошення конкурсу на усі посади в органах місцевого самоврядування, на які було здійснено призначення осіб у період дії воєнного стану відповідно до абзацу першого частини п’ятої статті 10 Закону № 389-VIII.
