Міністерство охорони здоров’я України розглянуло <…> звернення <…> щодо застосування змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров’я» (далі — постанова № 2), та в межах компетенції повідомляє.
Під час визначення того, чи поширюється дія постанови № 2 на заклади охорони здоров’я державної або комунальної форми власності, варто керуватися такими нормативно-правовими актами:
Основи законодавства України про охорону здоров’я (далі — Основи);
Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності»; постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 2011 року № 501 «Про затвердження переліку закладів охорони здоров’я та програм у галузі охорони здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»;
постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 285 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики» (далі — постанова № 285);
наказ Міністерства охорони здоров’я України від 28 жовтня 2002 року № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров’я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров’я, посад фахівців у галузі охорони здоров’я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров’я» <…> (далі — наказ № 385);
наказ Міністерства охорони здоров’я України від 06 липня 2015 року № 408 «Про затвердження Типового положення про університетську клініку вищого навчального закладу (закладу післядипломної освіти)» <…>.
Статтею 3 Основ визначено, що заклад охорони здоров’я — це юридична особа незалежно від […] інформаційно-правової форми або її […] є забезпечення медичного обслуговування населення та/або надання реабілітаційної допомоги на основі відповідної ліцензії та забезпечення професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.
Пунктом 15 частини першої статті 7 та частиною першою статті 9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, що медична практика підлягає ліцензуванню та ліцензіат зобов’язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її отримання — відповідати ліцензійним умовам.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови № 2 розмір нарахованої заробітної плати медичним працівникам закладів охорони здоров’я державної або комунальної форми власності за повністю виконану місячну (годинну) норму праці встановлюється у межах фонду оплати праці на 2022 рік:
на рівні не менше 20000 гривень для медичних працівників, які займають посади лікарів (крім лікарів-інтернів) та професіоналам з вищою немедичною освітою, які допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров’я,
на рівні не менше 13500 гривень для посад молодших спеціалістів з медичною освітою (фахових молодших бакалаврів), фахівцям з початковим рівнем (короткий цикл) вищої медичної освіти, першим (бакалаврський) рівнем вищої медичної освіти і магістрів з медсестринства.
Крім того, пунктом 2 постанови № 2 внесено зміни у додаток 3 до Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 410 «Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій», доповнивши підпунктом 9 такого змісту:
9) забезпечувати виплату заробітної плати у розмірі не меншому, ніж передбачено цим підпунктом.
Заробітна плата медичного працівника закладу охорони здоров’я державної або комунальної форми власності за повністю виконану місячну (годинну) норму праці встановлюється у розмірі:
— не менше ніж 20000 гривень для лікарів (крім лікарів-інтернів), професіоналів з вищою немедичною освітою, які допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров’я;
— не менше ніж 13500 гривень для посад молодших спеціалістів з медичною освітою (фахових молодших бакалаврів), фахівців з початковим рівнем (короткий цикл) вищої освіти, першим (бакалаврський) рівнем вищої медичної освіти і магістрів з медсестринства.
Для медичних працівників, які залучені виключно до надання первинної медичної допомоги (лікарів або молодших спеціалістів з медичною освітою (фахових молодших бакалаврів), фахівців з початковим рівнем (короткий цикл) вищої освіти, першим (бакалаврський) рівнем вищої медичної освіти і магістрів з медсестринства, які входять до команди з надання первинної медичної допомоги такого лікаря), цей підпункт застосовується у разі, коли лікаря обрали не менше ніж 70 відсотків пацієнтів оптимального обсягу практики первинної медичної допомоги.
У разі встановлення медичному працівнику неповного робочого дня або неповного робочого тижня, а також під час невиконання працівником у повному обсязі встановленої норми тривалості робочого часу вимога щодо розміру оплати праці, передбачена цим підпунктом, застосовується пропорційно до відпрацьованого часу.».
Для забезпечення виплати заробітної плати у закладах охорони здоров’я, які за організаційно-правовою формою функціонують як комунальні некомерційні підприємства, умови оплати праці визначаються з урахуванням статті 97 Кодексу законів про працю України та статті 15 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про колективні договори і угоди», а саме: форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.
Враховуючи вищезазначене, норми постанови № 2 поширюються на заклади охорони здоров’я державної або комунальної форми власності, в тому числі на комунальні некомерційні підприємства.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 постанови № 2 граничний розмір надбавок, передбачених у підпункті «а» підпункту 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (Офіційний вісник України, 2002 р., № 36, ст. 1699) (далі — постанова № 1298), може бути збільшений для досягнення розміру нарахованої заробітної плати медичним працівникам закладів охорони здоров’я державної або комунальної форми власності, передбаченого підпунктом 1 пункту 1 постанови № 2.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата це — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата це — винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Отже, для закладів охорони здоров’я державної або комунальної форми власності, які застосовують постанову № 1298, граничний розмір надбавок, передбачених у підпункті «а» підпункту 2 пункту 3 постанови № 1298, може лише бути збільшений для досягнення розміру нарахованої заробітної плати медичним працівникам закладів охорони здоров’я державної або комунальної форми власності, передбаченого підпунктом 1 пункту 1 постанови № 2.
Крім того, для забезпечення виконання підпункту 1 пункту 1 постанови № 2 закладами охорони здоров’я комунальної форми власності, в тому числі комунальними некомерційними підприємствами, можуть встановлюватися додаткові доплати та надбавки медичним працівникам, які необхідно унормувати в колективному договорі та у локальних документах на оплату праці закладу охорони здоров’я комунальної форми власності.
Відповідно до підпункту 3 пункту 1 постанови № 2 надбавки, встановлені з урахуванням положень підпункту 2 пункту 1 постанови № 2, не враховуються під час установлення доплат та інших надбавок медичним працівникам закладів охорони здоров’я державної або комунальної форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2020 р. № 246 «Деякі питання оплати праці медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі — постанова № 246), установлено, що на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, визначений Кабінетом Міністрів України в акті про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), до завершення здійснення зазначених заходів встановлюється додаткова доплата у розмірі до 300 відсотків заробітної плати (посадового окладу (з підвищеннями) з урахуванням передбачених законодавством обов’язкових доплат та надбавок.
Таким чином, надбавки, встановлені з урахуванням положень підпункту 2 пункту 1 постанови № 2, не враховуються під час установлення доплат та інших надбавок медичним працівникам закладів охорони здоров’я державної або комунальної форми власності, в тому числі додаткової доплати у розмірі до 300 відсотків заробітної плати, визначеної постановою № 246.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови № 2 розмір нарахованої заробітної плати медичним працівникам закладів охорони здоров’я державної або комунальної форми власності за повністю виконану місячну (годинну) норму праці встановлюється у межах фонду оплати праці на 2022 рік:
на рівні не менше 20000 гривень для медичних працівників, які займають посади лікарів (крім лікарів-інтернів) та професіоналам з вищою немедичною освітою, які допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров’я,
на рівні не менше 13500 гривень для посад молодших спеціалістів з медичною освітою (фахових молодших бакалаврів), фахівцям з початковим рівнем (короткий цикл) вищої медичної освіти, першим (бакалаврський) рівнем вищої медичної освіти і магістрів з медсестринства.
Враховуючи викладене, розмір нарахованої заробітної плати медичним працівникам закладів охорони здоров’я державної або комунальної форми власності, передбачений підпунктом 1 пункту 1 постанови № 2, включає в себе обов’язкові податки та платежі згідно з законодавством України.
Відповідно до підпункту 5 пункту 1 постанови № 2, у разі встановлення медичному працівнику неповного робочого дня або неповного робочого тижня, а також під час невиконання працівником у повному обсязі встановленої норми тривалості робочого часу вимога щодо розміру оплати праці, передбачена підпунктом 1 пункту 1 постанови № 2, застосовується пропорційно до відпрацьованого часу.
Отже, у разі встановлення медичному працівнику неповного робочого дня або неповного робочого тижня, а також під час невиконання працівником у повному обсязі встановленої норми тривалості робочого часу (відпустка, тимчасова непрацездатність, інша причина відсутності на робочому місці) вимога щодо розміру оплати праці, передбачена підпунктом 1 пункту 1 постанови № 2, застосовується пропорційно до відпрацьованого часу.
Додатково інформуємо, що листи Міністерства охорони здоров’я України не є нормативно-правовими актами, вони мають лише роз’яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не встановлюють нових правових норм.
Перший заступник Міністра Олександр КОМАРІДА
