Щодо приймання спеціальних платіжних засобів в оплату за продані товари (надані послуги)
Лист Міністерства економіки України від 01.08.2007 р. № 91-28/234
(витяг)
Мінекономіки розглянуло <...> лист <...> щодо застосування деяких норм постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2006 р. № 377 «Деякі питання здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» і повідомляє наступне.
На виконання пункту 14.7 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» Уряд розробив Умови переведення торгівців, що провадять господарську діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, на обов’язкове приймання спеціальних платіжних засобів в оплату за продані товари (надані послуги), які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2006 р. № 377 «Деякі питання здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів».
Відповідно до зазначеної постанови
приймання спеціальних платіжних засобів в оплату за продані товари (надані послуги) є обов’язковим для суб’єктів господарювання, якщо обсяг розрахункових операцій з початку року досягає 5 млн гривень, а також продаж товарів здійснюється у підприємствах торгівлі з площею торговельного залу від 400 кв. метрів.Тобто, якщо
суб’єкт господарювання має підприємство торгівлі з площею торговельного залу від 400 кв. метрів, або це підприємство торгівлі досягає з початку року обсягу розрахункових операцій 5 млн гривень, але не має площі торговельного залу від 400 кв. метрів, то такі суб’єкти господарювання обов’язково встановлюють платіжні термінали.Щодо
кількості платіжних терміналів, які потрібно встановити у торговельній залі для обслуговування споживачів, то суб’єкт господарювання вирішує самостійно.Застосування у підприємствах торгівлі з площею торговельних залів від 400 кв. метрів платіжних карток при розрахунках за продані товари (надані послуги) запроваджено для торговельних підприємств з широким (
понад 5 тисяч асортиментних позицій) асортиментом продовольчих та непродовольчих товарів: гіпермаркети, супермаркети, універмаги, універсами.Якщо суб’єкт господарювання має кілька підприємств (мережа магазинів), то
обсяг розрахункових операцій 5 млн грн. визначається по кожному підприємству (магазину), який при досягненні цього обсягу обов’язково встановлює платіжні термінали для приймання спеціальних платіжних засобів в оплату за продані товари (надані послуги).Коли в наступному розрахунковому періоді
підприємство не досягло обсягу розрахункових операцій 5 млн грн., суб’єкт господарювання має право самостійно вирішувати доцільність застосування платіжних терміналів у цьому підприємстві до наступного розрахункового періоду.<...>
Враховуючи, що впровадження в життя споживачів спеціальних платіжних засобів має позитивну тенденцію зростання, то у разі виникнення потреби в послугах підприємств, види діяльності яких визначені вищезазначеною постановою, її вимоги поширюватимуться на всіх торговців, незалежно від місця їх розташування.
Що стосується документів, які визначають кількість місць в закладах ресторанного господарства
, то загальна кількість місць закладу (підприємства) ресторанного господарства зазначається у проектно-технічній документації на його будівництво або реконструкцію разом з планом розташування місць у залі. Зазначений план в обов’язковому порядку погоджується з місцевими санітарно-епідеміологічними та пожежними службами.Розрахунок виробничої програми, а також площа закладу (підприємства) ресторанного господарства, поряд з іншими розрахунками, здійснюється на основі заданої кількості місць у торговельній залі, площа якої визначається з урахуванням будівельних вимог і санітарно-гігієнічних норм на одне місце в залежності від його розташування, а саме: за обіднім столом (сидяче), кафетерійним столом (стояче) або за барною стійкою.
Таким чином,
приймання спеціальних платіжних засобів в оплату за продані товари (надані послуги) є обов’язковим для загальнодоступних закладів ресторанного господарства, в яких продукцію та послуги може одержати будь-який споживач, якщо проектно-технічною документацією підтверджено їх кількість (понад 40).Заступник міністра економіки України
С. Челноков
коментар редакції
Товари за картками: продовження розмови
Коментар до опублікованого сьогодні листа Мінекономіки почнемо з тез одного інформаційного повідомлення, що з’явилося на авторитетному вітчизняному Інтернет-порталі буквально напередодні 1 липня — дати, з якої численна армія торговців мала встановити на своїх торговельних точках обладнання для приймання спеціальних платіжних засобів. Стисло це повідомлення зводилося до такого:
— за прогнозами фахівців мережа точок приймання платіжних карток в Україні у 2007 році зросте на 60 %;
— щомісячно в торговельних мережах розміщується близько 2000 POS-терміналів;
— у загальній частці операцій з використанням платіжних карток на розрахунки в торговельній мережі припадає не більше 5 %. При цьому в готелях, бутиках, туристичних агентствах та прокатах автомобілів платіжними картками оплачуються від 20 до 40 % покупок;
— середній показник в Україні розміру комісійної винагороди, яка справляється банками за послуги еквайрингу, — 1 — 1,5 % за власними платіжними картками та 2,5 % за картками, випущеними іншими банками.
Загальний висновок, якого можна дійти після вивчення наведених фактів, було озвучено нами в статті «Товари за картками: найближча перспектива» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 45) — як тільки масовий споживач, «озброєний» пластиковими картками, сформує певний інтерес до можливості оплати за товари (послуги) в безготівковій формі, ринок тут же повсюдно відреагує на цей інтерес та надасть таку можливість.
Проте різні держоргани вважають за свій неодмінний обов’язок щось регулювати, кудись утручатися, комусь роз’яснювати тощо, побоюючись, мабуть, надати ринковим механізмам можливість самостійно подолати існуючі проблеми.
Отже, що ж нам роз’яснило Міністерство економіки в листі, що коментується? Великою мірою нічого, бо все це або очевидно для того, хто вивчив постанову Кабміну від 29.03.2006 р. № 377 (далі — постанова № 377), або не відповідає цій постанові, або вже роз’яснювалося раніше в інших листах міністерства. Усе ж таки стисло повторимо основні висновки цього документа.
1. На думку авторів листа,
досягнення торговцем обсягу розрахункових операцій, що перевищує 5 млн грн. на рік, і наявність торговельної площі понад 400 кв. м — незалежні критерії для обов’язкового встановлення платіжних терміналів. Інакше кажучи, якщо площа торговельного залу менше зазначеної величини, але підприємство має значний товарообіг, обладнання торговельного залу спецзасобами йому не уникнути. Про те, як розрахувати шукану площу, див. у згаданій вище статті або в листі Мінекономіки від 06.11.2006 р. № 91-28/372.2. У листі повторно прозвучало твердження, що платіжні картки мають в обов’язковому порядку приймати торговельні підприємства з широким (понад 5 тис. асортиментних позицій) переліком продовольчих та непродовольчих товарів. Про те, що таке твердження не ґрунтується на нормативному фундаменті, оскільки Кабмін нічого подібного в постанові № 377 не встановлював, теж зазначалося в тій самій статті.
3. Такою ж самодіяльною і тому найімовірніше такою, що не варта серйозної уваги, є пропозиція авторів листа
визначати річний обсяг розрахункових операцій (для порівняння з граничною величиною, що дорівнює 5 млн грн.) не щодо суб’єкта господарювання в цілому, а щодо його окремих торговельних точок, подібно тому, як раніше було рекомендовано розраховувати площу торговельного залу. Підкреслимо, що і в цьому випадку, як і в попередньому, такий висновок не випливає з урядової постанови № 377.4. Листом, що коментується, дозволено суб’єктам господарювання відмовитися від використання платіжних терміналів у наступному розрахунковому періоді, якщо обсяг розрахункових операцій протягом попереднього періоду впаде нижче встановленої позначки. На жаль, Мінекономіки не роз’яснило, що воно розуміє під словосполученням «наступний розрахунковий період», тому так і залишилося незрозумілим, як визначати річний обсяг розрахункових операцій, про який зазначається в постанові № 377 (з початку року або з дати початку переведення торговців на приймання пластикових карток, тобто з 1 липня). Незрозуміло також, ідеться про попередній рік чи про поточний.
5. Складно зазначити щось певне і з приводу останнього абзацу листа, що коментується, — про необхідність
обов’язкового встановлення обладнання для приймання платіжних карток закладами ресторанного господарства, у яких кількість посадкових місць, підтверджена проектно-технічною документацією, становить понад 40. Чому в цьому випадку прийнято саме цю цифру, залишається загадкою, як, утім, покрите туманом і аргументування попередніх його висновків.Одним словом, якість такої роз’яснювальної роботи Мінекономіки, на наш погляд, не сприяє прискоренню впровадження платіжних терміналів, а тільки заплутує та насторожує підприємців. Великий плюс ситуації, що склалася, — відсутність законодавчо встановлених санкцій за порушення приписів постанови № 377, інакше страшно навіть уявити, скільки штрафів довелося б заплатити в умовах такої нормативно-правової невизначеності. Найбільш промовистими є не листи того чи іншого міністерства, а цифри та факти, наведені на початку коментаря. І свідчать вони самі за себе — вітчизняні підприємці навчилися дистанціюватися від чиновницького непрофесіоналізму і цілком здатні справитися із ситуацією самі, без подібних роз’яснень. Повірте, усім від цього буде тільки краще.
Ігор Хмелевський
