З миру по нитці, або Новинки права-2008
Не знаємо, на щастя чи на жаль, але рік, що минає, був не дуже щедрим на законодавчі нововведення. Хтось напевно подумає, що на щастя, оскільки постійна настабільність законодавця упевненості в завтрашньому дні не додає. Інші скажуть: на жаль, оскільки давно очікувані закони, націлені на поліпшення життя в країні, так і не прийнято. Проте колишній парламент усе ж таки залишив певний доробок у законотворчості на майбутній рік, а деякі нововведення було заплановано ще раніше. Звичайно, їх зовсім небагато, але щоб такі новинки нікого не захопили зненацька, розповімо про них у цій статті.
Ігор ХМЕЛЕВСЬКИЙ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», igor.khmelevskiy@id.factor.ua
Законодавство про державний нагляд (контроль)
Найрезонанснішою подією наступаючого року можна, мабуть, з повним правом назвати набуття чинності
Законом № 877 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 53). Цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи та порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, а також права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення такого нагляду (контролю).Отже,
Закон № 877, по суті, є документом, що встановлює єдиний порядок проведення перевірочних заходів різними органами, які зараз здійснюють контроль та нагляд за господарською діяльністю суб’єктів господарювання.Революційним моментом
Закону № 877 є те, що відтепер виключно законами повинні встановлюватися:—
види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду;—
повноваження органів державного нагляду;—
вичерпний перелік підстав для призупинення господарської діяльності;—
спосіб здійснення контролю;—
санкції за порушення вимог законодавства, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.На сьогодні часто всі викладені вище положення визначаються підзаконними актами відповідних органів, а то й внутрішніми інструкціями, які не завжди доступні для ознайомлення. З набуттям чинності
Законом № 877 порядок здійснення держконтролю стане універсальнішим та зрозумілішим, а отже, суб’єкту господарювання буде простіше відстоювати свої інтереси.Додамо, що докладнішу інформацію щодо цього
Закону можна одержати зі статей «Планові та позапланові перевірки у світлі Закону № 877» і «Органи держконтролю та Закон № 877», опублікованих у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 102.
Валютне законодавство
Розглянемо ще одне позитивне зрушення в законодавстві, початок дії якого також припадає на 1 січня майбутнього року. Ітиметься про масштабні зміни у валютному законодавстві, пов’язані з набуттям чинності із зазначеної дати
Законом № 1108.Суб’єкти господарювання, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, добре знають про так зване правило 90 днів, яким установлено обмеження щодо строків розрахунків при експорті з подальшою оплатою (відстроченням платежу) та імпорті з попередньою оплатою (на умовах відстрочення поставки).
У чому ж полягають очікувані в недалекому майбутньому зміни, що вносяться
Законом № 1108? По-перше, з 1 січня 2008 року перелічені вище строки в усіх випадках збільшуються до 180 календарних днів , що означає зменшення вдвічі контролю за експортно-імпортними операціями. При цьому особливу увагу слід звернути на перехідні зовнішньоекономічні операції.По-друге
, повністю скасовується такий документ, раніше необхідний для продовження зазначених строків, як індивідуальна ліцензія Нацбанку. Замість неї тепер слід одержувати позитивний висновок Міністерства економіки України, що, поза сумнівом, простіше і менш витратно порівняно з індивідуальним ліцензуванням. Про видачу такого висновку Мінекономіки зобов’язане протягом 5 робочих днів проінформувати НБУ та ДПАУ.Ще один важливий нюанс із
Закону № 1108: обмеження за строками розрахунків у ЗЕД може бути продовжено за допомогою отримання висновку тільки в разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів та товарів спеціального призначення. Порядок віднесення операцій резидентів до перелічених договорів, а також умови видачі висновків на перевищення строків Кабінету Міністрів ще треба буде розробити та затвердити.І по-третє,
загальний розмір нарахованої пені за порушення строків розрахунків у ЗЕД тепер не може перевищувати суми неотриманої виручки (вартості недопоставленого товару) . Це, на наш погляд, найпозитивніший момент майбутніх нововведень, оскільки раніше жодних обмежень при нарахуванні пені не існувало. Це призводило інколи до парадоксальних результатів, коли розмір пені в кілька разів перевищував розмір основного зобов’язання.Обов’язково слід сказати і про норму
Закону № 1108, в якій визначено, що строк та умови завершення імпортної операції без увезення товарів на територію України визначаються в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України за узгодженням з НБУ. Нагадаємо, що такий порядок уже прийнято (див. постанову КМУ від 05.12.2007 р. № 1392 та редакційний коментар до неї в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 101). Зазначеною постановою, яка також застосовуватиметься з початку наступного року, установлено, що імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною, якщо:—
зараховано виручку на рахунок резидента в разі продажу нерезиденту товару за межами України;— або
надано документи, що підтверджують використання резидентом цього товару за межами України;— або
припинено дію зобов’язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог резидента і нерезидента.І на завершення цієї частини статті зазначимо про те, на що, мабуть, раніше мало хто звертав увагу.
Закон № 185 (ст. 3) у чинній до кінця 2007 року редакції вимагає від резидентів, які придбавають іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов’язань перед нерезидентами, здійснювати перерахування таких сум протягом 5 робочих днів з моменту їх зарахування на валютні рахунки цих резидентів. У разі порушення резидентами зазначених строків придбану валюту відповідно до ст. 5 цього Закону має бути продано уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому додатна курсова різниця, яка може утворитися за такою операцією, щокварталу направляється до Державного бюджету України, а від’ємна — відноситься на результати господарської діяльності резидента.Так-от,
Законом № 1108 повноваження встановлювати строк, після закінчення якого придбану на МВРУ і невикористану на оплату зовнішньоекономічного контракту інвалюту має бути продано, надаються Нацбанку України. Зауважимо, що такий строк з нового року становитиме 10 робочих днів (див. постанову Правління НБУ від 20.11.2007 р. № 419).
Інвестиційне та будівельне законодавство
Досить значні зміни чекають у новому році і ці галузі права. Здебільшого ініційовані такі зміни
Законом № 1026 , який ми й проаналізуємо в цій частині статті. Відразу зазначимо, що всі положення цього Закону набувають чинності з 1 січня 2008 року.Почнемо з новин, пов’язаних зі
здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю. На сьогодні згідно з чинною редакцією абз. 9 ч. 2 Закону № 2780 такий контроль покладено на облдержадміністрації. З наступного року серед функцій облдержадміністрацій залишиться тільки здійснення державного контролю за дотриманням містобудівного законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій і в разі виявлення порушень — зупинення будівництва в порядку, установленому законом.Повноваження щодо державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду закріплюються за
Мінрегіонбудом України, у системі якого реалізовувати такі повноваження має Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи (див. ч. 2 ст. 10 Закону № 687, викладену в новій редакції Законом № 1026). До речі, листом від 23.10.2007 р. № 2/3-581 Мінрегіонбуд погодився з тим, що на органи державного архітектурно-будівельного контролю повною мірою поширюється Закон № 877 , що не може не радувати на фоні категоричних відмов багатьох держорганів від визнання цього Закону.Зауважимо, що
постановою КМУ від 26.09.2007 р. № 1182 , яка також набуває чинності наступного року, функції Держархбудінспекції та її територіальних органів доповнено двома новими, а саме:—
видачею замовникам (забудовникам) дозволів на виконання робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об’єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств. Тут ідеться про добре відомий усім будівельникам дозвіл на виконання будівельних робіт , повноваження з видачі якого раніше належали виконкомам місцевих рад. Тепер же органи місцевого самоврядування видаватимуть лише дозвіл на будівництво (див. ст. 24 Закону № 1699), який є підставою для отримання зазначеного дозволу на виконання будівельних робіт. При цьому дозвіл на будівництво об’єкта містобудування, як і раніше, не дає права на початок виконання будівельних робіт без отримання відповідного дозволу Держархбудінспекції та її територіальних органів;—
здійсненням контролю за дотриманням суб’єктами господарювання ліцензійних умов проведення будівельної діяльності.Про те, як зміниться в новому році порядок ліцензування будівництва, див. с. 3, 46.
Земельне законодавство
У цьому розділі доведеться розповідати не про те, що набуде чинності з початку наступного року, а про те, чого, судячи з усього, не відбудеться, хоча декількома законодавчими актами саме дату «1 січня 2008 року» зазначено як переломну віху на довгому і занадто тривалому шляху земельної реформи в Україні. Передісторія ж цього питання така.
Пунктом 6 постанови про земельну реформу
в чинній на сьогодні редакції було встановлено, що громадяни, підприємства, установи та організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до набуття чинності ЗКУ від 18.12.90 р. (тобто до 15 березня 1991 року), мають до 1 січня 2008 року оформити право власності або право користування землею. Також цим документом передбачалося, що після закінчення зазначеного строку раніше надане право користування земельною ділянкою втрачається.Зауважимо, що наведену норму земельного законодавства розраховано виключно на законних землекористувачів — юридичних та фізичних осіб, які офіційно отримали землю в користування до зазначеної дати, наприклад, на підставі рішень місцевих рад. При цьому в них на руках може й не бути документів, що підтверджують таке отримання, проте мається на увазі, що такі документи збереглися в органах місцевої влади або місцевого самоврядування. Докладно ця тема розглядалася в статті «Переоформлення права на землю. Поспішати чи не поспішати?» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2004, № 92).
Зрозуміле бажання держави навести хоч якийсь порядок у сфері земельних відносин, й імперативна норма
постанови про земельну реформу мала цьому цілком сприяти. Необхідність дотримання процедури, передбаченої цим документом, посилювалася ще й тим, що згідно з ч. 3 ст. 125 ЗКУ від 25.10.2001 р. користуватися земельною ділянкою можна лише після оформлення відповідних прав на неї: після встановлення її меж в натурі (на місцевості), оформлення правовстановлюючого документа (державного акта або договору оренди) і реєстрації останнього.Проте після неодноразового перенесення граничної дати оформлення документів на землю, сьогодні, напередодні останньої з цих дат, слід говорити не про закінчення відведеного законодавством строку, а про повну невизначеність щодо нього.
Як відомо, Конституційний Суд України своїм
рішенням від 22.09.2005 р. № 5-рп/ 2005 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 83) скасував обов’язковість переоформлення прав на землю із втратою в іншому разі права користування такою землею. Як визначив КСУ, з цього питання має бути прийнято спеціальний закон, в якому потрібно врегулювати порядок такого переоформлення, і головне — забезпечити його доступність для всіх суб’єктів (помірна вартість послуг з переоформлення, пільговий режим, перенесення фінансового тягаря з переоформлення для окремих категорій землекористувачів за рахунок бюджетів різних рівнів тощо). Без цих обов’язкових умов сьогоднішня вимога про необхідність такого переоформлення обмежує права законних землекористувачів та погіршує їх положення, що, на думку Конституційного Суду, у будь-якому випадку неприпустимо.Але це ще не всі заплановані раніше нововведення земельної реформи, що не відбулися. Так, згідно з
п. 6 розділу Х «Перехідні положення» чинного ЗКУ від 25.10.2001 р. громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити в установленому порядку право власності або право оренди на такі земельні ділянки. Таку вимогу ЗКУ від 25.10.2001 р. обумовлено тим, що дуже поширене раніше використання землі на праві постійного користування зараз доступно дуже небагатьом юридичним особам: підприємствам, установам та організаціям державної і комунальної власності, а також громадським організаціям інвалідів України, їх підприємствам (об’єднанням), установам та організаціям (див. ч. 2 ст. 92 цього Кодексу).Проте рішенням Конституційного Суду України, про яке зазначалося вище, указану дату знівельовано і відносно необхідності переоформлення права постійного користування землею. Мотив той самий: відсутність відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Отже, про дату «1 січня 2008 року» як про граничний термін обов’язкового переоформлення права на землю поки що можна не згадувати. Принаймні на найближчу перспективу — до можливого прийняття відповідного закону.
І нарешті, зазначимо ще про одну важливу подію в земельному законодавстві, орієнтовану на початок наступного року. Хоча, судячи з усього, їй також через багато обставин збутися не судилося. Мається на увазі давно
очікуване скасування мораторію на продаж сільськогосподарських земель.Як відомо, такий мораторій останній раз продовжувався до кінця поточного року
Законом № 490 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 7), яким було внесено відповідні зміни до пунктів 14 і 15 розділу X «Перехідні положення» ЗКУ від 25.10.2001 р. Так, зокрема, було продовжено заборону на внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств. Крім того:—
установлювалася заборона на купівлю-продаж земельних ділянок сільгосппризначення державної та комунальної власності (крім вилучення (викупу) їх для громадських потреб);—
не допускалася не тільки купівля-продаж або інші способи відчуження земельних ділянок, але також і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільгоспвиробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв).Головний же нюанс, який дає нам підстави говорити, що мораторій де-факто знято не буде, хоча він і закінчується де-юре з 01.01.2008 р., полягає в такому: купівля-продаж чи інший спосіб відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) може вводитися після зазначеної дати
лише за умови набуття чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель. Отже, закінчення строку дії заборонних норм Закону № 490 автоматично не дає права на застосування цієї дозвільної норми, оскільки про такі закони і згадки ще немає.Тим часом розвиток тіньового ринку землі в Україні набирає обертів. Подальше ж існування мораторію на продаж землі не тільки не вирішує існуючих проблем, але й ускладнює ситуацію. Україна потребує негайного вирішення земельних питань і в першу чергу — шляхом упровадження ринкових механізмів у земельних відносинах. Поки ж залишається тільки чекати на подальші кроки законодавців цим шляхом, про які ми, як завжди, негайно повідомлятимемо на сторінках нашої газети.
Трохи про інше
Насамкінець статті нагадаємо ще про декілька новинок у правовому регулюванні господарської діяльності. Кожна з таких новинок сама по собі може і не входити до сфери бізнес-інтересів усіх господарюючих суб’єктів без винятку, але мати уявлення про них нікому не завадить.
Отже, з початку поточного року
змінять свою форму бланки вантажної митної декларації (ВМД). Це передбачено постановою Кабінету Міністрів від 11.07.2007 р. № 910. З 1 січня 2008 року для декларування товарів і транспортних засобів використовуватиметься нова форма ВМД, що складається з єдиного адміністративного документа форми МД-2 як комплект з 4 зброшурованих аркушів або з єдиного адміністративного документа форми МД-4 як комплект з 8 зброшурованих аркушів. Відповідні зміни внесено і до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою КМУ від 09.06.97 р. № 574.Крім того, з цієї ж дати буде викладено в новій редакції
Інструкцію про порядок заповнення вантажної митної декларації (див. наказ Держмитслужби від 07.11.2007 р. № 933). Новою редакцією визначено порядок заповнення граф ВМД на зброшурованих в комплекти бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2, додаткових аркушів до нього форми МД-3, специфікації форми МД-8, порядок внесення відомостей до доповнення форми МД-6, особливості заповнення граф ВМД залежно від напрямку переміщення товарів, митного режиму тощо, випадки застосування специфікації форми МД-8, а також порядок розподілу та використання аркушів ВМД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.І останнє. З 1 січня 2008 року працівники ДАІ
перевірятимуть у водіїв наявність та дійсність полісів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Таке право їм надано Інструкцією з організації діяльності підрозділів Державтоінспекції МВС України щодо контролю за наявністю у водіїв полісів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та страхових сертифікатів «Зелена картка» при нагляді за дорожнім рухом, затвердженою наказом МВС від 29.11.2007 р. № 451.На цьому прощаємося з вами, шановні читачі. До нових зустрічей наступного року та щасливих новорічних свят!
