Теми статей
Обрати теми

Споживачі мають право доводити факт купівлі-продажу за допомогою свідків

Редакція ПБО
Постанова від 11.08.2005 р. № 06-6530

Споживачі мають право доводити факт купівлі-продажу за допомогою свідків

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

СУДОВА ПАЛАТА В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

(витяг)

<...>

Постанова від 11.08.2005 р.
справа № 06-6530кс03

11 серпня 2005 року Судова палата в цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом гр-ки К. до гр-ки г. — про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою гр-ки К., установила таке.

У лютому 2002 року гр-ка К. звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 14 листопада 2001 року на ринку в палатці приватного підприємця гр-ки г. вона придбала жіночі півчобітки вартістю 235 грн.; наділа взуття кілька разів і виявила дефект підошви, тому 27 листопада 2001 року звернулася до продавця з проханням замінити неякісний товар. Проте як реалізатор, так і власник відмовилися зробити заміну, чим порушено її права споживача та заподіяно моральну шкоду. Гр-ка К. просила стягнути 235 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 3350 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 грудня 2002 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 19 березня 2003 року рішення суду першої інстанції скасовано, проте в задоволенні позовних вимог також відмовлено.

У касаційній скарзі гр-ка К. просить скасувати рішення апеляційного суду та змінити рішення суду першої інстанції, задовольнивши її позовні вимоги, не передаючи справи до нового розгляду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд правильно виходив з того, що застосування судом до спірних правовідносин положень статі 440, 4401 ЦК України є порушенням норм матеріального права, оскільки відносини, які склалися між сторонами, урегульовано Законом України «Про захист прав споживачів».

Відмову в задоволенні позовних вимог апеляційний суд мотивував тим, що правочин у письмовій формі про придбання гр-кою К. чобітків у гр-ки г. — відсутній, позивальниця не надала суду розрахункового документа за товар, який відповідно до частини 9 статті 14 Закону України «Про захист прав споживачів» дає можливість розглядати вимоги споживача, тому гр-ка К. не довела факту порушення відповідачкою її права, за захистом якого звернулася до суду.

Проте з таким висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позовних вимог погодитися не можна з таких підстав.

Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 12 квітня 1996 року № 5 (зі змінами, унесеними постановою від 25 травня 1998 року № 15) «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз’яснив, що, вирішуючи справи про захист прав споживачів у зв’язку з придбанням товарів неналежної якості, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 12, 14 Закону такі вимоги можуть пред’являти споживачі, які мають на товари квитанції, товарні або касові чеки чи інші письмові документи, а щодо товарів, на які встановлено гарантійні строки, — технічні паспорти або документи, які їх замінюють. Оскільки в системі роздрібної торгівлі договір купівлі-продажу, як правило, збігається з його виконанням, на нього відповідно до статей 43, 44 ЦК України не поширюються вимоги щодо обов’язкової письмової форми. Тому втрата зазначених документів, неотримання їх при придбанні товару або неможливість їх відновлення не позбавлять споживача

права доводити факт купівлі-продажу за допомогою свідків.

Отже, посилання апеляційного суду при відмові в задоволенні позовних вимог на відсутність правочину в письмовій формі між гр-кою К. і гр-кою г. та відсутність у позивальниці розрахункового документа за товар є помилковими, не ґрунтуються на законі і порушують право гр-ки К. на захист порушеного права в передбаченому статтею 4 ЦПК України порядку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог гр-ці К., суд першої інстанції виходив з того, що позивальницею обставини порушення її прав не доведено. Проте в порушення вимог статей 15, 62, 202

1, 203 ЦПК України, суд не перевірив усіх наданих позивальницею доказів, не дав їм правової оцінки, у зв’язку з чим рішення суду не відповідає вимогам статті 202 ЦПК України.

За таких обставин прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставах, передбачених частиною 2 статті 336, статтею 340 ЦПК України.

Керуючись статтею 334 ЦПК України, Судова палата в цивільних справах Верховного Суду України

постановила:

— касаційну скаргу гр-ки К. задовольнити частково;

— рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 грудня 2002 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 19 березня 2003 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі