Яких споживачів і від кого захищає Закон?
Слово «споживач» можна тлумачити по-різному і досить широко, тому вирішальне значення при застосуванні Закону України «Про захист прав споживачів» має відповідь на запитання, які саме споживачі можуть скористатися наданими цим Законом правами. Ця стаття допоможе читачу знайти відповідь на запитання, що є її назвою.
Георгій СФІНЦИЦКІ, юрист
Термін «споживач» у вітчизняному законодавстві
Слід відразу зауважити, що поняття «споживач» має досить широке поширення, зокрема, різні словники
вважають споживачем фізичну чи юридичну особу, яка споживає, використовує продукт чийогось виробництва (включаючи і свій власний продукт).У різних нормативно-правових актах України поняття «споживач» розкривається по-різному, наприклад, згідно зі
ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р. № 1280-IV споживач телекомунікаційних послуг (споживач) — це юридична або фізична особа, яка потребує телекомунікаційних послуг, замовляє та/або одержує їх для власних потреб.Юридична особа
, яка є резидентом України і використовує газ як сировину для виробництва тепла, іншої продукції та надання послуг, є споживачем на підставі ст. 2 Положення про порядок організації та проведення тендеру з продажу природного газу АТ «Укргазпром», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.98 р. № 853.Громадянин
, який користується послугами харчування, обслуговування, дозвілля, є споживачем послуги громадського харчування відповідно до розділу 3 Правил обов’язкової сертифікації послуг харчування, затверджених наказом Держстандарту України від 27.01.99 р. № 37.Невизначене коло осіб
, на яких спрямовано рекламу, є споживачами реклами згідно зі ст. 1 Закону України «Про рекламу» від 03.06.96 р. № 270/96-ВР.Як бачимо, споживачем може бути юридична чи фізична особа, тільки юридична особа, тільки громадянин і навіть невизначене коло осіб.
Хто ж є споживачем згідно із
Законом № 1023?
Споживач у розумінні
Закону № 1023Закон № 1023
, як і випливає з його назви, захищає права споживачів, але не всіх, а тільки тих, хто підпадає під визначені цим Законом ознаки.Які ж це ознаки?
Споживачем
у розумінні Закону № 1023 може бути тільки фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує продукцію для особистих потреб або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, причому ці дії фізичної особи не повинні бути безпосередньо пов’язані з її підприємницькою діяльністю або з виконанням нею обов’язків найманого працівника (див. п. 22 ст. 1 Закону № 1023).Продукцією
відповідно до п. 19 ст. 1 Закону № 1023 є будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.Як бачимо,
споживачами в розумінні Закону № 1023 не можуть бути юридичні особи, а також фізичні особи, які придбавають, замовляють, використовують продукцію при здійсненні підприємницької діяльності або при виконанні обов’язків найманого працівника.Юридичну особу, зрозуміло, складно переплутати з фізичною особою, а от з фізичними особами — підприємцями та
з фізичними особами, які є найманими працівниками і придбавають товари для юридичної особи, не все так однозначно, адже вони нічим не відрізняються від інших фізичних осіб і можуть виступати в обох іпостасях.На наш погляд, вирішальне значення тут має те, від чийого імені оформляються документи при придбанні (замовленні) продукції або в якій іпостасі виступає фізична особа — підприємець чи найманий працівник при придбанні (замовленні) продукції.
Фізична особа — підприємець, який укладає договір
на придбання (замовлення) продукції і фігурує в ньому як підприємець, під дію Закону № 1023 не підпадає.Водночас, якщо він
придбаває як фізична особа, наприклад, телевізор, комп’ютер чи іншу продукцію, яку може бути використано для його власних потреб, він підпадає під дію Закону № 1023 і може захистити свої права споживача так само, як і будь-яка фізична особа.Тепер подивимося, як склалися справи з фізичною особою — найманим працівником.
Якщо найманий працівник
отримав під звіт готівкові грошові кошти та придбаває (замовляє) продукцію від імені юридичної особи, то дія Закону № 1023 на нього не поширюється.Інша справа, що в роздрібній торгівлі поставки, як правило, знеособлені, а відвантажувальним документом здебільшого є фіскальний чек.
Якщо найманий працівник
, отримавши під звіт готівкові грошові кошти, придбав для юридичної особи, наприклад, електрочайник, то формально дія Закону № 1023 на нього не поширюється. Фактично ж він зможе скористатися наданими споживачу правами і, скажімо, здати електрочайник у разі поломки до гарантійного ремонту або обміняти його в установленому порядку.При цьому слід урахувати, що процедура звітності за отримані грошові кошти передбачає додавання чека, який підтверджує купівлю, до авансового звіту найманого працівника і подальше зберігання цих документів у відповідній папці в бухгалтерії юридичної особи, тому дістати чек звідти за необхідності буде важко, але, у принципі, можливо.
Суб’єкти господарювання, які підпадають під дію
Закону № 1023Як видно з преамбули до
Закону № 1023, його дія поширюється на суб’єктів господарювання (незалежно від форми власності), які виробляють та продають товари, виконують роботи та надають послуги споживачам, оскільки він регулює відносини між ними та споживачами.Отже,
суб’єкти господарювання (незалежно від форми власності), які виробляють та продають товари, виконують роботи та надають послуги тільки юридичним особам, під дію Закону № 1023 не підпадають.Суб’єкт господарювання,
який виконує роботи або надає послуги, у розумінні Закону № 1023 є виконавцем (див. п. 3 ст. 1 Закону № 1023), при цьому робота — це діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб, а послуга — це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачу за договором певного матеріального чи нематеріального блага відповідно до індивідуального замовлення споживача для задоволення його особистих потреб (див. п. 21 і п. 17 ст. 1 Закону № 1023).Виробником
у розумінні Закону № 1023 є суб’єкт господарювання, який виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення цього товару на замовлення, при цьому він розміщує на товарі та/або на упаковці чи в супровідних документах, переданих споживачу разом з товаром, своє найменування (ім’я), торговельну марку або інший елемент, який його ідентифікує (див. п. 4 ст. 1 Закону № 1023). Виробником також вважається суб’єкт господарювання, який імпортує товар.Суб’єкт господарювання,
який реалізує споживачу товари відповідно до договору або пропонує товари до реалізації, у розумінні Закону № 1023 є продавцем (див. п. 18 ст. 1 Закону № 1023).Оскільки сам
Закон № 1023 не містить визначення суб’єкта господарювання, можна скористатися визначенням, що міститься в інших Законах, наприклад, у ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III, відповідно до якої суб’єкт господарювання — це зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка здійснює господарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності.Отже,
дія Закону № 1023 поширюється на юридичних осіб (незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності) і фізичних осіб — підприємців, якщо вони виробляють і продають товари, виконують роботи та надають послуги споживачам, причому незалежно від місця їх здійснення (офіс, цех, магазин, ларьок, торговельне місце на ринку тощо) та системи оподаткування (загальна система, фіксований податок, єдиний податок, торговий патент тощо).Якщо
ж виготовлення та продаж товарів, виконання робіт та надання послуг здійснюються фізичною особою, яка не є підприємцем, то дія Закону № 1023 на неї не поширюється.Такої ж думки дотримується і
Пленум Верховного суду України (див. п. 1 його постанови від 12.04.96 р. № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»).Звичайно, якщо юридична особа або фізична особа — підприємець працюють офіційно і не приховують своєї діяльності, то відрізнити їх від звичайної фізичної особи не складно, оскільки вони зацікавлені в просуванні своїх товарів (робіт, послуг), рекламують себе і оформляють усі документи від свого імені.
Проблеми можуть виникнути у споживача, наприклад, при придбанні продукції на ринку, коли торговельне місце оформлено на фізичну особу, не зареєстровану підприємцем, і яка, зазвичай, жодних розрахункових документів, що підтверджують факт купівлі продукції, не видає.
У цьому разі слід вважати, що продукція придбавається у фізичної особи з усіма наслідками, які звідси випливають, тобто з урахуванням того, що дія
Закону № 1023 на звичайних продавців — фізичних осіб не поширюється.
